Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/9995/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/9995/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Муковоз В.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Сіняговський С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024

у справі №910/9995/23 ( суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор Бізнес Солюшенс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс"

про стягнення 1 073 436,01 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор Бізнес Солюшенс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс" про стягнення заборгованості у сумі 1 073 436,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору купівлі-продажу № 03 від 26.02.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор Бізнес Солюшенс" основний борг у сумі 719 666, 09 грн, пеню у сумі 58 066, 21 грн, інфляційні втрати у сумі 253 292, 71 грн, 3 % річних у сумі 42 056, 10 грн та судовий збір у сумі 16 096, 23 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 719 666,09 грн. доведений суду належним чином.

Суд першої інстанції вказав, що у матеріалах справи відсутнє повідомлення про виклик представника позивача для участі у відповідному дослідженні щодо недоліків продукції, при цьому, лише після отримання висновків експертних лабораторій відповідач повідомив позивача про неякісну продукцію.

Також суд першої інстанції здійснив власний розрахунок пені, 3 % річних та погодився із здійсненим розрахунком інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/9995/23 частково та ухвалити нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор Бізнес Солюшенс" основний борг у сумі 224 178, 55 грн.

В решеті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом першої інстанції неналежним чином досліджено подану претензію від ТОВ «Мультівак Україна», в якій вказані всі вимоги та процедура забракування товару;

- у відповідача відсутні докази, які підтверджують належну якість придбаного товару, у зв`язку з чим ним було подано відповідне клопотання про витребування доказів судом;

- докази бракованої продукції були подані разом із зустрічною позовною заявою, яка була повернута судом, у зв`язку з чим апелянт просить визнати поважними причини на подачу додаткових доказів та дослідити висновки лабораторій: Novacote-coim від 05.08.2021 та Henkel від 10.06.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/9995/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року у справі №910/9995/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

12.02.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.03.2024

Ухвалою суду від 19.03.2024 відкладено розгляд справи на 23.04.2024.

Позиції учасників справи

18.03.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання 23.04.2024 не з`явився, однак 18.04.2024 подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 23.04.2024 за відсутності представника позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.02.2021 між ТОВ "Колор Бізнес Солюшенс" (продавець) та ТОВ "Сфера-Плюс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 03 (далі - договір купівлі-продажу). Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1).

Найменування товару - допоміжні поліграфічні матеріали, друкарські фарби та лаки (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору асортимент та кількість товару, що постачається, визначається у рахунках та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

Постачання продукції відбувається окремими партіями та в обсягах та термін, погоджений продавцем і покупцем згідно замовлень (п. 2.3 договору).

Покупець та продавець узгоджують кожне замовлення наступним чином: покупець передає по факсу або електронною поштою замовлення в якому вказано найменування, артикул, кількість та бажаний термін постачання не менше, ніж 30 календарних днів. У 2-денний строк з моменту отримання замовлення продавець повинен повідомити покупця по факсу або електронною поштою про прийняття або неприйняття замовлення до виконання та про дату постачання (п. 4.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах FCA, склад продавця: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 27, згідно Інкотермс 2000 (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що разом з кожною партією товару продавець передає покупцю один оригінальний примірник видаткової накладної, рахунку-фактури та один оригінальний примірник податкової накладної на таку партію товару. У свою чергу покупець зобов`язується надати продавцю належним чином оформлену довіреність на особу, що уповноважена покупцем приймати товар та підписувати документи, що засвідчують приймання-передачу товару.

Відповідно до п. 4.4. договору датою поставки є дата передачі товару покупцю, зазначена у видатковій накладній на товар, що підписана представниками сторін.

Згідно п. 5.1. договору загальна сума договору складає загальну вартість товару, поставленого в строк дії цього договору на підставі видаткових накладних.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату кожної окремої поставленої партії товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки товару, якщо інші умови оплати окремої партії товару не погоджено сторонами в додатках до даного договору (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору приймання-передача товару здійснюється за місцем розташування складу продавця.

Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється уповноваженими представниками сторін в день фактичної передачі товару та й порядку, що визначається чинним законодавством України (п. 6.2 договору).

