Постанова

від 16.04.2024 по справі 916/3409/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3409/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (колегія суддів: Таран С. В. - головуючий, Богатир К. В., Поліщук Л. В.) у справі

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє"

про виселення та стягнення 446 967,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент комунальної власності) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" (далі - ГО "Інваліди надії в майбутнє") з вимогами про:

- виселення ГО "Інваліди надії в майбутнє" з нежитлового приміщення підвалу на користь Департаменту комунальної власності;

- стягнення з ГО "Інваліди надії в майбутнє" на користь Департаменту комунальної власності неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 446 967,54 грн.

1.2. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності, з посиланням на статті 143, 145 Конституції України, статті 15, 16, 525, 526, 549, 611, 625, 651, 762, 773, 783, 785, 795 Цивільного кодексу України, статті 173, 193 Господарського кодексу України, статті 17, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обґрунтовані неповерненням ГО "Інваліди надії в майбутнє" об`єкта оренди після закінчення строку дії договору оренди.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 № 916/3409/22 (суддя Шаратов Ю. А.) позов Департаменту комунальної власності задоволено частково.

Стягнуто з ГО "Інваліди надії в майбутнє" на користь Департаменту комунальної власності 4,61 грн неустойки.

Стягнуто з ГО "Інваліди надії в майбутнє" на користь Департаменту комунальної власності витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Відмовлено в задоволенні позову Департаменту комунальної власності до ГО "Інваліди надії в майбутнє" в частині стягнення суми неустойки в розмірі 446 962,93 грн.

Відмовлено в задоволенні позову Департаменту комунальної власності до ГО "Інваліди надії в майбутнє" в частині вимоги про виселення ГО "Інваліди надії в майбутнє" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 265,1 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61, на користь Департаменту комунальної власності.

2.2. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, послався на положення частини 3 статті 18, статей 24, 25 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 134, 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок передачі в оренду державного та комунального майна № 483).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності про виселення відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 закінчився 09.08.2020 (у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено). Суд першої інстанції, враховуючи зміст акта обстеження нежитлового приміщення від 23.02.2023, встановив, що позивач визнав та підтвердив обставини звільнення відповідачем орендованого приміщення з 09.03.2022. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога Департаменту комунальної власності про виселення ГО "Інваліди надії в майбутнє" з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 265,1 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення з ГО "Інваліди надії в майбутнє" неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 446 967,54 грн, зазначив, що позивач розрахував неустойку за неповернення об`єкта оренди за договором оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 у розмірі 446 967,54 грн за період з 10.08.2020 до 31.10.2022, виходячи з ціни оренди 7237,76 грн (в тому числі ПДВ). Проте суд першої інстанції констатував, що після закінчення з 10.08.2020 строку дії договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 умови додаткового договору від 27.02.2020 № 12 щодо встановлення з 10.08.2020 орендної плати в розмірі 7237,76 грн за місяць не набули чинності. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність нарахування відповідачу неустойки з розрахунку орендної плати в розмірі 7237,76 грн за місяць. Суд першої інстанції зазначив, що неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном у спірний період за час прострочення слід нараховувати з розрахунку орендної плати, що була чинною в останній день дії договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, а саме, 1,20 грн з ПДВ у рік. Тому суд першої інстанції, враховуючи звільнення відповідачем орендованого приміщення з 09.03.2022, дійшов висновку, що правильним є нарахування неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 10.08.2020 до 08.03.2022, що складає 4,61 грн (1,20 грн / 365 = 0,004 Х 2 Х 576 = 4,61).

2.3. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 29.11.2023 у справі № 916/3409/22, якою скасував рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі № 916/3409/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності про стягнення з ГО "Інваліди надії в майбутнє" 438 914,39 грн неустойки, задовольнив позов у цій частині, а в частині розподілу судових витрат змінив судове рішення, у решті рішення залишив без змін, виклавши пункти 2, 3, 4 його резолютивної частини в такій редакції:

"2. Стягнути з Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 438 919 грн неустойки.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 8048,54 грн неустойки відмовити.

4. Стягнути з Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 6583,79 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви".

Суд апеляційної інстанції також розподілив витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2.4. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що Департамент комунальної власності оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, тому апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі № 916/3409/22 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Департаменту комунальної власності про виселення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Департаменту комунальної власності про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, виходив із того, що строк дії договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 було продовжено до 09.08.2020, тому правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна". Суд апеляційної інстанції зазначив, що докази своєчасного звернення ГО "Інваліди надії в майбутнє" до Департаменту комунальної власності з відповідною заявою щодо продовження договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 у матеріалах справи відсутні. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей договір припинився 09.08.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій). Посилаючись на умови пункту 4.7 договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, суд апеляційної інстанції констатував, що відповідач повинен був передати позивачу об`єкт оренди за цим договором у строк до 24.08.2020 (включно), проте у матеріалах справи немає доказів, які підтверджують повернення Департаменту комунальної власності об`єкта оренди на підставі акта приймання-передачі. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а саме, покладення на нього обов`язку зі сплати неустойки, нарахованої за період з 25.08.2020 (перший день прострочення повернення об`єкта оренди) до 31.10.2022 (останній день у межах визначеного позивачем періоду нарахування неустойки).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що неустойку слід нараховувати у двократному розмірі орендної плати, яка підлягали би сплаті, якби діяв договір, тому правильним є обчислення такої неустойки, виходячи з розміру орендної плати, погодженої сторонами, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, до дня підписання акта приймання-передачі приміщення. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з додатковим договором від 27.02.2020 № 12 до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 розмір базової ставки орендної плати за місяць з 10.08.2020 становить 6031,47 грн, тому зазначив, що саме вказану суму з урахуванням визначеного індексу інфляції необхідно використовувати при розрахунку неустойки. Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності про стягнення з ГО "Інваліди надії в майбутнє" 438 919,00 грн неустойки за період з 25.08.2020 до 31.10.2022.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ГО "Інваліди надії в майбутнє" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 916/3409/22 та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі № 916/3409/22.

3.2. ГО "Інваліди надії в майбутнє", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування до неприбуткових організацій, громадських організацій людей з інвалідністю, благодійних організацій, які під час дії договорів оренди користувалися пільгами, положень Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна № 483. ГО "Інваліди надії в майбутнє" також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо обов`язку орендодавця дбати про своє майно, вчасно повідомляти орендаря - неприбуткову установу щодо офіційного повернення майна з оренди, оскільки, за твердженням скаржника, власність зобов`язує. У касаційній скарзі відповідач зазначає про обізнаність позивача про невикористання ним об`єкта оренди, а також про неналежне виконання Департаментом комунальної власності своїх обов`язків, зокрема, щодо навмисного затягування з поданням позову у цій справі. Скаржник зауважує про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 221 Господарського кодексу України (щодо прострочення кредитора). На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано заяву щодо пропуску позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі спеціального строку позовної давності в один рік.

3.3. Департамент комунальної власності у відзиві на касаційну скаргу ГО "Інваліди надії в майбутнє" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/3409/22 - без змін. Позивач зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги ГО "Інваліди надії в майбутнє" їх не спростовують.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.08.2013 між Департаментом комунальної власності та ГО "Інваліди надії в майбутнє" укладено договір оренди нежилого приміщення № 526/203.

4.2. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу загальною площею 265,1 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А. Передача в оренду об`єкта, зазначеного в пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розпорядження міського голови від 05.08.2013 № 823-01р. "Про передачу в оренду ГО "Інваліди надії в майбутнє" приміщення нежитлового фонду, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А". Строк дії договору оренди з 06.08.2013 до 05.07.2016.

4.3. Згідно з пунктами 2.1- 2.4 договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995, зі змінами та доповненнями. За орендоване приміщення орендар зобов`язувався сплачувати орендну плату, що становить 1980,73 грн (без ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов`язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

4.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 4.7 договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент їх передачі в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) об`єкта оренди. Пунктом 4.10 цього договору визначено, що у випадку припинення дії договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції до дня підписання акта приймання-передачі приміщення.

4.5. Суд апеляційної інстанції також установив, що згідно з пунктом 7.11 договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

4.6. Відповідно до акта приймання-передачі приміщення від 05.08.2013 позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення підвалу загальною площею 265,1 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, на підставі розпорядження міського голови від 05.08.2013 № 823-01р.

4.7. Додатковим договором від 13.02.2014 № 1 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі рішення Одеської міської ради від 13.02.2014 № 4631-VI орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 16.08.2013 до 01.09.2014 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції).

4.8. Додатковим договором від 11.09.2014 № 2 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5289-VІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.09.2014 до 31.12.2014 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції).

4.9. Додатковим договором від 12.01.2015 № 3 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 № 6047-VI орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2015 до 31.12.2015 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість).

4.10. Додатковим договором від 13.01.2016 № 5 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VII орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 до 31.12.2016 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції).

4.11. Додатковим договором від 25.05.2016 № 6 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 продовжено термін дії договору оренди до 31.12.2016 на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VІІ, орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 до 31.12.2016 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції).

4.12. Додатковим договором від 23.09.2016 № 7 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 продовжено термін дії договору оренди до 23.08.2019 на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VII, орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 23.09.2016 до 31.12.2016 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції).

4.13. Додатковим договором від 14.12.2016 № 8 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 № 1433-VІІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2017 до 31.12.2017 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції), а з 01.01.2018 - у розмірі 4631,30 грн, що розрахована на 01.12.2016 (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

4.14. Додатковим договором від 22.02.2018 № 9 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 № 2782-VІІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2018 до 31.12.2018 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції).

4.15. Додатковим договором від 29.12.2018 № 10 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 № 4066-VII орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2019 до 23.08.2019 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції), а з 23.08.2019 - у розмірі 5734,20 грн, що розрахована на 01.12.2018 (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

4.16. Додатковим договором від 09.08.2019 № 11 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 продовжено термін дії договору оренди з 09.08.2019 до 09.08.2020 та на підставі рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 № 40663-VII орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 09.08.2019 до 31.12.2019 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції), а з 01.01.2020 - у розмірі 5992,69 грн, що розрахована на 01.07.2019 (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

4.17. Додатковим договором від 27.02.2020 № 12 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі рішення Одеської міської ради від 06.02.2020 № 5697-VII орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2020 до 09.08.2020 становить 1,00 грн у рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість, індексу інфляції), а з 10.08.2020 - у розмірі 6031,47 грн, що розрахована на 01.02.2020 (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

4.18. Суд апеляційної інстанції встановив, що 04.01.2021 на адресу Департаменту комунальної власності надійшла заява ГО "Інваліди надії в майбутнє" від 31.12.2020 № 31-1/12, в якій ГО "Інваліди надії в майбутнє" просила включити до другого переліку нерухомого майна нежитлові приміщення підвалу загальною площею 265,1 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, для укладення договору оренди з відповідачем строком до п`яти років.

Позивач надав відповідь від 01.02.2021 № 01-13/308 на зазначене звернення, в якій роз`яснив ГО "Інваліди надії в майбутнє" порядок укладення договорів оренди, передбачений Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна".

4.19. Суди попередніх інстанцій установили, що за змістом акта від 23.02.2023 обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, комісія у складі: начальника орендного відділу, головного спеціаліста орендного відділу, заступника начальника орендного відділу Комунальної установи "Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради" та за участі голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26" і голови ГО "Інваліди надії в майбутнє" встановила, що приміщення орендарем не використовується у зв`язку із зайняттям об`єкта оренди особами Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26". Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26" використовує цей підвал для розміщення бомбосховища з 09.03.2022. Зазначений акт затверджено 27.02.2023 заступником директора Департаменту комунальної власності Юрієм Філіповим.

4.20. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з довідкою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26" б/н від 20.03.2023 відповідач не користується нежитловим приміщенням підвалу загальною площею 265,1 м2, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, з серпня 2020 року та не має до нього доступу.

4.21. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди після припинення договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 та виселення відповідача з цього приміщення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про виселення відповідача з об`єкта оренди у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди та стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 в сумі 446 967,54 грн із урахуванням базової ставки орендної плати за місяць у розмірі 6031,47 грн.

5.4. За змістом касаційної скарги судове рішення у цій справі, що розглядається, оскаржується в частині правомірності нарахування позивачем неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, за прострочення повернення об`єкта оренди після припинення договору оренди нежилого приміщення.

5.5. Верховний Суд зазначає, що правовідносини з оренди комунального майна у цій справі врегульовані положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядку передачі в оренду державного та комунального майна № 483 та договором оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, укладеним між сторонами.

5.6. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

5.7. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

5.8. За змістом пункту 3 частини 1 статті 3, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, свободою договору, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.9. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

5.10. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

5.11. Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

5.12. Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 Господарського кодексу України).

5.13. За змістом частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

5.14. Таким чином, відповідно до положень статей 509, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору оренди в орендаря виникає обов`язок повернути орендодавцеві об`єкт оренди на визначених договором оренди умовах.

5.15. Суди попередніх інстанцій установили, що 05.08.2013 між Департаментом комунальної власності (орендодавець) та ГО "Інваліди надії в майбутнє" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 526/203. Цей договір припинився 09.08.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений. Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення пункту 4.7 договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, зазначив, що відповідач повинен був передати позивачу об`єкт оренди за договором у строк до 24.08.2020 (включно), проте у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення Департаменту комунальної власності об`єкта оренди на підставі акта приймання-передачі.

5.16. Згідно з положеннями статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання кредитор право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом.

5.17. Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

5.18. Колегія суддів зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 910/9438/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 15.11.2022 у справі № 910/13166/21.

5.19. Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 910/11692/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 31.08.2021 у справі № 914/1050/20.

5.20. Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 08.12.2022 у справі № 910/16396/21, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20.

5.21. Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, встановив, що відповідно до положень пункту 4.10 договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції до дня підписання акта приймання-передачі приміщення.

5.22. Таким чином, і договором оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, і положеннями чинного законодавства встановлена майнова відповідальність орендаря за неправомірне користування майном, яке було передане в оренду.

5.23. Суди у цій справі встановили, що договір оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 припинився 09.08.2020, тому відповідно до пункту 4.7 цього договору орендар зобов`язаний був повернути орендодавцеві об`єкт оренди у строк і на умовах, визначених договором оренди.

5.24. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем Департаменту комунальної власності об`єкта оренди за договором оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 на підставі акта приймання-передачі, а також відповідачем не подано докази на підтвердження відсутності його вини в несвоєчасному поверненні орендодавцю спірного нерухомого майна комунальної форми власності. Оскільки орендар не виконав обов`язку щодо повернення об`єкта оренди на підставі акта приймання-передачі у строки та порядку, визначені договором оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що орендодавець має право на стягнення неустойки, встановленої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

5.25. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки, виходив із того, що неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном у спірний період за час прострочення слід нараховувати з розрахунку орендної плати, що була чинною в останній день дії договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, а саме, 1,20 грн з ПДВ у рік. Тому суд першої інстанції, посилаючись на обставини, встановлені в акті обстеження нежитлового приміщення від 23.02.2023, та враховуючи звільнення відповідачем орендованого приміщення з 09.03.2022, дійшов висновку, що правильним є нарахування неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 10.08.2020 до 08.03.2022, яка становить 4,61 грн. (1,20 грн / 365 = 0,004 Х 2 Х 576 = 4,61).

5.26. Проте суд апеляційної інстанції зазначив, що неустойку слід нараховувати у двократному розмірі орендної плати, яка підлягали би сплаті, якби договір діяв, тому правильним є обчислення такої неустойки, виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами, з урахуванням щомісячного індексу інфляції до дня підписання акта приймання-передачі приміщення. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з додатковим договором від 27.02.2020 № 12 до договору оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203 розмір базової ставки орендної плати за місяць з 10.08.2020 становить 6031,47 грн, тому зазначив, що саме вказану суму з урахуванням визначеного індексу інфляції необхідно використовувати при проведенні розрахунку неустойки. Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором оренди нежилого приміщення від 05.08.2013 № 526/203, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності про стягнення з ГО "Інваліди надії в майбутнє" 438 919,00 грн неустойки за період з 25.08.2020 до 31.10.2022. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що цей висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20.

5.27. ГО "Інваліди надії в майбутнє" не погоджується з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 916/3409/22 та звернулася з касаційною скаргою, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування до неприбуткових організацій, громадських організацій людей з інвалідністю, благодійних організацій, які під час дії договорів оренди користувалися пільгами, положень Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна № 483. ГО "Інваліди надії в майбутнє" також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо обов`язку орендодавця дбати про своє майно, вчасно повідомляти орендаря - неприбуткову установу щодо офіційного повернення майна з оренди, оскільки, за твердженням скаржника, власність зобов`язує. У касаційній скарзі відповідач зазначає про обізнаність позивача щодо невикористання ним об`єкта оренди, а також про неналежне виконання Департаментом комунальної власності своїх обов`язків, зокрема, щодо навмисного затягування з поданням позову у цій справі. Скаржник зауважує про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 221 Господарського кодексу України (щодо прострочення кредитора). На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано заяву щодо пропуску позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі спеціального строку позовної давності в один рік.

5.28. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.29. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.30. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.31. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.32. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування до неприбуткових організацій, громадських організацій людей з інвалідністю, благодійних організацій, які під час дії договорів оренди користувалися пільгами, положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна № 483 у подібних правовідносинах. ГО "Інваліди надії в майбутнє" також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо обов`язку орендодавця дбати про своє майно, вчасно повідомляти орендаря - неприбуткову установу про офіційне повернення майна, оскільки, за твердженням скаржника, власність зобов`язує.

5.33. Дослідивши доводи ГО "Інваліди надії в майбутнє", наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає їх частково обґрунтованими з огляду на таке.

5.34. 03.10.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, у пункті 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих норм).

5.35. Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

5.36. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до приписів Закону від 10.04.1992 № 2269-XII. Разом із тим, інші дії, пов`язані з виконанням існуючих договорів, а також орендою державного та комунального майна з 01.02.2020 регулюються Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна". Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 914/785/20.

5.37. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна № 483 орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна..

5.38. Суд апеляційної інстанції зазначив, що докази своєчасного звернення ГО "Інваліди надії в майбутнє" до Департаменту комунальної власності з відповідною заявою щодо продовження договору оренди нежитлового приміщення № 526/203 від 05.08.2013 у матеріалах справи відсутні. Тому апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди нежитлового приміщення від 05.08.2013 № 526/203 припинився 09.08.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій).

5.39. Проте апеляційний господарський суд не з`ясував та не встановив, чи було виконано Департаментом комунальної власності вимоги абзацу 2 пункту 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна № 483 щодо повідомлення орендаря не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди про припинення договору та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

5.40. Верховний Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

5.41. У касаційній скарзі відповідач посилається на обізнаність позивача про невикористання ним об`єкта оренди, а також на неналежне виконання Департаментом комунальної власності своїх обов`язків, зокрема, щодо навмисного затягування з поданням позову у цій справі.

5.42. Колегія суддів зазначає, що сам факт невикористання об`єкта оренди орендарем не звільняє відповідача від виконання обов`язку повернути об`єкт оренди на підставі акта прийому-передачі після припинення строку дії договору. Водночас у кожному конкретному випадку суд повинен дослідити та встановити обставини щодо наявності вини орендаря у неповерненні об`єкта оренди та наявності можливості у орендаря виконати свій обов`язок щодо повернення об`єкта оренди.

5.43. При цьому колегія суддів зазначає, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

5.44. Водночас згідно із частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18.

5.45. До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди належать обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій із повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/19019/20, від 19.07.2023 у справі № 924/746/22.

5.46. При розгляді цієї справи суди установили, що за змістом акта від 23.02.2023 обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, комісія у складі: начальника орендного відділу, головного спеціаліста орендного відділу, заступника начальника орендного відділу Комунальної установи "Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради" та за участі голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26" і голови ГО "Інваліди надії в майбутнє" встановила, що приміщення орендарем не використовується у зв`язку із зайняттям об`єкта оренди особами Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26". Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26" використовує цей підвал для розміщення бомбосховища з 09.03.2022. Зазначений акт затверджено 27.02.2023 заступником директора Департаменту комунальної власності Юрієм Філіповим.

5.47. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з довідкою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26" б/н від 20.03.2023 відповідач не користується нежитловим приміщенням підвалу загальною площею 265,1 м2, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, з серпня 2020 року та не має до нього доступу.

5.48. З урахуванням змісту акта обстеження нежитлового приміщення від 23.02.2023 суд першої інстанції встановив, що позивач визнав та підтвердив обставини звільнення відповідачем орендованого приміщення з 09.03.2022, тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності про виселення відповідача.

5.49. Проте суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що звільнення відповідачем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 61-А, від свого майна та передача його в користування Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Центральний-26", тобто сторонній особі, яка не є стороною договору від 05.08.2013 № 526/203 або повноважним представником позивача у спірних правовідносинах, не свідчить про належне виконання ГО "Інваліди надії в майбутнє" свого обов`язку щодо повернення орендованого майна.

5.50. При цьому суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності про стягнення з ГО "Інваліди надії в майбутнє" 438 919,00 грн неустойки за період з 25.08.2020 до 31.10.2022, не дослідив на не встановив, чи відповідач у спірний період мав можливість повернути орендодавцеві нежитлове приміщення, зокрема, у разі відсутності доступу до такого приміщення з серпня 2020 року. Суд апеляційної інстанції також не перевірив обставини обізнаності орендодавця - Департаменту комунальної власності про використання спірного приміщення як бомбосховища з 09.03.2022 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не дослідив докази, подані відповідачем, та не установив усі необхідні обставини, що входять до предмета доказування у справах про стягнення неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (пункт 5.51 цієї постанови).

5.51. Посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин статті 221 Господарського кодексу України (щодо прострочення кредитора) не розглядаються колегією суддів, оскільки суди не дослідили докази та не встановили обставини, які би підтверджували чи спростовували доводи відповідача щодо дій орендодавця, котрі унеможливлювали належне виконання обов`язку орендарем щодо повернення об`єкта оренди. Проте суд касаційної інстанції з урахуванням вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

5.52. Водночас колегія суддів зазначає, що аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції заяви щодо пропуску позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі спеціального строку позовної давності в один рік є безпідставними з огляду на таке.

5.53. Суд апеляційної інстанції встановив, що ГО "Інваліди надії в майбутнє" в заяві б/н від 22.05.2023 (вх. № 17985/23 від 31.05.2023) зазначила про пропуск позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі спеціального строку позовної давності в один рік. Суд апеляційної інстанції послався на положення статей 256, 257 Цивільного кодексу України, статтю 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин, та врахував, що загальнодержавний карантин був запроваджений з 12.03.2020 та тривав до 31.06.2023. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що періодом нарахування неустойки у цій справі є 25.08.2020- 31.10.2022, тому дійшов висновку про звернення Департаменту комунальної власності з вимогою про стягнення неустойки у цій справі в межах строку позовної давності.

5.54. Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020.

5.55. Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 28.03.2023 у справі № 911/2446/21, від 02.02.2023 у справі № 916/2767/21, від 27.04.2023 у справі № 924/544/22.

5.56. При цьому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду про те, що частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном). Наведені висновки відповідають правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.

5.57. Таким чином, з урахуванням положень статей 256 - 258, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, дати звернення позивача із цим позовом до суду - 14.12.2022, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позовна давність позивачем не пропущена.

5.58. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.59. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.60. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.61. Враховуючи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Відповідно до частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження частково підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ГО "Інваліди надії в майбутнє" необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 916/3409/22- скасувати, а справу передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Інваліди надії в майбутнє" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 916/3409/22 скасувати, справу № 916/3409/22 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак