Рішення

від 12.04.2024 по справі 629/3098/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 629/3098/21

(2/199/69/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м.Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 01.03.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки, був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365 площею 5,9556 га для ведення особистого селянського господарства на території Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Позивач займається вирощуванням зернових культур і з даною метою орендує земельні ділянки.

Згідно з Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №203047730 від 05.03.2020 року, Договір оренди землі від 01.03.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі 03.03.2020 року за №35806604, строк дії до 01.03.2030 року.

25.03.2020 року позивач звернувся листом до директора Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт», як до попереднього орендатора земельної ділянки, із заявою про те, що на підставі укладеного договору оренди ОСОБА_1 має намір зробити винос в натурі меж земельної ділянки, та запропонував 01.04.2020 року приїхати представнику відповідача для обговорення спірних питань.

Зазначив, що 01.04.2020 року були проведені геодезичні роботи по відновленню в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки із закріпленням межовими знаками у кількості п`яти штук для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30.04.2020 року позивач приїхав на орендованою ним земельну ділянку та побачив, що межові знаки, які були встановлені 01.04.2020 року інженером-землевпорядником, були демонтовані, сільськогосподарська техніка культивує земельну ділянку.

У зв`язкуіз данимиобставинами,01.05.2020року позивачвикликав співробітників поліції за фактом незаконного проведення сільськогосподарських робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, без достатньої правової підстави. Представник відповідача надав поліції пояснення із підтвердженням про те, що саме ПОСП «Агросвіт» проводить сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, на підставі нібито діючого договору оренди.

Позивач зазначив, що у провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебувала цивільна справа №629/1444/20 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, поновлення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з порушенням переважного права на укладення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.07.2020 року у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

Під час розгляду цивільної справи №629/1444/20 юрисконсультом ПОСП «Агросвіт» ОСОБА_3 не заперечувався факт продовження використання за призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, адже представник відповідача вважав попередній договір оренди продовженим на той же строк.

25.08.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-пропозицію, в якій ОСОБА_1 пропонував укласти договір купівлі-продажу незавершеного виробництва у вигляді посівів сільгоспкультур, а саме передачу посівів оформити актом приймання-передачі. Звертав увагу на те, що законом заборонено здійснення будь-яких робіт ПОСП «Агросвіт», адже останній не являється ані землекористувачем, ані власником земельної ділянки з кадастровим номером 23981500:03:000:0365. Окрім того, позивач просив відновити межові знаки земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, демонтовані ПОСП «Агросвіт» 30.04.2020 року.

Однак, відповідь на претензію-пропозицію позивач не отримав.

07.09.2020 року позивач звернувся до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення злочину, а саме через те, що відповідач зібрав врожай соняшника з орендованої позивачем земельної ділянки.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Філімоновою О.С. на адресу відповідача була направлена претензія про відшкодування шкоди (упущеної вгоди) у розмірі 125642,55 грн., однак була залишена без уваги. Жодних дій щодо відшкодування завданої шкоди відповідачем не вчинялися.

У результаті неправомірних дій ПОСП «Агросвіт» орендарю була нанесена матеріальна шкода у вигляді недоотримання доходу - упущеної вигоди.

Площа земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365 складає 5,9556 га. Позивач мав намір засіяти орендовану земельну ділянку соняшником, закупив посівний матеріал. Згідно даних ГУ Статистики у Харківській області урожайність соняшника станом на 01.12.2020 року складала 23.5 ц із 1 га зібраної площі. Таким чином, із орендованої земельної ділянки площею 5,9556 га ОСОБА_1 міг би зібрати 139.96 ц або 14 т соняшнику. Середня ціна соняшнику, реалізованого підприємствами Харківської області у січні-листопаді 2020 року за 1 т складала 10138,80 грн.. Відповідно до статистики, сума матеріальних збитків у вигляді упущеного доходу складає 141943,20 грн..

Тому, посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 141943,20 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1519 гривень 44 копійки та 23000 гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Окрім цього, позивач зазначив, що внаслідок дій відповідача він пережив сильний стрес. Моральна шкода полягає у необхідності звернення до поліції, відстоювання свого законного права, витрати у сімейному бюджеті, що у сукупності негативно вплинуло на настрій та душевні переживання позивача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій відповідача.

Представник відповідача генеральний директор Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» Семенов А.В. надав до суду відзив, у якому заперечував проти позову із посиланням на те, що договір оренди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений на підставі підроблених документів, відповідно до яких відкрито кримінальне провадження.

У судовому засіданні 21.03.2023 року був допитаний свідок. Так, свідок ОСОБА_4 зазначив, що працює з позивачем із 2017 року. Оглядав земельну ділянку, перевіряв якість ґрунту та надавав ОСОБА_1 агрономічні консультації. Розповів про те, що дійсно бачив розташовані межові знаки на земельній ділянці. Згодом позивач придбав у ОСОБА_4 насіння соняшника, однак ОСОБА_1 не вдалося провести сільськогосподарські роботи, оскільки відповідачем було засіяно земельну ділянку.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник адвокат Ямполець І.С. підтримала позовні вимоги, просила справу слухати у її відсутності, про що надала письмову заяву.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки до суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.03.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365 площею 5,9556 га для ведення особистого селянського господарства на території Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області (а.с.34-35).

Також, 01.03.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений акт приймання-передачі земельної ділянки до Договору оренди від 01.03.2020 року (а.с.36), та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.03.2020 року (а.с.37).

Відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №203047730 від 05.03.2020 року, Договір оренди землі від 01.03.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі 03.03.2020 року за №35806604, строк дії до 01.03.2030 року (а.с.24).

До державної реєстрації договору оренди землі від 01.03.2020 року державним реєстратором була проведена перевірка усіх реєстрів та записів стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365.

ОСОБА_1 25.03.2020 року звернувся листом до директора Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт», як до попереднього орендатора земельної ділянки, із заявою про те, що на підставі укладеного договору оренди позивач має намір зробити винос в натурі меж земельної ділянки, та запропонував 01.04.2020 року приїхати представнику відповідача для обговорення спірних питань (а.с.13).

01.04.2020 року були проведені геодезичні роботи по відновленню в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки із закріпленням межовими знаками у кількості п`яти штук для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 01.04.2020 року (а.с.41).

Однак, після приїзду ОСОБА_1 30.04.2020 року на орендовану ним земельну ділянку було з`ясовано, що межові знаки, які були встановлені 01.04.2020 року інженером-землевпорядником, були демонтовані, сільськогосподарська техніка культивує земельну ділянку.

У зв`язку із даними обставинами, 01.05.2020 року позивач викликав співробітників поліції за фактом незаконного проведення сільськогосподарських робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, без достатньої правової підстави. Представник відповідача надав поліції пояснення із підтвердженням про те, що саме ПОСП «Агросвіт» проводить сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, на підставі нібито діючого договору оренди (а.с.22,23).

На розгляді у Лозівському міськрайонному суді Харківської області перебувала цивільна справа №629/1444/20 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, поновлення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з порушенням переважного права на укладення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.07.2020 року було відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Із метою врегулювання спору 25.08.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-пропозицію, в якій ОСОБА_1 пропонував укласти договір купівлі-продажу незавершеного виробництва у вигляді посівів сільгоспкультур, а саме передачу посівів оформити актом приймання-передачі, та відновити межові знаки земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, демонтовані ПОСП «Агросвіт» 30.04.2020 року (а.с.51).

Відповідь від представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» на претензію-пропозицію позивач не отримав.

Згідно із заявою від 07.09.2020 року позивач звернувся до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення злочину, а саме через те, що відповідач зібрав врожай соняшника з орендованої позивачем земельної ділянки (а.с.31).

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Філімоновою О.С. на адресу відповідача була направлена претензія про відшкодування шкоди (упущеної вгоди) у розмірі 125642,55 грн., однак була залишена без уваги. Жодних дій щодо відшкодування завданої шкоди відповідачем не вчинялися (а.с.45-51).

Відповідно до інформації Головного управління Статистики у Харківській області урожайність соняшника станом на 01.12.2020 року складала 23.5 ц з 1 га зібраної площі. Таким чином, з орендованої земельної ділянки площею 5,9556 га Позивач міг би зібрати 139.96 ц або 14 т соняшнику. Середня ціна соняшнику, реалізованого підприємствами Харківської області у січні-листопаді 2020 року за 1 т складала 10138,80 грн. (а.с.38-40).

Згідно зі статистикою, сума матеріальних збитків у вигляді упущеного доходу складає 141943,20 грн..

Іншого обґрунтованого розрахунку, або ж доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 25 ЗУ "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Договір оренди землі, укладений між сторонами даного цивільно-правового спору є чинним, угода про його розірвання між сторонами договору не укладалась, в судовому порядку договір не розривався і не визнавався недійсним.

Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися та існують на даний час договірні відносини, що породжують взаємні права та обов`язки, передбачені Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальними правилами, встановленими у статтях 509, 526 ЦК України зобов`язання, які виникли між сторонами даного цивільно-правового спору, мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…"

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що договір оренди від 01.03.2020 року є недійсним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач посилається на підроблення документів, на підставі яких ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365 площею 5,9556, при цьому доказів, які б давали підстави для встановлення даного факту, суду надано не було.

Підставою для відшкодування майнової шкоди є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювана, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, вини останнього).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов?язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Між вищезазначеним протиправними діяннями відповідача та шкодою завданою позивачу прослідковується чіткий взаємозв`язок, що виражається в неможливості використання вищезазначених земельних ділянок в господарській діяльності та отримання доходу внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд вважає, що в даному випадку наявна протиправна поведінка відповідача, дії якої призвели до негативних наслідків, наявний причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також вина відповідача.

При вирішенні даного спору суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в п. 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007, в якому наголошується, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись, виходячи з обставин кожної справи (рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.94). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.80). Право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п. 33 рішення від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції"; п. п. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії").

Суд зазначає, що відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згіднозі ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.12,13 ЦПК України, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Доказів на спростування доводів позивача представником відповідача не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, оскільки обставини та докази, на які він посилається, є більш вірогідними та заслуговують на довіру, ніж докази надані на їх спростування.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

На думку суду, з урахуванням усіх встановлених обставини справи у їх сукупності, глибину душевних страждань позивача та вимоги розумності, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3000,00 гривень позивачу є достатнім, співмірним та справедливим.

Що стосується вимоги позову про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23000,00 грн., то суд виходить з наступного.

В силу п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Конституційне право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника гарантується ст. 59 Конституції України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, воно не може бути скасоване, а звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод не допускається.

За ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу суд враховує, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то для суду наявні підстави для стягнення таких витрат.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначений обов`язок з боку позивача не виконаний, суду не надано акту приймання-передачі наданих послуг, платіжних документів про оплату таких послуг, а тому відсутні підставі для стягнення таких витрат.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору на суму 1519,44 гривні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265,268 ЦПК України, ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» про стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт», код ЄДРПОУ 30614081, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 141943 (сто сорок одна тисяча дев`ятсот сорок три) гривні 44 копійки.

Стягнути із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт», код ЄДРПОУ 30614081, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт», код ЄДРПОУ 30614081, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1519 (одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 44 копійки.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Агросвіт», код ЄДРПОУ 30614081, юридична адреса: Харківська обл., Лозівський р-н, с. Катеринівка, вул. Слобожанська, буд. 35В.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г.Якименко