Ухвала

від 23.04.2024 по справі 635/7811/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 636 / 2995 / 23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №:11-кп/818/1033 /24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ч.4 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме потерпілого ОСОБА_9 , належним чином повідомленого про розгляд справи, від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12.01.2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корюківка Корюківського району Чернігівської області, громадянина України, який має середню світу, офіційно не працюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх (малолітніх) дітей не має, хворіє на туберкульоз, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2019 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 19 жовтня 2022 року за відбуттям строку покарання,

визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чугуєва Харківської області, громадянина України, який має середню світу, є учнем АДРЕСА_2 , неодруженого, неповнолітніх (малолітніх) дітей на утриманні не має, не є особо з інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2023 року за ч.ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, вирок не набрав законної сили,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2023 року, остаточно до відбуття призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято засудженого під варту в залі судового засідання.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 визначено обчислювати з моменту взяття його під варту в залі суду, з 12 січня 2024 року.

Скасовано арешт з майна зазначеного у цьому вироку, накладений на підставі ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 21 лютого 2023 року.

Також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат, відповідно до вимог ст.ст.100, 126 КПК України.

Згідно вказаного вироку, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 звинувачуються у тому, що ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , запропонував своєму знайомому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скоїти крадіжку, на що останній погодився.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає близько 23:30 години 05 лютого 2023 року, у період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, прийшли до домоволодіння, що належить потерпілому ОСОБА_9 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , де шляхом відчинення навісного замка на дверях гаража, ключем, який знаходився поруч з дверима, ОСОБА_7 проник всередину гаража, а ОСОБА_10 залишився на вулиці, спостерігати за навколишньою обстановкою, аби їх злочинні дії ніким не були помічені, та у випадку небезпеки для них, мав попередити ОСОБА_7 про це.

Далі, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, здійснили крадіжку з гаража наступного майна: електричної цепної пили ТМ «Элпром ЭПЦ-2250», вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 1011,00 гривень; верстату для заточування ланцюгів ТМ Intertool» моделі «DT-0850», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 270,00 гривень; кутової шліфувальної машинки ТМ «Монолит» моделі «МИТУ 2-960», вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 546,00 гривень; шуруповерту ТМ «LITHIUM-ION» моделі «SD1188» вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 450,33 гривень; ударної дрилі ТМ «Intertool» моделі «DT-0107», вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 346,17 гривень; ударної дрилі ТМ «Forte» моделі «ID 850 VR» вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 1314,00 гривень; шуруповерту ТМ «Сталь» моделі «ШЛ 1815-2 Б2», вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-23/7461-ТВ від 14.04.2023 становить 1651,33 гривень.

Викрадене майно ОСОБА_7 та ОСОБА_10 склали у рюкзаки, які знайшли в гаражі, та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, обернувши викрадене майно на свою користь, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_9 шкоду на загальну суму 5588 гривень 83 копійок.

Вказані дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 кваліфіковані судом за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з прийнятим судом рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванню закону, який не підлягає застосуванню ст.75 КК України та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначитипокарання: за ч.4 ст.185 КК у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на необґрунтоване застосування судом вимог ст.75 КК України, оскільки судом неповно враховано відомості стосовно особи засудженого та характер вчинених ним дій, зокрема те, що він, будучи неодноразово судимим за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив та в черговий раз, звільнившись з міст позбавлення волі, через нетривалий час, за попередньою змовою скоїв новий тяжкий умисний злочин проти власності, який вчинив в умовах воєнного стану та в регіоні, де наразі проводяться активні бойові дії. До того ж, обвинувачений ОСОБА_7 не працює, фактично не пов`язаний з соціальними інститутами, які б могли сприяти його перевихованню без ізоляції від суспільства, а вчинення корисливих кримінальних правопорушень, характеризує його як суспільно- небезпечну особу, а його каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні не є щирим, а лише свідчить про бажання уникнути реальної міри покарання.

У зв`язку з вищевикладеним, прокурор вважає, що покарання, не пов`язане із ізоляцією від суспільства, не може стати на заваді вчинення ОСОБА_7 нових злочинів, а тому, вважає недоцільним застосування відносно нього ст. 75 КК України, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без нього.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дії обвинуваченого відповідають кваліфікації за інкримінованим йому злочином, а висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_7 під час судового розгляду в суді першої інстанції свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, як зазначено в обвинувальному акті та у вироку суду.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено. Разом з цим, перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги прокурора. щодо правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів виходить з положень ст.65 КК України і вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу винного, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання, і відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, при призначенні обвинуваченим покарання, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини за яким вчинений злочин, особу винного, міцність його соціальних зв`язків, а саме те: що ОСОБА_7 є громадянином України, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, не є особою з інвалідністю, має захворювання на туберкульоз, неодружений, неповнолітніх (малолітніх) дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд визнав щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуді власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене та розуміння наслідків своїх дій. При цьому, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, а також враховуючи дані про особу, суд вважає за можливе, призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини статті, і застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно покласти на засудженого обов`язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Враховуючи особуобвинуваченого,та вимоги,передбачені ст.ст.50,65КК України,суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 і попередження скоєння ним нових злочинів, можливо без ізоляції від суспільства, дотримуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, щиросердного каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відсутності обтяжуючих обставин, а також тих обставин, що цивільний позов не заявлений, суд призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, звільнивши обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на три роки та покладенням відповідно до ст.76 КК України на нього процесуальних обов`язків.

Як зазначив під час апеляційного розгляду адвокат, обвинувачений з самого початку визнавав свою провину, за його ініціативою був проведений слідчий експеримент, він вибачився перед потерпілим і той його вибачив, у зв`язку з чим, не пред`являв цивільний позов. Крім того, обвинувачений має хронічне захворювання на туберкульоз та має намір стати на шлях виправлення.

Обвинувачений під час апеляційного розгляду зазначив, що на даний час неофіційно працює, повністю усвідомив скоєне і бажає стати на шлях виправлення.

Апеляційні доводи прокурора про зайву м`якість призначеного покарання, внаслідок звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, за вчинення тяжкого злочину, і пов`язане з цим апеляційне прохання щодо прийняти нового рішення в цій частині судом апеляційної інстанції, на думку колегії суддів - є безпідставними, оскільки згідно відомостей кримінального провадження та поданої апеляційної скарги, об`єктивно відсутні обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами прокурора про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання без застосування положень ст.75 КК України лише внаслідок характеру вчинених ним дій та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та досягнення мети виправлення та запобігання нових кримінальних правопорушень засудженим, оскільки наведені вище дані про особу обвинуваченого, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Будь-яких інших доводів щодо необґрунтованого звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання прокурором в його апеляційній скарзі не наведено.

Отже, апеляційні вимоги прокурора про призначення покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям, слід вважати безпідставними, оскільки вони мають суто суб`єктивний характер та призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції за доводами апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для скасування вироку за доводами апеляційної скарги прокурора.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку також не вбачається, внаслідок чого вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

А тому, колегія суддів вважає правильними висновок суду про можливість виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

На думку колегії суддів судовий розгляд даного кримінального провадження проведено повно, всебічно, об`єктивно, із додержанням вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, за результатами судового розгляду постановлено законне й обґрунтоване рішення.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв`язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12.01.2024 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України, залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанціїпротягом трьох місяцівз дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3