Рішення

від 15.04.2024 по справі 695/2160/20

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2160/20

номер провадження 2/695/68/24

15 квітня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.

представника позивача за первісним позовом

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом,

позивача за зустрічним позовом адвоката Сизька Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (правонаступник Піщанська сільська рада) до ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (правонаступник Піщанська сільська рада) про визнання права оренди земельної ділянки по договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

Софіївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області (правонаступник Піщанська сільська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач посилається на те, що ОСОБА_2 02.06.2016 р. придбав нежитлове приміщення, яке знаходилось на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, загальною площею 0,1172 га. У подальшому вказана земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, та площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509. Придбане ОСОБА_2 майно знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509.

Відповідач договорів оренди земельних ділянок не укладав та користувався землею комунальної власності на власний розсуд без оформлення правовстановлюючого документу. Сільська рада неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з пропозицією укласти договір оренди землі, але останній листи від органу місцевого самоврядування не отримує.

Рішенням виконавчого комітету Софіївської сільської ради від 05.05.2020 за №3-1 затверджені акти, які подані комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам при виконавчому комітеті Софіївської сільської ради, відповідно до яких за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7121589201:01:002:0084, площею 0,1172 га розмір завданих збитків становить 45547.75 грн., а за користування земельною ділянкою, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509 розмір завданих збитків становить 10274.40 грн.

На підставі вказаного вище, позивач за первісним позовом вважає, що використання відповідачем земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки спричинило збитки в сумі 55 822.15 грн, які б надійшли до місцевого бюджету, а тому, посилаючись на норми ст.. 1166 ЦК України та норми Земельного кодексу України завернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 27.11.2020р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У зв`язку з проведенням реформи місцевого самоврядування повноваження Софіївської сільської ради були припинені, а тому ухвалою суду від 16.02.2022р. замінено первісного позивача: Софіївську сільську раду Золотоніського району Черкаської області належним позивачем Піщанською сільською ради Золотоніського району Черкаської області.

Від Піщанської сільської ради 24 листопада 2021р. надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач збільшив заявлений розмір завданих збитків та просив стягнути із ОСОБА_2 суму збитків у розмірі 72183.03 грн.. У вказаній заяві позивач зазначав, що земельна ділянка, площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 була поділена на дві земельні ділянки площею 0,0316, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510 та площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509. В подальшому Софіївською сільською радою 06.06.2019р. прийнято рішення №36-7/VII «Про укладення договору з власниками майна на розподіленій земельній ділянці» яким укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510. Земельна ділянка, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, продовжує використовуватись ОСОБА_2 без укладення договору оренди.

24.12.2020р. від представника ОСОБА_2 , адвоката Сизька Б.Б. надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого позивач за первісним позовом проти задоволення позову заперечував повністю вказуючи, що в 2011р. між Софіївською сільською радою та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,1171 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, під існуючим ринком сільгосппродуктів. Даний договір був зареєстрований у міськрайонному Держкомземі із строком дії до 27.12.2060р.

02.06.2016р. ОСОБА_2 купив нежитлові приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1 , які розташовані на вказаній земельній ділянці, площею 0,1171, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, та в 2017р. звернувся до сільської ради з заявою переукласти договорі оренди землі. Однак сільська рада прийняла рішення від 31.01.2017р. за №13-15/VІІ яким розірвала договір оренди із ОСОБА_3 та зобов`язала виконавчий комітет сільської ради виготовити проектно-технічну документацію по розподілу вказаної земельної ділянки.

У квітні 2017 р. ОСОБА_2 знову звернувся до сільської ради із заявою про переукладення договору, яка не розглянута сільською радою, а тому ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про оскарження дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2018р. у справі №695/1740/17 зобов`язано сільського голову с. Софіївка внести на розгляд сесії Софіївської сільської ради заяви ОСОБА_2 від 27.01.2017 та 03.04.2017р. про перезаключення договору оренди землі з новим власником ринку сільськогосподарських продуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га, що знаходиться в с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області.

Незважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, Софіївською сільською радою в продовж 2018 та 2019 років були прийняті рішення про поділ земельної ділянки площею 0,1171, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 на дві земельні ділянки, площею 0,0316 га та 0,0856 га.

10.05.2019р. державним реєстратором Золотоніської районної державної адміністрації зареєстровано право власності Софіївської сільської ради на земельні ділянки, площею 0,0316 га, з кадастровим номером 7121589201:01:002:0510 та площею 0,0856га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509. ОСОБА_2 вважаючи такі дії протиправними звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів по факту невиконання сільським головою с. Софіївка Золотоніського району ОСОБА_4 рішення Золотоніського міськрайонного суду від 05.03.2018р.

16.09.2020р. між Софіївською сільською радою Золотоніського району Черкаської області та ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі, об`єктом якого є земельна ділянка, площею 0,0316 га, з кадастровим номером 7121589201:01:002:0510.

Вказані обставини свідчать про умисні дії сільської ради щодо неоформлення договору із ОСОБА_2 , при цьому заявляючи такі позовні вимоги позивач повинен довести неправомірність поведінки особи, наявність шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є умовою відповідальності, а отже підставою для стягнення збитків.

Оскільки позивач, всупереч вимогам закону не надав суду належних та допустимих доказів обґрунтованості своїх позовних вимог, щодо порушення його прав внаслідок протиправної поведінки відповідача, а підставою відшкодування є наявність цивільного правопорушення, склад якого не доведено матеріалами справи, то у задоволення позову слід відмовити повністю за їх недоведеністю.

ОСОБА_2 24.12.2020р. звернувся до суду із зустрічним позовом до Софіївської сільської ради, в якому просив провести заміну сторони у зобов`язанні та замінити в договорі оренди землі від 08.07.2011р. орендаря фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 на позивача за зустрічним позовом, та визнати за ОСОБА_2 право оренди земельної ділянки, площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084.

Вимоги зустрічної позовної заяви мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_3 уклала договір оренди землі із Софіївською сільською радою щодо земельної ділянки, площею 0,1171 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 під існуючим ринком сільгосппродуктів. 02.06.2016р. у ОСОБА_2 в наслідок укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, виникло право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, площею 0,1171 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084.

Позивач вказує, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря.

ОСОБА_2 неодноразово звертався до Софіївської сільської ради з письмовою заявою про переукладення договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів, однак сільська рада безпідставно відмовляла у розгляді його звернень, а тому він, вважаючи свої права порушеними звернувся до суду із позовною заявою про оскарження дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2018р. у справі №695/1740/17, було зобов`язано сільського голову с. Софіївка внести на розгляд сесії Софіївської сільської ради заяви ОСОБА_2 від 27.01.2017 та 03.04.2017р. про перезаключення договору оренди землі з новим власником ринку сільськогосподарських продуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га, що знаходиться в с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області.

Однак, сільська рада затвердила технічну документацію про поділ вказаної земельної ділянки на дві земельні ділянки, площею 0,0856га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509 та площею 0,0316 га, з кадастровим номером 7121589201:01:002:0510. При цьому 16.09.2020р. між Софіївською сільською радою та ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельна ділянка площею 0,0316 га, з кадастровим номером 7121589201:01:002:0510.

Таким чином відповідач за зустрічним позовом, на думку позивача, порушив права ОСОБА_2 як орендаря земельної ділянки, площею 0,1172, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 у зв`язку із чим останній звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 08.09.2021 р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду із первісним позовом Софіївської (Піщанської) сільської ради, змінено порядок розгляду справи на загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

24.11.2021р. на адресу суду від правонаступника Софіївської сільської ради, Піщанської сільської ради надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 звертався до сільської ради із заявами укласти договір оренди з новим власником ринку сільськогосподарських продуктів, однак підтверджуючих документів придбання ринку сільській раді надано не було. Згідно наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 придбав нежитлове приміщення, а не ринок, на обслуговування якого виділялась вказана земельна ділянка. Таким чином вимоги ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи. Сільською радою було прийнято рішення про поділ вказаної земельної ділянки та виділення ОСОБА_2 земельної ділянки на якій знаходиться його майно, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, однак ОСОБА_2 на звернення сільської ради укласти договір оренди нової земельної ділянки не реагує, злісно ухиляється від підписання відповідного договору оренди земельної ділянки, яка спеціально була виділена для обслуговування його нерухомого майна, в той же час використовував і продовжує використовувати землю комунальної власності на власний розсуд без оформлення правовстановлюючого документа. За таких обставин доводи позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 16.02.2022 р. підготовче провадження пор даній справі закрито, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом первісну уточнену позовну заяву просив задовольнити з підстав, які вказані у ній, при цьому вказував, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, жодних дій на укладення договору оренди землі не вчинив, за весь час користування землею жодного разу не сплачував орендної плати.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, просив задовольнити зустрічну позовну заяву. При цьому вказував, що між сільською радою та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі на 49 років, в подальшому, на підставі мирової угоди майно, що знаходиться на вказаній земельній ділянці перейшло у власність ОСОБА_6 , який продав його ОСОБА_2 . Таким чином ОСОБА_2 на законних підставах користується земельною ділянкою, а тому відсутні підстави вважати, що сільській раді заподіяні збитки про які остання зазначає у своїй позовній заяві. При цьому звертав увагу, що розрахунок суми коштів, який складений сільською радою не відповідає нормам чинного законодавства, не підтверджений належними доказами, зокрема незрозуміло на підставі яких даних проводився розрахунок грошової оцінки земельних ділянок, а тому наведені позивачем розрахунки є неналежним доказом. Оскільки сільська рада умисно створює перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою ОСОБА_2 то зустрічна позовна заява підлягає повному задоволенню, що сприятиме відновленню порушених прав позивача за зустрічним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Згідно з договором оренди землі від 08.07.2011р., який укладений між Софіївською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , остання приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,1171 га, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, яка розташована в АДРЕСА_1 під існуючим ринком сільгосппродуктів. Договір укладено на 49 років з моменту його реєстрації. Пунктом 13 вказаного договору оренди землі визначено, що земельна ділянка передається в оренду під існуючим ринком сільгосппродуктів. Вказаний договір зареєстрований у встановленому порядку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2011р. за № 712158924004179.

У подальшому вказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 7121589201:01:002:0084.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2013р. затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відповідно до якої в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 передає ОСОБА_6 нежилі приміщення, а саме: навіс (В), вимощення (І), навіс (Б), вагова (А-1,а), огорожа (1), огорожа (2), огорожа (3), що знаходяться в АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,1172 (нуль цілих одна тисяча сто сімдесят два десятитисячних) га, кадастровий № 7121589201:01:002:0084.

Право власності на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_6 було зареєстровано у встановленому законом порядку, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №19195050 від 18.03.2014р.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , останній купив нежитлове приміщення, а саме: навіс (В), вимощення (І), навіс (Б), вагова (А-1,а), огорожа (1), огорожа (2), огорожа (3), що знаходяться в АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 0,1172 га, кадастровий № 7121589201:01:002:0084.

26.01.2017 р. ОСОБА_2 звернувся до Софіївської сільської ради з письмовою заявою переукласти договір оренди землі як з новим власником ринку сільгосппродуктів, однак 31.01.17р. виконавчий комітет Софіївської сільської ради надав ОСОБА_2 письмову відповідь, в якій, зокрема, зазначено, що заява не може бути внесена на розгляд сесії Софіївської сільської ради в зв`язку з тим, що зазначені в заяві відомості та прохання не відповідають вимогам чинного законодавства, без роз`яснення в чому саме полягає невідповідність вказаної заяви ОСОБА_2 вимогам чинного законодавства.

03.04.17р. ОСОБА_2 повторно звернувся до Софіївської сільської ради з письмовою заявою про переукладення договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів, однак 18.04.17р. Софіївська сільська рада надала ОСОБА_2 відповідь, в якій, посилаючись на відсутність документів, які б свідчили про придбання ринку просила надати належним чином завірені копії документів про придбання ринку.

