Постанова

від 26.09.2024 по справі 635/7811/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року

м. Київ

справа №635/7811/21

провадження № 51-5557км23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2024 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221160000319, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився і проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

І. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Прокурор вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не надав належної оцінки апеляційним вимогам прокурора, не навів в ухвалі достатніх доводів на їх спростування та не вказав переконливих підстав, на яких залишив апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням,належним чином не врахував конкретних обставин провадження, а саме того, що він вчинив чотири епізоди крадіжок з проникненням у приміщення, спричинивши потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму більше 20 000 грн, яку добровільно не відшкодував. Не зважаючи на те, що в суді розглядалося кримінальне провадження стосовно нього за двома епізодами злочинів, передбачених ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_6 вчинив ще два епізоди аналогічних злочинів в умовах воєнного стану. Крім того, обвинувачений не одружений, не працює, вчинення корисливих кримінальних правопорушень фактично є єдиним його заробітком.

Стверджує, що суд не встановив достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України, тобто застосував закон, який не підлягає застосуванню.

ІІ. Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Харківського районного суду Харківської області від 05 лютого 2024 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3роки, за ч. 4 ст. 185 КК України - на строк 5років, а на підставі ст. 70 цього Кодексу, за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

За ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок стосовно ОСОБА_6 - беззміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 28 травня 2021 року близько 05:00 переліз через огорожу та проник на територію подвір`я домоволодіння свого сусіда ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав велосипед «Ardis Exstreme» вартістю 7643 грн.

Крім того, ОСОБА_6 21 липня 2021 року близько 05:00, діючи повторно, переліз через огорожу та проник на територію подвір`я домоволодіння ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав мультиварку «Saturn ST MC 9193» та стереосистему «Panasonic SC-PM 5» вартістю відповідно 580 грн та 800 грн, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1380 грн.

У вересні 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим, ОСОБА_6 , перебуваючи на території клінічного санаторію «Роща» ДП ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», що розташоване на вул. Санаторній, 46 у с. Пісочин Харківського району Харківської області, діючи в умовах воєнного стану, проник у підвальне приміщення корпусу N? 8, звідки повторно таємно викрав (викрутив) чотири лампи ТМ «Light Master» вартістю 2188 грн, а також подовжувач довжиною 15 метрів вартістю 670,23 грн.

Надалі 09 вересня 2023 року близько 14:00 ОСОБА_6 , діючи в умовах воєнного стану, таємно, корисливих мотивів, перебуваючи на території вищевказаного санаторію у підвальному приміщенні корпусу № 8, збив навісний замок з дверей підсобного приміщення заздалегідь приготовленою металевою трубою, звідки повторно таємно викрав: шліфувальну машину ТМ «Inertool» вартістю 489,93 грн, шуруповерт ТМ «Makita» вартістю 2519,30 грн, алмазний диск ТМ «Distar» вартістю 1290 грн, шліфувальну машину ТМ «Протон» із диском для різки вартістю 1292 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 спричинив ДП ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» матеріальні збитки на загальну суму 8449,46 грн.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

ІV. Мотиви Суду

Висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оскаржує.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлена відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу (у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 1 липня 2021 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2379 грн.

З огляду на зміст положень Податкового кодексу України і Закону № 3886-IX на момент вчинення ОСОБА_6 21 липня 2021 року крадіжки чужого майна на суму 1380 грн розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2379 грн (1189,5?2=2379).

Отже, вчинене ОСОБА_6 21 липня 2021 року викрадення чужого майна на суму, меншу за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, є дрібним викраденням шляхом крадіжки, яке не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України, а тому цей епізод підлягає виключенню з судових рішень.

При цьому Суд ураховує, що виключення зазначеного епізоду з обвинувачення, визнаного судом доведеним, не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_6 .

Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора, про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, безпідставне застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, що, на думку прокурора, потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень й особі засудженого через м`якість, Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з положеннями ст. 75 ККУкраїни, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином умотивовано.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд, ухвалюючи вирок, дотримався цих вимог закону.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК Українивідносяться до тяжких злочинів, та конкретні обставини справи - наявність декількох епізодів злочинів.

Водночас суд першої інстанції взяв до уваги: пом`якшуючу покарання обставину, якою визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів; відсутність обставин, що обтяжують покарання; дані про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває.Також суд урахував, що цивільний позов не заявлено, завдану потерпілим шкоду відшкодовано.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновкупро можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільствата звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статей 75, 76 КК України.

Апеляційний суд,розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, погодився з висновком суду першої інстанції щодо можливості застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, виходячи з обставин, наведених у вироку, а також врахував те, що під час апеляційного розгляду провадження потерпілі не наполягали на застосуванні реального відбування покарання обвинуваченим.

Суд апеляційної інстанції дійшов переконливого висновку про необґрунтованість наведених прокурором в апеляційній скарзі доводів.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що враховуючи право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо), з урахуванням встановлених судом обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, обране ОСОБА_6 покарання в межах санкцій відповідних статей зі звільненням від його відбування з випробуванням відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання,є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Також Суд ураховує зменшення обсягу обвинувачення внаслідок виключення епізоду вчинення ОСОБА_6 крадіжки чужого майна 21 липня 2021 року.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі, належним чином перевірено й спростовано. Зміст ухвали відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Судові рішення підлягають зміні в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Харківського районного суду Харківської області від 05 лютого 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_6 змінити.

Виключити з обвинувачення, визнаного судом доведеним, епізод вчинення крадіжки чужого майна 21 липня 2021 року на суму 1380 грн.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3