Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/2115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/2115/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт"

про стягнення 870 379,15 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" (далі - позивач, ТОВ "ПРОТОН") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" (далі - відповідач, ТОВ "ОстФерт") про стягнення 870 397,15 грн на підставі Договору № 2205/2023 про постачання товару від 22.05.2023, з яких: 676 112,00 грн основного боргу, 156 295,86 грн пені, 12 322,10 грн 3% річних, 25 649,19 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 2205/2023 про постачання товару від 22.05.2023 (далі - Договір) в частині своєчасної оплати за товар, зокрема поставлений за видатковою накладною № РН-0308/004 від 03.08.2023, заборгованість за якою становить 646 112,00 грн (основний борг). Враховуючи прострочення відповідачем оплати товару за видатковими накладними № РН-0308/001 від 29.05.2023, № РН-0308/004 від 03.08.2023, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 постановлено прийняти позовну заяву ТОВ "ПРОТОН" до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/2115/24, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/2115/24.

15.03.2023 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд за результатами розгляду справи № 910/2115/24, відмовити ТОВ "ПРОТОН" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив:

- у ордері на надання правничої допомоги №1263123 від 13.02.2024, наданому у якості документа, що підтверджує повноваження представника позивача, вказано, що він виданий на підставі Договору про надання правової допомоги №14/юо-0920 від 06.10.2020, тоді як до позовної заяви долучено копію Договору про надання правової допомоги №14/юо-1020 від 06.10.2020, відтак, на думку позивача, позовна заява ТОВ "ПРОТОН" не відповідає вимогам ст. 164 ГПК України, а тому підлягає залишенню без руху в порядку ч. 11 ст. 176 ГПК України;

- серед документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та на які посилається як на підставу для задоволення позову, на думку відповідача, відсутні документи, які б підтверджували факт виконання позивачем своїх обов`язків за Договором;

- відповідач звертає увагу, що у доданих позивачем до позовної товарно-транспортних накладних місцем їх складення визначено село Єлизаветівка, проте згідно Договору та Специфікацій № 1, № 2 до Договору місцем доставки товару є не село Єлизаветівка, а місто Суми, вул. Харківська, п/в 12, ПАТ "СУМИХІМПРОМ", тоді як до позовної заяви позивачем не додано документів, які б підтверджували факт передачі товару належному отримувачу, а саме ПАТ "СУМИХІМПРОМ" в м. Суми, вул. Харківська, п/в 12.

15.03.2023 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву відповідно до якої відповідач просить суд витребувати у позивача для огляду та дослідження судом оригінали документів, доданих до позовної заяви.

15.03.2023 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/2115/24 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, витребувано у позивача оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви (додатки № 3-9 до позовної заяви) та оригінал договору про надання правової допомоги, зазначеного у ордері про на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ № 1263123.

22.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" зустрічну позовну заяву № б/н від 22.03.2024 у справі № 910/2115/24 про розірвання Договору №2205/2023 про постачання товару від 22.05.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі № 910/2115/24 зустрічну позовну заяву ТОВ "ОстФерт" повернуто заявнику.

02.04.2024 позивачем сформована в системі "Електронний суд" та 03.04.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. Заява судом задоволена.

04.04.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшло повідомлення.

08.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив доводи відповідача у відзиві, просив суд поновити пропущений з поважних причин строк на подання відповіді на відзив.

Зокрема, до даної відповіді на відзив позивачем було подано клопотання про долучення оригіналів документів до матеріалів справи, згідно з яким позивач просив поновити строк на долучення оригіналів документів до матеріалів справи та долучити їх до матеріалів справи.

Клопотання позивача задоволено, відповідь на відзив та оригінали, витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та з процесуальних питань, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

22.05.2023 між ТОВ "ПРОТОН" (далі - постачальник, позивач) та ТОВ "ОстФерт" (далі - покупець, відповідач) був укладений Договір № 2205/2023 про постачання товару (далі - Договір) та Специфікації №1 від 22.05.2023 (далі - Специфікація №1), №2 від 26.07.2023 (далі - Специфікація №2) до Договору. Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов?язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у розділі 2 даного Договору (надалі іменується "товар"), а покупець зобов?язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондуються з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторони визнають, що найменування, код УКТ ЗЕД, асортимент, сортамент, сорти, типи, групи, підгрупи, види, марки, моделі та кількість товару зазначається у специфікації/ях, яка/і є невід?ємною частиною/нами Договору.

Покупець бере на себе обов?язок прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором ( п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, ціна товару зазначається у специфікації, які є невід?ємною частиною Договору. До ціни товару включені витрати постачальника на перевезення товару по території України до місць призначення.

Згідно з п. 6.3. Договору сторони узгодили, що покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого(их) рахунку(ів) - фактури в порядку передбаченому специфікаціями.

Відповідно до Специфікації №1, сторони погодили такі умови:

1. Предмет поставки: Контейнер КМП-1,0 80х80х135 2-х петлевий з п/ет. вкладишем (NPK 4:20:20), код УКТ ЗЕД 6305, у кількості 4 500 шт.

2. Загальна вартість товару, який поставляється по даній специфікації складає - 969 840,00 грн 00 коп. (дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ - 161 640,00 грн.

3. Базисні умови поставки: DDP (Інкотермс-2010): м. Суми, вул. Харківська, п/в 12.

5. Місце призначення: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12.

6. Отримувач: ПАТ «СУМИХІМПРОМ».

7. Порядок та умови оплати: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 15 (п?ятнадцять) календарних днів з дня поставки відповідної партії товару, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Відповідно до Специфікації №2, сторони погодили такі умови:

1. Предмет поставки: М`який контейнер 0,9тн розміром 80х80х150 «Пляшкове горло» марки NPK 10:26:26, код УКТ ЗЕД 6305, у кількості 740 шт; контейнер КМП-0,95тн 80х80х135 2-х петлевий з п/ет. вкладишем (NPK 6:24:12), код УКТ ЗЕД 6305, у кількості 5 600 шт.

2. Загальна вартість товару, який поставляється по даній специфікації складає - 1 318 353,60 грн 00 коп. (один мільйон триста вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят три гривні 60 копійок), у т.ч. ПДВ - 219 725,60 грн.

3. Базисні умови поставки: DDP (Інкотермс-2010): м. Суми, вул. Харківська, п/в 12.

5. Місце призначення: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12.

6. Отримувач: ПАТ «СУМИХІМПРОМ».

7. Порядок та умови оплати: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 15 (п?ятнадцять) календарних днів з дня поставки відповідної партії товару, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Судом встановлено, що на виконання умов Специфікації №1 29.05.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 969 840,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-2905/001 від 29.05.2023 та товарно-транспортною накладною №694 від 29.05.2023.

Судом встановлено, що на виконання умов Специфікації №2 28.07.2023 позивач поставив відповідачу товар на суму 242 241,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-2807/002 від 28.07.2023, товарно-транспортною накладною №763 від 28.07.2023.

На виконання умов Специфікації №2 03.08.2023 позивач поставив відповідачу товар на суму 1 076 112,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0308/004 від 03.08.2023, товарно-транспортною накладною №774 від 03.08.2023.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується постачання позивачем на умовах Договору № 2205/2023 про постачання товару відповідачу товару на загальну суму 2 288 193,60 грн.

Відповідно до п. 6.3 Договору та п. 7 Специфікацій №1, 2 відповідач мав сплатити за отриманий за видатковими накладними товар у такі строки:

- за видатковою накладною №РН-2905/001 від 29.05.2023 на суму 969 840,00 грн у строк до - 13.06.2023 (включно);

- за видатковою накладною №РН-2807/002 від 28.07.2023 на суму 242 241,60 грн у строк до - 12.08.2023 (включно);

- за видатковою накладною №РН-0308/004 від 03.08.2023 на суму 1 076 112,00 грн у строк до - 18.08.2023 (включно).

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково здійснив оплату за поставлений позивачем товар.

За видатковою накладною №РН-2905/001 від 29.05.2023 на суму 969 840,00 грн:

- 21.06.2023 на суму 300 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №21/06/2023213 з призначенням платежу «оплата згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 за контейнери. В т.ч. ПДВ 50 000,00;

- 03.07.2023 на суму 300 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №03/07/2023287 з призначенням платежу «оплата згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 за контейнери. В т.ч. ПДВ 50 000,00;

- 14.07.2023 на суму 200 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №425 з призначенням платежу «оплата згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 за контейнери. В т.ч. ПДВ 33 333,33;

- 31.07.2023 на суму 169 840,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №31/07/2023594 з призначенням платежу «оплата згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 за контейнери. В т.ч. ПДВ 28 306,67.

За видатковою накладною №РН-2807/002 від 28.07.2023 на суму 242 241,60 грн:

- 04.08.2023 на суму 242 241,60 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №04/08/2023652 з призначенням платежу «оплата за контейнери згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 В т.ч. ПДВ 40 373,60.

За видатковою накладною №РН-0308/004 від 03.08.2023 на суму 1 076 112,00 грн:

- 18.08.2023 на суму 150 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №781 з призначенням платежу «оплата згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 за контейнери. В т.ч. ПДВ 25 000;

- 08.09.2023 на суму 100 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №950 з призначенням платежу «оплата згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 за контейнери. В т.ч. ПДВ 16 666,67 грн;

- 23.10.2023 на суму 50 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №1143 з призначенням платежу «оплата згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 за контейнери. В т.ч. ПДВ 8 333,33 грн;

- 25.10.2023 на суму 100 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №1175 з призначенням платежу «оплата згідно дог. 2205/2023 від 22.05.23 за контейнери. В т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.

Отже, станом на день звернення із позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставку товару становить 676 112,00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за Договором № 2205/2023 про постачання товару, позивач 22.01.2024 звернувся до відповідача з претензією №024-01 про сплату основного боргу, пені, річних відсотків та інфляційних втрат, що підтверджується накладною АТ «Укрпошти» №5192801863641 про відправлення, описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком.

Проте, станом на момент розгляду справи по суті матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів перерахування відповідачем основного боргу у розмірі 676 112,00 грн на рахунок позивача.

Щодо тверджень відповідача, зазначених у відзиві, суд зазначає наступне.

Згідно з наведеними товарно-транспортними накладними вантажовідправником є ТОВ «ПРОТОН», код ЄДРПОУ 30740705, 51831, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, 9Є, а вантажоодержувачем - Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" код 05766356,40003 м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 через ТОВ «ОстФерт», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 14/1, офіс 215. Пунктом навантаження є Дніпропетровська обл., с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, 9Є, а пунктом розвантаження відповідно - м. Суми, вул. Харківська, п/в 12.

Суд звертає увагу на те, що вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін ТОВ "ПРОТОН" і ТОВ "ОстФерт" та скріплені печатками.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутні документи, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, які б підтверджували факт виконання позивачем своїх обов`язків за Договором.

Отже, станом на час розгляду справи по суті строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за Договором є таким, що настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції за Договором не виконав.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про стягнення основного боргу підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 676 112,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 156 295,86 грн пені, 12 322,10 грн 3% річних та 25 649,19 грн інфляційних втрат.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.4. Договору за порушення строків оплати товару, покупець, за письмовою вимогою, сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару/партії товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку заявленої до стягнення суми пені за видатковою накладною №РН-2905/001 від 29.05.2023 на суму 28 098,38 грн та за видатковою накладною №РН-0308/004 від 03.08.2023 на суму 121 889,69 грн, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 149 988,07 грн пені у зв`язку з тим, що позивачем був не правильно визначений період нарахування пені, а саме в періоди нарахування пені, зокрема, враховані дні часткової оплати відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних за видатковою накладною №РН-2905/001 від 29.05.2023 на суму 1 690,93 грн та за видатковою накладною №РН-0308/004 від 03.08.2023 на суму 10 228,29 грн, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 11 919,22 грн 3% річних у зв`язку з тим, що позивачем був не правильно визначений період нарахування 3% річних, а саме в періоди нарахування 3% річних, зокрема, враховані дні часткової оплати відповідачем.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлені ним періоди, встановив, що зазначений розрахунок є арифметично правильним, отже суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 25 649,19 грн інфляційних втрат.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 676 112,00 грн основного боргу, 149 988,07 грн пені, 11 919,22 грн 3% річних та 25 649,19 грн інфляційних втрат.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 13 055,69 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 050,00 грн. Зокрема, у позовній заяві позивач зазначив, що остаточний розрахунок та докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, будуть подані згідно з ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Станом на дату розгляду справи по суті, матеріали справи не містять доказів, понесених позивачем інших судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи наявний оригінал договору № 14/ЮО-0920 про надання правової допомоги від 06.10.2020 укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Федоренко, Сологуб і партнери».

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 12 955,03 грн покладається на відповідача, а у сумі 100,66 грн на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" (Україна, 01133, місто Київ, вул.Мечнікова, будинок 14/1, офіс 215; ідентифікаційний код 44610731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТОН" (Україна, 51831, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, село Єлизаветівка, ВУЛИЦЯ ІНДУСТРІАЛЬНА, будинок 9 Є; ідентифікаційний код 30740705) 676 112,00 грн (шістсот сімдесят шість тисяч сто дванадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 149 988,07 грн (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 07 коп.) пені, 11 919,22 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 22 коп.) 3% річних, 25 649,19 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 19 коп.) інфляційних втрат та 12 955,03 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 03 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 30.04.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА