Рішення

від 29.04.2024 по справі 420/5617/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5617/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України Красника Вадима Володимировича по ненаданню запитуваної інформації ОСОБА_1 згідно запиту на інформацію від 12.02.2024 року;

- зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України надати копії рішень Ради адвокатів України «Про затвердження Порядку висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів, Регламенту Звітно-виборної конференції адвокатів, встановлення квоти представництва та повноважень членів органів адвокатського самоврядування ухвалені у 2022 році стосовно адвокатів Вінницької, Закарпатської, Рівненської та Луганської областей».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2024 року він надіслав на електронну пошту Національної асоціації адвокатів України (далі НААУ) запит на інформацію, зокрема, на отримання копії рішення Ради адвокатів України «Про затвердження Порядку висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів, Регламенту Звітно-виборної конференції адвокатів, встановлення квоти представництва та повноважень членів органів адвокатського самоврядування ухвалені у 2022 році стосовно адвокатів Вінницької, Закарпатської, Рівненської та Луганської областей».

14.02.2024 року керівник Секретаріату Національної асоціації адвокатів України відмовив позивачу у наданні такої інформації, посилаючись на те, що оскільки обсяг запитуваних ним копій документів складає 130 аркушів, то позивачу необхідно додатково відшкодувати витрати за їх копіювання та друк на рахунок НААУ (зазначений на офіційному веб-сайті НААУ), відповідно до приписів постанови КМУ №740 від 13.07.2011 року, а саме: 130 арк. * (0,2% від 2 920,00 грн.) = 759,20 грн.

Не погодившись із вищевказаною відповіддю, позивач повторно 15.02.2024 року звернувся із відповідним запитом на інформацію до НААУ.

Водночас, 20.02.2024 року керівник Секретаріату Національної асоціації адвокатів України повторно відмовив позивачу у наданні такої інформації, посилаючись на те, що позивачу необхідно додатково відшкодувати фактичні витрати за виготовлення ще 120 аркушів цифрових копій документів шляхом сканування на рахунок НААУ (зазначений на офіційному веб-сайті НААУ), відповідно до приписів постанови КМУ №740 від 13.07.2011 року, а саме: 120 арк. * (0,1% від 2 920,00 грн.) = 350,40 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеною бездіяльністю відповідачів та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з позовом в адміністративному судочинстві.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, Керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

13.03.2024 року від Національної асоціації адвокатів України надійшов відзив по справі (поданий представником відповідача за довіреністю адвокатом Романенко Я.М.), з якого вбачається, що НААУ позов не визнає, та зазначає, що у відповідь на запит на отримання інформації від 12.02.2024 року НААУ у передбачені строки та у відповідний спосіб, який визначений Законом №2939-VI, повідомила позивача про необхідність здійснення оплати за відшкодування витрат за їх копіювання та друк, саме за здійснення копіювання запитуваної інформації (матеріалів) у паперовій формі.

Також у відзиві зазначається, що позивач 15.02.2024 року повторно звернувся із запитом на інформацію на адресу НААУ та вказав, що запитувану інформацію можна отримати і в інший спосіб, ніж паперовий, а саме електронному вигляді, тобто позивач змінив форму отримання відповіді запитуваної інформації, з паперової на електронну (скановані матеріали). З урахуванням зміни порядку отримання інформації, позивачу було повторно надано відповідь про необхідність здійснення оплати за відшкодування витрат за виготовленні цифрових копій запитуваної інформації.

Разом з тим, як стверджує відповідач, на момент подання відзиву на позовну заяву, до НААУ не надходило від позивача квитанції та/або заяви з інформацією про здійснення відшкодування фактичних витрат за виготовлення ще 120 аркушів цифрових копій документів шляхом сканування.

Додатково у відзиві відповідач посилався на рішення Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 року «Про внесення змін та доповнень до Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення», де було наголошено на необхідності відшкодування заявником фактичних витрат на копіювання та друк документів, якщо за зверненням (заявою, запитом тощо) здійснюється виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок у розмірі (відповідно до аналогії), визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» від 13.07.2011 року №740, зі змінами. Відповідач зауважив, що вищевказане рішення розміщене на офіційному веб-сайті НААУ.

14.03.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив НААУ, в якій позивач зауважив, що рішення Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 року не має відношення до предмета спору, оскільки воно стосується порядку оформлення адвокатами матеріалів про адміністративні правопорушення, а не порядку звернення особи із запитом про надання публічної інформації до розпорядника такої інформації. Також позивач зазначив, що ОСОБА_2 , яким підписано та подано відзив по даній справі до суду, не може бути належним представником НААУ, оскільки у матеріалах справи не міститься відповідного договору про надання правової допомоги відповідачу.

15.03.2024 року до суду від керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що другий відповідач позов також не визнає та зазначає, що на виконання рішення Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 року, розпорядженням №141 від 25.08.2021 року голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України ОСОБА_3 затверджено розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національна асоціація адвокатів України, Рада адвокатів України. Зазначеним розпорядженням затверджено за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки. Відповідач зазначив, що затвердженні розпорядженням голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України розміри плати за копіювання, сканування або друк документів, що надаються за запитами на інформацію, прийняті на виконання рішення Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 року та відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в межах граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 року №740, зі змінами.

19.03.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України, в якій позивач зазначив, що на сайті НААУ не міститься інформація про наявність правового акту з питань встановлення витрат на копіювання та друк, що є порушенням норми п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону №2939-VI та унеможливлює стягнення з позивача плати за копіювання та друк. Також позивач зауважив, що двічі відмовляючи у задоволенні його запиту на інформацію, відповідач жодного разу не посилався на існування розпорядження голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України №141 від 25.08.2021 року. Неоприлюднення такого правового акту позбавляє його юридичної сили, а отже, у разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

03.04.2024 року до суду надійшла заява-клопотання ОСОБА_4 про його вступ у справу №420/5617/24 в якості третьої особи.

15.04.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

22.04.2024 року від представника НААУ надійшло заперечення на вступ ОСОБА_4 у справу №420/5617/24 в якості третьої особи.

22.04.2024 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач посилається на недійсність довіреності №8 від 20.06.2023 року, згідно якої недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» уповноважує адвоката Романенка Я.М. представляти НААУ та/або Раду адвокатів України, голову Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, в судах усіх рівнів, підписана головою НААУ, головою РАУ ОСОБА_3 , яка з 2022 року немає на це відповідних повноважень. З огляду на вказане позивачем було заявлено клопотання про постановлення окремої ухвали відносно адвоката Романенка Я.М.

29.04.2024 року ухвалою суду було відмовлено у задоволенні заяви-клопотання ОСОБА_4 від 03.04.2024 року про його вступ у справу №420/5617/24 в якості третьої особи.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

12.02.2024 року позивач надіслав на електронну пошту Національної асоціації адвокатів України запит на інформацію щодо отримання копії рішення Ради адвокатів України «Про затвердження Порядку висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів, Регламенту Звітно-виборної конференції адвокатів, встановлення квоти представництва та повноважень членів органів адвокатського самоврядування ухвалені у 2022 році стосовно адвокатів Вінницької, Закарпатської, Рівненської та Луганської областей». Позивач зауважив, що запитувану ним публічну інформацію можливо надіслати йому в електронному вигляді.

14.02.2024 року від керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України надійшла відповідь на заяву позивача за №326/0/2-24, в якій зазначено, що постановою КМУ №740 від 13.07.2011 року, із змінами внесеними постановою КМУ №4 від 15.01.2020 року, встановлено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію. Згідно даної постанови плата за копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) складає не більше ніж 0,2% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки. Відповідач у листі зауважив, що згідно ч.1 ст.22 Закону №2939-VI від 13.01.2011 року, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 Закону №2939-VI від 13.01.2011 року фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком. 3 огляду на наведене, враховуючи, що обсяг запитуваних позивачем копій документів складає 130 аркушів, то його було проінформовано про необхідність додатково відшкодувати витрати за їх копіювання та друк на рахунок НААУ (зазначений на офіційному веб-сайті НААУ), відповідно до приписів статей 21, 22 Закону №2939-VI від 13.01.2011 року та вищезазначеної постанови КМУ, а саме: 130 арк. * (0,2% від 2 920,00 грн.) = 759,20 грн.

