Постанова

від 17.04.2024 по справі 501/528/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2693/24

Справа № 501/528/18

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Карташова О.Ю.,

Таварткіладзе О.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника Компанії «Хан Інтернешнл Корп.» - адвоката Димовчі М.І.,

представника ОСОБА_1 адвоката Нікішева О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданніапеляційну скаргу представника Компанії «Хан Інтернешнл Корп.» - адвоката Димовчі Максима Івановича на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 вересня 2023 року, постановлену під головуванням судді Пушкарського Д.В., про закриття провадження у цивільній справі за позовом Компанії «Хан Інтернешнл Корп.» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Романовв», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Романов», про визнання недійсними договорів купівліпродажу, скасування державної реєстрації права власності, відновлення реєстраційних записів про іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

В березні 2018 року Компанія «Хан Інтернешнл Корп.» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ТОВ «Романовв», третя особа: ТОВ «Романов», в якому, з урахуванням неодноразових уточнень, після перегляду цивільної справи у касаційному порядку, просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2017 року укладений між ТОВ «Романовв» та громадянином Республіки Молдови ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., зареєстрований в реєстрі за № 380, згідно умов якого ТОВ «Романовв» продало, а ОСОБА_6 купив 1/3 частки об`єктів нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 103665751108, розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,1446 га (кадастровий №5110800000:03:002:0011). Вказані об`єкти нерухомості в цілому складаються з наступних будівель та споруд: літ «А» - адміністративна будівля, загальною площею 1290,5 кв.м., літ. «Б» - топкова, загальною площею 32,4 кв.м, літ. «В» - цех розливу, загальною площею 562,3 кв.м, літ. «Г» - трансформаторна, загальною площею 75,2 кв.м, літ. «Д» - насосна з підвалом, загальною площею 37,7 кв.м., літ. «Е» - топкова, загальною площею 14,2 кв.м, літ. «Ж» топкова, загальною площею 15,2 кв.м, літ. «З» - фільтраційна, загальною площею 22,4 кв.м, літ. «К» - насосна, загальною площею 10,7 кв.м, літ. «М» - навіс, загальною площею 5,7 кв.м, літ. «Н» - допоміжне приміщення, загальною площею 53,1 кв.м, літ. «О» - майстерня, загальною площею 55,8 кв.м, літ. «П» - магазин-прохідна, загальною площею 165,7 кв.м, літ. «Р» - виробничий цех, загальною площею 619,8 кв.м, літ. «С» - цех по виготовленню горілки, загальною площею 730,2 кв.м, літ. «Т» - спиртосховище, загальною площею 292,3 кв.м, літ. «У» - склад, загальною площею 1391,7 кв.м, № 1 - ворота, № 2 - ворота, №3 - пожежні резервуари, № 4 - артезіанська свердловина, № 5 - водонапірна вежа, № 6 - резервуар чистої води, № 7 - огорожа, № 8 - басейн, № 9 - газорозподільний пункт, № 10 - ворота, І - дворове покриття, літ. «Л» - сторожова вишка;

- визнати недійсним дублікат, що має силу оригіналу, договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2017 року, укладеного між ТОВ «Романовв» та громадянином Республіки Молдови ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С.;зареєстрований в реєстрі за № 384, згідно умов якого ТОВ «Романовв» продало, а ОСОБА_4 купив 2/3 частки тих самих об`єктів нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 103665751108, розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,1446 га (кадастровий № 5110800000:03:002:0011);

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ТОВ «Романовв», громадянина Республіки Молдови ОСОБА_7 та громадянина Республіки Молдови ОСОБА_4 на вищевказані об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 32062391, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 103665751108, розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,1446 га;

- відновити реєстраційні записи в розділі актуальної інформації про іпотеку під № 1631191 (реєстраційний номер іпотеки 11007526) та про обтяження того ж нерухомого майна під № 1631243, які були зареєстровані 30 березня 2011 року приватним нотаріусом Шевченко В.М. Чорноморського (Іллічівського) міського нотаріального округу Одеської області на підставі Іпотечного договору, серія та номер 1067 виданий 30 березня 2011 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 32062391, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 103665751108, що розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,1446 га;

- звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1 від 25 жовтня 2001 року та кредитним договором №3 від 01 вересня 2004 року, укладеними між Компанією «Хан Інтернешнл Корп.» та ТОВ «Романов», шляхом передачі права власності позивачу на вказаний предмет іпотеки, а саме: ті ж самі об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 32062391, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 103665751108, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,1446 га;

- виселити громадянина Республіки Молдови ОСОБА_7 та громадянина Республіки Молдови ОСОБА_4 із вищевказаних об`єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 32062391, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 103665751108, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,1446 га.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 вересня 2023 року провадження у справі було закрито з тих підстав, що даний спір має розглядатись за правилами господарського, а не цивільного судочинства (т.9, а.с.197-207).

В апеляційній скарзі представник Компанії «Хан Інтернешнл Корп.» - адвокат Димовчі М.І. ставить питання про скасування ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 27 вересня 2023 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.10, а.с.1-16).

Вирішуючи питанняпро слуханнясправи увідкритому судовомузасіданні,за участюпредставника Компанії«Хан ІнтернешнлКорп.»-адвоката ДимовчіМ.І.,а також представника ОСОБА_1 адвоката Нікішева О.В., колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.10, а.с.81, 82).

Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялася відповідачам: ТОВ «Романовв», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 за останнім відомим місцем знаходження, проживання та реєстрації, однак поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою або: «за закінченням терміном зберігання», або : «за зазначеною адресою адресат відсутній» (т.10, а.с.54-57, 60-61, 66-67, 69-70).

У зв`язку з цим, Одеським апеляційним судом 11 березня 2024 року та 05 квітня 2024 року було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про повідомлення відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ТОВ «Романовв» і ТОВ «Романов» про слухання справи 17.04.2024 року о 16 год.00 хв., що в сенсі ст. 128 ЦПК України є належним їх повідомленням (т.10, а.с.91-93, 97).

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції фактично більше 4-х місяців (т.10, а.с.28), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні, за участю з`явившихся представників учасників справи, у відсутність інших учасників справи, а також за наявними у справі доказами.

При цьому колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Що стосується змін до апеляційної скарги, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки вони подані до суду апеляційної інстанції поза межами строку, передбаченого ст. 364 ЦПК України (т.190, а.с.32-41).

Що ж стосується додаткових пояснень у справі, то колегія суддів вважає за необхідне прийняти їх до розгляду і врахувати при постановленні судового рішення, так як вони є саме додатковими поясненнями у справі (т.10, а.с.73-76), а не відзив на апеляційну скаргу, як про це помилково зазначив представник Компанії «Хан Інтернешнл Корп.» - адвоката Димовчі М.І. (т.10, а.с.83-84).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог, передбачених ч. 1 ст. 18 Закону України №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Колегія суддів зазначає, що ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Враховуючи, що позичальник і іпотекодавець Компанія «Хан Інтернешнл Корп.» та відповідач ТОВ «Романов» є суб`єктами господарювання і юридичними особами, за кредитними договорами № 1 від 25.10.2004 року та № 3 від 01.09.2004 року, 30.03.2011 року уклали іпотечний договір за № 1067 щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитними договорами, то даний спір повинен вирішуватися господарським судом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі 910/13937/21.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що саме ці позовні вимоги мають розглядатись за правилами господарського судочинства, а тому суд дійшов правильного висновку, закриваючи провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що інші позовні вимоги мають також розглядатись за правилами господарського судочинства.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку із внесенням, за заявою відповідачки ОСОБА_3 , відомостей до Державного реєстру іпотек про припинення іпотеки, скасування запису про обтяження предмету іпотеки та реєстрацію за нею права власності на іпотечне майно на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька, датованого 20 червня 2014 р., а також стосовно наслідків цього спору щодо недійсності договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Романовв» та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 .

Тобто, підстави та предмет позову, в зазначеній частині спірних правовідносин, зовсім не стосуються спору, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, що відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що спір щодо незаконного (безпідставного) оформлення за заявою відповідачки ОСОБА_3 права власності на іпотечне майно, скасування записів про іпотеку, скасування записів про право власності, використовуючи неіснуюче (за слів представника позивача) рішення Київського районного суду міста Донецька, датованого 20 червня 2014 року, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Разом з тим, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначених обставини не врахував і помилково залишив не вирішеними позовні вимоги, які не стосуються спору щодо виконання іпотечного договору від 30.03.2011 року, чим позбавив позивача реальної можливості довести суду в порядку цивільного судочинства обґрунтованість інших позовних вимог, а суду надати оцінку цим доводам та доказам долученим до справи, зокрема довести суду фальсифікацію та використання відповідачами неіснуючого рішення Київського районного суду м. Донецька від 10.06.2014 р., на підставі якого ОСОБА_3 зареєструвала право власності на предмет іпотеки, довести суду недійсність спірних договорів купівлі-продажу, укладених між фіктивним ТОВ «Романовв» та громадянами Молдови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , довести суду незаконність реєстраційних записів на іпотечне майно.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі коло учасників спірних правовідносин становить: позивач - «Компанія «Хан Інтернешнл Корп.», відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ТОВ «Романовв», третя особа: ТОВ «Романов», а тому спір, в частині цих позовних вимог, повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно.

Що стосується постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.06.2022 року (т.8, а.с.222-238), то в зазначеній постанові йдеться про необхідність врахування того, що за змістом п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначенихзакономвипадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Колегією суддів перевірялись обставини щодо виконання фізичними особами ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , які є відповідачами по даній справі, підприємницької діяльності. Однак, як з`ясувалось, ні відповідач ОСОБА_1 , ні відповідач ОСОБА_8 не були і не є суб`єктами підприємницької діяльності (т.10, а.с.98, 99).

Верховний Суд також вказав, що з аналізу наведеного вище п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинностіГПК України,в редакціїЗакону № 2147-VIII,до юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.12. постанови від 02 жовтня 2018 року при розгляді справи№ 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі№207/1728/18 (провадження № 61-4928св20).

Таким чином, оскільки позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1 від 25 жовтня 2001 року та кредитним договором № 3 від 01 вересня 2004 року, укладеними між Компанією «Хан Інтернешнл Корп.» та ТОВ «Романов», то вказані спірні правовідносини, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки виникли щодо правочину (договору іпотеки), укладеного для виконання зобов`язань за кредитними договорами, сторонами якого є юридичні особи.

Вказаним обставинам суди належної правової оцінки не надали.

При цьому, направляючи дану справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд не зазначав, що дана справа має бути розглянута в порядку господарського судочинства, а направив її до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім викладеного, слід зазначити, що відповідно до ст. 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Про це також зазначено у вищевказаній постанові Верховного Суду по даній справі від 08.062022 року.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не в повній мірі відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги її частково спростовують, оскільки ухвала прийнята не у повній відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу суду - змінити, скасувавши її в частині закриття провадження у справі за позовом Компанії «Хан Інтернешнл Корп.» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ТОВ «Романовв», третя особа: ТОВ «Романов», про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.10.2017 року, укладеного між ТОВ «Романовв» та ОСОБА_1 ; про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу від 27.10.2017 року, укладеного між ТОВ «Романовв» та ОСОБА_4 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 , ТОВ «Романовв», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; відновлення реєстраційних записів про іпотеку та обтяження предмету іпотеки, з направленням справи в цій частині позовних вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ст. 376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Компанії «Хан Інтернешнл Корп.» - адвоката Димовчі Максима Івановича задовольнити частково.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 вересня 2023 року, в частині закриття провадження у справі за позовом Компанії «Хан Інтернешнл Корп.» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Романовв», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Романов», про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.10.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Романовв» та ОСОБА_1 ; про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу від 27.10.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Романовв» та ОСОБА_2 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Романовв», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; відновлення реєстраційних записів про іпотеку та обтяження предмету іпотеки скасувати і направити справу в цій частині позовних вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.04.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.Ю. Карташов

О.М. Таварткіладзе