Ухвала

від 29.04.2024 по справі 639/3600/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 р.Справа № 639/3600/17Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 року та додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 639/3600/17

за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, Посадової особи Головного управління Держпраці у Харківській області Голуб Руслани Іванівни, Посадової особи Головного управління Держпраці у Харківській області Гончарової Юлії Євгеніївни, Посадової особи Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко Олени Миколаївни, Посадової особи Центральної ОДПІ м. Харкова Зайцева Юрія Олександровича, Посадової особи Центральної ОДПІ м. Харкова Чернявської Алли Митрофанівни, Посадової особи Шевченківського об`єднаного управління ПФУ м. Харкова Кайдалової Світлани Семенівни, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним рішення відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відшкодування шкоди, спричиненої начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова та начальником УПФУ в Харківській області, зобов`язання УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 17.07.2023 позов ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області Голуб Руслани Іванівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посадових осіб Центральної ОДПІ м. Харкова ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посадової особи Шевченківського об`єднаного управління ПФУ м. Харкова Кайдалової Світлани Семенівни про визнання незаконним рішення відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відшкодування шкоди, спричиненої начальником УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова та начальником УПФУ в Харківській області, зобов`язання УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано рішення відділу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 16.08.2014 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від заробітної плати з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі протиправним.

Зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014 року з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.07.2023 по справі № 639/3600/17 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відділу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 16.08.2014 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від заробітної плати з урахуванням довідки від 01.07.2014 №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі протиправним.

Зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014 по 01.10.2017 з урахуванням довідки від 01.07.2014 року №98/20-30-05-50, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі.

В частині позовних вимог про встановлення факту корупційних діянь та стягнення нанесеної позивачу моральної та матеріальної шкоди за ознаками статей 364, 365-2 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 68 Закону України "Про запобігання корупції" з начальника ГУ ПФУ у Харківській області Ачкасова В., посадовця ГУ ПФУ у Харківській області ОСОБА_6 ; посадової особи Шевченківського об`єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова Кайдалової С., посадових осіб ДФС України ГУ ДФС у Харківській області Центральної ДПІ м. Харкова Зайцева Юрія, ОСОБА_5 , посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області Петренко О., ОСОБА_7 , ОСОБА_2 закрито провадження у справі № 639/3600/17.

Роз`яснено, що зазначені вимоги розглядаються в порядку кримінального судочинства.

28.03.2024 Другим апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову, якою доповнено резолютивну частину постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 639/3600/17 наступним:

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, (вул. Григорія Сковороди), буд.46, ЄДРПОУ 43143704) видати оновлену довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з зазначенням премій у сумі: за жовтень - 106,38грн., листопад 2010 року 446,80 грн., за грудень 2010 року 378,81 грн. з врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

09.04.2024 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 та додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 року.

В обгрунтування заяви про роз`яснення рішень суду апеляційної інстанції від 08.02.2024 та від 28.03.2024 року позивач просить:

- роз`яснити про причини приховування колегією суддів кримінального правопорушення посадових осіб ГУ ПФУ у Х/о та посадовими особами ГУ ДПС України у Харківській області а за статтями 364,365-2 Кримінального кодексу України та причини не постановлення окремої ухвали суду і не направлення до компетентних правоохоронних органів по вчиненому злочину посадовими особами ГУ ДПС України у Харківській області на вимоги статті 262 ЦПКУ;

- надати роз`яснення і належним чином мотивувати ігнорування колегією суддів вимог статті 58 Конституції України;

- роз`яснити підстави для невідшкодування судом нанесеної матеріальної і моральної шкоди, нанесеної корупційними порушеннями та роз`яснити чому суд приховав кримінальні порушення посадових осіб ГУ ПФУ та ГУ ДПС України у Х/о від правоохоронних і антикорупційних органів прошу мотивувати нормативними документами;

- роз`яснити на підставі якого документу судді у постанові від 08.02. 2024 року абзаци 2-4 сторінки 14, стверджували про те, що ніби то позивач ОСОБА_8 виявила бажання про переведення її на загальну пенсію і дійшли висновку, що коригувати занижену суму пенсії на підставі Постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2010 року 2-а-4753/09/2670 слід не за фактичний період з 07.2006 року по 02.2024 року, а лише за період з 2014 року по 2017 роки просить мотивувати цей висновок суду посиланням на документи, що пояснюють такий висновок це може бути заява ОСОБА_1 про переведення її на загальну пенсію без якої жодні переведення не можливі. Позивач ніколи такої заяви не писала, що означає, що жодних самоправних переведень на загальну пенсію не було і бути не може, а період перерахунку заниженої пенсії становить з 07.2006 по 02.2024 року;

- роз`яснити на підставі яких документів здійснювалось судочинство по цивільній справі № 639/3600/17 громадянами Кононенко, Калиновським, Мінаєвою із чисельними порушеннями законів, Конституції України та Рішення Конституційного суду.

Перевіривши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 року та додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 639/3600/17 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002 року, Ромашов проти України від 27.07.2004 року, Шаренок проти України від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим вказана правова норма не містить.

Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Отже, виходячи з приписів вищезазначених норм слідує, що розгляд питання про роз`яснення рішення є прерогативою лише того суду, який це рішення виніс та роз`яснено може бути те рішення суду, в якому передбачається його виконання зобов`язаними особами самостійно чи пред`явленням до виконання до відповідного органу, що здійснює виконання судових рішень та є не зрозумілим.

Згідно з п. п. 1-3 ч. 5 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України, однією із складових частин постанови суду є резолютивна частина, в якій зазначається висновок суду про задоволення адміністративного позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року Про судове рішення в адміністративній справі, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Отже, рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність.

Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Відтак, очевидним є те, що суд може роз`яснити рішення, яке підлягає виконанню та подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але із його змісту слідує, що обґрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 803/3805/15, від 25 квітня 2018 року у справі № 484/538/16-а, від 25 червня 2018 року у справі № 826/24294/15.

Так, на думку позивача є незрозумілим у чому полягає невключення у довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача суми 2243 грн за лікарняним листом, визнання судом знищення документів по заробітній платі застрахованої особи, щодо переведення на пенсію за віком, та невідшкодування моральної шкоди.

Однак, вказаним твердженням позивача були надані вичерпні та обгрунтовані висновки у постанові від 08.02.2024 та у додатковій постанові від 28.03.2024 року, які не потребують роз`яснень та додаткових тлумачень, оскільки висновки викладені чітко та зрозуміло.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що із заяви про роз`яснення рішень, позивач фактично не погоджується з рішеннями апеляційного суду, тобто позивач не погоджується з мотивацією судового рішення.

При цьому, колегія суддів враховує, що визначений ст.254 КАС України механізм не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення, чи не знає способу або порядку його виконання.

У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

З судових рішень вбачається, що їх текст труднощів для розуміння не викликає, суть рішення ясна та не двозначна, тому тлумачення, шляхом їх роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

Заявником не зазначено обґрунтованих доводів щодо незрозумілості саме змісту рішення суду, зокрема, які висновки чи мотиви судового рішення є незрозумілими, з яких суд виходив при прийнятті рішення та застосування положень законодавства, яким суд керувався.

Враховуючи, що зміст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 року та додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 по даній справі є зрозумілим, чітким та таким, що не припускає варіантів тлумачення, а викладення судового акта не викликає труднощів для розуміння, постанови додаткових роз`яснень не потребують.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 року та додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 по даній справі.

Керуючись ст.ст. 254, 321 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 року та додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 639/3600/17 відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2024 року