У червні 2017р. ОСОБА_2 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду з адміністративним позовом до сільського голови с. Софіївка про оскарження дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Крім того, 31.07.2017р. Софіївська сільська рада прийняла рішення №13-15/VII яким розірвала з ФОП ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки від 08.07.2011р., площею 0,1171 га кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 за взаємною згодою.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2018р. у справі №695/1740/17 визнано протиправною бездіяльність сільського голови с. Софіївка, Софіївської сільської ради, Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_4 щодо невинесення на розгляд 13 сесії VII скликання Софіївської сільської ради заяв ОСОБА_2 від 27.01.2017р. та 03.04.2017р., адресованих до чергової (позачергової) сесії Софіївської сільської ради про перезаключения договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , під існуючим ринком сільгосппродуктів. Крім того, зобов`язано сільського голову с. Софіївка, ОСОБА_4 винести на розгляд сесії Софіївської сільської ради заяви ОСОБА_2 від 27.01.2017р. та 03.04.2017р. про перезаключення договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га. що знаходиться в АДРЕСА_1 , під існуючим ринком сільгосппродуктів.

Однак, 12.11.2018р. Софіївська сільська рада прийняла рішення № 30-7/VII, яким вирішила розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером № 7121589201:01:002:0084 площею 0,1172га, що розташована по АДРЕСА_1 .

07.05.2019р. Софіївська сільська рада прийняла рішення № 35-3/ VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки», яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки, площею 0,1172га, кадастровий номер7121589201:01:002:0084, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код-03.07) Софіївської сільської ради на дві земельні ділянки площею 0,0316га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, та 0,0856га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, в АДРЕСА_1 .

10.05.19р. державний реєстратор Золотоніської районної державної адміністрації здійснив державну реєстрацію права власності Софіївської сільської ради Золотоніського району на земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 , площею 0,0316га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, площею 0,0856га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509.

16.09.20р. між Софіївською сільською радою Золотоніського району та ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельна ділянка площею 0,0316га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Як вбачається з актів комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.05.2020р., комісія встановила, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку без документів, що підтверджують право на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, площа 0,0856га, термін використання земельної ділянки 07.05.2019 по 01.05.2020р., розмір збитків складає 10274.40 грн.. Уточнивши свої вимоги та надавши акт про визначення обсягу збитків від 24.11.2021р. позивач просить стягнути з ОСОБА_2 розмір збитків 26635.28 за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, за період з 07.05.2019 по 24.11.2021.

Згідно з актом комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.05.2020р., комісія встановила, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку без документів, що підтверджують право на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, площа 0,1172га, термін використання земельної ділянки 02.06.2016 по 07.05.2019р., розмір збитків складає 45547.75 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам сторін по справі суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог Софіївської (Піщанської) сільської ради про стягнення збитків.

Як на підставу своїх позовних вимог сільська рада посилається на те, що у період з 02.06.2016 року по 07.05.2019 року земельна ділянка площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 та земельна ділянка, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509 у період з 07.05.2019 по 24.11.2021 використовувалась ОСОБА_2 без документів, що посвідчують право власності або право користування на неї, а тому останній повинен сплати сільській раді збитки у вигляді неодержаного доходжу внаслідок користування земельною ділянкою.

Таким чином, фактично предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна коштів за фактичне користування земельними ділянками, на яких ці об`єкти розміщено.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей122, 123,124 ЗК Україниміські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першоїстатті 21 Закону України «Про оренду землі»визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другоїстатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 156 ЗК Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Пунктом 2 частини другоїстатті 22 ЦК Українипередбачено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, за змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина першастатті 1166 ЦК Українивстановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина другастатті 1166 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83ЦК Українидляделіктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першоюстатті 93 ЗК Українивстановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Отже немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, сформульованій у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

При цьому позивач за первісним позовом наполягав на задоволенні позову саме з підстав заподіяння збитків сільській раді внаслідок винних дій ОСОБА_2 ..

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постановах від 03.04.2019 у справі №686/18993/17-ц, від 05.11.2020 у справі №345/1215/18, від 23.12.2020 у справі №184/2049/16-ц, від 17.02.2021 у справі №686/12328/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, десятоїстатті 10 ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з предметом й підставою позову.

Відповідно до частини першоїстатті 175 ЦПК Україниу позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4, 5 частини третьоїстатті 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Викладені норми процесуального права вказують про те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Однак, як вбачається із наведеного, позивач за первісним позовом невірно трактував норми чинного законодавства, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) відсутні.

Також суд погоджується із доводами представника відповідача за первісним позовом щодо не доведення правильності розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст.20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановленнянормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, а також у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №904/4933/15.

Разом із тим, позивач, подаючи вказану позовну заяву надав суду вказані вище акти про визначення обсягу збитків та розрахунок суми втрат бюджету Софіївської сільської ради від недоотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою, згідно змісту яких вбачається, що розрахунок збитків за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7121589201:01:002:0084 проведений на підставі листа міськрайонного управління Держгеокадастру від 23.04.2020 за №18-23-0.181-83/117-20. При цьому в акту про визначення обсягу збитків від 04.05.2020р., щодо розрахунку збитків за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7121589201:01:002:0509 міститься послання на витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 08.04.2020 за №820. Вказані лист та витяг із технічної документації на підставі яких проводилася нормативно-грошова оцінка землі суду надані не були, хоча представник відповідача за первісним позовом вказував на невірність проведення розрахунку та відсутність в матеріалах справи доказів правомірності проведення такого розрахунку.

Також суд враховує, що позивач за первісним позовом, всупереч рішенню суду від 05.03.2018р. у справі №695/1740/17, здійснив поділ земельної ділянки, площею 0,1172 га, визначивши, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509.

Відповідно до положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень ст.377 ЦК України і ст.120 ЗК України.

Згідно матеріалів справи на земельній ділянці з кадастровим номером 7121589201:01:002:0509 знаходиться нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 , що свідчить про використання частини земельної ділянки, що знаходиться під майном, протягом заявленого позивачем періоду. Згідно наведених позивачем розрахунків, відповідачем використовується уся земельна ділянка, спочатку площею 0,1172 га, а потім площею 0,0856 га.

При цьому даних про обстеження вказаної земельної ділянки матеріали справи не містять, як і не містять розрахунку площі земельної ділянки, яку фактично використовує ОСОБА_2 , а тому наданий позивачем розрахунок заподіяних збитків не може вважатись належними та допустимим доказом на підтвердження розміру площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим, матеріали справи не містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог Софіївської (Піщанської) сільської ради. Позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, наявності збитків внаслідок дій відповідача, вірності розрахунків, наведених позивачем, а відтак у задоволенні первісної позовної заяви слід відмовити повністю.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права оренди земельної ділянки.

Із змісту позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що сільська рада порушила права ОСОБА_2 як орендаря земельної ділянки, площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 та не визнає права ОСОБА_2 як орендаря вказаної земельної ділянки.

Заперечення сільської ради проти позовних вимог ОСОБА_2 зводяться до того, що земельна ділянка, площею 0,1172 га, договір оренди якої укладався із ФОП ОСОБА_3 відводилась під ринок сільгосппродуктів, а не обслуговування нерухомого майна ОСОБА_3 , яке в подальшому перейшло до ОСОБА_6 , а в подальшому до ОСОБА_2 . Договір оренди земельної ділянки площею 0,1172 га із ОСОБА_3 був розірваний рішенням сільської ради від 31.01.2017р. за взаємною згодою.

Надаючи правову оцінку доводам сторін суд вказує наступне.

Як встановлено судом вище земельна ділянка, площею 0,1171 га, була поділена сільською радою на дві земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, та площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509.

Земельна ділянка площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510 передана в оренду ОСОБА_5 , який позивачем до участі у справі не залучений.

