Постанова

від 24.04.2024 по справі 385/77/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 385/77/23

провадження № 61-1576св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Олена»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - Фермерське господарство «Колос-1»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фермерського господарства «Колос-1» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року Фермерське господарство «Олена» (далі - ФГ «Олена») звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства «Колос-1» (далі - ФГ «Колос-1»), ОСОБА_1 , в якому просило визнати відсутнім право оренди, зареєстроване за ФГ «Колос-1» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про інше речове право від 26 травня 2022 року № 47141179, на земельну ділянку загальною площею 3,01 га з кадастровим номером 3521110100:02:000:0796, що належить ОСОБА_1 ; визнати укладеною додаткову угоду від 13 грудня 2022 року про викладення в новій редакції договору оренди землі від 22 січня 2012 року, що зареєстрована в Книзі № 4 відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області, запис від 12 грудня 2012 року № 3521110004002782, між ФГ «Олена» та ОСОБА_1 .

У квітні 2024 року ФГ «Олена» подало заяву про зміну предмету позову, та просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди від 23 січня 2012 року земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:000:0796, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» у відповідній редакції.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 січня 2012 року між ФГ «Олена» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,01 з кадастровим номером № 3521110100:02:000:0796, що розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, строком на 10 років. Договір зареєстрований у Книзі № 4 відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 12 грудня 2012 року за № 3521110004002782. Договір достроково не розірваний.

У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2024 року внесено зміни до п/п 1 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу й ФГ «Олена» правомірно розраховувало на продовження в силу закону дії вказаного договору оренди землі на один рік.

Вказував, що з поважних причин порушило строк, передбачений пунктом 3.1 договору, та положення статті 33 Закону України «Про оренду землі», надіславши 25 листопада 2022 року лист ОСОБА_1 з проектом додаткової угоди та пропозицією поновити договір оренди на нових умовах.

Через електронні сервіси Держгеокадастру товариству стало відомо, що 26 травня 2022 року право оренди на спірну земельну ділянку було зареєстроване за ФГ «Колос-1».

Позивач зазначав, що користувався земельною ділянкою протягом дії договору оренди від 23 січня 2012 року та продовжує нею користуватись, належно виконує свої обов`язки за цим договором (використовує земельну ділянку відповідно до цільового призначення, умов договору), сплачує орендну плату орендодавцю.

14 вересня 2021 року від орендодавця ОСОБА_1 надійшов лист про відмову від поновлення договору оренди від 23 січня 2012 року з повідомленням про необхідність використання об`єкта оренди для власних потреб.

Водночас ОСОБА_1 уклала договір оренди з іншим суб`єктом господарювання - ФГ «Колос-1» під час дії первинного договору оренди з ФГ «Олена», що є порушенням переважного права орендаря ФГ «Олена», яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України.

Вважає, що, якщо орендодавець відмовляється укласти додаткову угоду до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена в частині восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі», чи ухиляється від її укладення, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту в резолютивній частині судового рішення.

Посилаючись на наведене, ФГ «Олена» просило позов задовольнити.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2023 року задоволено заяву ФГ «Олена» про зміну предмету позову та відмову від частини позовних вимог, закрито провадження у справі за позовом ФГ «Олена» до ФГ «Колос-1» про визнання відсутнім права оренди та визнання додаткової угоди укладеною, прийнято заяву про зміну предмета позову ФГ «Олена» до ОСОБА_2 про визнання відсутності права оренди та визнання додаткової угоди укладеною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28 червня 2023 року позов ФГ «Олена» задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди від 23 січня 2012 року земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:000:0796, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена», у визначеній судом редакції.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач у встановлений законом строк повідомив про свій намір поновити договірні відносини, до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, належним чином виконував обов`язки за договором оренди, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, а відповідачка протягом місяця не заперечувала проти поновлення договору оренди землі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог і визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у редакції, викладеній у позовній заяві.

Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційної інстанції

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ФГ «Колос-1» оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Колос-1» залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.

Апеляційний суд, залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ФГ «Колос-1», виходив із того, що пасивна поведінка ФГ «Колос-1» щодо повідомлення суду першої інстанції усіх обставин, свідоме приховування доказів наявності у нього зареєстрованого права оренди спірної земельної ділянки свідчить про умисне невиконання ним своїх процесуальних обов`язків учасника справи, тому подання цієї апеляційної скарги є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 січня 2024 року представник ФГ «Колос-1» - адвокат Корнійчук С. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до апеляційного суду для продовження її розгляду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та помилково залишив апеляційну скаргу ФГ «Колос» без розгляду на підставі статті 44 ЦПК України.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач, усупереч вимогам статей 51, 175 ЦПК України, не зазначив усіх відповідачів, прав та інтересів яких може стосуватись ухвалене судове рішення, що призвело до вирішення спору з неналежним складом учасників.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що ФГ «Колос-1» не було у справі залучено як співвідповідача, що позбавляло можливості подавати будь-які заяви, клопотання. ФГ «Колос-1» не було учасником цієї справи при поданні позивачем позову у новій редакції (зміна предмету позову), що виключало змогу повідомити про наявність іншого зареєстрованого речового права на земельну ділянку, яку в оренду намагається отримати позивач. Одночасна реєстрація договору оренди земельної ділянки за різними орендарями суперечить вимогам земельного законодавства та свідчить про порушення прав та законних інтересів ФГ «Колос-1», яке не було залучене до розгляду справи.

Доводи інших учасників справи

Представник ФГ «Олена» - Дьяченко М. І. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що пасивна поведінка ФГ «Колос-1» щодо повідомлення суду першої інстанції усіх обставин, свідоме приховування доказів наявності у нього зареєстрованого права оренди спірної земельної ділянки, свідчить про умисне невиконання ним своїх процесуальних обов`язків учасника справи, тому подання апеляційної скарги є зловживанням скаржником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Гайворонського районного суду Кіровоградської області справу № 385/77/23 за за позовом Фермерського господарства «Олена» до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди укладеною.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року справу № 385/77/23 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, встановлено, що 23 січня 2012 року ОСОБА_1 уклала з ФГ «Олена» договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки загальною площею 3,01 га з кадастровим номером 3521110100:02:000:0796, що розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, строком на 10 років. Договір зареєстрований у Книзі № 4 відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 12 грудня 2012 року за № 3521110004002782.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21 листопада 2022 року земельна ділянка, загальною площею 3,01 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0796, передана ОСОБА_1 в оренду ФГ «Колос-1», право оренди зареєстровано 26 травня 2022 року.

Звертаючись до суду з позовом у січні 2023 року, ФГ «Олена» посилалось на те, що ОСОБА_1 уклала договір оренди з іншим суб`єктом господарювання - ФГ «Колос-1» під час дії первинного договору оренди з ФГ «Олена», що є порушенням переважного права орендаря, та визначило відповідачами за позовом ФГ «Колос-1» та ОСОБА_1

12 квітня 2023 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій відмовлявся від позовних вимог до відповідача ФГ «Колос» про визнання відсутнім права оренди, зареєстрованого за ФГ «Колос-1», оскільки представник ФГ «Колос-1» надав докази про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між ним та ОСОБА_1 26 травня 2022 року, в тому числі: додаткову угоду від 05 січня 2023 про розірвання договору оренди землі та витяг з ДРРП про внесення запису про припинення речового права від 18 січня 2023 року.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2023 року задоволено заяву ФГ «Олена» про зміну предмету позову та відмову від частини позовних вимог, закрито провадження у справі за позовом ФГ «Олена» до ФГ «Колос-1» про визнання відсутнім права оренди та визнання додаткової угоди укладеною, прийнято заяву про зміну предмета позову ФГ «Олена» до ОСОБА_2 про визнання відсутності права оренди та визнання додаткової угоди укладеною.

Гайворонський районний суд Кіровоградської області 28 червня 2023 року ухвалив заочне рішення, яким позов ФГ «Олена» задовольнив та визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди від 23 січня 2012 року земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:000:0796, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена», у визначеній судом редакції.

Вказане судове рішення в апеляційному порядку оскаржило ФГ «Колос».

Ухвалою від 06 грудня 2023 року Кропивницький апеляційний суд залишив без розгляду апеляційну скаргу ФГ «Колос-1» на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України, зазначивши, що її подання є зловживанням заявником його процесуальним правом, оскільки, будучи обізнаним про судовий розгляд спору між ФГ «Олена» та ОСОБА_2 щодо оренди спірної земельної ділянки, ФГ «Колос-1» не повідомило суд першої інстанції про державну реєстрацію 01 лютого 2023 року права оренди цієї ділянки на підставі укладеного між ФГ «Колос-1» та ОСОБА_2 договору оренди землі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, та 2 статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

За частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що за змістом частини другої статті 44 ЦПК України перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Одним з наслідків зловживання процесуальними правами може бути повернення або залишення без розгляду заяви (скарги, клопотання), подання якої визнано судом зловживанням (частина третя статті 44 ЦПК України).

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 257 ЦПК України).

З огляду на викладене, факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справ.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22-ц.

У справі, яка переглядається, позивач, змінивши предмет позову у квітні 2023 року, відмовився від позовних вимог до відповідача ФГ «Колос» й, відповідно до статті 175 ЦПК України, визначив відповідачем, до якого заявлено позовні вимоги, лише ОСОБА_1 .

Тобто після зміни позивачем предмету позову, ФГ «Колос» було позбавлене можливості подавати будь-які заяви, клопотання у цій справі, а тому не може бути визнано зловживанням процесуальними правами неповідомлення суду першої інстанції про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки на підставі укладеного між ФГ «Колос-1» та ОСОБА_2 договору оренди землі.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про безспірне допущення ФГ «Колос» зловживання його процесуальними правами при поданні апеляційної скарги, у зв`язку з чим застосував приписи частини третьої статті 44 ЦПК України за відсутності для цього достатніх правових підстав.

Між тим, за змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та повернув апеляційну скаргу без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

За таких обставин наявні підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлене без додержання норм процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Фермерського господарства «Колос-1» задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції..

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов