Рішення

від 24.04.2024 по справі 916/527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/527/24Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №916/527/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙСВЕС"

про стягнення 133877,16 грн.

за участю представників:

від позивача: Місюк Р.П. ордер серія АС №1083765 від 25.03.2024;

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙСВЕС" 133877, 16 грн. заборгованості, з них: 94113,60 грн. основна заборгованість, 23721, 78 грн. пеня, 1882, 27 грн. штраф, 3736, 18 грн. 3 % річних, 10423,33 грн. інфляційні втрати, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. та витрат з надання правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС" залишено без руху, із встановленням останньому строку для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду.

26.02.2024 за вх.№7767/24 господарським судом одержано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання. Судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 08.04.2024 о 14:40.

19.03.2024 за вх.№11536/24 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС" про призначення судового засідання в режимі відеоконференції за вх.№13512/24 від 01.04.2024 у справі №916/527/24.

У судовому засіданні 08.04.2024, за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено усне клопотання представника позивача та судове засідання відкладено на 24.04.2024 о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання, яке постановлено провести в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

15.04.2024 за вх.№15445/24 господарським судом одержано заяву позивача про долучення документів, яку у судовому засіданні 24.04.2024, за участю представника позивача, задавлено господарським судом, про що постановлено протокольну ухвалу.

Також у судовому засіданні 24.04.2024 судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Відповідач у судові засідання не з`явився та у відзиві на позов просив провести судове засідання за відсутності представника відповідача.

Стислий виклад позиції позивача.

- на виконання умов договору поставки №21-07/17 від 21.07.2017, позивачем 01.06.2022 було виписано видаткову №238 на суму 134448 грн. відповідно до товарів, які зазначені в рахунку на оплату за №250 від 31.05.2022.

- 01.06.2022 о 10:27 ТОВ «ЛАЙСВЕС» з електронної адреси «ІНФОРМАЦІЯ_1» було направлено лист на адресу ТОВ «БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС», зі змісту якого вбачалося прохання ТОВ «ЛАЙСВЕС» щодо адреси поставки - «Новая почта Львов Сокільники №1» та дані особи отримувача - ОСОБА_1 (НОМЕР_1).

- відповідно до наведених вказівок, із врахуванням п.2.2 договору поставки №21 07/17 від 21.07.2017, за допомогою кур`єрської служби «Нова пошта» 02.06.2022 товар було направлено на м. Львів, відділення Сокільники №1, отримувач товару - ОСОБА_1 (НОМЕР_1), а документи в Одесу, відділення №19, отримувач «ТОВ ЛАЙСВЕС» ОСОБА_2 (НОМЕР_2). До вказаного електронного повідомлення було додано примірник довіреності на отримання від Позивача чітко визначеного товару, за переліком аналогічного, як у рахунку №250 від 31.05.2022 та накладній №238 від 01.06.2022.

- товар та документи були отримані, проте повна вартість товару не оплачена, відмови від отримання товару не надходило, підписана первинна документація на адресу ТОВ «БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС» не повернулася.

- така форма поставки Товару (направлення товару через «НОВУ ПОШТУ» за адресою та на особу, яку вказував покупець в електронній переписці, а це одні і ті ж адреси та особа, у кожному із разів поставки - м.Львів, відділення Сокільники №1, отримувач товару - ОСОБА_1 (НОМЕР_1)), була узгодженою практикою в діловому обороті між позивачем та відповідачем. Тобто, за період з 01.01.2022 і по дату спірної поставки (включно), всі направлення від позивача йшли за допомогою кур`єрської служби «Нова пошта» на м. Львів, відділення Сокільники №1, отримувач товару - ОСОБА_1 (НОМЕР_1), а документи, в такий самий спосіб, в м. Одеса, докази додаються (ТТН «НОВА ПОШТА» ТОВ ЛАЙСВЕС за період з 01.01.2022 по 01.06.2022).

- також господарські операції відображені в акті звірки між сторонами, за період 01.01.2022-06.11.2023 та згідно цих операцій оформлені податкові накладні.

- загальна сума до стягнення становить 133877,16 грн., з них 94113,60 грн. основна заборгованість, 23721,78 грн. пеня, 1882,27 грн. штраф, 3736,18 грн. 3% річних та 10423,33 грн. інфляційні втрати.

- 2 примірника експрес накладної оператора поштових відправлень «НОВА ПОШТА» за №59000825391279 від 01.06.2022 відповідно до якої товар направлявся на м.Львів, відділення Сокільники №1, отримувач товару - ОСОБА_1 (НОМЕР_1) було направлено відповідачу (разом з примірником позовної заяви та іншими додатками), а дві експрес накладні оператора поштових відправлень «НОВА ПОШТА» за №59000825393494 від 01.06.2022, які свідчать про направлення документів в Одесу, відділення №19, отримувач «ТОВ ЛАЙСВЕС» ОСОБА_2 (НОМЕР_2), на адресу суду.

Стислий виклад заперечень відповідача.

- умовами Договору не передбачено постачання товару на користь третіх осіб, в той час як Заявник вказує та надає докази відправлення товару вагою 270 кг з позначкою «харчові добавки» на адресу приватної особи - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ) Львівська обл.

- також заявник надає доказ нібито погодження умов поставки товару за електронною поштою, в той час як пунктом 8.1. Договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені письмово, підписані обома сторонами та закріплені печатками. Разом з тим, заявник, надає до своєї позовної заяви видаткову накладну №238 від 01.06.2022 року, яка не містить підпису та печатки Покупця, а отже в силу положень пункту 2.7. Договору не може засвідчувати приймання товару Покупцем.

- також не доводять факту постачання товару скрін з електронного листування між електронними адресами ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки вищезазначені адреси електронної пошти не зазначені, як офіційні у Постачальника та Покупця, як у тексті Договору, так і за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

- ТОВ «Лайсвес» не отримувало від ТОВ «Бейсік Інгредієнтс» товар за видатковою накладною №238 від 01.06.2022 року на суму 134448,00 грн.

- надана до матеріалів позовної заяви податкова накладна №1 від 01.06.2022 року на суму 94113,60 грн. також не доводить факту передачі товару на означену суму на адресу ТОВ «Лайсвес», оскільки складання податкових накладних у взаємовідносинах з купівлі-продажу товарів залежить від волевиявлення однієї сторони - Продавця або Постачальника товарів, яким у даному випадку є позивач.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено:

21.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙСВЕС" (Покупець) укладено договір поставки №21-07/17, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупцю Товар (фармацевтичну сировину), а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах даного договору.

У п. 1.2. договору зазначено, що Документом, що визначає вид товару, перелік за найменуванням (асортимент) товару, одиницю вимірювання, ціну за одиницю товару, поставленого за даним Договором, є видаткова накладна Постачальника з відміткою (підписом) Покупця про отримання.

Відповідно до п. 2.2. договору Поставка Товару здійснюється зі складу Постачальника транспортом Покупця або кур`єрською службою протягом 2 (двох) робочих днів з дати підтвердження замовлення. Транспортні витрати несе Покупець.

У п. 2.4. договору вказано датою поставки товару вважається дата видаткової накладної на партію товару.

Приймання Товару засвідчується підписанням уповноваженим представником Покупця відповідних видаткових накладних (п. 2.7. договору).

Згідно з п. 3.4. договору оплата кожної партії Товару здійснюється на умовах 100% на підставі рахунку-фактури. Розрахунки за Товари здійснюються Покупцем у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунка-фактури. Момент платежу визначається датою зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 7.2. договору за кожний день прострочки оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу.

Згідно з п.7.3. договору у випадку необґрунтованої відмови у виконанні цього договору однією із сторін винна Сторона зобов`язана компенсувати всі збитки іншій, а також оплатити штраф у розмірі двох відсотків від вартості товару.

Договір стає чинним з моменту його підписання Сторонами і ліс до 31.12.2019 р., але в будь- якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань за даним Договором (п. 9.1. договору).

Після закінчення дії цього Договору, якщо Сторони продовжують виконувані його умови. Договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна з Сторін мас право припинити його дію, попередивши про це іншу Сторону за 15 днів до припинення дії Договору. (п. 9.2. договору).

Додатковою угодою №2 від 17.06.2021 до договору №21-07/17 від 21.07.2017 сторони домовились змінити п. 3.4. Договору та викласти ного в наступній редакції: «Оплата кожної партії Товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів від дати виписки Видаткової накладної. Розрахунки за Товари здійснюються Покупцем у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі Рахунку-фактури. Момент платежу визначається датою зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.»

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №250 від 31.05.2022 на суму 134 448 грн.

В свою чергу, відповідачем виставлений позивачем рахунок оплачений частково в сумі 40334, 40 грн., про що свідчить платіжне доручення №74 від 31.05.2022, з призначенням платежу згідно рахунку №250 від 31.05.2022, у т.ч. ПДВ.

01.06.2022 з електронної адреси «ІНФОРМАЦІЯ_1» від директора ТОВ «ЛАЙСВЕС» ОСОБА_1 на електронну адресу позивача надійшов лист, в якому викладено прохання сказати номер декларації, у випадку відправлення товару, а також зазначено відомості, що про отримувача товару ОСОБА_1, Нова пошта, Львів, Сокільники №1, та номер телефону останнього, та про отримувача документів Одесса, №19, ТОВ «ЛАЙСВЕС» ОСОБА_2, НОМЕР_2.

Також до вказаного електронного повідомлення було додано примірник довіреності №19 від 01.06.2022, яка видана директору ОСОБА_1. на отримання цінностей від позивача за рахунком №250 від 31.05.2022.

Тією ж датою, 01.06.2022, позивач відправив товар до м. Львову одержувачу ОСОБА_1, про що свідчить експрес-накладна Нова Пошта за №№59000825391279, та документи, зокрема видаткову накладну №238 від 01.06.2022, до м. Одеси одержувачу ОСОБА_1., про що свідчить експрес-накладна Нова пошта за №59000825393494.

В свою чергу відповідач видаткову накладну не підписав та залишок поставленого позивачем товару не оплатив.

28.09.2023 позивач направив відповідачу лист-вимогу №1 від 25.09.2023, в якому наполегливо просив виконати свої договірні зобов`язання в частині повної сплати вартості отриманого товару, в 5-ти денний строк з моменту отримання даної вимоги, провівши розрахунок в сумі 94113,60 грн.. про що свідчить наявний у справі опис вкладення у цінний лист, накладна Укрпошти за №4302527042829_та інформація щодо перевірки статусу відстеження за №4302527042829, згідно з якою 30.09.2023 відповідачем одержано лист -вимогу позивача.

Окрім того, позивач надав до суду:

Рахунок на оплату №24 від 12.01.2022, видаткову накладну 323 від 12.01.2022. експрес-накладні Нової пошти за №№ 59000781890479, №59000781895136 та платіжне доручення №41 від 06.04.2022;

Рахунок на оплату №153 від 31.03.2022, видаткову накладну №161 від 07.04.2022, експрес-накладні Нової пошти за №5900807715197, №59000818668429, платіжні доручення №43 від 06.04.2022 та №1466 від 12.05.2022;

Рахунок на оплату №222 від 12.05.2022, видаткову накладну №215 від 12.05.2022, експрес-накладні Нової пошти за №59000818669060, №59000818668429. Платіжні доручення №1467 від 12.05.2022 та №73 від 31.05.2022;

Податкові накладні №24 від 12.04.2022, №7 від 06.04.2022, №8 від 07.04.2022, №22 від 12.05.2022, №49 від 31.05.2022, №1 від 01.06.2022, з квитанціями про реєстрацію в ЄРПН.

Висновки суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки №21-07/17 від 21.07.2017, із додатковою угодою №2 від 17.06.2021 до договору, згідно з яким позивач зобов`язався передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплачувати товар протягом 30 робочих днів від дати виписки видаткової накладної.

При цьому, у відзиві на позов обставини укладення між сторонами договору поставки з додатковою угодою до договору відповідачем не заперечуються, проте заперечується факт поставки товару за видатковою накладною №238 від 01.06.2022, яка не підписана відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 статті 14 ГПК передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК).

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Тобто, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/2357/20 зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, з огляду на встановлений вимогами ст.79 ГПК України стандарт доказування щодо вірогідності доказів, господарський суд вважає, що подані позивачем до суду докази в їх сукупності, а саме: виставлення рахунку позивачем відповідачу та його часткова оплата відповідачем, електронний лист відповідача із зазначенням відомостей щодо міста поставки товару та його одержувача, експрес-накладні Нової пошти та складена позивачем податкова накладна із квитанцією про її реєстрацію у ЄРПН, доводять наявність обставин поставки товару позивачем відповідачу 01.06.2022.

При цьому, судом також враховується, що після одержання листа-вимоги позивача щодо оплати заборгованості за поставлений 01.06.2022 товар, відповідач не надав позивачу жодних заперечень щодо отамання цього товару від позивача.

По-друге, судом враховуються надані позивачем документи, які свідчать, що за період з 01.01.2022 по 01.06.2022 поставка товару позивачем відповідачу здійснювалася аналогічним способом, а саме шляхом виставлення позивачем відповідачу рахунку на оплату товару, складання позивачем видаткової накладної, направлення товару Новою поштою у м. Львів, тому самому одержувачу Зінихі О. та направлення документів у м. Одесу. Вказані поставки були оплачені відповідачем позивачу, навіть за умови відсутності підпису відповідача на видаткових накладних.

Також господарським судом враховується, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17).

Окрім того, відповідачем взагалі не надано до суду доказів того, що електронна пошта, з доменним ім`ям laisves.com.ua, не належить відповідачу.

Щодо посилань відповідача на те, що податкова накладна №1 від 01.06.2022 не доводить факту передачі товару, то господарський суд звертається до правового висновку викладеного у постанові ВС у складі колегії суддів ОП Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, згідно з яким, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 94113,60 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,2, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. договору за кожний день прострочки оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.7.3. договору у випадку необґрунтованої відмови у виконанні цього договору однією із сторін винна Сторона зобов`язана компенсувати всі збитки іншій, а також оплатити штраф у розмірі двох відсотків від вартості товару.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені становить 23721,78 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір штрафу становить 1882,27 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо необґрунтованої відмови відповідача оплатити поставлений позивачем товар.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3 % річних становить 3736,18 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних втрат становить 10423,33 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних також визнаються обґрунтованими господарським судом.

На підставі ст.129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙСВЕС" про стягнення 133877,16 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙСВЕС" (65074, Одеська обл., місто Одеса, вул. Філатова Академіка, будинок 50/2, корпус А, код ЄДРПОУ 40435937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙСІК ІНГРЕДІЄНТС" (43024, Волинська область, м. Луцьк, проспект відродження, буд. 24/23, код ЄДРПОУ 38740943) 133877, 16 грн. заборгованості, з них: 94113,60 грн. - основна заборгованість, 23721, 78 грн. - пеня, 1882, 27 грн. - штраф, 3736, 18 грн. - 3 % річних, 10423,33 грн. - інфляційні витрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 29 квітня 2024 р.

Суддя Г.Є. Смелянець