Постанова

від 16.04.2024 по справі 535/108/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/108/22 Номер провадження 22-ц/814/367/24Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Процай Володимира Миколайовича на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року, ухвалене суддею Мальцевим С.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві раді про визначення місця проживання малолітніх дітей; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві раді про визначення місця проживання дітей.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві раді про визначення місця проживання малолітніх дітей - доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову послалася на те, що з 2014 року по травень 2021 року вона проживала однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_2 . За час спільного проживання у них народилися діти.

З червня 2021 року вони не підтримують сімейні відносини, проживають окремо. Незважаючи на її заперечення, ОСОБА_2 самовільно залишив дітей проживати за своєю адресою: АДРЕСА_1 , а їй завдав тілесних ушкоджень та виставив зі свого будинку. Відтоді розпочалися перешкоди з боку відповідача щодо спілкування дітей з матір`ю.

З метою усунення цих перешкод, вона звернулася з відповідною заявою до Служби дітей Котелевської селищної ради.

Рішенням виконкому Котелевської селищної ради від 02.12.2021 року було визначено порядок її участі у вихованні дітей, питання щодо проживання дітей з нею не вирішено.

Незважаючи на рішення органу опіки та піклування, відповідач продовжує перешкоджати її участі у вихованні дітей.

У визначений для побачень час, коли вона приїжджає до Котельви, будинок відповідача зачинений, дітей їй не надають.

Позивачка за первісним позовом вказує, що взагалі не бачить дітей, їй не відомо про їх стан здоров`я, самопочуття. Відповідач не надає їй можливості по телефону привітати дітей з днем народження. Вона зверталася з відповідною заявою до правоохоронних органів.

Зазначила, що працює, отримує дохід, має виключно позитивну характеристику за місцем проживання, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, здорова.

Згідно до Акту обстеження умов проживання від 02.07.2022 року, умови її проживання задовільні. Квартира, у якій вона мешкає, по АДРЕСА_2 , має 2 кімнати (а.с. 2-3).

У квітні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив: визначити місце проживання малолітніх дітей - доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що дійсно, з 2014 року по травень 2021 року, ОСОБА_1 проживала з ним однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 .

За час спільного проживання у них народилися діти, а з травня 2021 року ОСОБА_1 самостійно переїхала на постійне місце проживання до м. Полтава, в той час як він разом із дітьми залишився проживати за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку, який на праві приватної власності належить його матері - ОСОБА_5 .

Вказав, що під час шлюбних відносин та після того, як ОСОБА_1 самостійно залишила постійне місце проживання сім`ї та дітей, до грудня 2021 року, спорів у сторін щодо визначення місця проживання спільних дітей не виникало.

ОСОБА_1 під час свого переїзду не виявила бажання та не вчиняла жодних дій щодо зміни місця проживання дітей, не спілкувалася з ними, не дбала про них, не виявляла інтересу щодо їх життя та здоров`я, до грудня 2021 року, до моменту, коли ним було піднято питання щодо матеріальної допомоги від матері на утримання дітей. З метою уникнення стягнення аліментів на утримання дітей, ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Котелевської селищної ради, з надуманих підстав, про ніби то наявні перешкоди з мого боку щодо участі у спілкуванні та вихованні дітей.

Рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради, було визначено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей, а саме - графіком - двічі на місяць, у вихідний день, з 10.00 до 12.00 години шляхом проведення побачень. Потому, діти за мовчазної згоди матері продовжили проживати з ним, і до цього часу він постійно опікується ними і самостійно утримує їх. Допомогу в вихованні та утриманні дітей йому надає бабуся дітей, - а не мати, - ОСОБА_5

Тоді як ОСОБА_1 не лише самоусунулась від виховання і догляду за дітьми, але також перестала брати участь у їх утриманні, хоча обидва з батьків не лише зобов`язані, але і мають змогу виконувати такі обов`язки щодо дітей. Після того, як мати ОСОБА_1 самостійно змінила своє місце проживання, вона впродовж тривалого часу не намагалась контактувати із дітьми, не турбувалась щодо їх самопочуття, не намагалась пояснити і полегшити для дітей зміну сімейного стану їх батьків, що, безумовно, спричинило дітям стрес і погіршило їх психоемоційний стан.

06.02.2022 року, через майже 3-х місячної перерви після ухвалення рішення виконавчим комітетом про порядок спілкування і участі матері в вихованні дітей, до нього звернулися працівники поліції з приводу поданої заяви ОСОБА_1 щодо нібито чинення перешкод їй в спілкуванні з дітьми.

Зауважив, що згідно визначеному порядку, виконавчим комітетом Котелевської селищної ради, мати мала право зустрічатися з дітьми в визначені дні та години, а саме з 10.00 до 12.00, однак звернення в поліцію було з приводу того, що відповідач о 15.46, 06.02.22 року не надав доступу матері до дітей.

Зазначив, що обидва з дітей виявляють особливу прихильність саме до нього, - батька, який опікується їх майновими і немайновими правами, психологічним станом, турбується про процес їх навчання та інтеграції в суспільство. Між дітьми існує тісний зв`язок, вони люблять, дружать і захищають один одного. Наразі діти проживають у звичних для них матеріально-побутових умовах, мають окрему пристосовану і обладнану кімнату, та, враховуючи особливості дитячої психіки, не бажають змінювати звичне для них середовище на нове, про що прямо заявляють батькові.

Вважає, що будь-яка зміна місця та умов проживання дітей спричинить для них додатковий стрес, який негативно вплине на дітей і їх права на безпечне і безтурботне, а тому відсутні будь-які підстави для зміни місця проживання дітей і такі підстави не можуть обумовлюватися виключно бажанням матері, не враховуючи права та інтереси дітей.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві раді про визначення місця проживання малолітніх дітей - відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві раді про визначення місця проживання дітей задоволено повністю.

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання їх батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату судового збору за подання зустрічного позову в сумі 992.40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

З цим рішенням не погодилась ОСОБА_1 та її представник адвокат Процай В.М. подав на рішення суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольнити, визначити місце проживання малолітніх дітей сторін з матір`ю. Також просить відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3500,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2987,20 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не врахував ту обставину, що ОСОБА_1 залишила будинок, в якому проживала разом з дітьми, з ініціативи ОСОБА_2 , про що показала свідок ОСОБА_5 . Крім того, остання вказала, що вона займається вихованням малолітніх дітей сторін, а ОСОБА_2 забезпечує фінансово.

Зазначила, що ОСОБА_2 притягувався до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння в комендантську годину, залишивши двох дітей самих в оселі. Вказане свідчить про недбале ставлення до виховання дітей.

Крім того вказує, що як відповідач так і його мати фактично підтвердили той факт, що вони чинять позивачці перешкоди у спілкуванні з дітьми, ОСОБА_2 не попереджає ОСОБА_1 про те, що не зможе надати дітей для побачення, у зв`язку з зайнятістю на роботі. Побачення з дітьми відбуваються виключно на подвір`ї, не зважаючи на погодні умови. не впускають її до будинку.

Також мали місце випадки, що ОСОБА_2 не дозволяв ОСОБА_1 відвідувати з дітьми кафе та поласувати морозивом, а також коли ОСОБА_1 приїздила до смт Опішня для побачення з дітьми батько не надавав дітей, мотивуючи це тим, що вони захворіли. При цьому ніколи не попереджає мати дітей про неможливість надати їх для побачення.

Зазначає, що ОСОБА_1 з приводу систематичного порушення батьком дітей графіку зустрічей з дітьми неодноразово зверталась з заявами до органів поліції та до служби у справах дітей, що було підтверджено працівником служби у справах дітей в суді прешої інстанції.

Не погоджується з висновками місцевого суду про те, що створення матері перешкод у спілкуванні з дітьми не є предметом розгляду справи про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Вважає, що оскільки фактичним вихованням дітей сторін займається мати відповідача, тоді як відповідачем чиняться перешкоди у спілкуванні позивачки з дітьми, відповідач вживає алкогольні напої, керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, проживання дітей разом з батьком не буде відповідати найкращим інтересам дітей.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сідько С.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, яке вважає законним і обґрунтованим.

В судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 та її представник Процай В.М .

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Сідько С.І. до суду апеляційної інстанції повторно не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до ст. 128 ч. 6, ч.8 п.2 ЦПК України.

Клопотання представника відповідача адвоката Сідько С.І. про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні в іншій справі задоволенню не підлягає, оскільки ця справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду, її розгляд 09.11.2023 о 13:20, 20.02.2024 о 14:00 було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача та за клопотанням адвоката Сідько С.І. з аналогічних підстав.

Відповідно до ст. 372 ч.2 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене та положення ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутність учасників справи, які повідомлені належним чином про день, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивачки та її представника, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 2014 року по травень 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Сторони мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 5-6).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Котелевської селищної ради № 536 від 10.02.2022 ОСОБА_2 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації. За даною адресою також без реєстрації проживають його дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 . Дана довідка видана на підставі акту обстеження від 20.09.2021 року (а.с. 61).

Відповідно до договору дарування від 08.08.2016 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (а.с. 62), яка надала згоду на проживання у належному їй будинку синові та онукам (а.с. 65).

Актом обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 15.02.2022 встановлено, що в даному господарстві проживають без реєстрації ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Мати дітей, ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає з травня 2021 року (а.с. 67).

Також місцевим судом встановлено, що відповідно до акту обстеження умов проживання орендованого житла позивачки ОСОБА_1 від 02 лютого 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з двох кімнат, для виховання та розвитку дітей створені такі умови: для дітей передбачена окрема кімната, спальні місця, стіл для навчання, книги, іграшки. Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. В помешканні наявні необхідні меблі та побутова техніка. Достатній запас продуктів харчування (а.с.7).

Дане житло позивачка ОСОБА_1 орендує на підставі договору оренди житлового приміщення від 04.11.2021 року (а.с. 148).

Згідно із довідкою сімейного лікаря ОСОБА_7 від 17.01.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 терапевтично здорова (а.с. 10).

ОСОБА_1 за наркологічною допомогою в облнаркодиспансер не зверталася (а.с. 11).

Місцевим судом також встановлено до відповідач ОСОБА_2 працює в ТОВ «Українське зерно» з 25.01.2021 року на посаді техніка-електрика. Його дохід за період з серпня 2021 року по січень 2022 року склав 40 998, 24 грн., (а.с. 66).

Із копії цивільно-правового договору №1 від 17 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 працює за даним договором та отримує плату 6700 грн., з урахуванням податків (а.с. 189-190, 199).

Згідно характеристики за місцем проживання та роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно (а.с. 68-70).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 24.05.2022 № 107 затверджений висновок виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 89-90)

Рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 25 травня 2022 року № 25 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітні, згідно якого виконавчий комітет Котелевської селищної ради, вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із батьком ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 92-95).

Згідно з характеристик, складених закладом дошкільної освіти «Пролісок», за дітьми доглядають бабусі ОСОБА_5 та батько ОСОБА_2 , мати за період перебування дитини в садочку нею не цікавилась, заходи, що відбуваються у закладі, не відвідувала(а.с. 97-98).

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення з ним місця проживання малолітніх дітей, суд першої інстанції виходив з того, що це відповідає найкращім інтересам дітей, оскільки визначення місця проживання дітей з матір`ю призведе до зміни місця їх фактичного проживання, що не є позитивним.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком місцевого суду, приймаючи до уваги наступне.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Такі заходи можуть бути необхідними у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Суди мають юрисдикцію для вжиття заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Колегія суддів зауважує, що питання про визначення місця проживання дитини вирішується судами з урахуванням всіх фактичних обставин, які майже у кожному спорі є специфічними.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо визначення місця проживання дітей з батьком, суд першої інстанції виходив фактично лише із доцільності та необхідності залишити дітей за місцем їх постійного проживання, не змінюючи при цьому стабільні та звичні умови проживання.

Разом з тим, судом не враховано причин та обставин, за яких позивачка ОСОБА_1 залишила будинок АДРЕСА_1 , в якому проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 та малолітніми дітьми.

Так, згідно пояснень відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції, після конфлікту який виник між ним та ОСОБА_1 в травні 2021 року, він виставив її за двір, забрав ключі та відвіз у с. Карабазівку до баби позивачки (а.с. 118).

При цьому діти сторін залишились з батьком, оскільки, згідно пояснень позивачки ОСОБА_1 , будинок, в який її відвіз відповідач, не був облаштований для проживання дітей.

В подальшому позивачка намагалась побачити та забрати дітей, проте відповідач заперечував проти цього, чинив перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей. В зв`язку з чим у наприкінці 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Служби дітей Котелевської селищної ради.

Рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради № 209 від 02.12.20021 визначено участь матері ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом побачень за графіком у присутності батька. Зобов`язано батька ОСОБА_2 не перешкоджати матері ОСОБА_1 спілкуватися із дітьми, брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дітей (а.с. 8). Проте вказаний графік відповідачем не дотримувався.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями свідомо обмежив контакт дітей з матір`ю, не турбуючись про їх психоемоційний стан, а також не враховуючи, що дітям, яким на час виникнення між сторонами конфлікту виповнилось лише 3 та 5 років, потрібна увага та турбота не лише батька, а й матері. При цьому ОСОБА_1 протягом значного періоду часу, незалежно від її волі була позбавлена можливості займатися вихованням та приймати участь у житті та розвитку своїх дітей.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Встановлені обставини справи свідчать про наявність однакових належних матеріально-побутових і у матері, і у батька для проживання дитини. Два висновки органів опіки та піклування, в яких мають місце проживання батьки дитини, є протилежними.

Колегія суддів, виходячи із обставин справи, вважає висновки суду першої щодо визначення місця проживання дітей з батьком помилковими, оскільки проживання дітей з матір`ю буде відповідати найкращим інтересам малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б могли достовірно свідчити, що зміна місця проживання малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загрожує їм психологічно або фізично чи призведе до негативних для дітей наслідків, створить для них нестерпні умови.

Крім того, колегія суддів враховує, що кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Процай В.М., скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення первісного позовуОСОБА_1 та визначення місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову у сумі 992,40 грн та апеляційної скарги у сумі 2977,20 грн, а всього у сумі 3969 грн. 60 коп.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.

Матеріалами справи підтверджено, що інтереси ОСОБА_9 представляв адвокат АО «Астрея» Процай В.М. на підставі ордеру серії ВІ №1005327 від 24.05.2023 та укладеного договору №12 від 02.05.2023, яким сторони погодили всі істотні умови, копія якого надана до апеляційного суду. Також стороною позивача надано апеляційному суду опис виконаних адвокатом робіт від 24.05.2023, згідно якого на надання правничої допомоги витрачено адвокатом 2 години 20 хвилин та її вартість становить 3500 грн. 00 коп., яка сплачена в повному обсязі ОСОБА_1 на користь АО «Астрея» 02.05.2023 (том 1 а.с. 229-232). Сторона відповідача не заявляла клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу чи їх неспівмірність.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_9 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3500 грн підлягають стягненню з ОСОБА_2 на її користь.

Керуючись ст. 368, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Процай Володимира Миколайовича задовольнити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві раді про визначення місця проживання малолітніх дітей задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради у м. Полтаві раді про визначення місця проживання дітей відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на оплату судового збору за подання зустрічного позову в сумі 3969 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29.04.2024.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук