46/496-А
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б тел. 230 31 34
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2007 р. № 46/496-А
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Чиста Вода”
До Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
Провизнання протиправними, недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання Бушеленко О.В.
Представники:
від позивачаГриньковський С.П. —представник за довіреністю від 22.11.2006 р. № 1122-07/06
від відповідачаГримальський А.Ю. —представник за довіреністю від 14.12.2005 р. № 10473/9/10-12, Морозова А.М. —представник за довіреністю від 27.01.2007 р. № 412/9/10-008
29.01.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чиста Вода” (надалі ТОВ «Чиста Вода», позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, відповідач) №0010332309/0 від 23 травня 2006 року, №0010322309/0 від 23 травня 2006 року, №0000411702/0 від 25 травня 2006 року, №0010312309/0 від 23 травня 2006 року, №0010332309/1 від 20 липня 2006 року, №0010312309/1 від 20 липня 2006 року, №0010322309/1 від 20 липня 2006 року.
Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 14.11.2006 року.
В судовому засіданні 29.01.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позову зазначив, що спірні господарські операції проводились до набрання законної сили судовими рішеннями, якимb установчі документи контрагентів були визнані недійсними, а тому висновки відповідача про невідповідність законодавству цих операцій та відсутності права у позивача на податковий кредит необґрунтовані і протиправні. Крім того, представник позивача наголошує на тому, що відповідачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених відповідним податковим законом та Господарським процесуальним кодексом України. Позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки порушення, за яке застосована відповідальність, крім того, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивача необґрунтовано позбавлено права на податковий кредит, всупереч наявності Належним чином оформлених податкових накладних.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю та просив суд відмовити у його задоволенні В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що установчі документи контрагентів позивача були визнані судом недійсними, свідоцтво про реєстрацію платника податків анульоване, тому він в розумінні п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»не мав права виписувати податкові накладні, що позбавляє позивача підстав для віднесення сум ПДВ до свого податкового кредиту. Крім того, відповідач зазначає, що за наслідками перевірки не підтверджується факт здійснення спірних господарських операцій з контрагентами позивача та віднесення сум ПДВ до їх податкових зобов'язань.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальності „Чиста Вода" ЄДРПОУ 31287829 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року. За наслідками перевірки було складено Акт №416-23-9-31287829 від 18.05.2006 року.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0010332309/0 від 23 травня 2006 року на суму основного платежу по комунальному податку 76,25 грн. та 170,00 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям, всього на суму 246,25 грн.;
- №0010322309/0 від 23 травня 2006 року на суму основного платежу по податку на додану вартість 409380,00 грн. та 213173,00 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям, всього на суму 622553,00 грн.;
- №0000411702/0 від 25 травня 2006 року на суму пені 125,40 грн. на зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб;
- №0010312309/0 від 23 травня 2006 року на суму основного платежу по податку на прибуток приватних підприємств 130845,00 грн. та по штрафним (фінансовим) санкціям на суму 63552,50 грн., всього на суму 194397,50грн.;
На підставі Рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва №16390/10/25-008 від 18.07.2006 року про результати розгляду первинної скарги ТОВ „Чиста Вода", були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0010332309/1 від 20 липня 2006 року на суму основного платежу по комунальному податку 76,25 грн. та по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі 170,00 грн., всього на 246,25 грн.;
- №0010312309/1 від 20 липня 2006 року на суму основного платежу по податку на прибуток приватних підприємств 130845,00 грн. та по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі 63552,50 грн., всього на суму 194397,50 грн.;
- №0010322309/1 від 20 липня 2006 року на суму основного платежу по податку на додану вартість 316488,00 грн. та по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі 166227,00 грн., всього на суму 482715,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з нарахованими податковими зобов'язаннями та застосованими штрафними санкціями звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Судом були досліджені обставини, на які позивач посилається в обґрунтування протиправності спірних податкових повідомлень рішень, зокрема, щодо визначення порушення підприємством пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " при відображенні в податковому обліку господарських операцій з постачальниками позивача ТОВ „Сервісконтракт", ТОВ „Трансгарант", ТОВ „Флекс Ю.А.", ТОВ „Приорітет", ТОВ „Тріумфоптторг". Судом встановлено, що позивачем було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних:
- №№ 123, 124, 125 від 27.01.2003р., № 130, 131, 132, 133 від 31.01.2003 року на загальну суму (разом з ПДВ) - 594 600,00 грн. у січні 2003 року за договором від 10.01.2003 року № 02/01 з ТОВ "Флекс Ю.А." (постачальник) на суму 594 600,00, в т.ч. ПДВ 99 100,00грн.
- №№ 195, 196, 197 від 27.01.2003 року, на загальну суму (разом з ПДВ) - 182 320,00 грн. у січні 2003 року за договором від 15.01.2003 року № 1 з ТОВ "Приорітет" (постачальник) на суму 182 320, в т.ч. ПДВ 30386,70грн.
- № 29 від 09.05.2003 року на загальну суму (разом з ПДВ) - 44 900,00 грн. у травні 2003 року за договором від 06.05.2003 року № 26 з ТОВ "Тріумфопторг" (продавець), на суму 44 900 грн., в т.ч. ПДВ 7 483,33грн.
- №№ 48 від 13.11.2003року, № 53 від 24.11.2003 року, № 53/1 від 28.11.2003 року, № 55 від 11.12.2003 року, № 56/1 від 17.12.2003 року, № 58 від 18.12.2003 року, № 60 від 24.12.2003 року, № 61 від 26.12.2003 року на загальну суму (разом з ПДВ) - 592 415,30 грн. у листопаді-грудні 2003 року за договором від 03.11.2003 року № 03/11 з ТОВ "Сервісконтракт" (продавець), на загальну суму 592 415,30 грн., в т.ч. ПДВ 118 483,06 грн.
- № 13/1 від 27.11.2003 року на суму ПДВ 84418,08 грн. у листопаді 2003 року за договором від 18.11.2003 року № 26/03 з ТОВ "Трансгарант" (продавець), на загальну суму 84 418,08 грн., в т.ч. ПДВ 14 069,068грн.
Оскільки рішеннями районних судів визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів з моменту реєстрації, відповідач дійшов висновку, що ці товариства у розумінні підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не мали права на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних, оскільки відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23.06.97р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до абзацу 1 пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, в абзаці 2 цього пункту зазначається, що у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавство, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.1 ст. 8 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У відповідності до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:
а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, сам факт визнання недійсними установчих документів контрагентів та скасування їх свідоцтв платників податків не виключає можливості підтвердити право на податковий кредит іншими документами, в порядку, визначеному п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів в спростування викладених в Акті перевірки обставин, щодо факту здійснення спірних господарських операцій та сплати сум ПДВ в ціні придбання товарів, не надано доказів виконання зобов'язань за договорами.
Тому у суду відсутні підстави вважати посилання позивача обґрунтованими, а визначені в Акті перевірки порушення податкового законодавства спростованими.
Щодо посилань позивача на порушення відповідачем строків визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, судом встановлено наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статі 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, які визначені ст. 238 Господарського кодексу України. А саме, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до вимог ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення але не пізніше одного року з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, ст. 15 визначено спеціальний порядок та строки застосування відповідальності при порушенні податкового законодавства.
Відповідно до з пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Період проведення планової виїзної перевірки, згідно плану-графіку перевірок на II квартал 2006 року, визначений з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року. На підставі направлення, виданого ДПІ Оболонського р-ну м. Києва, термін проведення перевірки було визначено з 10.04.2006 року по 11.05.2006 року.
Граничний строк подання податкової декларації за І квартал 2003 року становив 12.05.2003 року, згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Враховуючи, що позивач не зазначає обставин та доказів про строки подання відповідних податкових декларацій, відповідна норма ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає строки нарахування податкового зобов'язання, а не строки проведення перевірки, перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ „Чиста Вода" була проведена раніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, що позивач по суті виявлених порушень, у позові зазначив лише спростування правомірності повідомлення - рішення № 0010322309/1, які не підтвердились за наслідками розгляду спору.
Щодо позовних вимог про скасування решти податкових повідомлень-рішень, судом встановлено, що жодних посилань на їх протиправність по суті нарахованих податкових зобов'язань та застосованої відповідальності, позивачем не зазначено та не доведено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані.
У відповідності до пп.4.2.3 п.4.2 п.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснено контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 105, 158-163 КАС України, господарський суд, —
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяС.В. Шабунін
Дата виготовлення у повному обсязі: 04.04.2007 р.
29.01.07 м. Київ 46/496-А
За позовом
До
Третя особа
Предмет адміністративного позову
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2007 |
Оприлюднено | 12.12.2007 |
Номер документу | 1187083 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Шабунін С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні