Постанова

від 30.04.2024 по справі 171/37/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2743/24 Справа № 171/37/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

третя особа Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №171/37/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року(суддя Томаш В.І.), ухваленого в приміщенні Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що він з 21 вересня 2009 року по теперішній час зареєстрований і фактично проживає у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва до 20 вересня 2021 року: Апостолівського) району Дніпропетровської області. Квартира належала на праві одноособової приватної власності його співмешканці ОСОБА_2 , з якою він спільно проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 21 вересня 2009 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2022 року у справі №171/207/22 підтверджується факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу його та померлої ОСОБА_2 . Він не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 напідставі статті 1297 ЦК України, оскільки відповідно інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 28 грудня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на квартиру, що належала ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , існує актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень. Номер запису про обтяження: 34828449. Дата, час державної реєстрації:23 грудня 2019 року 16:03:54, державний реєстратор: Дорошенко Тетяна Вікторівна Апостолівський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Підстава для державної реєстрації: ПОСТАНОВА ПРО АРЕШТ МАЙНА БОРЖНИКА, серія та номер: 59062743, виданий: 11 травня 2019 року, видавник: державний виконавець Дорошенко Т.В. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50422858 від 23 грудня 2019 року 16:04:06, ОСОБА_3 … Вид обтяження: АРЕШТ НЕРУХОМОГО МАЙНА. Власники: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 . Обтяжувач : Апостолівський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ: 34439965.

Просив суд скасувати арешт з нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності боржниці ОСОБА_4 (іпн: НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений постановою державного виконавця державної виконавчої служби Апостолівського РУЮДорошенко Т.В.у виконавчому провадженні №59062743 від 10.05.2019 року за заявою стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк»з примусового виконання виконавчого листа№ 171/1830/18, виданого 20 березня 2019 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року позов задоволено: скасовано арешт з нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності боржниці ОСОБА_4 (іпн: НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений постановою державного виконавця державної виконавчої служби Апостолівського РУЮДорошенко Т.В.у виконавчому провадженні № 59062743 від 10.05.2019 року за заявою стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк»з примусового виконання виконавчого листа№ 171/1830/18, виданого 20 березня 2019 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області. Судові витрати віднесені за рахунок держави.

Судове рішення мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач прийняв спадщину, до складу якої входитьтрикімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності боржниці ОСОБА_4 (іпн: НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Спадкування відбулося, так як позивач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки та подав приватному нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. заяву про прийняття спадщини, за якою приватним нотаріусом відкрито спадкову справу № 94/2022.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не виконане, а закінчене виконавче провадження не припиняє кредитні правовідносини що склалися між боржником та кредитором. Факт смерті боржника не свідчить про припинення кредитних зобов`язань. Банк як кредитор вправі задовольнити вимоги за рахунок спадкового майна. Покликається на неврахування судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19. Апелянт вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач мав звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього найшла заява про розгляд за його відсутності.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 з 21 вересня 2009 року по теперішній час зареєстрований і фактично проживає у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва до 20 вересня 2021 року: Апостолівського) району Дніпропетровської області.

Відповідно до копія свідоцтва про право на спадщину від 14 вересня 2012 року з ксерокопією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14 вересня 2012 року, та витягу про державну реєстрацію прав від 20 вересня 2012 року, власником квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва до 20 вересня 2021 року: Апостолівського) району Дніпропетровської області є ОСОБА_2 (а.с.11-15)

22 липня2021 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 23 липня 2021 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.19)

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2022 року у справі № 171/207/22 встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Зеленодольськ, Аостолівського району Дніпропетровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 вересня 2009 року по день її смерті (а.с.21-23).

ОСОБА_1 , у передбачені цивільним законодавством строки подав приватному нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. заяву про прийняття спадщини, за якою приватним нотаріусом відкрито спадкову справу № 94/2022 (а.с.24)

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції керувався наявністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач прийняв спадщину, до складу якої входитьтрикімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності боржниці ОСОБА_4 (іпн: НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Спадкування відбулося, так як позивач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки та подав приватному нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. заяву про прийняття спадщини, за якою приватним нотаріусом відкрито спадкову справу № 94/2022.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном

Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження №14-479цс19) виклала висновок про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №826/12775/15(провадження №11-680апп19).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача, як спадкоємця після смерті власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту із вказаної квартири.

Крім того, суд правильно зазначив про те, що позивачем правильно обрано спосіб захисту своїх прав та заявлено позовні вимоги до належного відповідача.

Спір правильно розглянутий судом у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права. Враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника (особи, яка померла), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання рішення суду, взявши до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування за заповітом, вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 колегія суддів відхиляє, оскільки правові висновки у наведених апелянтом справах були викладені за інших фактичних обставин, крім того висновків про застосування норм статті 1281 України наведені постанови не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргуслід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції , без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова