Постанова

від 20.08.2024 по справі 629/3098/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6520/24 Справа № 629/3098/21 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,

суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якій подана апеляційна скарга Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Агросвіт» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2024року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» (далі - ПОСП «Агросвіт») про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 березня 2020року між ним та ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки, був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365 площею 5,9556 га для ведення особистого селянського господарства на території Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Позивач зазначав, що він займається вирощуванням зернових культур і з даною метою орендує земельні ділянки.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 203047730 від 05 березня 2020року, договір оренди землі від 01 березня 2020року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі 03 березня 2020року за № 35806604, строк дії до 01 березня 2030року.

25 березня 2020року він звернувся листом до директора ПОСП «Агросвіт», як до попереднього орендатора земельної ділянки, із заявою про те, що на підставі укладеного договору оренди ОСОБА_1 має намір зробити винос в натурі меж земельної ділянки та запропонував 01 квітня 2020року приїхати представнику відповідача для обговорення спірних питань.

Зазначав, що 01 квітня 2020року були проведені геодезичні роботи по відновленню в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки із закріпленням межовими знаками у кількості п`яти штук для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 квітня 2020року він приїхав на орендовану ним земельну ділянку та побачив, що межові знаки, які були встановлені 01 квітня 2020року інженером-землевпорядником, були демонтовані, сільськогосподарська техніка культивує земельну ділянку.

У зв`язку із даними обставинами, 01 травня 2020року він викликав співробітників поліції за фактом незаконного проведення сільськогосподарських робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, без достатньої правової підстави. Представник відповідача надав поліції пояснення із підтвердженням про те, що саме ПОСП «Агросвіт» проводить сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, на підставі нібито діючого договору оренди.

Позивач вказував, що у провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебувала цивільна справа № 629/1444/20 за позовом ПОСП «Агросвіт» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, поновлення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з порушенням переважного права на укладення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2020року у задоволенні позову було відмовлено.

Під час розгляду цивільної справи № 629/1444/20 юрисконсультом ПОСП «Агросвіт» Кушнір В.С. не заперечувався факт продовження використання за призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, адже представник відповідача вважав попередній договір оренди продовженим на той же строк.

25 серпня 2020року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-пропозицію, в якій він пропонував укласти договір купівлі-продажу незавершеного виробництва у вигляді посівів сільгоспкультур, а саме передачу посівів оформити актом приймання-передачі. Звертав увагу на те, що законом заборонено здійснення будь-яких робіт ПОСП «Агросвіт», оскільки останній не являється ані землекористувачем, ані власником земельної ділянки з кадастровим номером 23981500:03:000:0365. Крім того, позивач просив відновити межові знаки земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, демонтовані ПОСП «Агросвіт» 30 квітня 2020року.

Однак відповідь на претензію-пропозицію позивач не отримав.

07 вересня 2020року він звернувся до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення злочину, а саме через те, що відповідач зібрав врожай соняшника з орендованої ним земельної ділянки.

Представником позивача на адресу відповідача була направлена претензія про відшкодування шкоди (упущеної вигоди) в розмірі 125 642,55грн, однак була залишена без уваги. Жодних дій щодо відшкодування завданої шкоди відповідачем не вчинялося.

Позивач вважав, що в результаті неправомірних дій ПОСП «Агросвіт» йому як орендарю була нанесена матеріальна шкода у вигляді недоотримання доходу - упущеної вигоди.

Площа земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365 складає 5,9556 га. Позивач мав намір засіяти орендовану земельну ділянку соняшником, закупив посівний матеріал. Згідно даних ГУ Статистики у Харківській області урожайність соняшника станом на 01 грудня 2020року складала 23,5 ц із 1 га зібраної площі. Таким чином, з орендованої земельної ділянки площею 5,9556 га ОСОБА_1 міг би зібрати 139,96 ц або 14 т соняшнику. Середня ціна соняшнику, реалізованого підприємствами Харківської області у січні-листопаді 2020року за 1 т складала 10 138,80грн. Відповідно до статистики, сума матеріальних збитків у вигляді упущеного доходу складає 141 943,20грн.

Крім того, позивач зазначав, що внаслідок дій відповідача він пережив сильний стрес. Моральна шкода полягає у необхідності звернення до поліції, відстоювання свого законного права, витрати у сімейному бюджеті, що у сукупності негативно вплинуло на настрій та душевні переживання позивача.

Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про стягнення з відповідача на його користь матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 141 943,20грн, моральної шкоди в розмірі 10 000,00грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 519,44грн та витрат на правову допомогу в розмірі 23 000,00грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2024року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПОСП «Агросвіт» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 141 943,44грн та моральну шкоду в розмірі 3 000,00грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПОСП «Агросвіт», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що договір оренди від 01 березня 2020року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений на підставі підроблених документів, що підтверджується вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2023року у кримінальній справі № 629/1083/23, яким ОСОБА_2 визнаний винним у використанні підробленого документа для реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365 площею 5,9556 га, внаслідок чого неправомірно уклав договір оренди з ОСОБА_1 .

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення, а також оголошенням на сайті Судової влади України.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2020року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365 площею 5,9556 га для ведення особистого селянського господарства на території Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області (т.1 а.с.34-35).

