Ухвала

від 22.04.2024 по справі 544/333/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/333/19 Номер провадження 11-кп/814/1297/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддів з секретарем з участю прокурора представника виправної колонії захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою щодо ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орвяниця Дубровицького району Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, розлученого, засудженого вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки,

суд відмовив у задоволенні подання начальника Державної установи «Машівська виправна колонія (9)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що засуджений поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити подання начальника виправної колонії та звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково.

При цьому зазначає, що підзахисний має дев`ять заохочень, працює, дотримується правомірних відносин та ввічливого ставлення з персоналом установи, підтримує зв`язки з особами позитивної спрямованості, виконує роботи по благоустрою, вину визнає.

Не погоджується з висновком місцевого суду про невжиття засудженим заходів для відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди.

Звертає увагу, що після надходження виконавчих листів близькі родичі ОСОБА_9 сплатили процесуальні витрати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування представника виправної колонії, який вважав за можливе звільнити ОСОБА_9 умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Згідно зіст.81 КК України(в редакції Закону №2617-VIII від 22 листопада 2018 року) до осіб, що відбувають покарання, зокрема, у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття нимне менше половини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин.

Разом з тим, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України).

Висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Крім того, прийняття судом рішення про умовно-дострокове звільнення особи від подальшого відбування покарання також залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Доводи апеляційної скарги про необхідність звільнення засудженого умовно-достроково від відбування покарання є непереконливими.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2021 року ОСОБА_9 засуджений за вчинення у стані алкогольного сп`яніння злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Під час перебування в Державній установі «Полтавська установа відбування покарань (№23)» ОСОБА_9 характеризувався посередньо, до праці не залучався.

Дійсно, у Державній установі «Машівська виправна колонія (№9)» ОСОБА_9 зарекомендував себе позитивно, до нього було застосовано дев`ять заохочень, а сам засуджений брав участь у реалізації декількох модулів та програм диференційованого виховного впливу, працевлаштований підсобним робітником на підприємстві установи виконання покарань.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого, відповідно дост.9 КВК України, є його обов`язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно з вироком суду на засудженого ОСОБА_9 покладено обов`язок відшкодувати потерпілій ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 455324 грн та витрати на правову допомогу в сумі 13000 грн.

Проте, будучи працевлаштованим, засуджений більше двох років не вживав заходів з метою відшкодування потерпілій зазначених витрат, а виконавче провадження було закінчене згідно з актовим записом про смерть стягувача від 09 жовтня 203 року.

Доводи захисника, що про наявність виконавчого провадження ОСОБА_9 дізнався лише після звернення до відповідного підрозділу виконавчої служби не спростовують висновків суду, оскільки засуджений був ознайомлений зі змістом вироку суду та обізнаний про наявність обов`язку відшкодувати потерпілій спричинену злочином шкоду.

Більше того, до виконавчої служби запити направлені лише перед настанням строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Наведені обставини свідчать, що протягом усього періоду відбування покарання у поведінці ОСОБА_9 дійсно мають місце позитивні тенденції, проте у своїй сукупності вони не доводять, що засуджений поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та заслуговує на звільнення від подальшого відбування покарання умовно-достроково.

Судове рішення відповідає вимогамст.370 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегією суддів не встановлено.

Отже, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями404,405,407, 409та418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Машівськогорайонногосуду Полтавськоїобласті від01лютого 2024року стосовно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4