Вирок

від 26.04.2024 по справі 132/3961/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3961/23

Провадження №1-кп/132/197/24

Вирок

Іменем України

26 квітня 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

За участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023020220000420 від 22 листопада 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, освіта повна середня, одруженої, безробітної, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, останнього разу 15.05.2023 року Андрушівським районним судом Житомирської області за ст.185 ч.2 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

Прокурора Калинівського відділу

Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 ,

Обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2023 року о 08 год. 50 хвилин ОСОБА_3 зайшла на територію храму УПЦУ «Святого Миколая Чудотворця», що розташований по вулиці Возз`єднання, 1Б, м. Калинівка, Хмільницького району Вінницької області та зайшла до його приміщення.

В подальшому ОСОБА_3 побачила, що в коробці на столі праворуч від входу в приміщення храму, наявні грошові кошти, після чого у останньої виник раптовий умисел на їх викрадення.

ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України № 451 з 05:30 18.08.2023 р. строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року, 8 листопада 2023 року, о 11 годині 30 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, таємно, повторно викрала грошові кошти в сумі 2 700 гривень, належні настоятелю храму ОСОБА_5 .

В подальшому ОСОБА_3 із місця вчинення злочину зникла, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинила матеріального збитку потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 2700 грн.

Прокурор по справі ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала обставини, викладені в обвинувальному акті даного кримінального провадження, щодо повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Враховуючи думку учасників судового процесу, суд визнав недоцільним досліджувати інші докази по кримінальному провадженню, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин.

З урахуванням думки учасників судового провадження, суд вважає необхідним допитати в судовому засіданні обвинувачену ОСОБА_3 , а також дослідити документи, що характеризують обвинувачену.

Також обвинуваченій ОСОБА_3 суд роз`яснив, що в такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у скоєному визнала повністю за обставин вказаних в обвинувальному акті. Суду показала, що 08 листопада 2023 року о 08 год. 50 хвилин вона зайшла на територію храму УПЦУ «Святого Миколая Чудотворця», що розташований по вулиці Возз`єднання, 1Б, м. Калинівка, Хмільницького району Вінницької області та зайшла до його приміщення. В подальшому побачила, що в коробці на столі праворуч від входу в приміщення храму, наявні грошові кошти, після чого у неї виник раптовий умисел на їх викрадення. Оскільки її чоловік має хворобливий стан здоров`я і йому потрібно було кошти на лікування, тому вона, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала грошові кошти в сумі 2 700 гривень. Викрадені кошти витратила на лікування чоловіка. На даний час завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду потерпілому не відшкодувала. В скоєному щиро розкаюється та просить її суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності. Цивільний позов заявляти не бажає. Будь-яких матеріальних претензій до ОСОБА_3 немає. Обвинуваченій просить призначити покарання згідно закону.

На досудовому слідстві дії обвинуваченої ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), по кваліфікуючих ознаках вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є її щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

В даному кримінальному провадженні цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 на досудовому слідстві не застосовувався.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

При обрані виду і міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, дані про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово судима за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, вчинила нове умисне кримінальне правопорушення під час іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо, у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога на обліку не перебуває, думку потерпілого щодо призначення її покарання, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання, а саме те, що вона щиро розкаялася у вчиненому кримінальному правопорушенні та рецидив злочинів.

З врахуванням наведених обставин, суд вважає, що з метою попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, виправлення і перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, з обранням її покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.71 КК України, що буде необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Питання про речові докази суд вважає необхідним вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349 ч.3, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за новим вироком ОСОБА_3 частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 15.05.2023 року, та призначити її остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженій ОСОБА_3 обчислювати з дня її затримання на виконання вироку суду.

Речові докази по справі: CD-R диск із записами з камери відео спостереження з храму «Святого Миколая Чудотворця» ПЦУ, що знаходиться за адресою: вул. Возз`єднання, 1Б, м. Калинівка, Хмільницького району Вінницької області , який поміщено до паперового конверту та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12023020220000420, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскарженим до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

СУДДЯ ОСОБА_1