Рішення

від 22.04.2024 по справі 216/1484/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/1484/24

провадження 2/216/1436/24

РІШЕННЯ

іменем України

22 квітня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Гулковського О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО СОЛАР»</a>, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

Представник позивача звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. від 03.07.2020 відкрито виконавче провадження №62475603, на підставі виконавчого напису нотаріуса №6297 виданого 16.06.2020, який посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11875,00 грн. 19.02.2024 Приватним виконавцем виконавчим округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. було прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме прізвище « ОСОБА_2 » виправлено на « ОСОБА_3 ». 03.07.2020 Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди за виконавчим провадження №62475603 в розмірі 1187,50 грн. Також, 18.10.2023 приватним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% доходів, щомісячно до погашення суми заборгованості. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив факт безспірності заборгованості відносно якої вчинявся виконавчий напис, а також дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку на звернення, чим порушив ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16.06.2020 приватним нотаріусом та стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти у розмірі 5364, 31 грн. та судові витрати які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.

Треті особи не скористалися своїм правом надання до суду заперечень та відзиву на позовну заяву. Проте, на виконання ухвали суду, приватний виконавець надав суду розрахунок примусово стягнутих коштів у виконавчому провадженні, а саме за період з грудня 2023 по березень 2024 включно з заробітної плати боржника ОСОБА_1 у примусовому порядку були стягнуті грошові кошти у розмірі 5364,31 грн з них: 4422,12 в рахунок часткового погашення основної суми боргу за виконавчим документом, 442,19 грн в рахунок часткового погашення основної винагороди приватного виконавця та витрати виконавчого провадження у сумі 500,00 грн.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 16.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.. на підставі статті ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6297, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 11875,00 грн.

Згідно з постановою приватного виконавця від 03.07.2020 вбачається, що ним відкрито виконавче провадження №62475603 з виконання виконавчого напису №6297 від 16.06.2020 та звернуто стягнення га заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

За ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення виконавчих написів регламентовано главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно з п.1.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Пунктом 1.2 глави 16 Розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.2 вказаного Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлено, що для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 у справі № 750/1627/18.

Згідно з п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2, а саме пункту 13, вбачається, що при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Також слід враховувати, що боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так із підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частини),з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні виконавчого напису нотаріус повинен пересвідчитись та перевірити безспірність заборгованості боржника. Також обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника, при цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування, однак вона так само як і безспірність боргу боржника повинні підтверджуватись належними документами. Також обов`язковій перевірці підлягає встановлення строку, з якого у кредитора виникло право вимоги до боржника і чи не сплинув вказаний строк на момент звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними та беззаперечними, та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що відповідач при зверненні до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, не було надано всіх належних документів, які підтверджують безспірність заборгованості та періоду її виникнення, що в свою чергу, унеможливлює здійснення виконавчого напису, відповідно до вимог ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та порушує принцип безспірності заборгованості, за яким можливе здійснення виконавчого напису.

Враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що надані відповідачем документи для вчинення виконавчого напису не можна вважати безспірними, оскільки вони не підтверджують безспірність заборгованості в зазначеному розмірі та періоду її виникнення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не було належним чином перевірено факту безспірності заборгованості та періоду її виникнення.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса, слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням норм законодавства для здійснення даного виду нотаріальних дій.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, стягнутих згідно з оскаржуваним виконавчим написом суд зазначає наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. від 03.07.2020 відкрито виконавче провадження №62475603 з примусового виконання виконавчого напису №6297 від 16.06.2020 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НЕО СОЛАР» у сумі 11875,00 грн. У ході виконавчого провадження було стягнуто грошові кошти в розмірі 5364,31 грн, з яких: 4422,12 грн - за виконавчим документом; 442,19 грн - основна винагорода приватного виконавця; 500,00 грн - витрати виконавчого провадження на організацію та проведення виконавчих дій (а.с.36).

З платіжних доручень вбачається, що за період з 29.11.2023 по 28.02.2024 з позивача на підставі виконавчого провадження №62475603 утримувалась у розмірі 20% доходу, до виплати загальної суми заборгованості 5364,31 грн (а.с.13-16).

Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.

Зазначений правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 16.01.2019, справа №753/15556/15-ц.

Враховуючи, що підставою отримання відповідачем ТОВ «НЕО СОЛАР» суми у розмірі 5364,31 грн було стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису, який судом визнаний такими, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається такою, що підлягає поверненню, оскільки правова підстава її набуття відповідачем відпала.

З огляду на те, що відповідач з суми 5364,31 грн отримав лише 4422,12 грн, то саме ця сума може бути стягнути з нього як така, що утримується безпідставно.

У випадку, якщо у ОСОБА_1 дійсно існує заборгованість перед відповідачем, така повинна бути погашена у інший спосіб, аніж шляхом утримання коштів, стягнутих у виконавчому провадженні №62475603.

Решту від стягнутої суми отримала третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний виконавець, а тому така різниця не може бути стягнута з відповідача.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат представник позивача подала обґрунтований розрахунок витрат по справі та детальний опис послуг, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, в установлений законом строк, в якому зазначено розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи у розмірі 7500 грн.

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником позивача було надано: копію договору про надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер; акт виконаних юридичних послуг, квитанцію.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, оскільки позов задоволено частко, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7090,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів, та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 2862,51 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року про затвердження «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст.ст.2, 4, 81, 82, 141, 142, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273, 276-279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО СОЛАР»</a>, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Сергійовичем, зареєстрований в реєстрі за №6297, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО СОЛАР»</a> заборгованості за кредитним договором в розмірі 11875,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО СОЛАР»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 7090,10 грн (сім тисяч дев`яносто гривень, 10 копійок) та судового збору в розмірі 2862,51 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят дві гривні, 51 копійка).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕО СОЛАР", код 42004057, місце проживання (знаходження): Київська область, м.Київ, б-р Кольцова, 14 Д/610;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, місцезнаходження: Київська область, м. Київ, пров. Георгіївський, буд. 6-3А, каб. 2-7;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул Сімферопольська, буд. 21, прим 59, кім 413, прим. 68, кім 405.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