Ухвала

від 23.05.2024 по справі 910/9995/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9995/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т.Є. - головуючого, Ємця А.А., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор Бізнес Солюшенс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс"

про стягнення 1 073 436,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс" (далі - ТОВ "Сфера-Плюс") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024. Просить також зупинити виконання оскаржуваних рішень.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ "Сфера-Плюс", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у ч. 1 ст. 17 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а" ? "г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 684 грн.

У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України).

Предметом поданого у цій справі у 2023 році позову є вимога про стягнення коштів в розмірі 1 073 436,01 грн.

Отже, ціна позову у цій справі є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684грн х 500 = 1 342 000 грн станом на 01.01.2023), а відтак у розумінні наведених положень ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

ТОВ "Сфера-Плюс" зазначає, що ця справа має для неї виняткове значення, а також скаржник вважає, що подає касаційну скаргу як особа, яка відповідно до Господарського процесуального кодексу позбавлена можливості спростувати обставини справи встановлені при розгляді іншої справи.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги ТОВ "Сфера-Плюс" щодо необхідності відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Крім того, Верховний Суд зазначає, що положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді інших справ, означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Доводи скаржника, щодо неможливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, під час розгляду іншої справи Судом відхиляються, оскільки підпунктом "б" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виключним випадком для перегляду малозначної справи у касаційному порядку є те, що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи. Зазначений виключний випадок можливості касаційного оскарження обумовлює наявність розгляду іншої справи, в якій сторона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням. Водночас скаржник не зазначає про існування такої іншої справи, не вказує її номер та в провадженні якого суду знаходиться така справа, тощо.

Крім того, посилання скаржника на те, що справа № 910/9995/23 має для нього виняткове значення також належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власними припущеннями скаржника, не підтвердженими жодними доказами.

Таким чином, касаційна скарга ТОВ "Сфера-Плюс" не містить належного обґрунтування наявності умов, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. З огляду на зазначене підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, клопотання ТОВ "Сфера-Плюс" про зупинення виконання судових рішень слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/9995/23.

Головуючий суддя Т.Є. Жайворонок

Судді: А.А. Ємець

І.Б. Колос