Постанова

від 18.09.2024 по справі 695/2160/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 695/2160/20Провадження № 22-ц/821/1111/24категорія: 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ВасиленкоЛ.І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря Ярошенка Б. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) Софіївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області (правонаступник Піщанська сільська рада),

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу Піщанськоїсільської радиЗолотоніського районуЧеркаської області та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Бориса Борисовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2024 року у справі за позовною заявою Софіївської сільськоїради Золотоніського районуЧеркаської області (правонаступник Піщанська сільська рада) до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Золотоніського районуЧеркаськоїобласті (правонаступник Піщанська сільська рада) про визнання права орендиземельної ділянки по договору оренди, у складі: головуючого судді Середи Л. В., повний текст рішення складено 25 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року Софіївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області (правонаступник Піщанська сільська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 02.06.2016 придбав нежитлове приміщення, яке знаходилось на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, загальною площею 0,1172 га. У подальшому вказана земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, та площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509.

Придбане ОСОБА_1 майно знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509.

Зазначає, що відповідач договорів оренди земельних ділянок не укладав та користувався землею комунальної власності на власний розсуд без оформлення правовстановлюючого документу.

Сільська рада неодноразово зверталась до ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір оренди землі, але останній листи від органу місцевого самоврядування не отримує.

Рішенням виконавчого комітету Софіївської сільської ради від 05.05.2020 за № 3-1 затверджені акти, які подані комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам при виконавчому комітеті Софіївської сільської ради, відповідно до яких за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7121589201:01:002:0084, площею 0,1172 га розмір завданих збитків становить 45547,75 грн, а за користування земельною ділянкою, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509 розмір завданих збитків становить 10274,40 грн.

Вважає, що використання відповідачем земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки спричинило збитки в сумі 55822,15 грн, які б надійшли до місцевого бюджету, а тому, посилаючись на норми ст. 1166 ЦК України та норми Земельного кодексу України, звернулись до суду із даним позовом.

Зазначає, що земельна ділянка, площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 була поділена на дві земельні ділянки площею 0,0316, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510 та площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509.

06.06.2019 Софіївською сільською радою прийнято рішення № 36-7/VII «Про укладення договору з власниками майна на розподіленій земельній ділянці» яким укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510. Земельна ділянка, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, продовжує використовуватись ОСОБА_1 без укладення договору оренди.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.02.2022 замінено первісного позивача: Софіївську сільську раду Золотоніського району Черкаської області належним позивачем Піщанською сільською ради Золотоніського району Черкаської області.

Збільшивши позовні вимоги, позивач остаточно просив стягнути із ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 72183,03 грн.

24.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Софіївської сільської ради.

Свої вимоги мотивував тим, що ФОП ОСОБА_2 уклала договір оренди землі із Софіївською сільською радою щодо земельної ділянки, площею 0,1171 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 під існуючим ринком сільгосппродуктів. 02.06.2016 у ОСОБА_1 в наслідок укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, виникло право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, площею 0,1171 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084.

Позивач вказує, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря.

Зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Софіївської сільської ради з письмовою заявою про переукладення договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів, однак сільська рада безпідставно відмовляла у розгляді його звернень, а тому він, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із позовною заявою про оскарження дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2018 у справі № 695/1740/17, було зобов`язано сільського голову с. Софіївка внести на розгляд сесії Софіївської сільської ради заяви ОСОБА_1 від 27.01.2017 та 03.04.2017 про перезаключення договору оренди землі з новим власником ринку сільськогосподарських продуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га, що знаходиться в с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області.

Однак, сільська рада затвердила технічну документацію про поділ вказаної земельної ділянки на дві земельні ділянки, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509 та площею 0,0316 га, з кадастровим номером 7121589201:01:002:0510.

При цьому 16.09.2020 між Софіївською сільською радою та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельна ділянка площею 0,0316 га, з кадастровим номером 7121589201:01:002:0510.

Вважає, що відповідач за зустрічним позовом, на думку позивача, порушив права ОСОБА_1 як орендаря земельної ділянки, площею 0,1172 та кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 у зв`язку із чим останній звернувся до суду із даним позовом.