Також, 01 березня 2020року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був складений акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди від 01 березня 2020року (т.1 а.с.36) та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 березня 2020року (т.1 а.с.37).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 203047730 від 05 березня 2020року, договір оренди землі від 01 березня 2020року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований в реєстрі 03 березня 2020року за № 35806604, строк дії до 01 березня 2030року (т.1 а.с.24).

До державної реєстрації договору оренди землі від 01 березня 2020року державним реєстратором була проведена перевірка усіх реєстрів та записів стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365.

ОСОБА_1 25 березня 2020року звернувся листом до директора ПОСП «Агросвіт», як до попереднього орендатора земельної ділянки, із заявою про те, що на підставі укладеного договору оренди позивач має намір зробити винос в натурі меж земельної ділянки та запропонував 01 квітня 2020року приїхати представнику відповідача для обговорення спірних питань (т.1 а.с.13).

01 квітня 2020року були проведені геодезичні роботи по відновленню в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки із закріпленням межовими знаками у кількості п`яти штук для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 01 квітня 2020року (т.1 а.с.41).

Однак, після приїзду ОСОБА_1 30 квітня 2020року на орендовану ним земельну ділянку було з`ясовано, що межові знаки, які були встановлені 01 квітня 2020року інженером-землевпорядником, були демонтовані, сільськогосподарська техніка культивує земельну ділянку.

У зв`язку із даними обставинами, 01 травня 2020року позивач викликав співробітників поліції за фактом незаконного проведення сільськогосподарських робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, без достатньої правової підстави. Представник відповідача надав поліції пояснення із підтвердженням про те, що саме ПОСП «Агросвіт» проводить сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, на підставі діючого договору оренди (т.1 а.с.22,23).

Також судом встановлено, що на розгляді у Лозівському міськрайонному суді Харківської області перебувала цивільна справа № 629/1444/20 за позовом ПОСП «Агросвіт» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, поновлення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з порушенням переважного права на укладення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2020року було відмовлено у задоволенні позову.

З метою врегулювання спору, 25 серпня 2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-пропозицію, в якій ОСОБА_1 пропонував укласти договір купівлі-продажу незавершеного виробництва у вигляді посівів сільгоспкультур, а саме передачу посівів оформити актом приймання-передачі та відновити межові знаки земельної ділянки з кадастровим номером 6323981500:03:000:0365, демонтовані ПОСП «Агросвіт» 30 квітня 2020року (т.1 а.с.51).

Відповідь від представника ПОСП «Агросвіт» на претензію-пропозицію позивач не отримав.

07 вересня 2020року позивач звернувся до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення злочину, а саме через те, що відповідач зібрав врожай соняшника з орендованої позивачем земельної ділянки (т.1 а.с.31).

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Філімоновою О.С. на адресу відповідача була направлена претензія про відшкодування шкоди (упущеної вгоди) у розмірі 125 642,55грн, однак була залишена без уваги. Жодних дій щодо відшкодування завданої шкоди відповідачем не вчинялися (т.1 а.с.45-51).

Відповідно до інформації Головного управління Статистики у Харківській області урожайність соняшника станом на 01 грудня 2020року складала 23,5 ц з 1 га зібраної площі. Таким чином, з орендованої земельної ділянки площею 5,9556 га Позивач міг би зібрати 139,96 ц або 14 т соняшнику. Середня ціна соняшнику, реалізованого підприємствами Харківської області у січні-листопаді 2020 року за 1 т складала 10 138,80грн (т.1 а.с.38-40).

Згідно зі статистикою, сума матеріальних збитків у вигляді упущеного доходу складає 141 943,20грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявна протиправна поведінка відповідача, дії якого призвели до негативних наслідків, наявний причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, яких зазнав позивач, а також вина відповідача.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Цивільно-правові відносини, які виникають у зв`язку з спричиненням (та відшкодуванням) майнової та моральної шкоди врегульовані положеннями статей 22, 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зазначено, що «тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача».

Вирішуючи спір, встановивши факт протиправної поведінки відповідача, дії якого призвели до негативних наслідків, враховуючи наявність причинного зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, яких зазнав позивач, а також вину відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди від 01 березня 2020року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений на підставі підроблених документів, що підтверджується вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2023року у кримінальній справі № 629/1083/23 - суд апеляційної інстанції не приймає до уваги.

Встановлено, що договір оренди землі, укладений 01 березня 2020року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є чинним, угода про його розірвання між сторонами договору не укладалась, в судовому порядку договір не розривався та не визнавався недійсним.

Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися та існують на даний час договірні відносини, що породжують взаємні права та обов`язки, передбачені нормами цивільного та земельного законодавства, а також договором оренди землі.

Наявність вироку у кримінальній справі № 629/1083/23 не свідчить про те, що договір оренди від 01 березня 2020року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої-третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, відповідачем не надано доказів того, що договір оренди від 01 березня 2020року визнаний у передбаченому законом порядку недійсним.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивачем доведена можливість реального отримання доходів від оренди у заявленому ним розмірі, якби його право не було порушене відповідачем.

А тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросвіт» - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2024року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2024року.

Судді: