Рішення

від 18.04.2024 по справі 921/367/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2024Справа № 921/367/23За позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі

1) Західного офісу Держаудитслужби,

2) Міністерства охорони здоров`я України,

3) Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп"

про до відповідача про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 155671,18 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи:

Від прокуратури: Дергунов Д.С.

Від позивача-1: не з`явились;

Від позивача-2: не з`явились;

Від позивача-3: не з`явились;

Від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні 18.04.2024 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2023 керівник Тернопільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Міністерства охорони здоров`я України, Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", про визнання недійсними Додаткових угод № 4 від 09.03.2021, № 5 від 17.05.2021, № 6 від 25.08.2021, № 7 від 27.09.2011, № 8 від 28.09.2021, № 9 від 28.10.2021, № 10 від 12.11.2021, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" та Тернопільським національним медичним університетом імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до Договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020, та стягнення грошових коштів в сумі 155 671, 18 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 21.12.2020, за результатами проведених публічних закупівель, між Тернопільським національним медичним університетом імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, як Споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", як Постачальником, укладено Договір № ВРЕ-164-2020 на постачання електричної енергії в обсязі 391 558 кВт/год. В подальшому між сторонами правочину укладено ряд додаткових угод до Договору, якими передбачено збільшення ціни електричної енергії порівняно з тендерною пропозицією та первинними умовами Договору. Прокурор вважає, що вказані додаткові угоди є нікчемними, тобто такими, що не породжують жодних правових наслідків, оскільки вони укладені в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно, отримані Постачальником внаслідок неправомірного підвищення ціни на природний газ кошти у розмірі 155 671, 18 грн підлягають поверненню Споживачу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/367/23; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/367/23 підготовче засідання на 21.06.2023; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області матеріали справи № 921/367/23 від 21.06.2023 передано справу № 921/367/23 за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Міністерства охорони здоров`я України, Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 155671,18 грн за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 921/367/23 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 01.08.2023 прийнято справу до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2023.

21.08.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для недійсності додаткових угод та безпідставністю заявлення прокуратурою позову в інтересах позивача-3, в свою чергу позивач-1 та позивач-2 є неналежними позивачами, оскільки, їх права не порушені.

В підготовчому засіданні 21.08.2023 оголошено перерву до 05.10.2023.

11.09.2023 через канцелярію суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій спростовуються заперечення відповідача, викладені у відзиві, та підтримано позовні вимоги. З приводу відсутності у прокуратури підстав для звернення з позовом в інтересах навчального закладу, прокуратурою здійснюються заходи щодо узгодження позовних вимог з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.06.2023 № 905/1907/21.

13.09.2023 через канцелярію суду від позивача-3 надійшла відповідь на відзив, в якій заперечено доводи відповідача та підтримано позовні вимоги.

18.09.2023 через канцелярію суду від позивача-1 надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.

В підготовчому засіданні 05.10.2023 оголошено перерву до 19.10.2023.

17.10.2023 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку та прийняття рішення Великою Палатою Верховного суду у справі № 922/2321/22, правовідносини, в якій, є аналогічними тим, що є предметом розгляду у справі № 921/367/23.

19.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку та прийняття рішення Великою Палатою Верховного суду у справі № 922/2321/22.

В підготовчому засіданні 19.10.2023 оголошено перерву до 26.10.2023.

23.10.2023 через канцелярію суду від прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, в якій з посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.08.2023 № 924/1283/21, прокуратура просить змінити предмет позову і вважати пункт 9 прохальної частини позовної заяви викладеним у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" на користь держави в особі Міністерства охорони здоров`я України грошові кошти у розмірі 155671,18 грн.

26.10.2023 через канцелярію суду від прокуратури надійшли заперечення проти зупинення провадження у справі, мотивовані тим, що предметом спору у справах, висновками у яких мотивовано передачу спору на розгляд Великої Палати Верховного Суду, стосуються інших правовідносин ніж ті, що є предметом розгляду у даній справі.

Суд протокольною ухвалою від 26.10.2023 прийняв заяву прокуратури про зміну предмету позову, розгляд справи в подальшому здійснюється з урахуванням даної заяви.

Ухвалою суду від 26.10.2023 зупинено провадження у справі № 921/367/23 за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Міністерства охорони здоров`я України, Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/2321/22.

27.02.2024 від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та додаткові обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.03.2024 провадження у справі № 921/367/23 вирішено поновити. Призначено підготовче засідання у справі на 04.04.2024.

Ухвалою суду від 04.04.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 18.04.2024.

18.04.2024 від позивача-2 надійшла заява про розгляд справи без участь його представника, в якій він зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання 18.04.2024 представники позивачів та відповідача не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 18.04.2024 представник прокуратури підтримав обставини, викладені в заявах по суті спору на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник прокуратури підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає прокурор у позовній заяві, прокуратурою вивчено інформацію, оприлюднену на вебпорталі електронної системи публічних закупівель "Prozorro", за результатами опрацювання якої встановлено, що Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України проведено відкриті торги щодо закупівлі "ДК 021:2015:09310000-5-"Електрична енергія", 391558 кВт год. з очікуваною вартістю 978895,00 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебпорталі "Prozorro" за № UA-2020-11-02-004006-с.

За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп".

В подальшому, між Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (постачальник) укладено договір № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно п. 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає ДК 021:2015 код 09310000-5-"Електрична енергія" (електрична енергія для навчально-практичних центрів на 2021), Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.2, 2.3 договору обсяг закупівлі електричної енергії складав 391558 кВт/год. Місце постачання електричної енергії: навчально-практичні центри університету.

Як передбачено п. 3.3 договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктами 5.1-5.3 договору визначено, що загальна ціна цього договору становить 696973,23 грн., в т.ч. ПДВ - 116162,205 грн. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 1,77999 грн. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків на потреби в електричній енергії.

В комерційній пропозиції вартість договору визначена у сумі 696973,23 грн з ПДВ, ціна електричної енергії - 1 кВт/год 1,77999 грн з ПДВ.

Згідно п. 5.4-5.7 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційної пропозицією, яка додатком 1 до цього договору. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування Ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.16 договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення постачальник має право звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньо ринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару в тих межах/розмірах,на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього договору та середньоринокової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданою ТПП України, або регіональною ТПП, або органом державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахування внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньо ринковою ціною за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо зміни ціни та середньо ринкової ціни за одиницю товару на день укладення договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньо ринкової ціни за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього договору), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни договору вже були раніше здійснені. У разі зміни вартості (тарифу) послуг (передачі) електричної енергії ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором коригується/змінюється на різницю зміни вартості (тарифу) послуг (передачі) електричної енергії. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням втяг п. 2 ч. 5 ст 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-УІІІ (із змінами) за обов`язковим погодженням споживача. В будь-якому випадку споживач залишає за собою право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару.

Відповідно до п. 13.1 договору він набуває чинності з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 13.2 договору постачальник зобов`язаний повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договорі. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, як споживач не приймає нові умови.

Згідно з п. 13.6 договору істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторони в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

До Споживача надійшли пропозиції Постачальника щодо укладення додаткових угод до Договору через коливання ціни електричної енергії на ринку, що згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави ТОВ "Енерджі Трейд Груп" підвищити ціни на постачання електроенергії.

Обгрунтовуючи наявність підстав для збільшення вартості за одиницю товару відповідач надав університету наступні документи: цінова довідка Харківської ТПП № 214/21 від 01.02.2021 про зростання середньозваженої ціни електроенергії у 3 декаді січня 2021 порівняно з 3 декадою грудня 2020 на 13,78 %; цінова довідка Харківської ТПП № 400/21 від 16.02.2021 про зростання середньозваженої ціни електроенергії у період 8-16 лютого 2021 порівняно з січнем 2021 на 8,52 %; цінова довідка Харківської ТПП № 592/21 від 09.03.2021 про зростання середньозваженої ціни електроенергії у лютому 2021 порівняно з січнем 2021 на 11,63 %; цінова довідка Харківської ТПП № 1826/21 від 10.08.2021 про зростання середньозваженої ціни електроенергії у 1 декаду серпня 2021 порівняно з 1 декадою липня 2021 на 101,51 %; цінова довідка Харківської ТПП № 2272/21 від 20.08.2021 про зростання середньозваженої ціни електроенергії у станом на 1 вересня 2021 порівняно з 1 декадою серпня 2021 на 8,39 %; цінова довідка Харківської ТПП № 2273/21 від 20.09.2021 про зростання середньозваженої ціни електроенергії станом на 14.09.2021 порівняно з ціною станом на 01.09.2021 на 12,62 %; цінова довідка Харківської ТПП № 2667/21 від 25.10.2021 про зростання середньозваженої ціни електроенергії у 1 декаду жовтня 2021 порівняно з 3 декадою вересня 2021 на 13,59 %; цінова довідка Харківської ТПП № 2847/21 від 10.11.2021 про зростання середньозваженої ціни електроенергії станом на 28.10.2021 порівняно з 2 декадою жовтня 2021 на 9,55 %. Разом з зазначеними вище довідками відповідач надсилав університету пропозицію щодо укладення додаткових угод щодо підвищення вартості одиниці товару: № 2021/01-38 від 25.01.2021, № 2021/02-01 від 01.02.2021, № 2021/02-54.1 від 23.02.2021, № 2021/03-03 від 09.03.2021, № 2021/08-01 від 10.08.2021, № 221/09-1604 від 20.09.2021, № 2021/09-2003 від 21.09.2021, № 2021/10-28 від 25.10.2021, № 2021/11-29.1 від 10.11.2021.

Під час виконання договору сторонами укладено Додаткову угоду № 2 від 28.01.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 1,84434 грн за 1 кВт/год. з ПДВ. Дія додаткової угоди поширюється на правовідносини сторін з 01.01.2021.

Надалі сторонами укладено додаткові угоди в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год. (з ПДВ):

- Додаткова угода № 3 від 03.02.2021 - до 1,99335312 грн з 01.02.2021;

- Додаткова угода № 4 від 09.03.2021 - до 2,1331356 грн з 09.03.2021;

- Додаткова угода № 5 від 17.03.2021 - до 2,3109996 грн з 29.03.2021;

- Додаткова угода № 6 від 25.08.2021 - до 2,506632 грн з 10.08.2021;

- Додаткова угода № 7 від 27.09.2021 - до 2,687345556 грн з 21.09.2021;

- Додаткова угода № 8 від 28.09.2021 - до 2,9205756 грн з 01.10.2021;

- Додаткова угода № 9 від 28.10.2021 - до 3,17710476 грн з 28.10.2021;

- Додаткова угода № 10 від 12.11.2021 - до 3,44683392 грн з 12.11.2021.

Таким чином, до Договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020 у період його виконання 9 разів вносились зміни вартості одиниці електроенергії в сторону збільшення.

Відтак шляхом укладання додаткових угод № 2 від 28.01.2021, № 3 від 03.02.2021, №4 від 09.03.2021, № 5 від 17.03.2021, № 6 від 25.08.2021, № 7 від 27.09.2021, № 8 від 28.09.2021, № 9 від 28.10.2021, № 10 від 12.11.2021 вартість 1 кВт.год. електричної енергії по договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020 зросла на 1,66684392 грн або на 93,64 %, а її обсяг зменшився на 35,67 %.

Надані відповідачем документ не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та не може бути розцінений, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору в частині збільшення ціни.

У цінових довідках Харківської торгово-промислової не вказано даних щодо середньо ринкової ціни за одиницю товару в межах 10 днів до дати укладення договору або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, а саме у межах 10 днів щодо укладення кожної з додаткових угод (до яких на підстав наданих довідок вносились зміни) та середньо ринкової ціни за одиницю товару на момент письмового звернення постачальника щодо кожного збільшення ціни. Крім того, в зазначених довідках вказано, що вони носять виключно фактографічно-інформаційний характер.

Разом з тим, за інформацією з веб-сайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) вбачається наступне: середньозважена ціна на електроенергію в РДН в об`єднаній енергетичній системі України складала станом на 03.02.2021 (дата підписання додаткової угоди № 3) - 1778,05 грн/МВт.год., станом на 23.02.2021 (день звернення постачальника з листом щодо підвищення ціни на товар) - 1635,21 грн/МВт/год, станом на 09.03.2021 (дата укладання додаткової угоди № 4) - 1416,34 грн/МВт.год, що вказує на зменшення ціни; середньозважена ціна на електроенергію в РДН в об`єднаній енергетичній системі України складала станом на 09.03.2021 (дата підписання додаткової угоди № 4 та звернення щодо підвищення ціни) - 1416,34 грн/МВт.год., станом на 17.03.2021 (дата укладання додаткової угоди № 5) - 1321,22 грн/МВт.год, що вказує на зменшення ціни; середньозважена ціна на електроенергію в РДН в об`єднаній енергетичній системі України складала станом на 25.08.2021 (дата підписання додаткової угоди № 6) - 2239,93 грн/МВт.год., станом на 20.09.2021 (день звернення постачальника з листом щодо підвищення ціни на товар) - 2246,05 грн/МВт/год, що вказує на відсутність істотних коливань в ціні порівняно з датою укладання попередньої додаткової угоди.

Крім того, відповідно до відомостей, розміщених на сайті ДП "Оператор ринку" індекс ціни базового навантаження на РДН в торговій зоні "ОЕС України" в липні 2021 (1284,26 грн/МВт/год) є нижчим ніж за березень (1316,42 грн/МВт/год), квітень (1394,41 грн/МВт/год) та за червень 2021 (1362,37 грн/МВт/год). Проте відповідачем брались для порівняння відомості за перші декади липня і серпня 2021, що об`єктивно не відображає коливання цін протягом періоду з моменту внесення останніх змін.

Суд відзначає, що внесення змін до договору про закупівлю в залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).

Таким чином, лише документи компетентного органу, які містять інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, можуть бути підставою для внесення змін до Договору в частині визначення ціни. В свою чергу довідки інформативного характеру до таких не відносяться.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Отже, надані відповідачем документи як підстава для укладання додаткових угод не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та не можуть бути розцінені, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору в частині збільшення ціни.

Внаслідок укладення додаткової угоди № 4 від 09.03.2021 первинна вартість 1 кВт/год електроенергії зросла на 19,8 %. Прокурор просить визнати недійсними додаткові угоди №4 від 09.03.2021, № 5 від 17.03.2021, № 6 від 25.08.2021, № 7 від 27.09.2021, № 8 від 28.09.2021, № 9 від 28.10.2021, № 10 від 12.11.2021. Загалом вартість 1 кВт/год електроенергії в зв`язку з укладенням додаткових угод зросла на 93,64 %.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Аналогічна за змістом правова норма закріплена у статті 53 ГПК України.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у частині 1 якої зазначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Станом на день звернення прокурора до суду з позовом повноваженими на вчинення дій щодо захисту інтересів держави органами не вчинялись необхідні дії.

Прокуратура зверталась до Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України з листом від 10.01.2023 № 50-86-298ВИХ-23, в якому вказувала про виявлені порушення та з`ясовувала наміри університету звертатись до суду. У відповіді від 02.02.2023 № 19-5/300 надав прокуратурі документи та вказав на відсутність підстав для самостійного звернення до суду.

Листом від 10.01.2023 № 50-86-296ВИХ-23 прокурор повідомив Міністерство охорони здоров`я України про виявлені порушення та просив повідомити чи має намір міністерство звертатись до суду з позовом. У відповідь листом від 31.01.2023 № 10-14/2358/2-23 повідомило, що не має наміру звертатись до суду, оскільки, це має робити університет.

До Західного офісу Держаудитслужби прокуратура звернулась з листом від 10.01.2023 № 50-86-297ВИХ-23, в якому повідомляла про виявлені порушення та уточнювала наміри адресата звертатись до суду з позовом.

У відповідь Західний офіс Держаудитслжби вказав про відсутність у нього правових підстав для звернення з позовом та просив прокуратуру подати позовну заяву (лист від 19.01.2023 № 131913-17/183-2023.

Листом від 18.04.2023 № 50-86-3761ВИХ-23 адресованим університету прокуратурою уточнювалось чи буде адресат звертатись самостійно до суду щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів. Листом від 24.04.2023 № 19-5/1285 університет повідомив, що не має підстав для самостійного звернення до суду та не заперечує проти звернення прокуратури до суду.

Листом від 18.04.2023 № 50-86-3759ВИХ-23 прокуратору звернулась до Міністерства охорони здоров`я України і Листом від 18.04.2023 № 50-86-3760ВИХ-23 до Західного офісу Держаудитслужби з приводу намірів самостійного звернення до суду. У відповідь прокуратурі було надано листи аудиторської служби про відсутність намірів у адресатів самостійно звертатись до суду (від 26.04.2023 № 3687-23).

Листами від 18.05.2023 № 50-86-4948ВИХ-23, № 50-86-4947ВИХ-23, № 50-86-4946ВИХ-23 прокуратура повідомила позивачів про свій намір звертатись до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 155671,18 грн.

З огляду на викладене підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Так, згідно зі ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як зазначено в Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, перевірки закупівель. Зокрема, згідно п.4 даного Положення здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Крім того, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 року "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Тернопільської області.

Водночас, Західним офісом Державної аудиторської служби України, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в тому числі, шляхом звернення до суду, хоча прокурор звертався з повідомленнями про виявлені ним порушення, що стали підставою для подачі даного позову.

Щодо позивача Міністерства охорони здоров`я України .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Згідно ст. 6, 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4, 5, 6 ч. 5 Положення про Міністерство охорони здоров`я України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1542 (зі змінами та доповненнями) МОЗ з метою організації своєї діяльності: здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; 5) організовує планово-фінансову роботу в апараті МОЗ, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення порядку ведення бухгалтерського обліку; 6) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Таким чином в розмінні ст. 22 БК України, МОЗ України є головним розпорядником бюджетних коштів у сферах охорони здоров`я, вищої медичної та фармацевтичної освіти , який контролює діяльність університету, а тому є належним отримувачем безпідставно сплачених університетом відповідачу коштів.

З урахуванням вищезазначеного позов в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби щодо визнання недійсними додаткових угод та в особі Міністерства охорони здоров`я України щодо стягнення коштів до суду був поданий обґрунтовано з дотриманням приписів ГПК України та Закону України "Про прокуратуру".

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 якого договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом встановлено, що Університет та ТОВ "Енерджі Трейд Груп" уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

У частині 4 статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору визначені ГК України. Так, статтею 180 цього Кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити: предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; (пункт 2 цієї частини).

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.

Судом встановлено, що істотна умова договору - ціна, була змінена додатковими угодами № 2-10.

Відтак шляхом укладання додаткових угод № 2 від 28.01.2021, № 3 від 03.02.2021, №4 від 09.03.2021, № 5 від 17.03.2021, № 6 від 25.08.2021, № 7 від 27.09.2021, № 8 від 28.09.2021, № 9 від 28.10.2021, № 10 від 12.11.2021 вартість 1 кВт.год. електричної енергії по договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020 зросла на 1,66684392 грн або на 93,64 %. Внаслідок укладення додаткової угоди № 4 від 09.03.2021 первинна вартість 1 кВт/год електроенергії зросла на 19,8 %, в зв`язку з чим прокурором заявлено вимогу про недійсність додаткових угод починаючи з додаткової угоди № 4.

З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

У іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Оскільки додатковим угодами №4 від 09.03.2021, № 5 від 17.03.2021, № 6 від 25.08.2021, № 7 від 27.09.2021, № 8 від 28.09.2021, № 9 від 28.10.2021, № 10 від 12.11.2021 вартість 1 кВт.год. електричної енергії по договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020 було збільшено більш як на 10 %, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Вимоги прокуратури щодо визнання недійсними додаткових угод Відтак шляхом укладання додаткових угод №4 від 09.03.2021, № 5 від 17.03.2021, № 6 від 25.08.2021, № 7 від 27.09.2021, № 8 від 28.09.2021, № 9 від 28.10.2021, № 10 від 12.11.2021 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з 155671,18 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Застосування у даній категорії справ саме частини першої статті 670 ЦК України є сталою та послідовною правовою позицією (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 13.04.2023 у справі № 908/653/22).

До матеріалів справи надано акти приймання-передачі електричної енергії за 2021 рік та докази оплати отриманого за актами товару у вигляді платіжних доручень. Сторонами не висловлювались заперечення щодо обсягу та вартості поставленої електричної енергії в 2021 році та їх оплати університетом.

Відповідачем було поставлено університету електричну енергію у кількості 251902 кВт/год, за яку було сплачено 651713,93 грн. В період січня 2021 відповідач поставив 40848 кВт/год електроенергії за ціною 1,84434 грн за 1 кВт/год на суму 75337,60 грн. Вартість решти поставленої електричної енергії розраховується за ціною згідно додаткової угоди № 3 від 03.02.2021 (1,99335312 грн), оскільки, всі наступні додаткові угоди, якими було збільшено вартість товару визнані судом недійсними.

Тобто університет мав сплатити відповідачу за 211054 кВт/год електроенергії грошові кошти у сумі 420705,15 грн ((251902 кВт/год -40848 кВт/год)*1,99335312).

Отже різниця між сумою коштів, яку університет сплатив за товар, і, яку мав платити з урахуванням ціни, визначеної в чинній додатковій угоді № 3 становить 155671,18 грн (651713,93 грн - 75337,60 грн - 420705,15 грн).

З урахуванням вартості електричної енергії, визначеної у додатковій угоді № 3 та з урахуванням фактично поставленої електричної енергії за ціною обумовленою в додатковій угоді № 2, відповідач мав би поставити товару у кількості 289149,1348 кВт/год (576376,33 грн/1,99335312 грн), замість фактично поставлених 211054 кВт/год.

Тобто відповідач не поставив університету товару у кількості 78095,1348 кВт/год (289149,1348 кВт/год -211054 кВт/год) на суму 155671,18 грн (78095,1348 кВт/год * 1,99335312 грн), в зв`язку з чим ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь розпорядника коштів Міністерства охорони здоров`я України.

Так, в результаті укладення сторонами з порушеннями вимог Закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, з бюджету Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 155671,18 грн за недопоставлений товар в обсязі 78095,1348 кВт/год.

А отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам учасників справи оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 09.03.2021 до договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" та Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 17.03.2021 до договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" та Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 25.08.2021 до договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" та Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.09.2021 до договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" та Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 28.09.2021 до договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" та Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 28.10.2021 до договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" та Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 12.11.2021 до договору № ВРЕ-164-2020 від 21.12.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" та Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 6, ідентифікаційний код 36716332) на користь держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, ідентифікаційний код 00012925) грошові кошти у розмірі 155671 (сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят одну) грн 18 коп.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 6, ідентифікаційний код 36716332) на користь Тернопільської обласної прокуратури (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098) судовий збір у розмірі 21472 (двадцять одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн 00 коп.

11. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 29.04.2024

Суддя І.В.Усатенко