Постанова від 30.04.2024 по справі 177/1163/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2969/24 Справа № 177/1163/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 177/1163/16-ц

провадження № 22-ц/803/2969/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Агєєва О.В., Остапенко В.О.

за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 177/1163/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2023 року (суддя Строгова Г.Г.), ухваленого в приміщенні Криворізького районного суду Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що з квітня 2004 року по травень 2015 року він та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, тобто проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. З квітня 2004 року по квітень 2008 року вони спільно проживали у належній відповідачу квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживали донька відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_3 , та усиновлені діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . За бажанням відповідача діти були зареєстровані зі слів матері, тобто у свідоцтвах про їх народження батьком вказаний ОСОБА_7 . З квітня 2008 року по травень 2015 року вони разом із дітьми проживали у будинку АДРЕСА_2 . В період спільного проживання вони не перебували у будь - якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, мали спільне господарство та спільний бюджет, який створювали внаслідок спільної праці, вони були пов`язані спільним побутом, разом відпочивали та подорожувати, мали спільні права та обов`язки. Вказує, що у зв`язку з тим, що їх спільне життя нічим не відрізнялося від подружнього, між ними завжди панували взаємоповага та порозуміння, питання про реєстрацію шлюбу між ними не виникало. Як подружня пара вони часто приймали у себе гостей, разом відвідували родичів, друзів та знайомих, у яких не виникало питань щодо справжності їхнього подружнього життя. Спільне життя між ним та відповідачем не склалося, у зв`язку з різними поглядами на життя та з 08 травня 2015 року їх фактичні шлюбні відносини припинилися і вони стали проживати окремо. За час сумісного проживання із відповідачем у фактичних шлюбних відносинах ними було придбано нерухоме майно, яке він вважає їх спільною сумісною власністю. Зазначає, що кошти на придбання будинку за адресою: АДРЕСА_2 , були позичені ним за договором позики на суму 500 000 доларів США. У зв`язку з тим, що він, як боржник, не зміг повернути позикодавцю зазначену суму грошових коштів, останній звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зазначений позов було задоволено в повному обсязі та стягнуто з нього суму боргу за договором позики.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2004 року по травень 2015 року. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне нерухоме майно: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1221881300:02:003:0001, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0375 га, кадастровий номер 1221881300:02:003:0002, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 35,1 кв.м, в тому числі приміщення офісу № 61-2 по 61-5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 40,0 кв.м, в тому числі приміщення офісу № 61-6 по 61-9, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру загальною площею 58,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0111900000:01:012:0264, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0111900000:01:012:0185, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; квартиру загальною площею 101,2 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення, загальною площею 143,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення офісу та салону краси, загальною площею 172,4 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_8 . Розподілити спільно набуте майно між сторонами, визнавши за кожним зі сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на: частину домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; частину нежитлового приміщення, загальною площею 143,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; частину квартири загальною площею 58,4 кв.м., житловою площею 34,Є6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 0111900000:01:012:0264, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; частину земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 0111900000:01:012:0185, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1221881300:02:003:0001, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0375 га, кадастровий номер 1221881300:02:003:0002, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою АДРЕСА_2 ; частину квартири загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; частину квартири загальною площею 101,2 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; частину нежитлового приміщення офісу та салону краси, загальною площею 172,4 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_8 . Стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у зазначений ним період.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач наполягає на тому, що в період з квітня 2004 року по травень 2015 року вони з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина. Вважає, що на підтвердження заявлених позовних вимог ним надані належні та допустимі докази. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є спільними знайомими сторін по справі і які підтвердили наведені позивачем по справі доводи та факт перебування сторін по справі у фактичних шлюбних відносинах. Натомість суд необґрунтовано прийняв до уваги докази, надані відповідачам, які були отримані нею на тимчасово окупованій території та видані окупаційною владою, а відтак не можуть бути визнані допустимим доказами по справі. Судом не враховано, що в період спільного проживання вони не перебували у будь - якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, мали спільне господарство та спільний бюджет, який створювали внаслідок спільної праці, вони були пов`язані спільним побутом, разом відпочивали та подорожувати, мали спільні права та обов`язки. Також судом не враховано, що сторонами по справі в період їх сумісного проживання як чоловіка та дружини були усиновлені діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та позивач склав заповіт, згідно якого заповів усе своє майно усиновленим дітям. На підтвердження факту перебували у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем надав фотографії, які свідчать не про романтичність стосунків сторін у справі, як то указано в судовому рішенні, а свідчать про наявність шлюбних відносин між сторонами у справі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15 квітня 2016 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на наступне нерухоме майно:

домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу ВКЕ №123087 від 29 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним В.А, зареєстрований в реєстрі за № 1202;

нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 14 квітня 2014 року Реєстраційною службою Скадовського районного управління юстиції Херсонської області;

нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2, видане 14 квітня 2014 року Реєстраційною службою Скадовського районного управління юстиції Херсонської області;

квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу, серія та номер:1264 від 15 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петрушенко Т.І.;

квартира загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності від 19 липня 2012 року видане Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради;

квартира загальною площею 101,2 кв.м., житловою площею 59,2кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності від 19 липня 2012 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради;

земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер: 0111900000:01:012:0264, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності, серія та номер: 4173536, видане 30 травня 2013 року Реєстраційною службою Ялтинського міського управління юстиції;

земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер: 0111900000:01:012:0185, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу, серія та номер: 1-539 від 22 квітня 2013 року, посвідчений Першою ялтинською державною нотаріальною конторою;

нежитлове приміщення, загальною площею 143,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продаж, серія та номер: НАМ 034851, НАМ 034852, НАМ 034853 від 03 квітня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., зареєстрованого в реєстрі за № 457;

нежиле приміщення офісу та салону краси загальною площею 172,4 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , підстава виникнення права власності рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2010 року;

нежиле приміщення, загальною площею 115,7 кв.м., вбудоване в другий поверх трьохповерхової нежитлової будівлі, що розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продаж, серія та номер: ВМК 709415, ВМК 709416, ВМК 709417 від 25 листопада 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С.В., зареєстрованого в реєстрі за №836;

нежиле приміщення, загальною площею 48,7 кв.м., вбудоване в 1 поверх 4 поверхового житлового будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_10 , підстава виникнення права власності: рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 06 березня 2007 року;

нежиле приміщення з прибудовою загальною площею 42,4 кв.м., розташоване на 1 поверсі 5 поверхового житлового будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , підстава виникнення права власності: рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року. (том 1 а.с.24-27)

Відповідно до акту мешканців с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2008 року по 2015 рік проживали однією сім`єю з дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.50)

Актом від 28 березня 2019 року, який складений мешканцями будинку АДРЕСА_12 , встановлено, що ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_3 та своєю матір`ю ОСОБА_15 проживали періодично з 24 червня 2003 року по 18 листопада 2008 року за адресою: АДРЕСА_13 . (том 4 а.с. 231)

З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13 січня 2017 року, слідує, що відповідач та її донька ОСОБА_3 у період 24 червня 2003 року по 18 листопада 2008 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . (том 4 а.с.232-233)

Відповідно до акту від 12 квітня 2019 року, який складений депутатом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в присутності сусідів - мешканців АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , з 01 січня 2008 року по 31 жовтня 2010 року проживають періодично за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . (том 4 а.с.235).

Відповідно до акту від 28 березня 2019 року, який складений депутатом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в присутності сусідів - мешканців АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 разом з дітьми з 01 жовтня 2010 року по день складення акту не проживають за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 . (том 4 а.с.236)

Відповідно до акту від 19 квітня 2019 року, який складений депутатом Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в присутності сусідів - мешканців АДРЕСА_2 мати відповідача ОСОБА_15 в період з січня 2010 року по січень 2013 року проживала періодично, а з січня 2013 року по травень 2014 року постійно, без реєстрації, разом з донькою відповідача ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 (том 4 а.с.237).

Відповідно до акту про проживання осіб у житлі від 25 березня 2021 року, який складений мешканцями с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області завірений старостатом Лозуватської сільської ради, у період з 29 лютого 2008 року по час складення акту, крім відповідача, її дітей та її матері, які проживали у будинку постійно та періодично у відповідні періоди, інші особи, у будинку не проживали та не проживають (том 10 а.с.11-12).

Відповідно до довідки № 01/1 від 10 листопада 2014 року, яка видана ТСЖ «Дарсан-ПАЛАС», з 19 жовтня 2010 року по 10 листопада 2014 року відповідач проживала разом зі своїми дітьми у належній їй на праві власності квартирі за адресою АДРЕСА_6 , що також підтверджується довідкою виданою ТСЖ «Дарсан-Палас» від 10 січня 2017 року № 253/1, згідно якої відповідач разом з трьома дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_6 , з 11 листопада 2014 року по теперішній час (том 9 а.с.123-128).

Відповідно до довідок з медичних закладів, діти відповідача по справі в березні 2012 року зняті з обліку в амбулаторії № 4 КНП «ЦПМСД № 6» у м. Кривий Ріг, у зв`язку зі зміною місця мешкання, виїзд та перебування АДРЕСА_6 та з 03 вересня 2014 року знаходяться під спостереженням лікувального закладу ДБУ «Ялтинська дитяча лікарня. (том 9 а.с.131, 133- 141)

Відповідно до довідок з навчальних закладів діти відповідача з 2014 року навчаються в навчальних закладах в АР Крим (том 9 а.с.147- 159).

З інформації наданої Службою у справах дітей Криворізької районної адміністрації Дніпропетровської області 12 квітня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_2 разом зі своїми дітьми понад 5 років проживає в м. Ялта АР Крим, про що вона інформувала службу у справах дітей в зручний для неї спосіб. (том 4 а.с.238).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у зазначений ним період.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 748/1943/19 (провадження № 61-5155св20) дійшов правого висновку про те, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) вказувала на те, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Отже, встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року № 757/8786/15-ц, від 17 січня 2024 року у справі № справа № 759/14906/18 провадження № 61-466св23.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Разом із цим положеннями ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, зокрема доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в силу положень статей 89, 367 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, й дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з квітня 2004 року по травень 2015 року. Суд обґрунтовано визнав, що надані позивачем докази не є належними та достатніми, а тому не підтверджують факту ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо у цей період.

Доводи апелянта щодо того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є спільними знайомими сторін по справі і які підтвердили наведені позивачем по справі доводи та факт перебування сторін по справі у фактичних шлюбних відносинах не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення позовних вимог позивача, з огляду на наступне.

Так, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16 та в постанові Верховного Суду 23 вересня 2021 року по справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі № 466/3769/16-ц).

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд прийняв до уваги докази, надані відповідачам докази, які були отримані нею на тимчасово окупованій території та видані окупаційною владою, а відтак не можуть бути визнані допустимим доказами по справі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки той факт, що частина письмових доказів, наданих відповідачем, була видана окупаційною владою не свідчать про недостовірність даних, які містяться в таких доказах.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано в період спільного проживання вони не перебували у будь - якому іншому шлюбі, не є належною та достатньою правовою підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а доводи позивача про те, що між ним та відповідачем склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, про те, що вони мали спільне господарство та спільний бюджет, який створювали внаслідок спільної праці, були пов`язані спільним побутом, разом відпочивали та подорожувати, мали спільні права та обов`язки, не підтверджені належними та допустимим доказами в розумінні статей 12,81 ЦПК України

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом не враховано, що сторонами по справі в період їх сумісного проживання як чоловіка та дружини були усиновлені діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки рішеннями Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2009 року, 25 березня 2010 року, 14 вересня 2010 року та 22 березня 2012 року про усиновлення дітей, встановлено, що на час розгляду справ відповідач проживала за адресою: АДРЕСА_2 , тільки разом із дітьми (то 3 а.с.94-97, 99-103, 106-112, 113-116). З аналізу вказаних рішень слідує, що при неодноразових перевірках сімейно-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_2 , які проводилися комісіями у складі представників служби у справах дітей, органу опіки та піклування, не встановлено факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , як чоловіка та дружини, ведення ними спільного господарства, прийняття участі позивача у вихованні дітей. Згідно частини 4 статті 211 Сімейного кодексу України, особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім`єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Отже, вищенаведені норми закону дозволяють усиновлення дітей особами, які проживають однією сім`єю, що спростовує твердження позивача ОСОБА_20 про спільне рішення сторін усиновити дітей.

Той факт, що позивач склав заповіт, згідно якого заповів усе своє майно усиновленим дітям, який 04 липня 2015 року скасований за заявою позивача, не свідчить про спільне проживання сторін однією сім`єю.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що на підтвердження факту перебували у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем він надав фотографії, які свідчать не про романтичність стосунків сторін у справі, як то указано в судовому рішенні, а свідчать про наявність шлюбних відносин між сторонами у справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки надані фото не є достатніми доказами, вони підтверджують факт того, що сторони по справі проводили час разом. Можливо свідчать про те, що між сторонами у певний період часу були близькі, романтичні стосунки як між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами. Проте, на переконання колегії суддів надані позивачем фотокартки не доводять факт, що у заявлений позивачем спірний період між сторонами склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а тим паче не доводять, що вони проживали разом.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.В.Агєєв

В.О.Остапенко

Повне судове рішення складено 30 квітня 2024 року.

Головуючий О.О. Тимченко