Просив провести заміну сторони у зобов`язанні та замінити в договорі оренди землі від 08.07.2011 орендаря фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 на позивача за зустрічним позовом, та визнати за ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки, площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2024 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог Софіївської (Піщанської) сільської ради. Позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, наявності збитків внаслідок дій відповідача, вірності розрахунків, наведених позивачем, а відтак суд дійшов висновку, що у задоволенні первісної позовної заяви слід відмовити повністю.

Судом зазначено, що позивач за зустрічнимпозовом не оспорює рішення сільської ради про погодження технічної документації щодо поділу земельної ділянки, затвердження такого поділу, реєстрації вказаних вище земельних ділянок, чи рішення про укладення договору оренди землі із ОСОБА_3 .

Крім того, суд зауважив, що визнання за ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки, площею 0,1172 га, тобто ділянки яка фактично вже не існує, оскільки давно поділена рішенням сільської ради, яке не оскаржувалось, а її частина передана іншій особі, позовні вимоги до якої не пред`являються, не сприятиме ефективному захисту прав ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області оскаржила його в апеляційному порядку та просила суд скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що незважаючи на надані докази, фактичні обставини справи та норми матеріального права, суд першої інстанції невірно застосував норми Цивільного та Земельного кодексів України та не застосував норми постанови КМУ від 19 квітня 1993 року № 284 без будь-яких пояснень такого незастосування.

Вважає також, що суд помилково дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не підлягають доказуванню у зв`язку з тим, що в даному випадку вказані втрати місцевого бюджету не є для нього збитками, а повинні кваліфікуватися як безпідставно набуті відповідачем кошти.

ОСОБА_1 також подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ухвалити рішення, яким задовольнити зустрічний позов повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції в порушення норм ч. 3 ст. 263 ЦПК України не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також неправильно застосував норми матеріального права ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про оренду землі», що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку скаржника, суд першої інстанції також порушив норми процесуального права, що також призвело до неправильного вирішення справи в частині зустрічного позову.

Вважає, що Софіївська сільська рада порушила права ОСОБА_1 , як орендаря земельної ділянки площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, яка розташована в АДРЕСА_1 , як правонаступник Софіївської сільської ради, не визнає права ОСОБА_1 , як орендаря вказаної земельної ділянки.

Зазначає, що договір оренди землі від 08.07.2011 не припинився в цілому, а в даному випадку має місце лише заміна орендаря в зобов`язанні відповідно до норм ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про оренду землі».

18 червня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області без задоволення, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2024 в частині відмови у задоволенні первісного позову без змін.

Вважає, що позивач за первісним позовом обрав неналежний спосіб захисту прав, а рішення суду першої інстанції в частині первісного позову є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Згідно з договором оренди землі від 08.07.2011, який укладений між Софіївською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , остання приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,1171 га, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, яка розташована в АДРЕСА_2 під існуючим ринком сільгосппродуктів. Договір укладено на 49 років з моменту його реєстрації. Пунктом 13 вказаного договору оренди землі визначено, що земельна ділянка передається в оренду під існуючим ринком сільгосппродуктів. Вказаний договір зареєстрований у встановленому порядку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2011 за № 712158924004179 (т. 1 а.с. 7-8, 56-58).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2019 вказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 (т. 1 а.с. 9).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2013 затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до якої в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 передає ОСОБА_4 нежилі приміщення, а саме: навіс (В), вимощення (І), навіс (Б), вагову (А-1, а), огорожу (1), огорожу (2), огорожу (3), що знаходяться в АДРЕСА_2 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,1172 (нуль цілих одна тисяча сто сімдесят два десятитисячних) га, кадастровий № 7121589201:01:002:0084 (т.1 а.с. 209).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 19195050 від 18.03.2014 право власності на вказані нежитлові приміщення було зареєстровано за ОСОБА_4 (т.1 а.с. 60).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.06.2016, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , останній купив нежитлове приміщення, а саме: навіс (В), вимощення (І), навіс (Б), вагову (А-1,а), огорожу (1), огорожу (2), огорожу (3), що знаходяться в АДРЕСА_2 , яке розташоване на земельній ділянці площею 0,1172 га, кадастровий № 7121589201:01:002:0084 (т.1 а.с. 59).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 60901669 від 08.06.2016, право власності на вказані нежитлові приміщення було зареєстровано за ОСОБА_4 (т.1 а.с. 61).

26.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до Софіївської сільської ради з письмовою заявою переукласти договір оренди землі, як з новим власником ринку сільгоспродуктів, однак 31.01.17 виконавчий комітет Софіївської сільської ради надав ОСОБА_1 письмову відповідь, в якій, зокрема, зазначено, що заява не може бути внесена на розгляд сесії Софіївської сільської ради в зв`язку з тим, що зазначені в заяві відомості та прохання не відповідають вимогам чинного законодавства (т.1 а.с. 64-65).

03.04.17 ОСОБА_1 повторно звернувся до Софіївської сільської ради з письмовою заявою про переукладення договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів, однак 18.04.17. Софіївська сільська рада надала ОСОБА_1 відповідь, в якій, вказали на відсутність документів, які б свідчили про придбання ринку та просила надати належним чином завірені копії документів про придбання ринку (т.1 а.с. 66-67).

31.07.2017 Софіївська сільська рада прийняла рішення № 13-15/VII, яким розірвала з ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 08.07.2011, площею 0,1171 га кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 за взаємною згодою (т. 2 а.с. 9, 12).

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2018 у справі № 695/1740/17 визнано протиправною бездіяльність сільського голови с. Софіївка, Софіївської сільської ради, Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_5 щодо невинесення на розгляд 13 сесії VII скликання Софіївської сільської ради заяв ОСОБА_1 від 27.01.2017 та 03.04.2017, адресованих до чергової (позачергової) сесії Софіївської сільської ради про перезаключения договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , під існуючим ринком сільгосппродуктів. Крім того, зобов`язано сільського голову с. Софіївка, ОСОБА_5 винести на розгляд сесії Софіївської сільської ради заяви ОСОБА_1 від 27.01.2017 та 03.04.2017 про перезаключення договору оренди землі з новим власником ринку сільгосппродуктів за наявності затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1172 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , під існуючим ринком сільгосппродуктів (т. 1 а.с. 69-72).

12.11.2018 Софіївська сільська рада прийняла рішення № 30-7/VII, яким вирішила розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером № 7121589201:01:002:0084 площею 0,1172 га, що розташована по АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 18).

22.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Софіївської сільської ради із заявою про ознайомлення депутатів із рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2018, справа № 695/1740/17 (т.1 а.с. 74).

Рішенням Софіївської сільської ради № 34-15/VII від 26.03.2019, погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером № 7121589201:01:002:0084 площею 0,1172 га, що розташована по АДРЕСА_2 на дві земельні ділянки площею 0,0316 га та 0,0856 га (т. 1 а.с. 75, 129, т. 2 а.с. 19).

07.05.2019 Софіївська сільська рада прийняла рішення № 35-3/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки», яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки, площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код-03.07) Софіївської сільської ради на дві земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, та 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 10).

10.05.2019 державний реєстратор Золотоніської районної державної адміністрації здійснив державну реєстрацію права власності Софіївської сільської ради Золотоніського району на земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_2 , площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509 (т.1 а.с. 78).

16.09.20 між Софіївською сільською радою Золотоніського району та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельна ділянка площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, яка розташована в АДРЕСА_2 .

Згідно з актами комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.05.2020, комісія встановила, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без документів, що підтверджують право на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, площа 0,0856 га, термін використання земельної ділянки 07.05.2019 по 01.05.2020, розмір збитків складає 10274,40 грн (т.1 а.с. 22-23).

Відповідно до акту комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.05.2020, комісія встановила, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без документів, що підтверджують право на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, площа 0,1172 га, термін використання земельної ділянки 02.06.2016 по 07.05.2019, розмір збитків складає 45547,75 грн (т. 1 а.с. 24-25).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19 та від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та інші).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) (п. 148)).

Звертаючись в суд з позовом про стягнення збитків у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів Софіївська сільська рада, правонаступником якої є Піщанська сільська рада, вказуючи на відсутність договірних відносин між сторонами спору, посилалась ст. 1166 ЦК України, що регламентує порядок стягнення шкоди, яка завдана неправомірними рішеннями.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що в даному випадку між сторонами виникли кондикційні зобов`язання, які регламентовані ст. 1212 ЦК України, крім того, суд також посилався на те, що позивачем не доведено наявності збитків внаслідок дій відповідача та вірності розрахунків, наведених позивачем.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. ст. 1212-1214 ЦК України).

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21. Судова практика у подібних правовідносинах є сталою.

Предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна, а саме ОСОБА_1 , коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщено нежитлове приміщення, а саме: навіс (В), вимощення (І), навіс (Б), вагова (А-1, а), огорожа (1), огорожа (2), огорожа (3), що знаходяться в АДРЕСА_2 , яке придбане ним на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 02.06.2016, укладеного між ним та ОСОБА_4 .

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2013 затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до якої в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 передає ОСОБА_4 нежилі приміщення, а саме: навіс (В), вимощення (І), навіс (Б), вагову (А-1, а), огорожу (1), огорожу (2), огорожу (3), що знаходяться в АДРЕСА_2 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,1172 га, кадастровий № 7121589201:01:002:0084.

З огляду на викладене відповідач за первісним позовом дійсно є фактичним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 під існуючим ринком сільгосппродуктів, який не укладав із сільською радою договорів оренди землі.

На ряду з цим, суд першої інстанції не врахував, що 08.07.2011 між Софіївською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди, за яким остання приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,1171 га, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, яка розташована в АДРЕСА_2 під існуючим ринком сільгосппродуктів. Договір укладено на 49 років з моменту його реєстрації. Пунктом 13 вказаного договору оренди землі визначено, що земельна ділянка передається в оренду під існуючим ринком сільгосппродуктів. Вказаний договір зареєстрований у встановленому порядку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2011 за № 712158924004179.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 904/5968/19).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 335/2167/23, від 31 липня 2024 року у справі № 185/11240/22.

Таким чином, договір оренди землі від 08.07.2011, щодо ОСОБА_2 , як попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припинився 02.12.2013 із затвердженням мирової угоди, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 за Договором купівлі - продажу від 02.06.2016, на підставі якого новим власником ОСОБА_1 набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, а зазначений вище договір оренди не підлягає розірванню.

Проте, 31.07.2017 Софіївська сільська рада прийняла рішення № 13-15/VII, яким розірвала з ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 08.07.2011, площею 0,1171 га кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 за взаємною згодою. Доказів оскарження чи визнання незаконним вказаного рішення сільської ради матеріали справи не містять.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що з 02.06.2016 до 31.07.2017 ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою під належним йому майном згідно з Договором оренди від 08.07.2011, а в подальшому без достатньої правової підстави.

Вказане свідчить, що позивачем за первісним позовом невірно обрано спосіб захисту, що вірно встановлено судом першої інстанції та відмовлено у його задоволенні, проте із зміною момотивів викладених апеляційним судом.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 , то апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Софіївської сільської ради № 34-15/VII від 26.03.2019, погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером № 7121589201:01:002:0084 площею 0,1172 га, що розташована по АДРЕСА_2 на дві земельні ділянки площею 0,0316 га та 0,0856 га.

07.05.2019 Софіївська сільська рада прийняла рішення № 35-3/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки», яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки, площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код-03.07) Софіївської сільської ради на дві земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, та 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509, в АДРЕСА_2 .

10.05.2019 державний реєстратор Золотоніської районної державної адміністрації здійснив державну реєстрацію права власності Софіївської сільської ради Золотоніського району на земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_2 , площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, площею 0,0856 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0509 (т.1 а.с. 78).

16.09.20 між Софіївською сільською радою Золотоніського району та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельна ділянка площею 0,0316 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0510, яка розташована в АДРЕСА_2 .

Звертаючись в суд із позовом про визнання права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, ОСОБА_1 посилався на те, що сільська рада порушила його права, як орендаря земельної ділянки, площею 0,1172 га, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084 та не визнає права ОСОБА_1 як орендаря вказаної земельної ділянки.

При цьому описував, що земельну ділянку, кадастровий номер 7121589201:01:002:0084, було розділено на дві окремі ділянки, одну з яких передано в оренду ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (п. 2 і 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (ст. 50 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У п. 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7,17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 09 січня 2023 року в справі № 402/586/17.

Отже, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що до участі у справі у якості співвідповідача у зустрічному позові не було залучено орендаря земельної ділянки ОСОБА_3 , яка утворилась в результаті поділу спірної земельної ділянки кадастровий номер № 7121589201:01:002:0084 площею 0,1172 га, адже вирішення даного спору вплине на його права та обов`язки.

На ряду з цим, слід зазначити, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання щодо їх задоволення чи відмову у задоволенні. Без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Суд першої інстанції вказаного не врахував та вирішив питання про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки судом першої інстанції спір по суті вирішено правильно, тому колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Бориса Борисовича задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков