Рішення

від 18.04.2024 по справі 916/4944/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4944/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Якубовський Я.Р.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4944/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 9-Б)

до відповідача: Генічеського міжрайонного управління водного господарства (75560, Херсонська обл., Генічеський р-н, смт. Новоолексіївка, вул. Тітова, буд. 96)

про стягнення 7 519 290,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

13.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Генічеського міжрайонного управління водного господарства, в якій просить суд стягнути з відповідача 7 519 290,54 грн заборгованості, з яких борг за спожиту електричну енергію в сумі 7 366 679,52 грн, інфляційне збільшення в сумі 127 014,48 грн та 3% річних в сумі 25 596,54 грн,, а також витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №10-12/10 від 24.12.2021 щодо повної оплати за спожиту в період з лютого по липень 2022 року електричну енергію.

Як вказує позивач, він є постачальником електричної енергії та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.07.2021 №1180.

Позивач вказує, між ним та відповідачем був укладений договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №10-12/10 від 24.12.2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався постачати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача в строк з 01.01.2022 до 31.12.2022, а споживач зобов`язувався оплачувати вартість використаної електричної енергії за ціною 2695 грн без ПДВ.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 18.01.2022, відповідно до якої з 01.01.2022, у зв`язку із зміною тарифу на послугу з передачі електричної енергії, сторони змінили п.1 Додатку №1 до договору та змінили очікувані обсяги закупівлі електричної енергії (21 095 237 кВт*год), загальну вартість електричної енергії за договором (69 530 998,10 грн.) та ціну за 1 кВт*год (2,74671 грн).

Позивач зауважив, що підписані і направлені на адресу відповідача примірники договору та додаткової угоди №1 від 18.01.2022 до нього не були повернуті позивачу, проте, електронні копії зазначених документів були розміщені відповідачем на сторінці сайту Електронної системи публічних закупівель Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-10-19-009581-c, в розділі «Укладений договір».

Як стверджує позивач, за результатами виконання договору відповідачем загалом було спожито електричної енергії в обсязі 2 361 101 кВт*год вартістю 7782311,67 грн у період з січня 2022 по липень 2022. Відповідні рахунки та акти були надіслані відповідачу, проте підписані останнім примірники позивачу повернуті не були, за винятком акту № 104722021 від 28.02.2022, у зв`язку з чим позивач повторно направив їх на електронну адресу відповідача 26.05.2023 із накладеними електронними підписами.

При цьому, позивач додає, що відповідач, хоч і з порушенням встановлених договором строків, здійснив часткову оплату в сумі 415 632,15 грн за спожиту електричну енергію у січні 2022. В той же час, оплату за решту спожитої електричної енергії в сумі 7 366 679,52 грн здійснено не було.

Крім того, незважаючи на зазначення в додатку №1 до договору щомісячних обсягів споживання електричної енергії, за ствердженням позивача, останні відповідачем не дотримувались, фактичне споживання електричної енергії значно відрізнялось від заплановано, що спричиняло для позивача додаткові втрати внаслідок небалансів споживання електричної енергії, які у зв`язку з цим виникали.

Позивач зазначає, що в липні 2022 року відповідач повідомив, що через ряд чинників у роботі підприємств оголошено простій з 01.08.2022 і споживання електричної енергії здійснюватися не буде. В той же час, враховуючи розмір здійснених оплат, заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію становить 7 366 679,52 грн. та виникла в результаті невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати спожитої електричної енергії.

За ствердженням позивача, сума заборгованості за спожиту електричну енергію за період з лютого по липень 2022 року складає 7366679,52 грн та станом на 31.05.2023 на заборгованість за спожиту електричну енергію було нараховано інфляційне збільшення в сумі 127014,48 грн та 3% річних в сумі 25596,54 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 позовна заява вх. № 5518/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

20.11.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 5518/23 від 13.11.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4944/23. Постановлено справу № 916/4944/23 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "12" грудня 2023 року о 10:20 год.

12.12.2023 за вх.№ 44621/23 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Однак, підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2023 по справі № 916/4944/23 на 12.12.2023 о 10:20, не відбулося у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду та здійсненням рандомної спам-розсилки фішингових повідомлень з вірусами серед державних установ, підприємств, установ, організацій і громадян, що сталося внаслідок хакерської атаки, з огляду на що у період з 30.11.2023 до 07.12.2023 комп`ютерна мережа суду була відключена та здійснювалось відновлення бази даних Автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» на іншому серверному обладнанні.

13.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено підготовче засідання у справі № 916/4944/23 на "28" грудня 2023 року об 11:20 год., задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» (вх. № 44621/23 від 12.12.2023) та постановлено здійснити проведення підготовчого засідання по справі №916/4944/23 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «ВКЗ».

28.12.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/4944/23 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та проголошено протокольну ухвалу про перерву до "18" січня 2024 року о 14:00 год., про що відповідач повідомлений відповідною ухвалою суду від 29.12.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

17.01.2024 позивачем до суду подано клопотання (вх. № 2027/24), до якого додані докази на підтвердження повноважень представника. Вказане клопотання долучене до матеріалів справи разом із доданими до нього доказами.

18.01.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/4944/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "15" лютого 2024 року о 10:40 год. Відповідач про дату, місце та час підготовчого судового засідання у справі № 916/4944/23 повідомлявся ухвалою суду від 19.01.2024, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

15.02.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/4944/23, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/4944/23 до судового розгляду по суті на "27" лютого 2024 року о 14:20 год., про що відповідача також було повідомленою в порядку ст. 120 ГПК України відповідною ухвалою суду від 19.02.2024.

27.02.2024, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи в даному судовому засіданні, судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "14" березня 2024 року об 11:40 год. Ухвалою від 28.02.2024, постановленою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, місце та час судового засідання по суті у справі №916/4944/23.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі № 916/4944/23 на 14.03.2024 об 11:40 год., не відбулося у зв`язку з відсутністю стабільного з`єднання з медіа-сервером та мережею інтернет, через що не вдалсь зв`язатись з представником позивача, про що технічним адміністратором та секретарем судового засідання був складений відповідний акт.

14.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області, приймаючи до уваги перебування судді Цісельського О.В. у період з 25.03.2024 по 19.04.2024 у запланованій щорічній відпустці, розгляд справи № 916/4944/23 по суті призначити на "18" квітня 2024 року о 10:20 год.

Представник позивача - ТОВ «Енерджі Маркетс Ассістант», 18.04.2024 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач - Генічеське міжрайонне управління водного господарства, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає, що згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При цьому, ч. 6 ст. 6 ГПК України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у КП «ДСС», відповідач - Генічеське міжрайонне управління водного господарства є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».

Ухвали Господарського суду Одеської області згідно наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного документа в електронному вигляді були надіслані відповідачу в його електронний кабінет, які доставлені до електронного кабінету своєчасно.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Водночас, суд зауважує, що ухвали у даній справі не скеровувались відповідачу судом за адресою його місцезнаходження, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у зв`язку із призупиненням АТ «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

При цьому, пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вся територія Генічеського району Херсонської області з 24.02.2022 перебуває в тимчасовій окупації Російської Федерації.

Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи 20.02.2024, 29.02.2024 та 15.03.2024 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщені відповідні оголошення, які також долучено судом до матеріалів справи.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/4944/23 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за відомим номером даної справи № 916/4944/23 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Згідно ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

Суд зауважує, що Господарський суд Одеської області наразі безперервно працює, відповідач та його представник міг скористатись своїм правом звернутись до суду із заявою, в порядку ч. 3, 4 ст. 197 ГПК України та мав можливість безперешкодно прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доказів зворотного суду не надано.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи подані позивачем клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 18.04.2024 господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна і резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» (постачальник) та Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства (споживач) укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії № 10-12/10, за умовами п. 2.1 якого постачальник постачає електричну енергію (код згідно ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія») споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.2. договору, предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів споживача, що живляться від електричних мереж оператора системи розподілу, загальна вартість якої складає 69 531 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 11 588 500,00 грн.

