Ухвала

від 12.09.2024 по справі 132/3961/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/3961/23

Провадження №11-кп/801/785/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Вінниці кримінальне провадження № 12023020220000420, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2023 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, освіта повна середня, одруженої, безробітної, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, останнього разу 15.05.2023 року Андрушівським районним судом Житомирської області за ст.185 ч.2 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2024 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначено їй покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

У відповідностідост.71ККУкраїниза сукупністювироків допокарання призначеногозановимвироком ОСОБА_8 частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Андрушівського районного суду Житомирськоїобласті від15.05.2023року,та призначено її остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженій ОСОБА_8 вирішено рахувати з дня її затримання на виконання вироку суду.

Вирішено питання долю речових доказів.

Судом установлено, що 08.11.2023 року о 08 год. 50 хвилин ОСОБА_8 зайшла на територію храму УПЦУ «Святого Миколая Чудотворця», що розташований по АДРЕСА_2 та зайшла до його приміщення.

В подальшому ОСОБА_8 побачила, що в коробці на столі праворуч від входу в приміщення храму, наявні грошові кошти, після чого у останньої виник раптовий умисел на їх викрадення.

ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України № 451 з 05:30 18.08.2023 р. строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року, 8 листопада 2023 року, о 11 годині 30 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, таємно, повторно викрала грошові кошти в сумі 2700 гривень, належні настоятелю храму ОСОБА_7 .

В подальшому ОСОБА_8 із місця вчинення злочину зникла, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 спричинила матеріального збитку потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 2700 грн.

Таким чином, дії обвинуваченої ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), по кваліфікуючих ознаках вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_8 ставиться питання про скасування вироку Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2024 року. Просить винести своє рішення, яким пом`якшити їй призначене судом першої інстанції покарання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання згідно ст.65 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані обвинуваченої та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, і призначив їй занадто суворе покарання, оскільки вину вона визнала, щиро розкаялась у вчиненому, злочин вчинила у зв`язку з сімейними обставинами так як в неї чоловік з інвалідністю, який потребує її допомоги.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Потерпілий ОСОБА_7 просив визначити покарання як того вимагає закон.

Обвинувачена ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду її апеляційної скарги, що підтверджується витягом з трекінгу, який міститься в матеріалах справи в судове засідання не з`явилась, що не перешкоджає апеляційному розгляду.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.

Наведені в апеляційній скарзі обвинуваченої порушення судом закону України в частині призначеного покарання ОСОБА_8 , через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують i обтяжують покарання.

Виходячи з положень ст.65 КК України, а також роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та iндивiдуалiзацiї покарання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуванняст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, дані про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово судима за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, вчинила нове умисне кримінальне правопорушення під час іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо, у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога на обліку не перебуває, думку потерпілого щодо призначення її покарання, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання, а саме те, що вона щиро розкаялася у вчиненому кримінальному правопорушенні та рецидив злочинів.

Перераховані дані про особу винної у сукупності з обставинами вчинення злочину, його тяжкістю та наслідками, дали суду підстави для призначення остаточного покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання винної.

Посилання обвинуваченої ОСОБА_8 про те, що призначене їй покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, у зв`язку з цим просить пом`якшити їй покарання, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності та була засуджена за аналогічні злочини, на шлях виправлення не стала та знову вчинила нове умисне кримінальне правопорушення під час іспитового строку, таким чином, іспитовий строк не забезпечив її перевиховання та усвідомлення нею необхідності вести належний спосіб життя та утриматися від вчинення кримінальних правопорушень.

Тому, призначене судом покарання повністю відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченої.

Таким чином, порушення вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули скасування чи зміну судового рішення, під час апеляційного перегляду не встановлені, через що вирок суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023020220000420, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2023 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції (Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді: