Рішення

від 02.04.2024 по справі 910/20161/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2024Справа № 910/20161/23

За позовом Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Кіровоградської обласної військової адміністрації та 2) Міністерства

розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Юкрейн»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство «Українська залізниця»

про стягнення 1.982.526,00 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від прокуратури Дергунов Д.С., прокурор

від позивача-1 Донченко С.В., самопредставництво

від позивача-2 Шевченко О.В., самопредставництво

від відповідача Кравченко Т.Т., ордер серії АІ № 1556962 від 27.02.2024

від третьої особи Басистий В.В., довіреність № 87 від 22.01.2024

СУТЬ СПОРУ:

29.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Юкрейн» про стягнення до Державного бюджету України внаслідок порушення грошового зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів №11/04 від 11.04.2022 у розмірі 1.982.526,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що з урахуванням положень ст. 634 ЦК України, на виконання вимог постанов Уряду України між Кіровоградською обласною військовою адміністрацією (як замовником), АТ «Українська залізниця» (платник) та відповідачем (як постачальником) був укладений тристоронній договір № 11/04 від 11.04.2022 шляхом приєднання до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (консервів м`ясних в кількості 480 000 кг) в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (далі - договір). Замовником на придбання товару сформовано заявку від 11.04.2022. Платником відповідно до платіжних доручень № 1105 та № 1106 від 14.04.2022 здійснено попередню оплату за вказаними рахунками в розмірі 5.514.480,00 грн та в розмірі 8.271.720,00 грн. За умовами п. 4.5 договору товар повинен бути поставлений протягом двох календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, тобто до 16.04.2022 включно. Проте, відповідач свої зобов`язання виконав з порушенням узгодженого сторонами терміну. Так, відповідачем товар зазначений у рахунку № 12 від 11.04.2022 частково поставлено 16.05.2022 на суму 6.120.576,00 грн та 19.05.2022 на суму 6.120.576,00 грн, відповідно до рахунку № 14 від 11.04.2022 частково поставлено 23.05.2022 на суму 3.060.288,00 грн та 24.05.2022 на суму 3.060.288,00 грн. Позивачем 17.06.2022 скеровано відповідачу повідомлення про розірвання договору з 28.06.2022. У подальшому позивач звернувся до відповідача з листом № 01-32/455/0.3 від 02.09.2022 про сплату пені, який залишено відповідачем без реагування. У зв`язку з тим, що відповідачем було порушено строки поставки товару, прокуратура звернулася до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.982.526 грн пені за несвоєчасну поставку товару за договором, нараховану за період з 17.04.2022 по 27.06.2022 включно.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 автоматичний розподіл даної позовної заяви не відбувся.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 для розгляду позовної заяви визначено суддю Яковенко А.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/261/24 від 11.01.2024 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В. призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 910/20161/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 910/20161/23 визначено суддю Сівакову В.В.

У позовній заяві міститься клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Ухвалою Господарського суду міста Києві № 910/20161/23 від 18.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/20161/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.02.2024; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.01.2024 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 22.01.2024 о 23:41 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 06.02.2024 включно.

25.01.2024 від позивача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, в яких позивач-2 позовні вимоги прокуратури підтримує повністю.

02.02.2024 третьою особою до суду подано пояснення по справі, в яких третя особа зазначила, що відповідно до умов договору до обов`язків АТ «Укрзалізниця» відноситься здійснення своєчасної оплати за цим договором.

15.02.2024 від представника позивача-1 - адвоката Донченко С.В. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі № 910/20161/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києві № 910/20161/23 від 16.02.2024 заяву представника Кіровоградської обласної військової адміністрації - адвоката Донченко С.В. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

20.02.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження підготовчого провадження.

20.02.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.02.2024.

26.02.2024 від прокуратури до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про продовження підготовчого провадження.

27.02.2024 від відповідача до суду до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про застосування строків позовної давності та відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що постачальник за умовами договору був зобов`язаний поставити товар у строк до 16.04.2022, і оскільки позивачем нараховано до стягнення пеня за період з 17.04.2022 по 27.06.2022 включно, тому право на пред`явлення до відповідача цих вимог виникло у позивача з 28.06.2022 та з урахуванням положень ст. 258 Цивільного кодексу України станом на день звернення до суду 29.12.2023 пропущено.

27.02.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просить суд зменшити суму пені на 90% що відповідатиме оптимальному балансу інтересів сторін.

27.02.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.03.2024.

08.03.2024 від прокуратури до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Отже, строк позовної давності для стягнення нарахованої пені не сплив.

08.03.2024 від прокуратури до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача по справі щодо зменшення розміру пені на 90%.

15.03.2024 від позивача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

18.03.2024 від позивача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про зменшення суми пені на 90%.

19.03.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2024.

Прокуратура в судовому засіданні 02.04.2024 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач-1 в судовому засіданні 02.04.2024 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Позивач-2 в судовому засіданні 02.04.2024 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 02.04.2024 не заперечував проти позовних вимог, але просив суд зменшити розмір пені.

Третя особа в судовому засіданні 02.04.2024 не підтримала та не заперечила позовні вимоги прокуратури.

В судовому засіданні 02.04.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 185) уповноважено АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 193 від 03.03.2022 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України № 528 від 03.05.2022 (далі - Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями п.п. 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Так, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану Кіровоградською обласною військовою адміністрацією здійснено закупівлю продовольчих товарів у постачальника, включеного до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 148 від 05.03.2022.

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» опубліковано проект договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, форму та умови якого затверджено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022

Відповідно до п. 11.2 проекту цього договору він може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому.

Так, на виконання вимог наведених постанов Уряду України 11.04.2022 між Кіровоградською обласною державною адміністрацією (Кіровоградською обласною військовою адміністрацією) (замовник), Акціонерним товариством «Українська залізниця» (платник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експо-Юкрейн» (постачальник, відповідач) укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором - постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товару тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар(-и)), перелік, кількість, ціни, умови оплати та постави яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладенням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, товар у визначений строк не поставив, у зв`язку з чим прокуратурою нараховано 1.982.526,00 грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 2.1 договору загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами), на таких умовах:

2.2.1. Попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

2.2.2. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника.

Пунктом 5.3 договору визначено, що постачальник зобов`язаний розглянути заявку замовника у строк не більше 24 годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення постачальником сканованої копії рахунку у порядку, визначеному п. 2.2 цього договору, після чого заявка вважається узгодженою.

11.04.2022 Кіровоградською обласною державною адміністрацією сформовано заявку на постачання товару - консервів м`ясних (Код ДК 15130000-8) у кількості 480000 кг; місце поставки товару - м. Кропивницький, вул. Перша Виставкова, 8.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено рахунок № 12 від 11.04.2022 на оплату товару - консерва яловича 400г ж/б у кількості 266400 шт. вартістю 18.381.600,00 грн без ПДВ.

14.04.2022 третьою особою перераховано відповідачу 30% від вартості товару 18.381.600,00 грн, а саме в розмірі 5.514.480,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1105 від 14.04.2022.

Також відповідачем виставлено рахунок № 14 від 11.04.2022 на оплату товару - консерва яловича 400г ж/б у кількості 399600 шт. вартістю 27.572.400,00 грн без ПДВ.

14.04.2022 третьою особою перераховано відповідачу 30% від вартості товару 27.572.400,00 грн, а саме в розмірі 8.271.720,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1106 від 14.04.2022.

Згідно з п. 5.4 договору товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи наведені норми та встановлені договором умови відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 18.04.2022 включно.

Прокуратура зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, а саме не поставкою товару у визначений строк Кіровоградською обласною військовою адміністрацією 09.05.2022 скеровано відповідачу претензію № 01-32/239/0.3 із пропозицією поставити товар протягом 5 (п`яти) днів з моменту її отримання.

Крім того, прокуратура зазначає, що 13.05.2022 Кіровоградською обласною військовою адміністрацією скеровано відповідачу претензію № 01-32/246/0.3 з вимогою повернути авансовий платіж в сумі 13.786.200,00 грн (5.514.480,00 грн + 8.271.720,00 грн) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту її отримання.

В матеріалах справи наявні зазначені вище претензії, проте жодних доказів їх надіслання відповідачу не подано.

Відповідно до п. 5.5 договору датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено, а позивачем-1 отримано товар загальною вартість 18.361.728,00 грн наступним чином

- згідно видаткової накладної № 1 від 16.05.2022 поставлено товар (консерва яловича 400 г ж/б) у кількості 88704 шт., вартістю 6.120.576,00 грн;

- згідно видаткової накладної № 2 від 19.05.2022 поставлено товар (консерва яловича 400 г ж/б) у кількості 88704 шт., вартістю 6.120.576,00 грн;

- згідно видаткової накладної № 3 від 23.05.2022 поставлено товар (консерва яловича 400 г ж/б) у кількості 44352 шт., вартістю 3.060.288,00 грн;

- згідно видаткової накладної № 4 від 24.05.2022 поставлено товар (консерва яловича 400 г ж/б) у кількості 44352 шт., вартістю 3.060.288,00 грн.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що мало місце прострочення виконання зобов`язання за заявкою.

В матеріалах справи наявне повідомлення Кіровоградської обласної військової адміністрації № 01-32/321/0.3 від 17.06.2022 про розірвання договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування № 11/04 від 11.04.2022, в якому позивач-1 повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.3 договору з 28.06.2022. У даному повідомленні позивач-1 повідомив відповідача, що оскільки товар поставлено не у повному обсязі остаточний розрахунок буде здійснено за фактично поставлений товар на дату розірвання договору за мінусом суми нарахованої пені - 1.982.526,00 грн, тому сума до сплати складає 2.594.002,00 грн.

Дане повідомлення надіслано на адресу відповідача 21.06.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за № 2500675474753 та отримане відповідачем 11.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2500675474753.

В подальшому Кіровоградська обласна військова адміністрація повідомила відповідача листом № 01/32/472/0.2 від 27.06.2023 що у неї в наявності неоплачений залишок товару у кількості 66263 банки консерви яловичини вартістю 4.575.528,00 грн та у зв`язку з відсутністю фінансування даного виду товарів прийнято рішення передати залишок неоплаченої продукції; листом № 01/32/714/0.2 від 05.10.2023 запропоновано відповідачу розглянути можливість повернення неоплаченого залишку товару.

В матеріалах справи наявний підписаний між позивачем-1 та відповідачем акт звірки взаємних розрахунків за період 2022 року за договором № 11/04 від 11.04.2022, згідно якого станом на 29.12.2022 заборгованість на користь ТОВ «Експо-Юкрейн» складає 4.575.528,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не у повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді пені, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 6.1 договору сторони передбачили інший розмір пені, що не суперечить вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Суд не погоджується з розрахунком прокуратури, згідно якого початком періоду прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару визначено 17.04.2022, оскільки прокуратурою не враховано положення ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України пеня обчислюється за кожний день прострочення.

Окрім цього, статтею 599 Цивільного кодексу України законодавець визначив, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що неустойка може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення поставки, а день фактичної поставки не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог прокуратури щодо стягнення з відповідача 1.932.165,45 грн пені (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи за період з 19.04.2022 по 27.06.2022 з урахуванням фактично здійснених поставок).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% слід зазначити наступне

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем поставки половини обумовленої заявкою кількості товару, після чого позивачем-1 направлено повідомлення про розірвання договору; наслідки прострочення є незначними та не спричинили позивачам збитків (матеріали справи відповідних доказів не містять); приймаючи до уваги те, що частина поставленого товару досі не оплачена та позивачем-1 запропоновано її повернення відповідачу, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення обґрунтованого розміру пені (1.932.165,45 грн) на 50%, тобто до 966.082,73 грн.

Щодо заявлення відповідачем про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно підпункту 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент ухвалення рішення суду триває.

З урахуванням того, що за умовами договору відповідач мав поставити товар у строк до 18.04.2022 включно та прострочення виконання зобов`язання починається з 19.04.2022, строк позовної давності для звернення з даним позовом про стягнення пені починається обчислюватись з 19.04.2022 та закінчується 19.04.2023 (під час воєнного стану), а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності за відповідною вимогою, у зв`язку із введенням воєнного стану є продовженим, тобто не є пропущений прокуратурою.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається прокуратура в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури пропорційно обґрунтованого розміру позовних вимог. При цьому судом враховано, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Юкрейн» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3 корп. 2; код ЄДРПОУ 44391092) на користь Державного бюджету України 966.082 (дев`ятсот шістдесят шість тисяч вісімдесят дві) грн 73 коп. пені за несвоєчасну поставку товару за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування № 11/04 від 11.04.2022.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Юкрейн» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3 корп. 2; код ЄДРПОУ 44391092) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, просп. Європейський, 4; код ЄДРПОУ 02910025) 28.982 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 30.04.2024.

Суддя В.В.Сівакова