Позивач, стверджуючи про належність йому земельної ділянки площею 0,1171 га з моменту переходу речових прав на нерухоме майно, яке розміщене на ній умови договору оренди землі не виконував, орендну плату за умовами вказаного договору не сплачував, що не заперечував у судовому засіданні його представник.

Рішенням Золотоніського міськрайоннного суду Черкаської області від 05.03.2018р. у справі №695/1740/17 визнано протиправною бездіяльність сільського голови с. Софіївка, Софіївської сільської ради, Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_4 щодо невинесення на розгляд 13 сесії VII скликання Софіївської сільської ради заяв ОСОБА_2 від 27.01.2017р. та 03.04.2017р., адресованих до чергової (позачергової) сесії Софіївської сільської ради про перезаключення договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , під існуючим ринком сільгосппродуктів. Крім того, зобов`язано сільського голову с. Софіївка, ОСОБА_4 винести на розгляд сесії Софіївської сільської ради заяви ОСОБА_2 від 27.01.2017р. та 03.04.2017р. про перезаключення договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га. що знаходиться в АДРЕСА_1 , під існуючим ринком сільгосппродуктів.

Вказане рішення суду набрало законної сили, однак сільською радою не виконано, що не заперечувалось учасниками по справі в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що після набуття нежитлової будівлі у власність, ОСОБА_2 неодноразово звертався до сільської ради із заявами про переукладення договору оренди землі з новим власником, які на даний час не вирішені.

Відповідно до положень статті 377 ЦК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).Розмірта кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю абоспоруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

У ч. 2 ст.120ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому у ч. 6 ст. 120 ЗК України зазначено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

У договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.06.2016р., який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вказано, що нежитлові приміщення розміщені на земельній ділянці , площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на важливість принципу Superficiessolocedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, від 03 квітня 2019 року у справі №921/158/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц).

Будучи фактичним користувачем земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належного на праві власності нежитлового приміщення, особа має право вимагати надання судового захисту такому праву на рівні з користувачем, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано користувачу такого майна.

Таким чином, за наявності на спірній земельній ділянці належного позивачці на праві власності нерухомого майна, вона має право на доведення в судовому порядку наявності підстав для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування і, як наслідок, його скасування, та захисту свого права на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нерухомого майна, яке гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 14Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтями15,16ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини третьоїстатті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першоїстатті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

З вищенаведеного слідує, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказано, що: «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)».

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач не оспорює рішення сільської ради про погодження технічної документації щодо поділу земельної ділянки, затвердження такого поділу, реєстрації вказаних вище земельних ділянок, чи рішення про укладення договору оренди землі із ОСОБА_5 ..

При цьому позивач ставлячи позовну вимогу про визнання права оренди земельної ділянки, площею 0,1172 га, не залучає ОСОБА_5 , якому в оренду була передана частина цієї земельної ділянки.

Отже, якщо спірною земельною ділянкою, на думку позивача, неправомірно заволоділа інша особа, то вимога про витребування цієї ділянки відповідає належному способу захисту права власника. Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки, тобто первинний набувач, кінцевий набувач чи особа, за якою зареєстроване інше речове право, які можуть бути позбавлені відповідних прав на нерухоме майно внаслідок задоволення зазначеної вимоги.

Схожі за змістом висновки були зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.

Як випливає зі змісту ст.ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Однак, з урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Крім того, суд зауважує, що визнання за ОСОБА_2 права оренди земельної ділянки, площею 0,1172 га, тобто ділянки яка фактично вже не існує, оскільки давно поділена рішенням сільської ради, які не оскаржувались, а її частина передана іншій особі, позовні вимоги до якої не пред`являються, не сприятиме ефективному захисту прав ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачами судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають, крім того ОСОБА_2 від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (правонаступник Піщанська сільська рада) до ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів відмовити повністю.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (правонаступник Піщанська сільська рада) про визнання права оренди земельної ділянки по договору оренди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2024 року.

Суддя : Середа Л.В.