Не погодившись із вищевказаною відповіддю, позивач 15.02.2024 року повторно звернувся до керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України із запитом про надання публічної інформації, в якому повторно просив надіслати запитувану інформацію на його електронну пошту.

Водночас, 20.02.2024 року від керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України надійшла відповідь за №345/0/2-24, в якій відповідач вже посилався на те, що постановою КМУ №740 від 13.07.2011 року, із змінами внесеними постановою КМУ №4 від 15.01.2020 року встановлена плата за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування складає не більше ніж 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за скасування однієї сторінки. Відповідач зауважив, що позивачу необхідно додатково відшкодувати фактичні витрати за виготовлення ще 120 аркушів цифрових копій документів шляхом сканування на рахунок НААУ (зазначений на офіційному веб-сайті НААУ), відповідно до приписів постанови КМУ №740 від 13.07.2011 року, а саме: 120 арк. * (0,1% від 2 920,00 грн.) = 350, 40 грн.

Додатково відповідач проінформував у зазначеному листі, що скан-копії 10 сторін запитуваного рішення Ради адвокатів України №79 від 05-06.09.2022 року направлені на електронну пошту позивача.

За час розгляду даної справи від керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України до суду надійшла копія розпорядження НААУ «Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» №141 від 25.08.2021 року, яким було затверджено Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національна асоціація адвокатів України, Ради адвокатів України. Вказаним розпорядженням закріплено, що виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування підлягає відшкодуванню у розмірі 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.

Позивачем за час розгляду справи було надано копію наказу Міністерства юстиції України від 20.12.2022 року, яким було скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 05.08.2022 року №1000711070058048098 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Недбайлом Олегом Андрійовичем щодо Ради адвокатів міста Києва (ідентифікаційний код юридичної особи 38517528), оскільки Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 28.09.2022 року було встановлено, що ОСОБА_5 не мав повноважень подавати документи від імені Ради адвокатів міста Києва для проведення оскаржуваної реєстраційної дії, оскільки на момент подання документів він не був ні керівником, ні уповноваженою особою на вчинення таких дій, а тому державний реєстратор ОСОБА_6 повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації щодо Ради адвокатів міста Києва. Відтак, на думку Комісії, оскаржувана реєстраційна дія щодо Ради адвокатів міста Києва є протиправною, у зв?язку з чим підлягає скасуванню.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови наданні публічної інформації на відповідні запити, позивач звернувся із даним позовом до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші заяви по суті справи та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон України №2939-VI).

Згідно ст. 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України №2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

За ст. 3 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 5 Закону України №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.10-1 Закону України №2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

За ст.12 Закону України №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 ст. 13 Закону України №2939-VI закріплений перелік суб`єктів, які є розпорядниками інформації.

Згідно ч.4 ст. 13 Закону України №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті (ч.2 ст. 15 Закону України №2939-VI).

За ч.6 ст. 15 Закону України №2939-VI розпорядники інформації можуть оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, у власних офіційних друкованих виданнях та/або у медіа на підставі договорів про висвітлення діяльності, укладених із суб`єктами у сфері медіа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація обов`язково оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 19 Закону України №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно ст. 21 Закону України №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

За п.3 ч.1 ст.22 Закону України №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у разі якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч.2 ст.22 Закону України №2939-VI).

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Аналізуючи вищезазначене, будь-які прийняті розпорядниками інформації нормативні акти відносно порядку та умов отримання відповідей на запити щодо публічної інформації, мають бути обов`язково оприлюдненими не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження таких актів. До документів, що підлягають обов`язковому опублікуванню на веб-сайті розпорядника інформації, відносяться акти, що встановлюють розмір фактичних витрат на копіювання, сканування або друк примірників відповідної інформації. У разі неопублікування розпорядником інформації нормативного акту, що встановлює вищевказані розмірі фактичних витрат, то така інформація запитувачу надається безкоштовно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740 затверджено Граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, якими закріплено, зокрема, що виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування підлягає відшкодуванню фактичних витрат не більше ніж 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.

Суд зауважує, що хоча інформація, що наявна у Розмірі фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національна асоціація адвокатів України, Ради адвокатів України, затвердженому розпорядженням голови НААУ, РАУ №141 від 25.08.2021 року, відповідає інформації, зазначеній в Граничних нормах витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, затверджених постановою КМУ №740 від 13.07.2011 року, водночас це не позбавляє розпорядника інформації обов`язку публікувати вищезазначене розпорядження НААУ, РАУ №141 від 25.08.2021 року на власній веб-сторінці.

З цього приводу суд погоджується із твердженнями позивача, що виконуючи відповідний пошук інформації у вкладці «Нормативні акти» із запитом «Розпорядження №141» або «Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів» при аналізі офіційної веб-сторінки Національної асоціації адвокатів України, знайти відповідну інформацію (про розмір фактичних витрат, що підлягають відшкодуванню запитувачем інформації) не вбачається за можливе, що свідчить про порушення розпорядником інформації ч.6 ст. 15 Закону України №2939-VI.

Також суд критично ставиться до посилання відповідачів на рішення Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 року «Про внесення змін та доповнень до Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення», оскільки фактично вказане рішення стосується порядку оформлення адвокатами матеріалів про адміністративні правопорушення, а не порядку звернення особи із запитом про надання публічної інформації до розпорядника такої інформації та вартості відшкодування фактичних витрат при її наданні. У той же час, при перевірці веб-посилання, де за твердженням відповідачів міститься вищевказане рішення Ради адвокатів України №55 від 03.07.2021 року, виникає помилка з`єднання, що позбавляє суд можливості на час розгляду справи перевірити фактичну публікацію нормативного акту на офіційній веб-сторінці НААУ.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що розпорядник інформації був зобов`язаний опублікувати на власній веб-сторінці розпорядження НААУ, РАУ №141 від 25.08.2021 року про встановлення розміру відшкодування фактичних витрат, яке стосується, зокрема виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування, але таку інформацію не опублікував, а також за час розгляду не спростував факт неопублікування вищевказаного розпорядження на власній веб-сторінці. Такі обставини свідчать про те, що запитувана позивачем публічна інформація мала бути надана розпорядником інформації безкоштовно, а тому суд доходить висновку про протиправну бездіяльність керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України щодо ненадання запитуваної інформації ОСОБА_1 згідно його запитів на інформацію від 12.02.2024 року.

Крім того суд враховує посилання позивача що запитувана ним публічна інформація не надана йому і на час вирішення справи.

Щодо зобов`язальної вимоги позивача про надання Національною асоціацією адвокатів України копії рішень Ради адвокатів України «Про затвердження Порядку висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів, Регламенту Звітно-виборної конференції адвокатів, встановлення квоти представництва та повноважень членів органів адвокатського самоврядування ухвалені у 2022 році стосовно адвокатів Вінницької, Закарпатської, Рівненської та Луганської областей», то суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно ч.2 ст. 19 Закону України №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

З огляду на встановлені обставини у справі №420/5617/24 та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України повторно розглянути запит позивача від 12.02.2024 року на отримання публічної інформації та вирішити питання надання позивачу публічної інформації у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовної вимоги зобов`язального характеру слід відмовити з наведених вище підстав.

З приводу твердження позивача щодо неповноважності органів адвокатського самоврядування та відсутності повноважень у голови ННАУ, РАУ з листопада 2022 року, з огляду на наявність наказу Міністерства юстиції України від 20.12.2022 року, яким скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 05.08.2022 року №1000711070058048098 щодо Ради адвокатів міста Києва, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2007 року №755-IV (далі Закон України №755-IV).

За ч.1 ст. 7 Закону України №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, дані про статус громадського формування.

Частиною 10 ст. 17 Закону України №755-IV встановлений порядок державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом.

У той же час, згідно наявного в матеріалах справи витягу №120547149219 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду, станом на 24.04.2024 року відповідно до коду ЄДРПОУ юридичної особи 38488439 зареєстровано Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України», стан на дату та час формування витягу відображається як «зареєстровано», керівником юридичної особи є ОСОБА_3 .

Відповідно до положень частини 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (ч. 3 ст. 43 КАС України).

Враховуючи вищезазначене, у суду немає підстав для визнання відсутності у Національної асоціації адвокатів України адміністративної процесуальної правосуб`єктності виступати відповідачем у справі №420/5617/24, а у її керівника здійснювати відповідні повноваження.

Крім того, стверджуючи про відсутність повноважень НААУ позивач при зверненні до суду вказав зазначену юридичну особу в якості самостійного відповідача у справі, до якого заявив позовну вимогу зобов`язального характеру.

З приводу посилання позивача на відсутність інституційного континуїтету органу адвокатського самоврядування через втрату ним повноважень у листопаді 2022 року, суд зауважує, що предметом спірних правовідносин у справі №420/56717/24 є ненадання керівником Секретаріату Національної асоціації адвокатів України запитуваної публічної інформації на відповідній запит позивача, а не надання оцінки строку дії повноважень НААУ, а також скасування державної реєстрації змін до відомостей про зазначену юридичну особу. За таких умов суд доходить висновку, що зазначені твердження не стосуються предмету спірних правовідносин у справі, а тому не потребують надання їм оцінки при вирішенні у справі №420/5617/24.

Щодо посилань позивача на те, що ОСОБА_2 , яким підписано та подано відзив по даній справі, не може бути належним представником НААУ, оскільки у матеріалах справи не міститься відповідного договору про надання правової допомоги відповідачу, та про необхідність винесення відносно нього окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Тобто нормами Конституції України визначені винятки щодо представництва в суді, зокрема, у малозначних спорах.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника (ч.3 ст. 55 КАС України).

Згідно ч.ч.1-2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При цьому положеннями Закону не визначено, що для підтвердження повноважень адвоката необхідно надавати абсолютно всі, зазначені у ч.1 зазначеної статті ЗУ документи.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч.ч. 3 та 4 ст. 26 Закону).

Згідно наданої до суду довіреності №8 від 20.06.2023 року НААУ в особі Голови Національної асоціації адвокатів України, Голови Ради адвокатів України ОСОБА_3 уповноважила строком на один рік адвоката Романенка Ярослава Михайловича представляти НААУ та Раду адвокатів України в судах всіх рівнів з наданням права від імені та в інтересах організації, зокрема, подавати до суду відзив на адміністративний позов, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду заперечення проти клопотань, доводів та міркувань інших осіб.

Згідно п.1 ч.1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч.3 ст. 59 КАС України).

За ч.8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Суд зауважує, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та відноситься відповідно до положень ст.ст. 12, 257 КАС України до категорії справ незначної складності. Тобто, представляти інтереси відповідача в даній справі може фізична особа за довіреністю.

Як вбачається з матеріалів справи, представник Національної асоціації адвокатів України адвокат Романенко Я.М. діє на підставі довіреності №8 від 20.06.2023 року, виписаної керівником НААУ та РАУ, що в даній категорії справ не суперечить приписам Конституції України, КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Наведене не суперечить правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №817/66/16, на яку посилається позивач, оскільки предметом спірних правовідносин у зазначеній справі були обставини вчинення особою, що має професійний статус адвоката порушень Правил адвокатської етики, та притягнення її до дисциплінарної відповідальності, що не є релевантними до обставин у справі №420/5617/24.

Таким чином суд доходить висновку, що адвокатом Романенко Я.М. при наданні до суду відзиву на адміністративний позов, а також заяви від 22.04.2024 року, до суду були надані документи, які підтверджують його повноваження як представника НААУ, а тому у суду відсутні підстави не приймати зазначені процесуальні документи під час розгляду адміністративної справи №420/5617/24.

З вищенаведених підстав суд відмовляє у клопотанні позивача про винесення окремої ухвали щодо ОСОБА_2 як неповноваженого представника відповідача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

Враховуючи наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь суму сплаченого ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 211,20 грн. з Національної асоціації адвокатів України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної асоціації адвокатів України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, 5-й поверх), Керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, 5-й поверх) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України щодо ненадання запитуваної інформації ОСОБА_1 згідно його запиту на публічну інформацію від 12.02.2024 року.

Зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України повторно розглянути запит позивача від 12.02.2024 року на отримання публічної інформації та вирішити питання надання публічної інформації ОСОБА_1 у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Національної асоціації адвокатів України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький