Ухвала

від 29.04.2024 по справі 911/961/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/961/24

За заявою б/н від 22.04.2024 року ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1

до Миронівської міської ради

прo визнання договору укладеним

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Миронівської міської ради прo визнання договору оренди земельних ділянок укладеним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2024 року у справі № 911/961/24 позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк до 02.05.2024 року для усунення визначених судом недоліків.

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.04.2024 року (через підсистему «Електронний суд») від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/961/24.

До канцелярії Господарського суду Київської області 25.04.2024 року від позивача (засобами поштового зв`язку) надійшла ідентична заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/961/24.

ОСОБА_1 у заяві б/н від 22.04.2024 року про вжиття заходів забезпечення позову в якості заходів забезпечення позову просить суд:

- заборонити Миронівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи 04054984), а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, власність тощо земельних ділянок із кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031;

- накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031 до кінця розгляду справи по суті.

Як вказує заявник, він звернувся з позовом до Миронівської міської ради щодо визнання укладеним договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983400:03:003:0010; 3222983400:03:003:0011; 3222983400:03:001:0003; 3222983400:03:001:0005; 3222983400:02:004:0031; 3222983400:02:008:0002; 3222983400:02:004:0030; 3222983400:02:003:0012 для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наведені земельні ділянки надані йому в оренду за наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 року №№ 10-5820/15-14-сг, 10-5821/15-14-сг, 10-5822/15-14-сг, 10-5823/15-14-сг, 10-5824/15-14-сг, 10-5825/15-14-сг, 10-5826/15-14-сг, 10-5827/15-14-сг, 10-5828/15-14-сг, 10-5829/15-14-сг, 10-5830/15-14-сг, від 30.09.2014 року №№ 10-6197/15-14-сг, 10-6198/15-14-сг, 10-6199/15-14-сг.

Позивач зазначає, що на підставі наведених наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 року №№ 10-5820/15-14-сг, 10-5821/15-14-сг, 10-5822/15-14-сг, 10-5823/15-14-сг, 10-5824/15-14-сг, 10-5825/15-14-сг, 10-5826/15-14-сг, 10-5827/15-14-сг, 10-5828/15-14-сг, 10-5829/15-14-сг, 10-5830/15-14-сг, від 30.09.2014 року №№ 10-6197/15-14-сг, 10-6198/15-14-сг, 10-6199/15-14-сг він 13.02.2024 року звертався до Миронівської міської ради з клопотанням про укладення Договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983400:03:003:0010; 3222983400:03:003:0011; 3222983400:03:001:0003; 3222983400:03:001:0005; 3222983400:02:004:0031; 3222983400:02:008:0002; 3222983400:02:004:0030; 3222983400:02:003:0012 для ведення фермерського господарства.

Однак, Миронівською міською радою було відмовлено позивачу в укладенні договору оренди земельних ділянок, які розташовані на території Коритищенської сільської ради з кадастровими номерами: 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у справі № 911/961/24 прo визнання договору оренди земельних ділянок укладеним.

При цьому, позивач зазначає про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач має намір розпорядитись спірними земельними ділянками, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на передачу спірних земельних ділянок іншим особам зі зміною цільового призначення земельних ділянок.

Зокрема, позивачем додано до заяви рішення Миронівської міської ради № 5209-66-УІІІ від 24.03.2024 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031», яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення вищенаведених земельних ділянок комунальної власності з (код КВЦПЗ 01.02) «для ведення фермерського господарства» на (код КВЦПЗ 01.01) для «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», що розташовані за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Попівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Заявник стверджує, що вищенаведене рішення Миронівської міської ради щодо зміни цільового призначення земельних ділянок може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо укладення договору оренди земельних ділянок, так як позивачу передавались в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Також, прийняття відповідного рішення в подальшому може призвести до знищення земельних ділянок шляхом зміни конфігурації, площі земельних ділянок.

Позивачем в якості підтвердження наміру відповідача щодо передачі земельних ділянок іншим особам долучено до заяви роздруківки проектів рішень, походження яких не можливо встановити з наявних у справі матеріалів, відповідні роздруківки не містять підписів, печаток, реєстрових номерів чи інших розпізнавальних ознак, які б дозволили ідентифікувати їх походження та достовірність.

Таким чином, надані позивачем докази в обґрунтування тверджень про намір відповідача передати земельні ділянки іншим особам, не відповідають вимогам процесуального законодавства.

Твердження позивача про ймовірність знищення земельних ділянок шляхом поділу, зміни конфігурації, площі земельних ділянок, ґрунтуються на припущеннях.

Позивачем надано лише докази вчинення відповідачем дій щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. Однак, ні позовні вимоги, ні вимоги заяви про забезпечення позову, не містять оскарження відповідного рішення Миронівської міської ради № 5209-66-УІІІ від 24.03.2024 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності чи заборони зміни цільового призначення.

Позивач в якості заходів забезпечення позову просить заборонити Миронівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи 04054984), а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, власність тощо земельних ділянок та накласти арешт на спірні земельні ділянки.

Таким чином, рішення рішення Миронівської міської ради № 5209-66-УІІІ від 24.03.2024 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності не пов`язане з вимогами заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Зокрема, ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у п. 2 Постанови № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Дослідивши викладені в заяві про забезпечення позову обставини та додані заявником до заяви докази, суд, з урахуванням вищевказаних приписів законодавства, зазначає, що позивачем не доведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав.

При цьому, саме лише посилання позивача в поданій ним заяві про забезпечення позову на потенційне існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

До того ж, з моменту прийняття наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 року №№ 10-5820/15-14-сг, 10-5821/15-14-сг, 10-5822/15-14-сг, 10-5823/15-14-сг, 10-5824/15-14-сг, 10-5825/15-14-сг, 10-5826/15-14-сг, 10-5827/15-14-сг, 10-5828/15-14-сг, 10-5829/15-14-сг, 10-5830/15-14-сг, від 30.09.2014 року №№ 10-6197/15-14-сг, 10-6198/15-14-сг, 10-6199/15-14-сг і до моменту звернення позивача до відповідача за укладенням Договору оренди земельних ділянок минуло майже 10 років і позивачем не наведено всіх обставин, достатніх для відтворення хронології подій та з`ясування причин тривалого зволікання з реалізацією позивачем права оренди земельних ділянок, що створює підстави для сумнівів у добросовісності намірів позивача та дотримання ним вимог земельного законодавства.

Таким чином, оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 б/н від 22.04.2024 року про забезпечення позову у справі № 911/961/24.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Однак, в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заявником не вказано пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, заява ОСОБА_1 б/н від 22.04.2024 року про забезпечення позову у справі № 911/961/24 задоволенню не підлягає як не обґрунтована та не доведена.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 22.04.2024 року про забезпечення позову у справі № 911/961/24.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.Ю. Кошик