Приймання-передача товару за кількістю оформляється видатковими накладними, які підтверджують кількість, комплектність товару. Видаткові накладні підписуються представниками сторін (п. 6.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання зобов`язань за цим договором (п. 7.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання договору поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 958 695,30 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними ВН № 124 від 16.04.2021, ВН № 143 від 06.05.2021, ВН № 152 від 14.05.2021, ВН № 166 від 25.05.2021, ВН № 173 від 27.05.2021, ВН № 200 від 15.06.2021, ВН № 208 від 18.06.2021, ВН № 275 від 05.08.2021, ВН № 324 від 03.09.2021, ВН № 350 від 17.09.2021.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати поставленого товару у виконав частково - на суму 160 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

З цих підстав позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 719 666,09 грн., пеню у сумі 58 361,96 грн., інфляційні втрати у сумі 253 292,71 грн., 3 % річних у сумі 42 115,25 грн., що разом становить 1 073 436,01 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище, на виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну 958 695,30 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними ВН № 124 від 16.04.2021, ВН № 143 від 06.05.2021, ВН № 152 від 14.05.2021, ВН № 166 від 25.05.2021, ВН № 173 від 27.05.2021, ВН № 200 від 15.06.2021, ВН № 208 від 18.06.2021, ВН № 275 від 05.08.2021, ВН № 324 від 03.09.2021, ВН № 350 від 17.09.2021.

Однак, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 160 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, у відповідача за договором поставки виникла заборгованість у сумі 719 666,09 грн. (958 695,30 грн. - 160 000,00 грн.).

Доводи відповідача, що позивачем товар був поставлений неналежної якості, у зв`язку з чим контрагентом відповідача - ТОВ "Мультівак Україна" були висунуті відповідні претензії щодо браку продукції - розшарування виготовленого пакувального матеріалу, а відповідачем замовлені відповідні експертні дослідження стосовно якості товару, за результатами яких було встановлено недостатність адгезії фарби, що спричинило розшарування плівки, судом першої інстанції правомірно відхилені з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями частин першої та другої статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно зі статтею 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

З викладеного вбачається, що гарантійний строк експлуатації - це період в часі протягом якого постачальник гарантує використання товару за призначенням за умови дотримання споживачем правил експлуатації. Тобто, саме протягом вказаного строку постачальник виконує гарантійні зобов`язання, несе відповідальність за дотримання вимог щодо якості поставленого товару, які обумовлено сторонами або установлено положеннями чинного законодавства.

Відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І, відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.09.2020 у справі № 927/787/19, від 29.07.2021 у справі № 904/5217/19, на не врахування якої судом апеляційної інстанції наполягає скаржник.

Водночас, в договорі сторонами не встановлено гарантійного строку на товар, як це помилково вважає апелянт.

Посилання відповідача на те, що у висновку державно-санітарної епідеміологічної експертизи № 602-123-20-3/28261 від 23.06.2018 був визначений термін придатності товару, який є гарантійним строком, колегія суддів відхиляє, оскільки стаття 677 ЦК України встановлює, що строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

Тобто, строк придатності товару та гарантійний строк є різними правовими категоріями.

А тому, визначення у висновку державно-санітарної епідеміологічної експертизи № 602-123-20-3/28261 від 23.06.2018 строку придатності товару не може ототожнюватись із гарантійним строком на товар, який був узгоджений сторонами у договорі.

Посилання апелянта у даному випадку на приписи ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів відхиляє, оскільки відповідний закон не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникли між двома юридичними особами, оскільки в якості споживача такий Закон визначає лише фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону)

Частиною першою статті 269 ГК України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Крім того згідно зі статтею 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Обов`язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Відповідно до п. 6.1 договору приймання-передача товару здійснюється за місцем розташування складу продавця.

Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється уповноваженими представниками сторін в день фактичної передачі товару та й порядку, що визначається чинним законодавством України (п. 6.2 договору).

Приймання-передача товару за кількістю оформляється видатковими накладними, які підтверджують кількість, комплектність товару. Видаткові накладні підписуються представниками сторін (п. 6.3 договору).

Як вже було зазначено вище, згідно з видатковими накладними на виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 958 695,30 грн.

При цьому, будь-яких зауважень щодо кількості та якості поставленого товару, які мали бути висунуті під час отримання спірної партії товару, від покупця не надходило.

Крім того, як вірно враховано судом першої інстанції, у п. 6.4 договору поставки сторони домовились, що у разі виявлення прихованих недоліків покупець зобов`язаний протягом 48 годин направити продавцю повідомлення про виклик представника продавця для участі в дослідженні якості поставленого товару і підписання документів, пов`язаних з визначенням якості поставленого товару.

Повідомлення має бути направлено продавцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також, в разі необхідності, додатково направлено будь-яким іншим зручним для покупця способом (електронною поштою на адресу, вказану в цьому договорі, факсом, нарочним та інше). Представник продавця зобов`язаний з`явитись не пізніше ніж у триденний термін після отримання відповідного виклику покупця. У разі неявки повноважного представника продавця у встановлений термін перевірка якості товару та складання актів про відбір зразків і про приховані недоліки проводиться за участю представника будь-якого іншого підприємства/третьої сторони, при цьому сторони визнають, що дані акти будуть доказом поставки товару неналежної якості та є обов`язковими для продавця.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у червні 2021 до нього надійшла претензія ТОВ "Мультівак Україна" № 71 від 25.08.2021, у зв`язку з чим відповідачем були замовлені експертні дослідження у лабораторіях Novacote - coim (висновок від 05.08.2021) Henkel (висновок від 10.06.2021).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутнє відповідне повідомлення про виклик представника позивача для участі у відповідному дослідженні, при цьому, лише після отримання висновків експертних лабораторій відповідач повідомив позивача про неякісну продукцію.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що у матеріалах даної справи відсутні результати експертних досліджень Novacote - coim від 05.08.2021 та Henkel від 10.06.2021.

Так, апелянтом до апеляційної скарги були додані відповідні дослідження. В обґрунтування підстав для подачі їх лише до суду апеляційної інстанції відповідач зазначив, що такі докази були додані разом із зустрічною позовною заявою, яку ухвалою суду від 25.09.2023 було повернуто без розгляду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Згідно частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Згідно з статтею 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).

З огляду на те, що доводи про неякісну поставку продукції були викладені у відзиві на позовну заяву, а відповідні докази на підтвердження даних обставин відповідач долучав до зустрічної позовної заяви, яка ухвалою суду від 25.09.2023 була повернута без розгляду, задля забезпечення сторонам рівних прав під час судового розгляду для надання своїх пояснень та заперечень, колегія суддів вважає за доцільне розглядати справу по суті з врахуванням доданих відповідачем до апеляційної скарги результатів експертних досліджень Novacote - coim від 05.08.2021 та Henkel від 10.06.2021.

Колегія суддів дослідивши відповідні результати досліджень, наданих відповідачем, встановила, що вони не доводять факту того, що фарба, яка була поставлена позивачем, неякісна.

Так, у відповідних висновках, в основному, зазначається інформація про те, що розклеюється сама плівка.

Зокрема, у висновку від Henkel від 10.06.2021 вказано, що було встановлено досить погане скріплення фарби та ОПП, покращення чого можна досягти шляхом подальшої оптимізації друкарських засобів.

Водночас, колегія суддів зазначає, що виходячи із результатів експертних досліджень Novacote - coim від 05.08.2021 та Henkel від 10.06.2021, неможливо встановити, що на зразках, які були надані відповідачем, використовувалась саме фарба, поставлена позивачем.

У даному контексті колегія суддів враховує приписи ч. 1 ст. 268 ГК України, відповідно до приписів яких якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Так, позивачем були надані листи технічного опису фарби на кожну серію товару, яка була поставлена відповідачем, та в яких встановлено вимоги до якості фарби та інші детальні технічні вимоги, які необхідно виконати перед тим, як використовувати фарбу у виробництві.

Зокрема, в цих листах зазначено:

- увага: так як на ринку присутня велика кількість полімерних плівок, різної якості та структур, виробник фарби рекомендує тестувати і контролювати адгезію фарби перед початком друку тиражів комерційної продукції (п. 2. Матеріали),

- можливість застосування фарби на тих чи інших матеріалах повинна бути протестована перед початком друку тиражної продукції; (п. 4. Загальне),

- адгезія може бути слаба через недостатню обробку поверхні коронним розрядом внаслідок слизьких добавок, таких як рукаміди, які мігрують при довгому зберіганні на поверхні плівок, недостатня адгезія спеціального покриття до плівки і т.д., дані властивості плівок не можуть контролюватись виробником фарби, тому необхідно проводити попередні випробування. Як правило декілька слоїв фарби, надрукованих один над одним, а також застосування покривного лаку може знизити міцність щеплення фарби з поверхнею плівки. По цій причині виробник рекомендує одночасно тестувати всю сукупність фарб, а не окремо один слой фарби, завжди необхідно проводити попереднє виробниче тестування для певної структури упаковки та умов ламінації (клею та кількості його нанесення), і тільки на підставі отриманих результатів приймати рішення про використання того чи іншого типу фарби, освітлювачів, технолаків, розчинників, а також параметрів налаштування обладнання (п. 4. Адгезія),