Пунктом 3.1. договору визначено строк (термін) постачання електричної енергії з моменту набрання чинності договором, але не раніше 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року (включно).

Відповідно до п. 3.4. договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у сторін укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

За умовами п.п. 5.1. - 5.3. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 1 до цього договору. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни з визначенням цих підстав. Розрахунковий період встановлюється з першого по останнє число календарного місяця.

Пунктом 5.6. договору встановлено, що споживач здійснює оплату за фактично спожиту електричну енергію за фактичними показами засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду. Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється на підставі Акту приймання-передачі електричної енергії - строк оплати протягом 60 календарних днів від дати отримання акту приймання-передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 6.2. договору, споживач зобов`язався, серед іншого, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та виконувати інші обов`язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором.

В свою чергу, постачальник зобов`язався на умовах визначених цим договором та чинним законодавством надавати споживачу Акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату за поставлену електричну енергію (п. 7.2. договору).

Умовами п. 8.4. договору передбачено, що якщо за ініціативою споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкт споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, споживач має звернутися до оператора системи.

Даний договір вступає в силу з моменту набрання чинності договором та діє в частині постачання електричної енергії з 01.01.2022 року (але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідними повідомленнями оператора системи розподілу) до 31 грудня 2022 року (включно), але у будь-якому разі в частині розрахунків - до повного виконання (п. 13.1. договору).

Пунктом 2 Комерційної пропозиції, що є Додатком № 1 до договору № 10-12/10 від 24.12.2021, передбачено, що на підстав даних, отриманих від адміністратора комерційного обліку (оператора системи розподілу) та з урахуванням ціни електричної енергії, постачальник та споживач складають акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надсилає на електронну адресу постачальника, зазначену у розділі 17 договору, відомості щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії. У разі наявності розбіжностей при визначенні обсягів спожитої електричної енергії, до вирішення розбіжностей, застосовуються дані адміністратора комерційного обліку (оператора системи розподілу). Рахунки складаються постачальником за ціною за електричну енергію, узгодженою в договорі та фактично спожитим обсягом електроенергії у звітному місяці (розрахунковому періоді) відповідно до даних адміністратора комерційного обліку. Рахунки виставляються постачальником протягом перших десяти робочих днів місяця, наступного за розахунковим.

Додаток № 2 до спірного договору - Місце поставки товарів (електричної енергії) містить перелік об`єктів Генічеського МУВГ, які підключені до мереж розподілу електричної енергії АТ «Херсонобленерго», та ЕІС-коди точок комерційного обліку, а також перелік об`єктів Генічеського МУВГ, які підключені до мереж розподілу електричної енергії ПрАТ «Запоріжжяобленерго» та відповідні ЕІС-коди точок комерційного обліку.

Вищевказаний договір № 10-12/10 від 24.12.2021 разом із відповідними Додатками №№ 1-4 до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками контрагентів.

Сторонами 18.01.2022 підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони погодили зменшити загальну вартість договору (69 530 998,10 грн.) та змінити ціну за 1 кВт*год. (2,74671 грн. з ПДВ).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору за період з січня по липень 2022 включно спожито електричної енергії в обсязі 2 361 101 кВт*год на загальну вартість 7 782 311,67 грн., а саме:

- в січні 2022 року 66428 кВт*год. вартістю 218950,14 грн. (рахунок №1047220119 від 08.02.2022, акт №№104722011 від 31.01.2022);

- в лютому 2022 року 128524 кВт*год. вартістю 423621,79 грн. (рахунок №1047220219 від 11.03.2022, акт №104722021 від 28.02.2022);

- в березні 2022 року 109719 кВт*год. вартістю 361639,52 грн. (рахунок №1047220319 від 08.04.2022, акт №104722031 від 31.03.2022);

- в квітні 2022 року 88635 кВт*год. вартістю 48690,93 грн. (рахунок №1047220419 від 10.05.2022, акт №104722041 від 30.04.2022);

- в травні 2022 року 1664516 кВт*год. вартістю 5486331,29 грн. (рахунок №1047220519 від 14.06.2022, акт №104722051 від 31.05.2022);

- в червні 2022 року 287372 кВт*год. вартістю 947193,06 грн. (рахунок №1047220619 від 30.11.2022, акт-коригування №1 від 30.11.2022);

- в липні 2022 року 15907 кВт*год. вартістю 52430,30 грн. (рахунок №1047220719 від 30.11.2022, акт-коригування №2 від 30.11.2022).

08.02.2022, 11.03.2022, 11.04.2022, 10.05.2022 позивач на електронну адресу відповідача: guvg@meta.ua, яка вказана у розділі «17. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» договору №10-12/10 від 24.12.2021, та на електронну адресу: genmuvg@ukr.net, зазначену споживачем у п.6 заяви до договору «ПІБ та посада контактної особи та контактні дані споживача), направив акти та рахунки щодо спожитої електричної енергії у січні, лютому, березні та квітні 2022 року відповідно, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача.

Також 26.05.2023 позивач на вказану електронну адресу відповідача направив відповідні акти-коригування та рахунки про спожиту електричну енергію у червні - липні 2022 року, 08.06.2023 позивач направив акт та рахунок про спожиту електричну енергію у травні 2022 року, що також підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача.

Належних та допустимих доказів того, що електронна адреса, на яку направлялись акти та рахунки, не є електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б незгоду та/або наявність зауважень зі сторони відповідача щодо обсягу чи загальної ціни електричної енергії, поставленої позивачем у спірний період.

Факт постачання та обсяги постачання електричної енергії підтверджується зведеними реєстрами фактичних (звітних) обсягів постачання та розподілу електричної енергії споживачам ТОВ «ЕМА» мережами оператора системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» за кожен розрахунковий період з лютого 2022 року по березень 2022 року.

Позивачем було також надано скориговані звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПАТ «Запоріжжяобленерго» за червень 2022 року та за липень 2022 року, відповідно до яких були сформовані рахунки та акти за червень та липень 2022 року (звіти).

Як слідує з назв документів, в них зазначені точки комерційного обліку (площадки вимірювання) всіх споживачів позивача, що знаходились на території ліцензованої діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго». В червні та липні 2022 року, споживачами, дані відносно обсягів споживання яких зазначені в звітах, були Вільнянське МУВГ, Генічеське МУВГ, Мелітопольське МУВГ, Придніпровське МУВГ, ТОВ «Оператор ГТС України», Якимівське МУВГ.

Факт постачання та обсяги постачання електричної енергії Генічеським МУВГ в січні - травні 2022 року підтверджується звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ «Енерджі Маркетс Ассістант», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі), надані АТ «Херсонобленерго»

На підставі даних, щодо обсягу спожитої електричної енергії за точками комерційного обліку відповідача, які містяться в цих звітах та умов договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 10-12/10 від 24.12.2021 позивачем було сформовано рахунки, акти прийому-передачі електричної енергії та акти-коригування за вказані періоди.

В порушення встановлених договором строків, відповідач здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з січня по липень 2022 року на загальну суму 415632,15 грн, зокрема: 5969,15 грн - 17.02.2022, 212980,99 грн - 21.02.2022 та 196682,01 грн - 18.03.2022, що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» № 100.04/0123-05/324 від 09.06.2023, у зв`язку з чим залишок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію у період з лютого по липень 2022 включно становить 7 366 679,52 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію у відповідності до п. 5.6. договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних по кожному рахунку окремо за загальний період з 12.05.2022 по 31.05.2023 у розмірі 25596,54 грн та інфляційні витрати по кожному рахунку окремо за загальний період з квітня 2022 по квітень 2023 включно у на суму 127014,48 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір. Між цим, ч. 3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 8 ст. 46 цього ж закону передбачено, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.(ч.ч. 6, 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пункт 3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Главою 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 (далі - Кодекс), передбачений порядок зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів.

Зокрема, пунктами 8.6.7.-8.6.9. Кодексу передбачено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО (засобу комерційного обліку) протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Відповідно до п.9.14.1 Кодексу комерційного обліку, АКО (адміністратор комерційного обліку) має передавати АР (адміністратор розрахунків) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Також в п.9.14.3 Кодексу комерційного обліку зазначено, що часники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (точки комерційного обліку).

Пунктом 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Згідно з п. 2.3.11. Правил комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Згідно п 2.3.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 2.3.14. Правил постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до п. 3.1.6, 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; 5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики.

Пунктом 4.3. Правил встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

В силу п.4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізитів призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно п.6.8. Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами системи розподілу на перехідний період, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118, До 16.00 7 числа М+1 ОСР/НЕК надають електропостачальникам на узгодження фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії електропостачальником у М (розрахунковий місяць), у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи «а» та групи «б».

Згідно п.10 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР (оператор системи розподілу).

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» є постачальником електричної енергії та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.07.2021 № 1180.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, Генічеське міжрайонне управління водне господарство уклало договір № 10-12/10 про закупівлю (постачання) електричної енергії з ТОВ «Енерджі Маркетс Ассістант» шляхом його підписання 24.12.2021 та підписання відповідних додатків та додаткової угоди № 1 від 18.01.2022 до договору. В силу договору відповідач прийняв на себе зобов`язання в обумовлені договором строки сплачувати спожиту електричну енергію.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання електричної енергії з іншим постачальником.

Також судом встановлено, що факт укладення договору підтверджується діями відповідача, які спрямовані на виконання його умов, зокрема, споживанням електричної енергії та частковою сплатою вартості спожитого обсягу електричної енергії.

Акціонерне товариство «Херсонобленерго» здійснює функції оператора системи розподілу на території Херсонської області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 20.11.2018 № 1469.

В свою чергу, ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 отримано ліцензії з розподілу електричної енергії, яке також виконує функції адміністратора комерційного обліку.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що об`єкти енергоспоживання Генічеського МУВГ підключені як до мереж АТ «Херсонобленерго», так і до мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго», які виконують функції оператора системи розподілу на території Херсонської та Запорізької областей відповідно.

Враховуючи викладене, на теперішній час АТ «Херсонобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператори системи розподілу відповідно до укладених із споживачами договорів про надання послуги з розподілу електричної енергії, виконують функції оператора даних комерційного обліку та повинні передавати учасникам ринку дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Матеріалами справи підтверджено, що за розрахунковий період січня-липня 2022 року TOB «Енерджі Маркетс Ассістант» від АТ «Херсонобленерго» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», як постачальників послуг комерційного обліку, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії Генічеським МУВГ за ці розрахункові періоди.

Міністерством енергетики України видано Наказ № 148 від 13.04.2022 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.04.2022 за № 441/37777).

Пунктом 9 Положення встановлено, що обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держеиергонаглядом заяви споживача;

у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові. інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Тобто, особливості обліку електричної енергії, що споживається у період дії воєнного стану врегульовано нормативно.

На підставі даних, щодо обсягу спожитої електричної енергії за точками комерційного обліку відповідача, які містяться в вищенаведених зведених реєстрах фактичних (звітних) обсягів постачання та розподілу електричної енергії, скоригованих звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачам ТОВ «ЕМА» та умов договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 10-12/10 від 24.12.2021 позивачем було сформовано рахунки та акти прийому-передачі електричної енергії за вказані періоди.

Зазначені вище рахунки та акти були надіслані відповідачу електронною поштою за повідомленими відповідачем електронними адресами, проте ані акти приймання-передачі електричної енергії, ані акти коригування відповідачем не підписані.

Суд зазначає, що після отримання відповідачем актів та рахунків на оплату за спірний період, відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунку, актах приймання - передачі електричної енергії та актах коригування на адресу позивача не надіслав, належним чином оформлені акти за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої електричної енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Також, відповідач не надав і суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електроенергії.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії останнім є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд зі звітами про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Відповідач здійснив оплату за спожиту електричну енергію в сумі 415632,15 грн за січень та частково за лютий 2022 року, однак повну оплату за спожиту електричну енергію у лютому - липні 2022 року в сумі 7 366 679,52 грн здійснено не було.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту електричну енергію за період лютого-липня 2022 року, на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору щодо повної оплати вартості отриманої електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 7 366 679,52 грн. основного боргу за отриману електричну енергію - є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами.

У зв`язку із тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично спожиту у спірному періоді електричну енергію суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7 366 679,52 грн підлягають задоволенню судом.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Суд наголошує, що прийняття відповідачем у період з лютого по липень 2022 року електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору протягом 60 календарних днів від дати отримання акту приймання-передачі, відповідно до положень п. 5.6. договору.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленої електричної енергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97 також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленої електричної енергії в сумі 127014,48 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено позивачем вірно. Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату поставленої електричної енергії у лютому, березні та квітні складає 127014,48 грн.

Визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині 3% річних, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, позивачем при нарахуванні 3% річних за актом приймання-передачі електричної енергії, спожитої у березні 2022 року невірно визначений період нарахування, оскільки нарахування має здійснюватись на наступний день після настання строку, визначеного п. 5.6 договору, а відтак, враховуючи факт надіслання акту 11.04.2022, строк виконання зобов`язання з оплати заборгованості за спожиту електричну енергію у березні 2022 року на суму 361639,52 грн сплив 10.06.2022, а відповідно прострочка оплати розпочалась 3 11.06.2022.

Окрім того, перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем за спожиту у квітні 2022 року електричну енергію, суд встановив, що він також має арифметичні помилки, оскільки, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, останній день сплати існуючої заборгованості в розмірі 292145,57 грн припадає на 09.07.2022, який є вихідним днем - субота, а тому останній день розрахунку за поставлену електричну енергію переноситься на перший робочий день - 11.07.2022. Таким чином прострочка щодо оплати заборгованості розпочинається з 12.07.2022.

За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення 3% річних судом встановлено, що розмір річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного судом періоду прострочення, становить 25513,08 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є частково обґрунтованими в сумі, визначеній судом, а тому підлягають задоволенню в розмірі 25513,08 грн.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини та надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства, приймаючи до уваги факт несплати відповідачем заявленої суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних за порушення строків оплати за поставлену позивачем електричну енергію у спірний період, перевіривши розрахунки позивача та встановивши їх часткову обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 7 366 679,52 грн, інфляційних втрат в сумі 127 014,48 грн та 3% річних в сумі 25 513,08 грн.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 112788,11 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Генічеського міжрайонного управління водного господарства (75560, Херсонська обл., Генічеський р-н, смт. Новоолексіївка, вул. Тітова, буд. 96, код ЄДРПОУ 05474369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 9-Б, код ЄДРПОУ 44256077) заборгованість за електричну енергію в розмірі 7 366 679 (сім мільйонів триста шістдесят шість тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 52 коп, інфляційні втрати в розмірі 127 014 (сто двадцять сім тисяч чотирнадцять) грн 48 коп, 3% річних в розмірі 25 513 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот тринадцять) грн 08 коп та судовий збір в розмірі 112 788 (сто дванадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 11 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський