Ухвала

від 29.04.2024 по справі 240/6949/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження строку залишення позовної заяви без руху

29 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/6949/24

категорія 112010201

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом, запропоновано позивачу усунути недоліки адміністративного позову та встановлено строк для усунення недоліків.

23.04.2024 позивачем на виконання ухвали суду було надіслано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просив поновити пропущений за поважних причин строк звернення до суду зі вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те що на момент звільнення позивача зі служби ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України не обмежувала строк звернення до суду з позовами про стягнення належної йому заробітної плати. Крім того, позивач зазначає, що оскільки до 19.07.2022 строк звернення до суду не був обмежений будь-яким строком, а правовідносини, що виникли до набрання чинності змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, а тому до вказаних правовідносин немає застосовуватися тримісячний строк звернення. На думку позивача, в даному спорі мають бути застосовані положення ст.233 Кодексу законів про працю України в редакції чинній на момент його звільнення, тобто без обмеження будь-яким строком звернення до суду. Також, позивачем додатково зазначено, що строк має відраховуватись з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме: з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми. До березня 2024 року жодних письмових повідомлень щодо виплачених та нарахованих сум відповідачем позивачу не надавалось. На думку позивача, з дня отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, тобто з 07.03.2024 (дата довідки про отримані суми індексації), починається обчислення строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів позову встановлено, що позивач проходив службу у Державній установі "Бердичівська виправна колонія (№70)", наказом начальника від 30.04.2021 №35/ОС-21 ОСОБА_1 звільнений зі служби та виключений зі списків особового складу з 30.04.2021.

Однак, із відповідним зверненням до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" з питань нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця та компенсації втрати частини доходів за період з 20.07.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 до 30.04.2021, позивач звернувся лише 20.03.2024 із запитом на інформацію.

Крім того, з даним позовом про оскарження бездіяльності Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 20.07.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 до 30.04.2021 позивач звернувся до суду 09.04.2024 через систему "Електронний суд".

Згідно з приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній, з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Ураховуючи зазначене, застосуванню підлягає тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.

При цьому пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У силу імперативних положень пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України відповідний строк не сплив, а був продовжений до завершення карантину, тобто до 30.06.2023. Отже, визначений приписами статті 233 Кодексу законів про працю України строк на звернення до суду з цим позовом сплинув 30.09.2023.

Позивач почав вчиняти дії на поновлення свого порушеного права у березні 2024 року, коли строк на звернення до суду вже сплинув.

З цим позовом позивач звернувся до суду у квітні 2024 року, що вказує на пропуск строку звернення до суду.

Спірні правовідносини за період з 20.07.2016 до 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 до 30.04.2021 існували, коли нормативно не було закріплено обмеження строками право звернення до суду, однак це не змінює порядок застосування до спірних правовідносин положень чинної статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки станом на час звернення до суду застосовуються чинні положення законодавства щодо строків звернення до суду.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 14.09.2023 у справі №520/25136/21, від 23.08.2023 у справі №160/24858/21.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Вказані позивачем у заяві про поновлення строку доводи суд вважає безпідставним та нічим не обґрунтованими.

Крім того, позивач не навів у заяві про поновлення строку обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом за період з 30.04.2021 (дата звільнення позивача зі служби) до березня 2024 року (дати звернення з запитом до відповідача щодо нарахування спірних сум), оскільки отримання позивачем відповіді на його звернення від 24.04.2024 лише свідчить про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 1 рік після свого звільнення зі служби - 30.04.2021.

При цьому, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позивач має подати клопотання, в якому вказати інші, документально обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності його пропуску.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про продовження позивачу строку на усунення недоліків для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 23.04.2024 вх. №23182/24.

Продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2024.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Гурін