Постанова

від 23.04.2024 по справі 944/203/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/203/21 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/3549/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Назар Х.Б.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача Міністерства Оборони України Мазура Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області в складі судді Колтун Ю.М. від 19 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» провизнання незаконнимита скасування наказів, поновлення на роботі тастягнення середньогозаробітку завесь часвимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Яворівського районногосуду Львівськоїобласті від19жовтня 2023року заявупредставника позивача ОСОБА_2 адвоката БеняБогдана Зеновійовичау справіза позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Яворівського районного суду від 19.10.2023 року, прийняти нове рішення, яким визнати причину пропуску строку на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу поважною, поновити строк на подання заяви про стягнення судових витрат. Задоволити заяву про стягнення витрат від 23.09.2021 року, стягнувши такі витрати на користь позивача.

Зазначає, що рішення про задоволення позову прийняте 16.09.2021 року, а з 17.09.2021 року по 20.09.2021 представник позивача ОСОБА_1 перебував за кордоном, що підтверджено авіаквитками. Вказує, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу була подана 23.09.2021 року, а не 24.09.2021 року, як вказано в оскаржуваній ухвалі. Таким чином, вважає що пропущений строк є незначним і причини пропуску строку є поважними. Щодо іншого представника ОСОБА_3 , то така брала участь в одному судовому засіданні для не затягування справи. Натомість початкове вивчення справи, підготовка позовної заяви, збір доказів, формування правової позиції, участь у всіх (крім одного) судових засіданнях це правнича допомога, надана ОСОБА_1 і ОСОБА_3 об`єктивно не могла знати скільки часу ОСОБА_1 витратив на той чи інший вид правничої допомоги у справі. Вважає, що ОСОБА_3 могла знати лише про ту частину правничої допомоги, яку надала вона, однак розрахунок гонорару містив перелік правничої допомоги, наданою ОСОБА_1 .

В судове засідання окрім представника відповідача Міністерства Оборони України, решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів заяви про стягнення судових витрат, відзивів на неї, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Із змістуоскаржуваної ухваливбачається,що судпершої інстанції,посилаючись,зокрема,на ст.ст.137,141,259-261,270,353-355ЦПК України, залишаючи безрозгляду заявупро стягненнясудових витрат,виходив зтого, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16.09.2021 позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задоволено. Як встановлено з копії договору про надання правничої допомоги від 04.01.2021, правову допомогу з питання представництва інтересів позивача ОСОБА_2 йому надано адвокатами Адвокатського об`єднання «Львівська адвокатська компанія», президентом якої є ОСОБА_1 . Також установлено,що у судовому засіданні по справі 25.06.2021 брала участь адвокат Адвокатського об`єднання «Львівська адвокатська компанія» Худоба Г.М., яка була обізнана з матеріалами справи. У заяві представника позивача вказано, що ним під час розгляду справи заявлено про намір протягом 5 днів після прийняття судом рішення подати заяву про стягнення судових витрат. При цьому, представником позивача - адвокатом Бень Б.З. подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами понесення таких 24.09.2021. В обґрунтування причин пропуску строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в заяві зазначено, що представник позивача знаходиться за кордоном. Так, представник позивача, який брав участь у судовому засіданні 16.09.2021, хоч і зробив відповідну заяву про намір подання доказів на підтвердження понесених витрат та мав можливість своєчасно здійснити процесуальну дію, строк якої обмежений законом,однак такі було ним подано після п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду 24.09.2021, тобто зі спливом строків, оскільки строк обраховується з дати ухвалення рішення суду, тобто 16.09.2021. Щодо посилання представника позивача ОСОБА_1 щодо поважності причини пропуску строку на обставину його перебування за кордоном у період часу з 17 по 20 вересня 2021 року, суд зауважує, що сторона позивача мала можливість своєчасно здійснити процесуальну дію через іншого представника у справі. Враховуючи вищевикладене, суд вважав, що наведені стороною позивача причини пропуску строку на подання заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з доказами таких витрат є не поважними, а тому вказаний строк поновленню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд визнав встановленими не доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністра оборони України від 14.12.2020 №45-ДП. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» №209-к від 28.12.2020 «Про звільнення з роботи». Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» з 27.12.2020. Стягнуто з Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 103483 (сто три тисячі чотириста вісімдест три) гривні 13 копійок (з урахуванням всіх обов`язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати). Стягнуто з Міністерства оборони України та Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» на користь держави судовий збір у розмірі по 937 (дев`ятсот тридцять сім) гривень 82 копійки.

24.09.2023 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства «Старицький військовий лісгосп» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, у якій просив:

- поновити строк для подання заяви про стягнення судових витрат;

- стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати витрати на правничу допомогу у розмірі 22500 грн.

У підтвердження своїх вимог покликався на те, що представником позивача під час розгляду справи заявлено про намір протягом 5 днів після прийняття судом рішення подати заяву про стягнення витрат. 16.09.2021 судом позов задоволено, а з 17 по 20 вересня 2021 року представник позивача перебував за кордоном, тому не мав можливості оформити розрахунок гонорару та подати до суду необхідне клопотання з додатками, тому просить вважати це поважною причиною для подання такого клопотання 23.09.2021.

Оскаржуваною ухвалою заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Беня Богдана Зіновійовичапро стягнення судових витрат залишено без розгляду.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, зазначено, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою та другою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Верховний Суд у додатковій постанові від 17 січня 2024 року у справі № 357/6367/15-ц (провадження № 61-8282св23) зазначив, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 16.09.2021 року представник позивача заявив, що через п`ять днів подасть заяву про стягнення судових витрат.

Відповідно така заява повинна була бути подана до 21 вересня 2021 року.

Однак, така заява скерована на електронну адресу суду лише 23.09.2021 року, що підтверджується протоколом про створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідно, докази понесення судових витрат подані з пропуском строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

ОСОБА_1 просить поновити строк для подання заяви про стягнення судових витрат, оскільки з 17 по 20 вересня 2021 року перебував за кордоном, тому не мав можливості оформити розрахунок гонорару та подати до суду необхідне клопотання з додатками.

До клопотання представником надано копії квитків на літак, які підтверджують, що ОСОБА_1 з 17.09.2021 року по 20.09.2021 року перебував за межами України.

Вказане слід вважати поважною причиною пропуску строку на подання доказів понесення судових витрат, оскільки на наступний день після проголошення рішення суду, представник позивача ОСОБА_1 виїхав за межі України та повернувся лише 20.09.2021 року та в стислі строки після повернення, а саме 23.09.2021 року подав заяву про стягнення судових витрат.

Посилання суду на те, що сторона позивача мала можливістьсвоєчасно здійснити процесуальну діючерез іншого представника у справі, колегія суддів вважає не обґрунтованим, зважаючи на те, що інша представниця Львівської адвокатської компанії Худоба Х.М. брала участь тільки в одному судовому засіданні у даній справі, а в усіх інших судових засіданнях брав участь представник позивача ОСОБА_1 та такий готував усі процесуальні документи, відповідно інша представниця позивача ОСОБА_3 об`єктивно не могла знати обсягу наданої правової допомоги адвокатом Бенем Б.З. позивачу ОСОБА_2 ; не могла знати позицію адвоката Беня Б.З. з приводу стягнення витрат на правову допомогу, відповідно не могла самостійно підготувати та подати докази понесених позивачем судових витрат на надання правової допомоги представником ОСОБА_1 . Також, вказане слід вважати є неможливим через те, що ст. 137 ЦПК України чітко вказує, що витрати на правову допомогу стосуються саме адвоката, а не адвокатського об`єднання, відповідно про такі повинен заявити конкретний адвокат, які таку допомогу надавав.

Враховуючи вказане, залишення заяви представника позивача ОСОБА_2 адвоката Беня Богдана Зеновійовичапро стягнення судових витрат без розгляду є безпідставним, а тому оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання вимог закону та всупереч обставинам, що мають значення слід скасувати з направленням справи в частині вирішення заяви про стягнення судових витрат для продовження розгляду до Яворівського районного суду Львівської області, що повинно бути здійснено з чітким дотриманням, зокрема, і згаданих вище вимог процесуального закону.

Судом апеляційної інстанції не може бути постановлене нове судове рішення з розгляду заяви по суті, оскільки таке судове рішення по суті судом першої інстанції не приймалося та заява по суті не розглядалася.

Відповідно до вказаного слід задовольнити апеляційну скаргу частково, визнавши її доводи частково обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2023 року скасувати.

Справу в частині вирішення заяви про стягнення судових витрат направити для продовження розгляду до Яворівського районного суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра