Рішення

від 29.04.2024 по справі 600/3806/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/3806/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Рожок Лідія Петрівна до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:

- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг до місцевого бюджету за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та орендна плата з фізичних осіб у сумі 524164,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подання адміністративного позову за відповідачем обліковується заборгованість за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 524164,65 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.06.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

02.08.2023 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Рожок Лідія Петрівна (позивач за зустрічним позовом) до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач за зустрічним позовом) з такими зустрічними позовними вимогами:

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 29.08.2022 №0354097-2412-2412, від 29.08.2022 №0354098-2412-2412, від 29.08.2022 №0354099-2412-2412, від 29.08.2022 №0354100-2412-2412, від 29.08.2022 №0354101-2412-2412, від 29.08.2022 №0354102-2412-2412, від 29.08.2022 №0354103-2412-2412, від 29.08.2022 №0354104-2412-2412, від 29.08.2022 №0354105-2412-2412, від 29.08.2022 №0354106-2412-2412, від 13.09.2022 №1132518-2412-2412.

В обґрунтування зустрічного позову, представник ОСОБА_1 посилався на те, що жодне із 11 повідомлень-рішень форми «Ф» позивачу не вручені в порядку пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, тому така сума податкового боргу не є узгодженою, зважаючи при цьому на те, що контролюючому органу було повідомлено про зміну адреси проживання ОСОБА_1 Вказував, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення загальною площею 4514 кв.м буд. 6; нежитлове приміщення загальна площа 274,4 кв.м буд. 6-Й; нежитлове приміщення загальна площа 95,3 кв.м буд. 6-1; нежитлове приміщення загальна площа 1204 кв.м буд. 6-Й; нежитлове приміщення загальна площа 321 кв.м буд. 6-Є; нежитлове приміщення загальна площа 332 кв.м буд. 6-Е; нежитлове приміщення загальна площа 40,9 кв.м буд. 6-Н; нежитлове приміщення загальна площа 113,5 кв.м буд. 6-А; нежитлове приміщення загальна площа 883,4 кв.м буд. 6-3; нежитлове приміщення загальна площа 167,4 кв.м буд. 6-М.

Представник позивача за зустрічним позовом посилався на те, що належні позивачу на праві приватної власності приміщення належать до класу 1251 "Будівлі промислові" та мають підклас: виробнича будівля.

З огляду на зазначене, представник позивача за зустрічним позовом вважає, що зазначені вище нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування, згідно п.п. «є», п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а саме: будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 29.08.2022 №0354097-2412-2412; від 29.08.2022 №0354098-2412-2412; від 29.08.2022 №0354099- 2412-2412; від 29.08.2022 №0354100-2412-2412; від 29.08.2022 №0354101-2412-2412; від 29.08.2022 №0354102-2412-2412; від 29.08.2022 №0354103-2412-2412; від 29.08.2022 №0354104-2412-2412; від 29.08.2022 №0354105-2412-2412; від 29.08.2022 №0354106-2412-2412 підлягають скасуванню у зв`язку із їх безпідставністю.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.09.2022 №1132518-2412-2412, складене за орендну плату з фізичних осіб в сумі 43980,95 гри на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 на підставі Договору оренди землі №10799 від 11.06,2018, представник позивача за зустрічним позовом зазначав, що згідно із Договором оренди землі №10799 від 11.06.2018 роль Головного управління ДПС в Чернівецькій області є виключно контроль. Вказував, що оплата за землю здійснюється у формі орендної плати, а здійснення стягнення будь-яких платежів покладається на Чернівецьку міську раду, адже земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:25:003:1073, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 перебуває в комунальній власності, а тому плата за землю справляється у формі орендної плати передбаченої Договором.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.08.2023 прийнято до свого провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень в одне провадження з первісним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Здійснено перехід до розгляду адміністративної справи №600/3806/23-а за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, - за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 10:00 год. 19.09.2023 р.

Не погоджуючись із зустрічним позовом, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказував, що застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відповідач за зустрічним позовом, посилався на те, що факт того, що нерухомість позивача за зустрічним позовом належить до класу 1251 "Будівлі промисловості» не є достатнім для застосування пільги передбаченої підпунктом «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ, оскільки дана будівля повинна використовуватися за призначенням.

Звернено увагу на те, що в переліку зареєстрованих КВЕД ФОП ОСОБА_1 основним видом діяльності є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, а також будівництво споруд, н.в.і.у., штукатурні роботи, малярні роботи та скління, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Вказував, що згідно поданої податкової декларації єдиного податку ФОП ОСОБА_1 2022 рік дохід від здійснення господарської діяльності відсутній.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №1132518-2412-2412 від 11.09.2022, Головне управління ДПС у Чернівецькій області вказувало, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 уклав договір оренди №10799 за адресою: АДРЕСА_2 з 11.06.2018 по 11.06.2023 включно.

Відповідач наголошував на тому, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

В розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При цьому, землекористувач зобов`язаний сплачувати земельний податок за Фактичне користування земельною ділянкою.

Просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Вважаючи доводи контролюючого органу, викладені у зустрічному позові, необґрунтованими, представником позивача за зустрічним позовом подано відповідь на відзив, в якому наголошував на тому, що майно, яке належало ОСОБА_1 на праві приватної власності в 2021 році, а саме: нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення загальною площею 4514 кв.м буд. 6; нежитлове приміщення загальна площа 274,4 кв.м буд. 6-Й; нежитлове приміщення загальна площа 95,3 кв.м буд. 6-1; нежитлове приміщення загальна площа 1204 кв.м буд. 6-Й; нежитлове приміщення загальна площа 321 кв.м буд. 6-Є; нежитлове приміщення загальна площа 332 кв.м буд. 6-Е; нежитлове приміщення загальна площа 40,9 кв.м буд. 6-Н; нежитлове приміщення загальна площа 113,5 кв.м буд. 6-А; нежитлове приміщення загальна площа 883,4 кв.м буд. 6-3; нежитлове приміщення загальна площа 167,4 кв.м буд. 6-М. має статус будівель промисловості.

Вказував, що ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність в 2021 році, про це свідчать податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 01.03.2022. Як вбачається із поданої декларації, ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність згідно із КВЕД 47.89. Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у, 43.31. Штукатурні роботи, 43.34 Малярні роботи та скління, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З цього, як зазначав представник позивача за зустрічним позовом, слідує, що приміщення використовувались для здійснення підприємницької діяльності в секції F за Класифікацією видів економічної діяльності (прийняті Наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 №457), а саме КВЕД 42.99, 43.31, 43.34.

Не погоджуючись із відповіддю на відзив, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано до суду заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

У додаткових поясненнях Головного управління ДПС у Чернівецькій області зазначено, що однією умов звільнення згідно п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКК України є використання нерухомого майна за призначенням у господарській діяльності суб`єтів господарювання, основна діяльність яких класифікується в секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

При цьому, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних документів щодо використання належних йому на праві власності об`єктів нежитлової нерухомості у господарській діяльності, форма ОПП не подавалася, відомості про найманих працівників відсутні.

У судовому засіданні, призначеному на 19.09.2023 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 та відкладено підготовче судове засідання на 10.10.2023.

У судовому засіданні, призначеному на 10.10.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 17.10.2023.

У судовому засіданні, призначеному на 17.10.2023, клопотання Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.11.2023.

У судовому засіданні, призначеному на 21.11.2023 заслухавши вступні промови учасників справи, суд за заявами останніх продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 11.03.1992 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особапідприємець та 13.01.2023 припинив підприємницьку діяльність (а.с. 6).

11.06.2018 між Чернівецькою міською радою (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі №10799, згідно якого на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 26.04.2018 №1253 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 4.1, 4.4, 4.5 Договору річна орендна плата визначена відповідно до чинного законодавства. Розрахована згідно з додатком №1 до цього договору та за перший повний рік оренди становить 39982,68 грн. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. Орендна плата сплачується Орендарем впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Розмір орендної плати переглядається у разі: затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців; зміни ставок земельного податку; зміни ставок орендної плати; введення об`єкта містобудування в експлуатацію; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, в тому числі рішеннями Чернівецької міської ради, що набрали законної сили, у порядку визначеному законодавством або умовами Договору оренди землі (а.с. 21-24).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, судом встановлено, що згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38020064 від 08.112017 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 4513,6 кв.м., що складається з: спиртосховища літ. У, загальною площею 1227,10 кв.м.; воріт №4, металевих; вбиральні літ. Й, головного корпусу спиртзаводу літ. А, загальною площею 2965, 50 кв.м.; насосної патоки літ Д, загальною площею 43,30 кв.м.; механічної майстерні літ. Е, загальною площею 166,70 кв.м.; складу літ Е; насосної патоки літ. Ж, загальною площею 61,60 кв.м.; ЦРП літ З; насосної літ. Ї; ГРП літ С; трансформаторної станції літ Щ; воріт №1, 3 металевих; градирні літ. П; вбиральні літ Й; насосної літ. Т, загальною площею 49,40 кв.м.; огорожі №2, металевої, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37996362 від 07.112017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 274,4 кв.м., що складається з будівлі трубоповітродувного відділення літ. М, загальною площею 274,40 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37988080 від 07.11.2017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 95,3 кв.м., що складається з насосної станції оборотного водопостачання спиртоцеху літ Ц, загальною площею 95,30 кв.м. навіс літ. Ц, металевий, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37971276 від 06.11.2017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 1204,3 кв.м., що складається з котельні, літ Р, загальною площею 1204,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37970854 від 06.11.2017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 321 кв.м., що складається з насосної станції оборотного водопостачання дріжджового цеху, літ Л, загальною площею 321,00 кв.м. навіс літ. И, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37970327 від 06.11.2017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 322 кв.м., що складається з будівлі сушильного відділення літ. О, загальною площею 332,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37969303 від 06.11.2017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 40,9 кв.м., що складається з теплиці, службового приміщення літ. Г, загальною площею 40,90 кв.м., теплиці літ Г'., Г'', що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3796589 від 06.11.2017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 113,5 кв.м., що складається з будівлі прохідної літ. В, В', загальною площею 113,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37961446 від 06.11.2017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 883,4 кв.м., що складається з складу літ. Ш, загальною площею 105,30 кв.м.; прохідна літ. Ю, загальною площею 11,90 кв.м.; гараж з профілакторієм літ. Ф, Ф', Ф' ', загальною площею 766,20 кв.м.; гараж літ. Я, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37959137 від 06.11.2017, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 167,5 кв.м., що складається з складу матеріалів літ Х., загальною площею 167,50 кв.м; павільйону літ. І'; павільйону літ І'', що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 190-197).

Зазначена інформація також підтверджується доданими до матеріалів справи свідоцтвами приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. (а.с. 75-85).

Згідно матеріалів справи, 31.12.2021 ОСОБА_1 звертався до Головного управління ДПС у Чернівецькій області із заявою, в якій посилаючись на те, що нежитлові будівлі промисловості, які йому належать на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 -Є, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 у відповідності до п.п. "є" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 26б ПК України не є об`єктами оподаткування, просив не нараховувати податок на нерухоме майно (а.с. 69-73).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354097-2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 16464,00 грн (а.с. 123).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354098-2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 2454,00 грн (а.с. 124).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354099- 2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 270816,00 грн (а.с. 115).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354100-2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 5718,00 грн (а.с. 117).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354102-2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 10050,00 грн (а.с. 118).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354103-2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 72258,00 грн (а.с. 120).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354104-2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 19260,00 грн (а.с. 119).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354105-2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 6810,00 грн (а.с. 121).

29.08.2022 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф» №0354106-2412-2412, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 53004,00 грн (а.с. 122).

Відтак, як вбачається із матеріалів справи, за ОСОБА_1 обліковується заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, орендної плати з фізичних осіб та пені на загальну суму 524164,65 грн, про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с. 5).

Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області на адресу ОСОБА_1 було направлено податкову вимогу форми "Ф" №29160-56 від 10.05.2019 на суму 86292,61 грн (а.с. 9).

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку суму податкового боргу в розмірі 524164,65 грн не сплачено, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з первісним позовом.

Проте, не погоджуючись із податковими повідомленнями рішеннями, на підставі яких Головне управління ДПС у Чернівецькій області просить стягнути з відповідача за первісним позовом податковий борг, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Суд зазначає, що предметом спору за первісним позовом є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, орендної плати з фізичних осіб та пені, в той час як предметом спору за зустрічним позовом є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких ОСОБА_1 визначено податковий борг на суму 524164,65 грн.

Оскільки, податковий борг на суму 524164,65 грн нараховано ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних ним за зустрічним позовом податкових повідомлень-рішень, то суд вважає за необхідне в першу чергу встановити законність винесених контролюючим органом податкових зобов`язань за ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, орендної плати з фізичних осіб.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам за зустрічним позовом та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755- IV (далі - ПК України).

Згідно ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Питання про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано ст. 266 ПК України.

Відповідно до п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно з п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема: п. "є" будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб`єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України має бути наявність двох обов`язкових складових:

- об`єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- об`єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним постанові від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, відповідно до якого для застосування податкової пільги, передбаченої абз. "є" підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.

Також, Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі №812/1800/18 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме: будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

В силу вимог п.п.14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018- 2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Частиною 2 ст. 191 ЦК України передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

Отже, "будівлі промисловості" неможливо вважати лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій.

Таким чином, будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні абз. "є" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Як встановлено судом, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення, об`єкти житлової нерухомості:

- загальною площею 4513,6 кв.м., що складається з: спиртосховища літ. У, загальною площею 1227,10 кв.м.; воріт №4, металевих; вбиральні літ. Й, головного корпусу спиртзаводу літ. А, загальною площею 2965, 50 кв.м.; насосної патоки літ Д, загальною площею 43,30 кв.м.; механічної майстерні літ. Е, загальною площею 166,70 кв.м.; складу літ Е; насосної патоки літ. Ж, загальною площею 61,60 кв.м.; ЦРП літ З; насосної літ. Ї; ГРП літ С; трансформаторної станції літ Щ; воріт №1, 3 металевих; градирні літ. П; вбиральні літ Й; насосної літ. Т, загальною площею 49,40 кв.м.; огорожі №2, металевої, розташовані за адресою: Чернівецька область, м Чернівці, вул. Хотинська №6;

- загальною площею 274,4 кв.м., що складається з будівлі трубоповітродувного відділення літ. М, загальною площею 274,40 кв.м., розташовані за адресою: Чернівецька область, м Чернівці, вул. Хотинська №6-Й;

- загальною площею 95,3 кв.м., що складається з насосної станції оборотного водопостачання спиртоцеху літ Ц, загальною площею 95,30 кв.м. навіс літ. Ц, металевий, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- загальною площею 1204,3 кв.м., що складається з котельні, літ Р, загальною площею 1204,3 кв.м., що розташована за адресою: Чернівецька область, м Чернівці, вул. Хотинська №6-И;

- загальною площею 321 кв.м., що складається з насосної станції оборотного водопостачання дріжджового цеху, літ Л, загальною площею 321,00 кв.м. навіс літ. И, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- загальною площею 322 кв.м., що складається з будівлі сушильного відділення літ. О, загальною площею 332, 00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- загальною площею 40,9 кв.м., що складається з теплиці, службового приміщення літ. Г, загальною площею 40,90 кв.м., теплиці літ Г'., Г'', що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- загальною площею 113,5 кв.м., що складається з будівлі прохідної літ. В, В', загальною площею 113,5 кв.м.,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- загальною площею 883,4 кв.м., що складається з складу літ. Ш, загальною площею 105,30 кв.м.; прохідна літ. Ю, загальною площею 11,90 кв.м.; гараж з профілакторієм літ. Ф, Ф', Ф'', загальною площею 766,20 кв.м.; гараж літ. Я, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- загальною площею 167,5 кв.м., що складається з складу матеріалів літ Х., загальною площею 167,50 кв.м; павільйону літ. І'; павільйону літ І'', що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідок експерта технічного обстеження будівель і споруд ФОП ОСОБА_2 від 19.01.2018 №25, 26, 27, 28. 29, 30, 31, 32, 33, 34 зазначені вище, належні на праві власності нежитлові приміщення, об`єкти житлової нерухомості, є будівлями, які належать до класу 1251 "Будівлі промисловості" (підкласи 1251.1-1251.9) та мають підкласи: виробничі будівлі (а.с. 89-98).

Таким чином, суд зазначає, що зазначена вище нерухомість визначена переліком об`єктів п.п. є) п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, як така що, не є об`єктом оподаткування - будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Разом з тим позивач стверджує, що належний йому об`єкт нежитлової нерухомості, за який відповідач нарахував йому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, не є об`єктом оподаткування відповідно до п.п. є) п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки використовувалась для здійснення ним господарської (підприємницької) діяльності.

Суд зазначає, що застосування п.п. є) п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання таких обов`язкових умов:

- будівля (об`єкт нежитлової нерухомості) віднесена до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000,

- власниками будівлі є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти,

- будівля використовується у господарській діяльності суб`єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб), основний вид діяльності яких класифікується у секціях B-F КВЕД Державного класифікатора 009:2010,

- будівля використовується такими суб`єктами господарювання за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції, оброблення товарів, надання промислових послуг),

- будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку третім особам.

Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами п.п. є) п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Суд наголошує на тому, що законодавець визначив необхідною умовою звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, використання власником нерухомого майна комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010.

Отже, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у п. п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі №812/1800/18 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме: будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Отже, застосування п. "є" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 року (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Отже, за наведеного тлумачення положень ПК України та висновків Верховного Суду, під час розгляду справ цієї категорії підлягає встановленню, чи фактично використовував позивач у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) належні йому об`єкти нерухомості.

З`ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої п. "є" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №140/2387/19.

Так, як вже зазначалося судом, одним із критеріїв застосування п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є використання об`єкта оподаткування за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №306 від 24.02.2020), секції F стосуються таких видів діяльності: секція B - добувна промисловість і розроблення кар`єрів; секція C - переробна промисловість; секція D - постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; секція E - водопостачання; каналізація, поводження з відходами; секція F - будівництво.

Однак, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача за зустрічним позовом є 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, який відноситься до секції G КВЕД ДК 009:2010.

Посилання представника позивача на інші види економічної діяльності ОСОБА_1 , зокрема 42.99 - будівництво інших споруд, секція; 43.31 - штукатурні роботи секція F; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, на думку суду, свідчать лише про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право на здійснення такого виду економічної діяльності поряд з іншими зазначеними у Єдиному державному реєстрі видами економічної діяльності, проте, саме по собі не є доказом того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2021 році фактично здійснював такий вид економічної діяльності.

Суд звертає увагу на те, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач здійснював свою підприємницьку діяльність з використанням зазначених вище нежитлових будівель у господарській діяльності, та відповідно, здійснював промислове виробництво, оскільки основний вид господарської діяльності ОСОБА_3 за КВЕД не входить до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010, як цього вимагає п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомості відносяться до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.08.2022 №0354097-2412-2412, від 29.08.2022 №0354098-2412-2412, від 29.08.2022 №0354099-2412-2412, від 29.08.2022 №0354100-2412-2412, від 29.08.2022 №0354101-2412-2412, від 29.08.2022 №0354102-2412-2412, від 29.08.2022 №0354103-2412-2412, від 29.08.2022 №0354104-2412-2412, від 29.08.2022 №0354105-2412-2412, від 29.08.2022 №0354106-2412-2412 відповідають вимогам чинного законодавства, підстави для визнання їх протиправними та скасування судом відсутні.

Щодо правомірності прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 13.09.2022 №1132518-2412-2412, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).

Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов`язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Пунктом 269.1 ст. 269 ПК України визначено, що платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПК).

Статтями 125 і 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 (справа №21-804а16) та постанові від 12.09.2017 (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа №825/308/17), від 19.06.2018 (справа №822/2696/17), від 17.12.2019 (справа № 804/4739/16).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV (далі Закон №161-XIV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 15 Закону №161-XIV орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору.

Відповідно до ст. 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.5 ст. 5 закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 №1378-IV (далі Закон №1378-IV) для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Водночас питання сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності врегульовано статтею 288 ПК України.

Статтею 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Абзацом 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Згідно з п. 287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що відносно земельних ділянок державної та комунальної власності питання розміру орендної плати, її індексації, способу та умов розрахунків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату регулюються укладеним договором оренди землі, а питання строків внесення орендної плати - положеннями ПК України.

Орендна плата за користування землею комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю. При визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Судом встановлено, що 11.06.2018 між Чернівецькою міською радою (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі №10799, згідно якого на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 26.04.2018 №1253 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 4.1, 4.4, 4.5 Договору річна орендна плата визначена відповідно до чинного законодавства. Розрахована згідно з додатком №1 до цього договору та за перший повний рік оренди становить 39982,68 грн. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. Орендна плата сплачується Орендарем впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Розмір орендної плати переглядається у разі: затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців; зміни ставок земельного податку; зміни ставок орендної плати; введення об`єкта містобудування в експлуатацію; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, в тому числі рішеннями Чернівецької міської ради, що набрали законної сили, у порядку визначеному законодавством або умовами Договору оренди землі.

Відповідно до п. 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Заперечуючи щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.09.2022 №1132518-2412-2412, представник позивача за зустрічним позовом посилався на те, що згідно Договору оренди землі №10799 від 11.06.2018 року роль Головного управління ДПС в Чернівецькій області є виключно контроль.

Суд частково погоджується із значеними доводами представника позивача за зустрічним позовом, при цьому суд також зазначає, що чинними нормами податкового законодавства на податковий орган покладено не тільки функцію здійснення контролю за сплату орендної плати за землю, але й нарахування та стягнення сум податку, у разі не сплати такої орендної плати.

Зважаючи на те, що позивачем не сплачено орендну плату за земельну ділянку згідно договору оренди землі №10799 від 11.06.2018, жодних доказів протилежного представником позивача до матеріалів справи надано не було, то суд вважає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2022 №1132518-2412-2412, - відсутні.

Стосовно посилань представника позивача за зустрічним позовом щодо не отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та на зміну місця адреси проживання, про що було відомо відповідачу, то такі суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 42.2 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

Згідно з даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 є платником 2 групи єдиного податку, податкова адреса - АДРЕСА_12 .

Відповідно до ст.298 ПКУ у разі зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно довідки про фактичне місце проживання, виданої ЖБК «Буковинський житло-люкс», ОСОБА_1 , який перебуває на реєстраційному обліку: АДРЕСА_12 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_13 .

Представник позивача за зустрічним позовом наголошував на тому, що Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області було відомо про зміну місця проживання позивача за зустрічним позовом.

Натомість, відповідачем за зустрічним позовом указаний факт заперечується, зокрема Головне управління ДПС у Чернівецькій області наполягало на тому, що заяви про зміну місця проживання до контролюючого органу від ОСОБА_1 не надходило.

Зважаючи на викладене вище , суд не бере до уваги додану представником позивача за зустрічним позовом довідку про фактичне місце проживання, виданої ЖБК «Буковинський житло-люкс», оскільки останнім не надано до суду жодних доказів на підтвердження указаних вище доводів, зокрема про повідомлення контролюючий орган про зміну місця проживання ОСОБА_1 .

Відтак, така довідка не може бути належним та допустимим доказом повідомлення Головне управління ДПС у Чернівецькій області про зміну місця проживання ОСОБА_1 .

При цьому, як свідчать матеріали справи, оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0354097-2412-2412, №0354098-2412-2412, №0354099-2412-2412, №0354100-2412-2412, №0354101-2412-2412, №0354102-2412-2412, №0354103-2412-2412, №0354104-2412-2412, №0354105-2412-2412, №0354106-2412-2412 направлялись ОСОБА_1 поштою на адресу позивача АДРЕСА_12 з повідомленням про вручення, проте такі повернуто на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання.

Варто зазначити, що відповідно до пункту 42.5 статті 42, розділу І ПК України у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Разом із цим, суд бере до уваги той факт, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №1132518-2412-2412 направлено ОСОБА_1 20.10.2022 поштою з повідомленням про вручення на податкову адресу: АДРЕСА_12 та вручено адресату 26.10.2022, про що зазначено у повідомленні про вручення.

Таким чином, суд вважає, що твердження представника позивача за зустрічним позовом стосовно того, що податкові повідомлення-рішення є такими, що неналежним чином йому направлені є хибними.

З огляду на зазначене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом.

Щодо позовних вимог Головного управління ДПС у Чернівецькій області про стягнення податкового боргу, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 524164,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подання адміністративного позову за відповідачем обліковується заборгованість за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 524164,65 грн, яка нарахована на підставі податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 29.08.2022 №0354097-2412-2412, від 29.08.2022 №0354098-2412-2412, від 29.08.2022 №0354099-2412-2412, від 29.08.2022 №0354100-2412-2412, від 29.08.2022 №0354101-2412-2412, від 29.08.2022 №0354102-2412-2412, від 29.08.2022 №0354103-2412-2412, від 29.08.2022 №0354104-2412-2412, від 29.08.2022 №0354105-2412-2412, від 29.08.2022 №0354106-2412-2412, від 13.09.2022 №1132518-2412-2412.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Однак, як вбачається із матеріалів справи у визначений в п. 57.3 ПК України строк, відповідачем за первісним позовом не сплачено вказаної суми грошових зобов`язань, а податкові повідомлення-рішення від 29.08.2022 №0354097-2412-2412, від 29.08.2022 №0354098-2412-2412, від 29.08.2022 №0354099-2412-2412, від 29.08.2022 №0354100-2412-2412, від 29.08.2022 №0354101-2412-2412, від 29.08.2022 №0354102-2412-2412, від 29.08.2022 №0354103-2412-2412, від 29.08.2022 №0354104-2412-2412, від 29.08.2022 №0354105-2412-2412, від 29.08.2022 №0354106-2412-2412, від 13.09.2022 №1132518-2412-2412 в судовому порядку не скасовано, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.

Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як зазначено позивачем за первісним позовом у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, на адресу відповідача направлено податкову вимогу форми "Ф" від 10.05.2019 №29160-56 на суму 86292,61 грн.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем рахується узгоджена заборгованість на загальну суму 524164,65 грн.

Станом на день розгляду даної справи в суді вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем за первісним позовом не погашена, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, а тому наявні підстави для її стягнення за рішенням суду.

Зважаючи на те, що відповідачем за первісним позовом сума податкового боргу добровільно не сплачена, доказів погашення наявного податкового боргу відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість у сумі 524164,65 грн підлягає стягненню.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що судом встановлено правомірність дій податкового органу щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких ОСОБА_1 визначено податковий борг у сумі 524164,65 грн та враховуючи ненадання відповідачем за первісним позовом доказів відсутності або погашення ним заборгованості, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, а тому суд вважає, що відповідно наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу на суму 524164,65 грн.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Чернівецькій області, заявлених у первісному позові щодо стягнення податкового боргу. Натомість у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) довів суду правомірність заявлених вимог, в той час як відповідач первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не надав належні, допустимі та достовірні докази щодо своїх доводів.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки Головне управління ДПС у Чернівецькій області за первісним позовом звільнене від сплати судового збору, то суд не вирішує питання про розподіл судових витрат щодо вимог про стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмолено, то відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та орендна плата з фізичних осіб у сумі 524164,65 грн до місцевого бюджету.

3. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Рожок Лідія Петрівна до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 44057187).

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ( АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Рожок Лідія Петрівна свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000308 від 28.02.2019, видане Радою адвокатів Чернівецької області на підставі рішення №14/30 від 26.10.2018.

Суддя В.О. Григораш