Ухвала

від 27.10.2010 по справі 46/496-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-18144/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді                     Пилипчук Н.Г.

суддів                                        Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Костенка М.І.

                                        Степашка О.І.

при секретарі                    Кравченко В.О.           

за участю представника

відповідача Гримальського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007

у справі № 46/496-а (22-а-498/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста вода»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва,

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

          ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправними, недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 23.05.2006 № 0010332309/0, від 23.05.2006 №0010322309/0, від 25.05.2006 №0000411702/0, від 23.05.2006 № 0010312309/0, від 20.07.2006 № 0010312309/1, від 20.07.2006 № 0010312309/1, від 20.07.2006 №0010122309/1.

ДПІ у Оболонському районі міста Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судові рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

На підставі акту перевірки № 416-23-9-31287829 від 18.05.2006 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005 податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0010332309/0 від 23.05.2006 та № 0010332309/1 від 20.07.2006 про визначення податкового зобов’язання з комунального податку, № 0010322309/0 від 23.05.2006 та №0010322309/1 від 20.07.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, № 0000411702/0 від 25.05.2006 про визначення податкового зобов’язання за платежем пеня, нарахована на зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, №0010312309/0 від 23.05.2006 та № 0010312309/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції не може визнати законною та обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову суду першої інстанції та позов задоволено повністю, оскільки вказана постанова прийнята без повного та всебічного з’ясування обставин у справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 «Апеляційне провадження».

Виходячи із приписів п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.                     

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач по суті заявлених порушень у позові зазначив спростування правомірності лише щодо податкового повідомлення-рішення № 0010322309/1 про визначення податкового зобов’язання податку на додану вартість, тобто лише спростування щодо зафіксованого актом перевірки порушення, яке полягало у формуванні податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних продавцями, установчі документи яких та свідоцтва платника податку на додану вартість були визнані недійсними рішеннями районних судів.

Щодо решти податкових повідомлень-рішень, якими визначені податкові зобов’язання з комунального податку, пені, нарахованої на податок з доходів фізичних осіб, з податку на прибуток підприємств, суд першої інстанції, вирішуючи спір, надавав оцінку доводам позивача щодо пропуску строку давності визначення податкових зобов’язань, встановленого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 12.01.2000 №2181-ІІІ.

Проте, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, спростував лише позицію суду першої інстанції щодо правомірності визначення податковим органом податкового зобов’язання з податку на додану вартість, не перевіривши при цьому правильності встановлення судом обставин та правової оцінки щодо решти податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов’язань з комунального податку, пені, нарахованої на податок з доходів фізичних осіб, зобов’язання з податку на прибуток підприємств. Зокрема не перевірив та не надав правової оцінки доводам позивача та суду першої інстанції щодо застосування податковим органом при визначенні податкових зобов’язань строку давності, встановленого п.п. 15.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 12.01.2000 №2181-ІІІ».

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, здійснити апеляційний розгляд за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 «Апеляційне провадження», всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, та, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.   

Суду також слід звернути увагу на те, що індивідуального акту, яким є податкове повідомлення-рішення, може стосуватися вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту  виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах, а тому для захисту прав та законних інтересів позивача достатньо застосування одного способу захисту.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

          Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко  

                                                                      М.І. Костенко

                                                                      О.І. Степашко