Рішення

від 18.04.2024 по справі 927/144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2024 року м. Чернігів справа № 927/144/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9 (sekretariat@chrg.gp.gov.ua); код 02910114) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (14017, м. Чернігів, вул. Пантелеймонівська, 12; код 38053846 (chernigiv@dei.gov.ua)) та Деснянської селищної ради 17024, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області, вул. Ювілейна, 1-а; код 05389882 (desnaselrada@ukr.net)до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (код 31187172) 17061, с. Кошани Чернігівського району Чернігівської області (dp_kozelets@ukr.net)про стягнення 1 286 625 грн 01 коп.

за участі представників учасників справи:

від позивачів: не з`явились

від відповідача: Городнича Т.В. - адвокат (ордер серії СВ № 1072113 від 06.03.2024)

В підготовчому засіданні прийняла участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Оліфір А.В. (посв. від 01.03.2023 № 073909)

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Деснянської селищної ради до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про відшкодування шкоди в розмірі 1 286 625,01 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем лісового та природоохоронного законодавства (ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 07 березня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представників Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Деснянської селищної ради в якості позивачів. Повідомити позивачів, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду від 07.02.2024 направлена позивачам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 08.02.2024 06:18.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.02.2024 є такою, що отримана позивачами 08.02.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 07.03.2024 підготовчому засіданні позивачі не скористались.

06.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 06.03.2024 позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно позивач повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просить їх задовольнити.

19.02.2024, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 15.02.2024 № 56, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим; також відповідач ставить під сумнів наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Деснянської селищної ради.

23.02.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 20.02.2024 № 12-1913-24 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В підготовчому засіданні 07.03.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2024 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02 квітня 2024 року;

викликати для участі в судовому засіданні представників Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Деснянської селищної ради в якості позивача. Повідомити позивачів, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем заперечення - до 12.03.2024 включно.

Ухвала суду від 07.03.2024 направлена позивачам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 08.03.2024 03:14.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.03.2024 є такою, що отримана позивачами 08.03.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 02.04.2024 судовому засіданні позивачі не скористались.

28.03.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 26.03.2024 № 10/752 позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про розгляд справи за відсутності його повноважного представника за наявними в матеріалах справи документами; одночасно позивач повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні 02.04.2024 оголошено перерву до 11.04.2024; одночасно постановлено повідомити позивачів (Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Деснянську селищну раду) про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду від 02.04.2024 направлена позивачам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 02.04.2024 18:54.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.04.2024 є такою, що отримана позивачами 03.04.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 11.04.2024 судовому засіданні позивачі не скористались.

05.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 02.04.2024 № 06-02/400 позивача - Деснянської селищної ради про розгляд справи за відсутності її повноважного представника за наявними в матеріалах справи документами.

Також 05.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 03.04.2024 № 10/855 позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про розгляд справи за відсутності його повноважного представника за наявними в матеріалах справи документами; одночасно позивач повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просив їх задовольнити.

08.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області відповідачем подані письмові пояснення від 08.04.2024 по справі. Подання таких пояснень відповідач обумовлює тим, що в судовому засіданні 02.04.2024 у суду виникло питання щодо належності території, на якій була вчинена незаконна рубка дерев у період з 24.02.2022 по 08.05.2022, до територій, на яких у відповідний проміжок часу велись бойові дії.

Додатками до письмових пояснень відповідач визначив наказ від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (з додатком), який є публічною інформацією та є у вільному доступі, а також лист від 05.04.2024 № 612/1/1/546 Військової частини НОМЕР_1 , який не міг бути поданий у встановлений ст. 80 Господарського процесуального кодексу України строк, оскільки потреба у викладеній в ньому інформації виникла лише під час розгляду даної справи по суті; як наслідок - відповідач просить продовжити встановлений законом строк на подання такого доказу (тобто фактично ж йдеться про поновлення відповідного строку).

Прокурор заперечила проти подання відповідачем вказаних вище пояснень по справі.

В судовому засіданні 11.04.2024 суд, на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України, надав можливість відповідачу подати письмові пояснення з приводу належності території, на якій була вчинена незаконна рубка дерев, до територій, на яких у відповідний проміжок часу велись бойові дії. Також, у зв`язку з цим суд поновив процесуальний строк на подання відповідачем листа від 05.04.2024 № 612/1/1/546 Військової частини НОМЕР_1 .

В судовому засіданні 11.04.2024 оголошено перерву до 18.04.2024 до 12 год. 00 хв з метою надання можливості прокурору подати свої заперечення проти пояснень відповідача.

Ухвалою від 11.04.2024 суд повідомив позивачів про призначення судового засідання на 18.04.2024.

17.04.2024 від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшла заява про розгляд справи за відсутності його повноважного представника за наявними в матеріалах справи документами; одночасно позивач повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просив їх задовольнити.

17.04.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області від прокурора надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.04.2024 суд постановив протокольну ухвалу про поновлення процесуального строку на подання прокурором доказів, доданих до додаткових пояснень по справі.

В судовому засіданні 18.04.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

09.05.2022 працівниками ДП «Козелецьрайагролісгосп» складено акт обстеження незаконної порубки в кварталі 21 виділу 17, який знаходиться на території ДП «Козелецьрайагролісгосп» поблизу села Короп`є. В ході обстеження було виявлено пні сосни звичайної в кількості 130 шт.

09.05.2022 ДП «Козелецьрайагролісгосп» подало заяву до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області щодо пошуку невідомої особи, яка в період з 24.02.2022 по 08.05.2022 здійснила незаконну порубку дерев породи сосна в кількості 130 шт на території ДП «Козелецьрайагролісгосп» поблизу села Короп`є.

Протоколом огляду місця події від 09.05.2021, який складений слідчим слідчого відділення поліції №1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області встановлено, що на ділянці лісу в кварталі 21 виділу 17, який знаходиться на території ДП «Козелецьрайагролісгосп» поблизу села Короп`є виявлено 130 пнів сироростучих дерев породи сосна.

10.05.2021 зареєстровано кримінальне провадження номер 12022270350000119 за заявою про вчинення кримінального правопорушення - з приводу незаконної порубки дерев на території ДП «Козелецьрайагролісгосп» неподалік села Короп`є Чернігівського району.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як контролюючим органом, на підставі розділу II частини 9 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 № 45, Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев, загальна сума яких склала 1286625,01 грн.

Як вказує прокурор в позовній заяві відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 1286625,01 грн.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним із повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

Як свідчать матеріали справи самовільна порубка мала місце у лісовому масиві, що розташований на території Деснянської селищної ради Чернігівської області.

Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Деснянської селищної ради, а факт невідшкодування такої шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Листом від 18.01.2024 за №12-67ВИХ-24 Чернігівська обласна прокуратура звернулася до Деснянської селищної ради, в якому просила повідомити позицію селищної ради щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП «Козелецьрайагролісгосп» про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокуратурою.

Листом № 06-02/116 від 24.01.2024 Деснянська селищна рада повідомила прокуратуру, що з позовом про відшкодування шкоди, завданою незаконною порубкою дерев не зверталась та не заперечує щодо можливості звернення Чернігівської обласної прокуратури до суду з позовом до ДП «Козелецьрайагролісгосп» про відшкодування такої шкоди.

Така усвідомлена пасивна поведінка органу місцевого самоврядування безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів об`єднаної територіальної громади.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, у даному випадку наявні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Деснянської селищної ради у зв`язку з нездійсненням нею захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку Інспекція є позивачем у справі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 28.04.2020 №128 (наразі від 01.03.2023 № 45), в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 розділу II цього Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Частинами 9, 10 розділу II Положення передбачено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.

Таким чином, інтереси народу - єдиного джерела влади в Україні реалізуються, у тому числі, через органи державної влади.

Наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів. Неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня.

Чернігівська обласна прокуратура направила лист до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №12-69ВИХ-24 від 18.01.2024 яким інформувала про незаконну порубку дерев на території ДП «Козелецьрайагролісгосп» та просила повідомити позицію інспекції щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП «Козелецьрайагролісгосп» про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.

Листом від 24.01.2024 № 10/234 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомила, що за фактом незаконної порубки лісу заходи державного нагляду (контролю) працівниками Інспекції не поводились, Акт не складався, на запит Чернігівської обласної прокуратури 22.01.2024 було проведено розрахунок шкоди, яка становить 1286625,01 грн, з таким позовом Інспекція до суду не зверталась, проти здійснення представництва інтересів Інспекції в суді не заперечує.

Всупереч вимог законів Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як органом контролю, не вжито надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18, 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19, 805/430/18-а, 922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом. Прокурор уповноважений пред`явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Також Верховний Суд послався на положення ст. ст. 5, 10 та 246 ГК України про те, що забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

До того ж згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв`язку з принципом обов`язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Деснянської селищної ради про стягнення з ДП «Козелецьрайагролісгосп» заподіяної шкоди.

Чернігівською обласною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено позивачів про звернення з цим позовом до суду листами №12-89/ВИХ-24 від 26.01.2024 та №12-91ВИХ-24 від 26.01.2024.

Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Держекоінспекції області та Деснянської селищної ради до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.

Матеріалами справи встановлено, що природному середовищу завдано збитків на суму 1286625,01 грн шляхом незаконної порубки дерев на території ДП «Козелецьрайагролісгосп». Вказане підтверджується, зокрема, актом ДП «Козелецьрайагролісгосп» огляду місця вчинення правопорушення від 09.05.2022, Актом фіксування самовільних порубів ДП «Козелецьрайагролісгосп» від 09.05.2022, Протоколом огляду місця події від 09.05.2022, Протоколом допиту потерпілого від 09.05.2022.

За ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

У відповідності до ст. ст. 16, 17 вказаного кодексу право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.3001 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» передано в постійне користування земельна ділянка площею 14333,6 га.

Відповідно до ст. 16 та ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України.

Згідно із п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

У відповідності до ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 цього ж Кодексу, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до ч. 1,ч. 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до Статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів. Предметом діяльності підприємства, крім іншого, є охорона і захист лісових ресурсів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Підприємство виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612 затверджено Порядок організації охорони і захисту лісів, який визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.

Згідно із п. 16 Порядку охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється шляхом проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 "Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів".

Зазначене свідчить, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Таким чином, саме на ДП «Козелецьрайагролісгосп» покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.

Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного суду у справах № 927/1096/16, № 909/1111/16, № 920/1293/16, № 917/1261/1-7, № 925/382/17.

Підставою для відшкодування збитків є порушення постійним лісокористувачем вимог ст. ст. 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону та захист лісових насаджень, вживати інших заходів відповідно до законодавства.

Основними вимогами ведення лісового господарства підприємствами, установами, організаціями є здійснення охорони лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.12.2019 у справі № 906/1338/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Суд приймає також до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмічені у постанові від 24.02.2021 в справі № 906/366/20, де Верховний Суд зазначив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).

Відповідач заперечуючи проти позову вказав, що самовільна порубка лісу була вчинена невідомими особами в період часту з 24.02.2022 по 08.05.2022, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24.02.2022 та запровадженням воєнного стану відповідачем було видано наказ від 23.03.2022 про призупинення трудових відносин з 24.03.2022 по 26.04.2022, що в період з 24.02.2022 по 26.04.2022 відповідач по незалежним від нього причинам не здійснював охорону лісових насаджень, в т.ч. в кварталі №21 виділу 17, підприємство не мало можливості працювати, що після 27.04.2022 працівники відповідача ще не мали можливості здійснювати охорону лісу, оскільки не мали доступу до території лісових насаджень (на території знаходились військові), що підтверджується доповідною від 27.04.2022 і лише 09.05.2022 працівники відповідача змогли здійснили рейд з охорони лісу де і було виявлено факт самовільної порубки.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, відповідачем на підтвердження своєї позиції щодо неможливості виконувати покладені на нього обов`язки у період з 24.02.2022 по 08.05.2022 подано до матеріалів справи:

копію Доповідної записки майстра лісу ОСОБА_1 від 27.04.2022, в якій він повідомляє директора ДП «Козелецьрайагролісгосп» про неможливість проведення обстеження лісового масиву в районі ділянки №1 у зв`язку з військовими діями;

наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно якого територія Деснянської селищної територіальної громади в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 віднесено до територій активних бойових дій, а в період з 31.03.3022 по 31.12.2022 віднесена до територій можливих бойових дій;

копію листа №612/1/1/546 від 05.04.2024 Військової частини № НОМЕР_1 , в якому зазначено, що з початком широкомасштабного наступу військ російської федерації на Україну, з метою знищення військової та цивільної інфраструктури, особового складу, озброєння і військової техніки військових частин навчального центру, які були розосереджені в Чернігівському районі, противником наносилися ракетні та повітряні удари по визначеним районам (об`єктам). Противником застосовувались ракетно-бомбові та повітряні удари з використанням авіації, реактивних систем залпового вогню і безпілотних авіаційних комплексів у визначені дати 25 лютого, 03,18,19,25,28 березня, 17 квітня 2022 року. З метою забезпечення скритої діяльності військових частин навчального центру, недопущення втрат особового складу, в т.ч. цивільного населення, у визначений період було значно обмежені всі переміщення цивільного транспорту та населення в районі розташування (виконання бойових завдань) військових частин Сил оборони України в тому числі і на території лісових угідь.

Суд критично ставиться до поданих відповідачем доказів, оскільки вони тільки опосередковано можуть підтвердити твердження про неможливість здійснення господарської діяльності відповідачем в період з 24.02.2022 по 08.05.2022.

Так, віднесення територій Деснянської селищної територіальної громади в період з 31.03.3022 по 31.12.2022 до територій можливих бойових дій, жодним чином не підтверджує, що відповідач в даний час не міг проводити свою господарську діяльність, а доповідна записка майстра лісу складена на 27.04.2022 не відображає, в якій період неможливо було провести обстеження лісового масиву та на якій саме території.

Щодо листа Військової частини НОМЕР_1 , то з його змісту неможливо зробити беззаперечний висновок, у який саме період і на якій саме території існували обмеження щодо переміщення цивільних осіб.

Суд наголошує на тому, що відповідачем не було додано до матеріалів справи наказ від 23.03.2022 про призупинення трудових відносин з 24.03.2022 по 26.04.2022, на який він посилався у відзиві на позовну заяву.

Натомість до матеріалів справи додано копію наказу №18 від 06.05.2022 «Про охорону лісових насаджень від самовільних порубок» щодо створення рейдової бригади по охороні лісових насаджень у обходах №1 та 4 (кв.17-26,27-36), який свідчить, що підприємство відповідача принаймні 06.05.2022 року здійснювало свою господарську діяльність.

Крім того, у матеріалах справи містяться Розпорядження Деснянської селищної ради №48 від 19.04.2022 Про скликання виконавчого комітету Деснянської селищної ради та Рішення Деснянської селищної ради № 18 від 20.04.2022 Про проведення днів довкілля, які свідчать про діяльність громади, принаймні з 19.04.2022 року.

Крім того, судом взято до уваги, що Розпорядженням Чернігівської обласної військової адміністрації №147 від 20.04.2022 «Про тимчасову заборону відвідування населенням лісів і в`їзду до лісових масивів області транспортних засобів у період воєнного стану» не розповсюджується саме на спеціалізовані лісогосподарські підприємства для здійснення комплексу лісогосподарських заходів.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази щодо неможливості здійснення господарської діяльності відповідачем в період з 24.02.2022 по 08.05.2022 є менш вірогідними, ніж докази надані на спростування цієї обставини.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (виникнення збитків). Настання ж цих збитків стало прямим наслідком неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, встановлених законодавством і Статутом що, безумовно свідчить про причинно-наслідковий зв`язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев. Оскільки відповідачем не надано доказів відсутності його вини та вчинення ним достатніх дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 19299,38грн.

Керуючись 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Деснянської селищної ради до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про відшкодування шкоди в розмірі 1 286 625,01 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (код 31187172; 17061, с. Кошани Чернігівського району Чернігівської області) на користь Деснянської селищної ради (17024, смт. Десна Чернігівського району Чернігівської області, вул. Ювілейна, 1-а; код 05389882) 1 286 625,01 грн шкоди.

Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (код 31187172; 17061, с. Кошани Чернігівського району Чернігівської області) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 19299,38 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя А.С.Сидоренко