- відносно низький залишковий розчинник в порівнянні з традиційними фарбами на нітроцелюлозній основі, в той же час температура сушек та обдув повітрям повинен бути максимально інтенсивним, виробник рекомендую проводити контроль залишкового розчинника в окремо взятих умовах (п. 4. Сушка),

- увага: деякі функціональні покриття, такі як акрилові або PVdC слой для термозварювання, anti-fog покриття і деякі бар`єрні матеріали як правило мають тенденцію до збереження розчинника. Якщо фарба наноситься безпосередньо на дане покриття, то показник залишкового розчинника завжди буде вищий, що є особливістю покриття. В даних випадках виробник рекомендує контролювати залишковий розчинник (п. 4. Залишковий розчинник).

Однак, відповідач належними та допустимими доказами не довів використання поставленої позивачем фарби згідно умов, визначених в технічному описі поставленого товару.

Крім того, відповідачем не надано належних доказів, зокрема, висновку експертизи, які б підтверджували саме неякісність поставленої позивачем фарби.

Надані відповідачем претензії контрагента відповідача - ТОВ "Мультівак Україна" від 25.08.2021, також не можуть бути доказом на підтвердження поставки позивачем неякісного товару, оскільки з них неможливо встановити, що у виготовлені поставленої відповідачем ТОВ "Мультівак Україна" продукції використовувалась фарба, поставлена саме позивачем.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, сплата відповідачем за вимогою ТОВ "Мультівак Україна" забракованої продукції, вартості давальницької сировини та збитків кінцевого покупця у загальній сумі 495 478,74 грн. була вчинена відповідачем на власний розсуд, без узгодження такої сплати з позивачем.

Більше того, як вбачається із доводів претензії ТОВ "Мультівак Україна", у вартість збитків було включено суму давальницької сировини, яка не стосується спірної поставки фарби.

Водночас, у даному випадку спір у справі не стосується відшкодування збитків, а стосується стягнення заборгованості за поставлений товар. Відповідач не позбавлений права звернутись до позивача із позовом про відшкодування збитків в загальному порядку, обґрунтувавши свої вимоги відповідними доказами.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

У постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №921/622/16-г/6, від 30.04.2020 у справі №904/8794/17 викладено правові висновки, згідно з якими у разі якщо недоліки товару виявлено покупцем після його отримання, тягар доказування того, що такі недоліки виникли до його передачі покладається саме на покупця.

Як вже було встановлено вище, відповідач належними та допустимими доказами не довів, що товар, поставлений позивачем, був неналежної якості.

Таким чином, з огляду на умови Договору та встановлені судом першої інстанції, у даному випадку презюмується, що постачальник передав товар належної якості.

Виходячи з наведеного, відповідачем не доведено існування обставин, з якими законодавець пов`язує можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 1 частини другої статті 678 ЦК України.

Згідно із статтею 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами договору встановлений строк (термін) виконання зобов`язання (оплата товару), а саме п. 5.4. договору встановлено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату кожної окремої поставленої партії товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки товару, якщо інші умови оплати окремої партії товару не погоджено сторонами в додатках до даного договору.

Доказів оплати кожної окремої поставленої партії товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати поставки товару матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

А тому є вірним висновок суду першої інстанції, що строк оплати, є таким, що настав.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 719 666,09 грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням останнім свого обов`язку з оплати поставленого товару.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за загальний період з 16.05.2021 по 27.04.2023, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно включено в період нарахування день, в який мало бути виконане зобов`язання.

А тому, відповідно до вірно здійсненого судом першого розрахунку, з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто 253 292,71 грн. інфляційних втрат та 42 056,10 грн. 3 % річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з п. 8.2 договору покупець за прострочення терміну оплати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

При здійсненні розрахунку пені, позивачем неправомірно включено в період нарахування день, в який мало бути виконане зобов`язання.

А тому, перевіривши здійснений розрахунок пені за період з 17.05.2021 по 16.11.2021, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 58 066,21 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року у справі № 910/9995/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/9995/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/9995/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/9995/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29.04.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко