Постанова

від 11.07.2024 по справі 420/5617/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5617/24

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 29.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Національної асоціації адвокатів України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, Керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної асоціації адвокатів України (далі НААУ), керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України та просив:

- визнати протиправною бездіяльність керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України Красника Вадима Володимировича по ненаданню запитуваної інформації ОСОБА_1 згідно запиту на інформацію від 12.02.2024 року;

- зобов`язати Національну асоціацію адвокатів України надати копії рішень Ради адвокатів України «Про затвердження Порядку висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів, Регламенту Звітно-виборної конференції адвокатів, встановлення квоти представництва та повноважень членів органів адвокатського самоврядування ухвалені у 2022 році стосовно адвокатів Вінницької, Закарпатської, Рівненської та Луганської областей».

В обґрунтування позову зазначено, що 12.02.2024 року позивач надіслав на електронну пошту НААУ запит на інформацію, зокрема, на отримання копії рішення Ради адвокатів України Про затвердження Порядку висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів, Регламенту Звітно-виборної конференції адвокатів, встановлення квоти представництва та повноважень членів органів адвокатського самоврядування ухвалені у 2022 році стосовно адвокатів Вінницької, Закарпатської, Рівненської та Луганської областей. 14.02.2024 року керівник Секретаріату Національної асоціації адвокатів України відмовив позивачу у наданні такої інформації, посилаючись на те, що оскільки обсяг запитуваних ним копій документів складає 130 аркушів, то йому необхідно додатково відшкодувати витрати за їх копіювання та друк на рахунок НААУ (зазначений на офіційному веб-сайті НААУ), відповідно до приписів Постанови КМУ №740 від 13.07.2011 року, а саме: 130 арк. * (0,2% від 2 920,00 грн.) = 759,20 грн.

Не погодившись із вищевказаною відповіддю, позивач повторно 15.02.2024 року звернувся із відповідним запитом на інформацію до НААУ.

Водночас, 20.02.2024 року керівник Секретаріату НААУ повторно відмовив позивачу у наданні такої інформації, посилаючись на те, що позивачу необхідно додатково відшкодувати фактичні витрати за виготовлення ще 120 аркушів цифрових копій документів шляхом сканування на рахунок НААУ (зазначений на офіційному веб-сайті НААУ), відповідно до приписів Постанови КМУ №740 від 13.07.2011 року, а саме: 120 арк. * (0,1% від 2 920,00 грн.) = 350,40 грн.

На думку позивача ненадання запитуваної інформації на його запит є протиправним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України щодо ненадання запитуваної інформації ОСОБА_1 згідно його запиту на публічну інформацію від 12.02.2024 року.

Зобов`язано Національну асоціацію адвокатів України повторно розглянути запит позивача від 12.02.2024 року на отримання публічної інформації та вирішити питання надання публічної інформації ОСОБА_1 у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12.02.2024 року позивач надіслав на електронну пошту НААУ запит на інформацію щодо отримання копії рішення Ради адвокатів України «Про затвердження Порядку висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів, Регламенту Звітно-виборної конференції адвокатів, встановлення квоти представництва та повноважень членів органів адвокатського самоврядування ухвалені у 2022 році стосовно адвокатів Вінницької, Закарпатської, Рівненської та Луганської областей». Позивач зауважив, що запитувану ним публічну інформацію можливо надіслати йому в електронному вигляді.

14.02.2024 року від керівника Секретаріату НААУ надійшла відповідь на заяву позивача за №326/0/2-24, в якій зазначено, що Постановою КМУ №740 від 13.07.2011 року, із змінами внесеними Постановою КМУ №4 від 15.01.2020 року, встановлено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію. Згідно даної постанови плата за копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) складає не більше ніж 0,2% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки. Відповідач у листі зауважив, що згідно ч.1 ст.22 Закону №2939-VI від 13.01.2011 року, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 Закону №2939-VI від 13.01.2011 року фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком. 3 огляду на наведене, враховуючи, що обсяг запитуваних позивачем копій документів складає 130 аркушів, заявника було проінформовано про необхідність додатково відшкодувати витрати за їх копіювання та друк на рахунок НААУ (зазначений на офіційному веб-сайті НААУ), відповідно до приписів статей 21, 22 Закону №2939-VI від 13.01.2011 року та вищезазначеної постанови КМУ, а саме: 130 арк. * (0,2% від 2 920,00 грн.) = 759,20 грн.

Не погодившись із вищевказаною відповіддю, позивач 15.02.2024 року повторно звернувся до керівника Секретаріату НААУ із запитом про надання публічної інформації, в якому повторно просив надіслати запитувану інформацію на його електронну пошту.

20.02.2024 року від керівника Секретаріату НААУ надійшла відповідь за №345/0/2-24, в якій відповідач вже посилався на те, що Постановою КМУ №740 від 13.07.2011 року, із змінами внесеними Постановою КМУ №4 від 15.01.2020 року встановлена плата за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування складає не більше ніж 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за скасування однієї сторінки. Відповідач зауважив, що позивачу необхідно додатково відшкодувати фактичні витрати за виготовлення ще 120 аркушів цифрових копій документів шляхом сканування на рахунок НААУ (зазначений на офіційному веб-сайті НААУ), відповідно до приписів Постанови КМУ №740 від 13.07.2011 року, а саме: 120 арк. * (0,1% від 2 920,00 грн.) = 350, 40 грн.

Додатково відповідач проінформував у зазначеному листі, що скан-копії 10 сторін запитуваного рішення Ради адвокатів України №79 від 05-06.09.2022 року направлені на електронну пошту позивача.

Судом також встановлено, що від керівника Секретаріату НААУ до суду надійшла копія розпорядження НААУ «Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» №141 від 25.08.2021 року, яким було затверджено розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національна асоціація адвокатів України, Ради адвокатів України. Вказаним розпорядженням закріплено, що виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування підлягає відшкодуванню у розмірі 0,1% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови наданні публічної інформації на відповідні запити, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що будь-які прийняті розпорядниками інформації нормативні акти відносно порядку та умов отримання відповідей на запити щодо публічної інформації, мають бути обов`язково оприлюдненими не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження таких актів. До документів, що підлягають обов`язковому опублікуванню на веб-сайті розпорядника інформації, відносяться акти, що встановлюють розмір фактичних витрат на копіювання, сканування або друк примірників відповідної інформації. У разі не опублікування розпорядником інформації нормативного акту, що встановлює вищевказані розмірі фактичних витрат, така інформація запитувачу надається безкоштовно.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон України №2939-VI).

Згідно ст. 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України №2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

За ст.3 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст.5 Закону України №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.10-1 Закону України №2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

За ст.12 Закону України №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 ст.13 Закону України №2939-VI закріплений перелік суб`єктів, які є розпорядниками інформації.

Згідно ч.4 ст.13 Закону України №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті (ч.2 ст.15 Закону України №2939-VI).

За ч.6 ст.15 Закону України №2939-VI розпорядники інформації можуть оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, у власних офіційних друкованих виданнях та/або у медіа на підставі договорів про висвітлення діяльності, укладених із суб`єктами у сфері медіа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація обов`язково оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.19 Закону України №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно ст.21 Закону України №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Разом з тим, пунктом 3 резолютивної частини рішення Ради адвокатів України № 55 від 03.07.2021 року вирішено звернути увагу органів адвокатського самоврядування, Секретаріату НААУ, РАУ на необхідності відшкодування заявником фактичних витрат на копіювання та друк документів, якщо за зверненням (заявою, запитом тощо) здійснюється виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок у розмірі (відповідно до аналогії) визначеному Постановою КМУ «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» від 13.07.2011 року №740, зі змінами.

При цьому, Рішення Ради адвокатів України опубліковано на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України в розділі «Акти НААУ».

На виконання рішення Ради адвокатів України № 55 від 03.07.2021 року, розпорядженням №141 від 25.08.2021 головою Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України ОСОБА_2 затверджено розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національна асоціація адвокатів України, Рада адвокатів України (Секретаріат).

Вказаним розпорядженням затверджено за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.

Під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником апелянта було пояснено, що Розпорядження №141 від 25.08.2021 року опубліковано на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України у підрозділі «Доступ до публічної інформації» розділу «Громадянам».

Апеляційний судом було перевірено вказану інформацію та встановлено наявність вказаних рішення та розпорядження у зазначеному розділі веб-сайту (https://unba.org.ua/dostup-do-publichnoi-informacii).

В той же час, зі змісту запитів позивача не вбачається, що питання публікації відповідачем зазначених документів є спірним у даних правовідносинах, як і не вбачається незгода позивача з необхідністю відшкодування витрат на копіювання чи їх розмір.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національна асоціація адвокатів України, Рада адвокатів України, встановлено до отримання запиту від Позивача на інформацію, а тому така інформація не може надаватися безкоштовно.

Затвердженні розпорядженням голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України розміри плати за копіювання, сканування або друк документів, що надаються за запитами на інформацію, прийняті на виконання рішення Ради адвокатів України № 55 від 03.07.2021 року та відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в межах граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію затверджених Постановою КМУ від 13.07.2011року №740, зі змінами.

Так, Постановою КМУ від 13 липня 2011 року №740 затверджено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, якими закріплено, зокрема, що виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування підлягає відшкодуванню фактичних витрат не більше ніж 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.

Апеляційний суд зазначає, що за такого правового регулювання, положення статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» слід розуміти так, що законодавством передбачено відшкодування витрат за виготовлення копій або друк документів обсягом більше 10 сторінок, що надаються за запитом на інформацію, на паперових носіях, а також за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування паперових носіїв інформації. Такий правозастосовчий підхід обумовлений тим, що виготовлення електронних копій документа з паперового носія теж вимагає залучення додаткового ресурсу і матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.

Одночасно колегія суддів наголошує, що комплексне тлумачення норми статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зі згаданими Постановами КМУ не дає підстав вважати, що надання публічної інформації в електронному форматі є безумовно безоплатною, оскільки запитувана інформація може міститись у паперовій формі, що потребує переведення її в електронну форму.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі №9901/144/20.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на його запит було направлено 10 аркушів рішення Ради адвокатів України №79 від 05-06.09.2022 року «Про затвердження Порядку висування та обрання делегатів Звітно-виборної конференції адвокатів Луганської області, Регламенту Звітно-виборної конференції адвокатів Луганської області, встановлення квоти представництва та повноважень членів органів адвокатського самоврядування» та додатково повідомлено, що інші 120 (сто двадцять) аркушів скан-копій рішень Ради адвокатів України будуть надані після підтвердження оплати фактичних витрат, пов`язаних з наданням відповіді. Тобто, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність здійснення додаткової оплати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було здійснено сплату коштів на законну вимогу розпорядника інформації.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, в діях відповідача відсутня протиправність, оскільки ним відповідно до приписів ст. 21 Закону №2939-VI було надано на запит позивача частину запитуваної інформації в обсязі 10 аркушів та запропоновано відшкодувати витрати на сканування решти документів (120 аркушів), що передбачено вищенаведеними правовими нормами, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки відповідач не оприлюднив рішення про встановлення розміру плати за копіювання, сканування або друк документів, то відповідно до ст.21 Закону №2939-VI відповідач повинен надати запитуванні копії безкоштовно.

Судова колегія вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки відповідно до вказаної обов`язок розпорядника інформації надати запитувані документи безкоштовно пов`язаний саме з не встановленням ним розміру плати за копіювання, сканування або друк документів, а не з не оприлюдненням рішення з цього питання, чого в даній справі не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної асоціації адвокатів України - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України, Керівника Секретаріату Національної асоціації адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук