Ухвала

від 29.04.2024 по справі 127/13021/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/13021/24

Провадження № 2/127/1699/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хром`як Уляни Вікторівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОК «Житлово-будівельний кооператив «ГРІНС-1» про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хром`як У.В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОК «Житлово-будівельний кооператив «ГРІНС-1» про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108Н (адреса була змінена на АДРЕСА_1 , приміщення 108), загальною площею 142,8 кв.м. (реєстраційний номер 2430032505101); заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, зокрема нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108Н (адреса була змінена на АДРЕСА_1 , приміщення 108), загальною площею 142,8 кв.м. (реєстраційний номер 2430032505101).

Заява мотивована тим, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108Н (адреса була змінена на АДРЕСА_1 , приміщення 108), загальною площею 142,8 кв.м. (реєстраційний номер 2430032505101) належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо суб`єкта №2430032505101, виданим державним реєстратором Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області Бучацьким Миколою Олеговичем 10.08.2021 року, індексний номер витягу: 269863168. Нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (адреса була змінена на АДРЕСА_1 , приміщення 108), набуте позивачем на підставі наступних документів: Договір позики грошових коштів від 04.08.2021; Договір уступки права вимоги до Договору про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «ГРІНС - 1» №108Н від 11.07.2018; Акт прийому-передачі до Договору про внесення пайового внеску у ОК ЖБК «ГРІНС-1» №108Н від 11.07.2018. Позивач вважає, що існує обґрунтований ризик того, що дізнавшись про те, що ОСОБА_1 було подано позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, ОСОБА_2 зможе вчинити будь-які дії щодо розпорядження спірним нежитловим приміщенням, зокрема, передати в оренду чи користування третім особам; укласти договір купівлі-продажу або дарування щодо даної квартири, тощо. У разі, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову, про які просить позивач, то у разі задоволення позову, сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу, оскільки позивачу доведеться звертатись з численними позовами до нових користувачів спірної квартири та в разі вчинення будь-яких реєстраційних дій з боку відповідача, це призведе до порушення прав позивача в даному спорі, а також необхідність звернення до суду повторно та відсутності можливості реалізації рішення суду в даному спорі. Невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до того, що позивач не зможе захистити порушене право в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Правомірність накладення арешту на нерухоме майно, що є безпосереднім предметом судового спору неодноразово підтверджено висновками Верховного Суду у судових рішеннях від 31 серпня 2020 року у справі №754/3614/19, від 02 вересня 2020 року у справі №753/18814/19, від 03вересня 2020 року у справі №766/7113/20, від 07 вересня 2020 року у справі №766/24532/19, від 07 вересня 2020 року у справі №522/3471/20, від 09вересня 2020 року у справі №910/3359/20 тощо.

Судом встановлено існування між сторонами спору щодо витребування з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108Н, загальною площею 142,8 кв.м. та зобов`язання повернути вказане майно за актом приймання-передачі ОСОБА_1 .

Викладені у заяві про забезпечення позову обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Факт звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом свідчить про наявність спору між сторонами.

Суд вважає, що захід забезпечення позову у виді накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108Н, загальною площею 142,8 кв.м. у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Накладення арешту на вказане майно, право власності на яке зареєстроване за відповідачем гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Варте уваги й те, що вжиття заходів забезпечення позову має тимчасовий характер та поширюється на час розгляду справи. Відтак накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі, не можна розцінювати як порушення права власності на це майно.

Крім того, суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, зокрема, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108Н (адреса була змінена на АДРЕСА_1 , приміщення 108), загальною площею 142,8 кв.м. (реєстраційний номер 2430032505101) з таких підстав.

Заявляючи такий вид забезпечення позову, як заборону державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108Н, загальною площею 142,8 кв.м., позивач належним чином не обґрунтувала підстави застосування такого заходу забезпечення позову у цій справі; не зазначила обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; не підтвердила такі обставини належними й допустимими доказами.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хром`як Уляни Вікторівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОК «Житлово-будівельний кооператив «ГРІНС-1» про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 108Н (адреса була змінена на АДРЕСА_1 , приміщення 108), загальною площею 142,8 кв.м. (реєстраційний номер 2430032505101).

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: