Ухвала

від 07.06.2024 по справі 240/6949/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

07 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/6949/24

категорія 112010201

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» щодо непроведення нарахування та виплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 20.07.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 30.04.2021 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;

- зобов`язати Державну установу «Бердичівська виправна колонія (№70)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 20.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 30.04.2021 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Державну установу «Бердичівська виправна колонія (№70)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 20.07.2016 по день фактичної виплати індексації.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом, запропоновано позивачу усунути недоліки адміністративного позову та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 23.04.2024 вх. №23182/24. Продовжено строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 шляхом надання до суду окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.

01.05.2024 позивачем на виконання вимог ухвали суду надіслано заяву про поновлення строку вх. №24753/24. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач вказав, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, тримісячний строк звернення до суду не застосовується (ухвала Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №160/8557/22, постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 та від 02.03.2023 у справі №460/14618/21). Позивач також з посиланням на норми статті 58 Конституції України зазначає, що застосування певних строків давності звернення до суду до особи яка звільнилася перед внесенням змін до Кодексу законів про працю України порушує принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі та посягає на сутність права на соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів. Крім того, позивачем зазначено, що з моменту його звільнення та станом на сьогодні, він не одержував письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, не дивлячись на те, що це є обов`язком роботодавця, який передбачений Кодексом законів про працю України і позивач не міг знати, а також станом на сьогодні йому не відомо які суми грошових коштів відповідач зобов`язаний йому виплатити. Про невірне обрахування індексації, позивач стверджує, що дізнався лише після надання йому довідки №19 від 07.03.2024 (у відповідь на запит на інформацію), так як виключно в ній відповідачем було зазначено застосовані базові місяці при обрахунку індексації. Крім того, на думку позивача, слід врахувати, що для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення, треба володіти спеціальними знаннями, якими пересічні громадяни не володіють. Враховуючи викладене, просить суд поновити позивачу строк на звернення до суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній, з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Ураховуючи зазначене, застосуванню підлягає тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Вказані позивачем у заяві про поновлення строку доводи суд вважає безпідставним та нічим не обґрунтованими.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

При цьому слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики (сформованою постановою Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21) і таке інше.

Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач звільнений зі служби та виключений зі списків особового складу наказом від 30.04.2021 №35/ОС-21.

Станом на дату звернення позивача до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (березень 2024 року) із запитом про належні позивачу до виплати під час звільнення кошти, строк звернення до суду, який розпочав свій відлік з 30.04.2021 вже був пропущений позивачем, оскільки про невиплачені суми позивач мав дізнатися при звільненні, зокрема при ознайомленні з наказом про звільнення та проведення розрахунку, а також при отриманні грошового атестата.

З даним позовом про оскарження бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 20.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 до 30.04.2021 позивач звернувся до суду 09.04.2024 через систему "Електронний суд", тобто із порушенням тримісячного строку звернення до суду.

У статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції, що діє на момент звернення до суду з позовом, зазначено: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

Слід зауважити, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісячно, позивач отримавши грошове забезпечення може знати його розмір та з яких видів воно складається, а відповідно і знати, чи правильно воно обчислюється; що при звільненні військовослужбовцям видається на руки грошовий атестат, в якому зазначаються суми нарахованого по день виключення зі списків особового складу (звільнення) грошового забезпечення, які підлягають виплаті.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Окрім того, позивач невірно трактує норми статті 233 Кодексу законів про працю України, вважаючи, що їх поширення на правовідносини, що виникли до набрання чинності змін до статті 233 Кодексу законів про працю України порушує принцип незворотності дії норсативно-правових актів у часі.

Однак, норми статті 233 Кодексу законів про працю України не є нормами матеріального права, а є нормами процесуального права, що регулюють виключно строки звернення до суду.

Строки звернення до суду застосовуються за нормами чинними станом на час звернення до суду, а не станом на час виникнення спірних правовідносин, як помилково вважає позивач.

Зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України набули чинності 19.07.2022 та застосовуються після скасування карантину з 01.07.2023, тобто, враховуючи перехідний період набрання чинності внесеними змінами до статті 233 Кодексу законів про працю України, у позивача було достатньо часу для звернення до суду, однак, як вже було встановлено судом, позивач почав вчиняти дії для відновлення свого права лише 20.03.2024, тобто зі спливом майже 3 років після звільнення зі служби, яке відбулося 30.04.2021. Станом на час звернення до суду (15.04.2024) позивач пропустив строк звернення до суду за процесуальними нормами чинними станом на час звернення до суду.

Відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання ним адміністративного позову у жовтні 2022 року, оскільки у вказаний період позивач вже був обізнаний про порушення його права.

Обставини наведені позивачем у заяві не є об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Отже, суд вважає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а на обґрунтування заяви про усунення недоліків позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 01.05.2024 вх. №24753/24.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі яка її подала.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін