Постанова

від 29.04.2024 по справі 380/4698/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 380/4698/20

провадження № К/9901/8245/21, №К/9901/11459/21, К/9901/25472/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор", Приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс" до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчий комітет Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами:

(1) Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (у складі: головуючого судді - Брильовського Р.М.), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №А/857/15378/20) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №А/857/15383/20; у складі: головуючого судді - Коваля Р.Й., суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.);

(2) адвоката Єсіпова Ігоря Анатолійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор», Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (у складі: головуючого судді - Брильовського Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №А/857/15383/20; у складі: головуючого судді - Коваля Р.Й., суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.);

(3) Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року (у складі: головуючого судді - Коваля Р.Й., суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» (далі - ТзОВ "Комтех Аутдор", позивач-1) та Приватна фірма науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (далі - ПФ НВП «Комтех-плюс», позивач-2) звернулися до суду із позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКСУ у Львівській області, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Департамент), Виконавчий комітет Львівської міської ради, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКСУ у Львівській області, допущену при виконанні виконавчих листів з адміністративної справи №813/509/18 про стягнення з Департаменту на користь ТзОВ «Комтех Аутдор» коштів на загальну суму 1 969 799,76 грн (у тому числі 1 870 873,07 грн збитків і 98 926,69 грн судових витрат);

- зобов`язати ГУ ДКСУ у Львівській області відновити виконання цих виконавчих листів, встановити рахунки головного розпорядника коштів окремої бюджетної програми міського бюджету м. Львова для забезпечення виконання рішень судів, з яких належить списати присуджену суму збитків, і вжити дієві заходи для виконання зазначених виконавчих документів у повному обсязі;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКСУ у Львівській області, допущену при виконанні виконавчих листів з адміністративної справи №813/509/18 про стягнення з Департаменту на користь ПФ НВП «Комтех-плюс» коштів на загальну суму 892 613,48 грн (у тому числі 849 919,66 грн збитків і 42 693,82 грн судових витрат);

- зобов`язати ГУ ДКСУ у Львівській області відновити виконання цих виконавчих листів, встановити рахунки головного розпорядника коштів окремої бюджетної програми міського бюджету м. Львова для забезпечення виконання рішень судів, з яких належить списати присуджену суму збитків, і вжити дієві заходи для виконання зазначених виконавчих документів у повному обсязі.

2. Позовні вимоги обґрунтовувалися, зокрема, тим, що відповідач протиправно не виконує виконавчі листи, які видані в адміністративній справі №813/509/18 та перебувають на його виконанні.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

3.1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позов задоволено.

3.2. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовував його тим, що на час розгляду справи по суті положення абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX (далі - Закон №553-IX), на які, як на підставу не проведення безспірного списання коштів, посилався відповідач, визнано неконституційними.

3.3. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача що, ним вживалися заходи щодо виконання зазначених виконавчих документів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази стягнення на користь позивачів коштів на підставі виконавчих листів, виданих судом у справі № 813/509/18, що свідчить про те, що судове рішення не виконане.

3.4. Щодо решти доводів та заперечень учасників справи, суд першої інстанції зазначив, що такі не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

4. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 задоволено частково заяву представника позивачів про розподіл витрат на правничу допомогу у справі № 380/4698/20, стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачів понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі по 7500 грн кожному.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

5.1. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (провадження №А/857/15378/20) апеляційну скаргу ГУ ДКСУ у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 - без змін.

5.2. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції і відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначав, що відповідно до даних Єдиного веб-порталу за спірний період, в т.ч. до набрання чинності Законом № 553-ІХ, відповідачем було допущено проведення боржником платежів, які не були захищеними від безспірного списання і які могли бути списані за виконавчими листами у справі №813/509/18, що вказує на те, що відповідач не вжив у межах своїх повноважень усіх залежних від нього дій з метою виконання судового рішення.

5.3. Доводи відповідача про те, що після подання до суду апеляційної скарги у нього з`явились нові докази на підтвердження правомірності його дій при виконанні ним судових рішень позивачів у справі №813/509/18, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки такі виникли уже після постановлення цього судового рішення, а тому на законність цього судового рішення не впливають; надаючи до суду листи про відновлення безспірного списання за виконавчими листами у справі №813/509/18, апелянт не надав до суду жодних доказів щодо вчинення дій на підтвердження відновлення безспірного списання та вжиття заходів щодо безспірного списання коштів за виконавчими документами стягувачів.

5.4. Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції зобов`язав його вжити дієвих заходів для виконання зазначених вище виконавчих документів у повному обсязі, не врахувавши, що ГУ ДКСУ не є органом примусового виконання рішень та не може виходити за межі своїх повноважень та вживати заходи, які не входять до його компетенції, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за змістом рішення, суд зобов`язав відповідача вжити дієвих заходів для виконання зазначених виконавчих документів у повному обсязі, проте це не означає, що суд зобов`язував його виходити за межі своїх повноважень та вживати заходи, які не входять до його компетенції, а таке тлумачення судового рішення апелянтом є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.

6.1. Іншою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (провадження №А/857/15383/20) апеляційні скарги ТзОВ «Комтех Аутдор», ПФ НВП «Комтех-плюс», ГУ ДКСУ у Львівській області залишено без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 - без змін.

6.2. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що розмір витрат зазначений позивачами не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною роботою у суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи № 380/4698/20 матиме надмірний характер, та з необхідністю відшкодування судових витрат позивачам на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн кожному, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень) на них

7. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ГУ ДКСУ у Львівській області (далі також касатор-1) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням доповнень до касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №380/4698/20 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог.

8.1. В обґрунтування касаційної скарги щодо судових рішень по суті спору скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносин (зокрема, визнання протиправною бездіяльність органів казначейства при виконанні ними судових рішень, боржниками за якими є державні органи, державні підприємства, установи, організації і органи місцевого самоврядування), а саме застосування статті 25 Бюджетного Кодексу України, частин другої та четвертої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 з урахуванням положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

8.2. Касатор-1 зазначає, що судами не взято до уваги документів, що містяться в матеріалах справи, доводи Казначейства, не зазначено мотивів неврахування таких, та при цьому відсутнє чітке обґрунтування законодавства, на підставі якого суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення.

8.3. Скаржник указує на те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано в повному обсязі, чи вчинило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії, спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості для цього; судами не враховано, що ГУ ДКСУ у Львівській області діяло в межах чинного законодавства, воно не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником виконавчого провадження, і відповідно, не здійснювало заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, тощо.

8.4. Касатор-1 зауважує, що з огляду на прийняття 28.08.2020 Конституційним судом України рішення за №10-р/2020, було відновлене безспірне списання коштів за виконавчими листами позивачів.

9. Щодо зобов`язання відповідача відновити виконання виконавчих листів, скаржник зазначає, що на день ухвалення рішення суду першої інстанції ним вже було відновлено виконання виконавчих документів позивачів, про що свідчать відповідні листи.

10. Касатор-1 указує також на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про «зобов`язання встановити рахунки головного розпорядника коштів окремої бюджетної прогами міського бюджету м. Львова для забезпечення рішень судів».

11. Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції про його перегляд, із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, касатор-1 зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, висловлені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №817/1889/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а саме що відшкодування коштів на адвокатські послуги відбувається, якщо особа вчасно не надала необхідні докази.

12. Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, касатор-1 зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 12.11.2019 у справі №904/4494/18.

13. Відзиву на касаційні скарги відповідача від сторони позивачів до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

14. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції про його перегляд, адвокат Єсіпов Ігор Анатолійович - представник позивачів (далі також - касатор-2) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (провадження №А/857/15383/20) у частині відмови у розподілі понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 76 662, 5 грн., а також судового збору на загальну суму 5 465, 22 грн, що разом становить 82 127, 72 грн, і ухвалити в цій частині нове рішення у формі постанови, яким:

Стягнути з відповідача на користь позивача-1 38 331, 25 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2 732, 61 грн. судового збору;

Стягнути з відповідача на користь позивача-2 38 331, 25 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2 732, 61 грн. судового збору.

15. У касаційній скарзі представник позивачів зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №804/8237/17, від 03.03.2021 у справі №320/4182/20, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, в додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі N640/10548/19, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20) та у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

16. Окрім цього, в обґрунтування касаційної скарги представник позивачів, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо деяких питань застосування частин 5-7 статті 134 КАС України та відповідних положень Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, а саме стосовно питань:

- як повинен визначатись суд, з метою розподілу ним судових витрат, час, витрачений адвокатом на участь у судовому засіданні, у разі затримки початку цього судового засідання з незалежних від адвоката причин, та чи суперечить засадам справедливості та балансу інтересів учасників судових проваджень розподіл судових витрат, витрачених відповідним учасником справи на участь у судовому засіданні його адвоката відповідно до їх домовленості про гарантовану мінімальну оплату такої участі;

- чи належить, з метою розподілу судових витрат, співвідносити витрати учасника справи на професійну правничу допомогу з ціною немайнового позову;

- в яких межах суд повинен оцінювати співмірність витрат на оплату послуг адвоката за клопотанням зацікавленої сторони справи про зменшення розміру витратна правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, у тих випадках, коли таким клопотанням заявляється, власне, не про зменшення їх розміру, а про відмову в їх розподілі взагалі, та/або коли таким клопотанням відповідна сторона заперечує конкретно лише певну частину цих витрат, проте вимагає відмовити у стягненні всіх витрат взагалі;

- як повинен розподілити суд понесені позивачем судові витрати при задоволенні позову, якщо під час розгляду справи йому було відмовлено у задоволенні деяких процесуальних заяв;

- у чому полягає критерій реальності витрат на професійну правову допомогу;

- чи повинен суд при зменшенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню з іншої сторони у порядку їх розподілу, чітко обґрунтувати розмір присуджених до відшкодування сум, та/або сум, які не підлягають розподілу;

- чи є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права будь-який фрагмент мотивувальної частини постанови суду касаційної інстанції, яким вона обґрунтована, чи тільки той, в якому чітко зазначена норма (и) права, якої (их) він стосується, тощо.

17. У відзивах на касаційну скаргу представника позивачів, відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги позивачів.

18. ГУ ДКСУ у Львівській області звернулося до Верховного Суду також із клопотанням, в якому відповідач просить врахувати, що за заявами позивачів відкликано виконавчі листи у справі №813/509/18 і ці виконавчі листи повернуто листами ГУ ДКСУ у Львівській області.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.03.2021, від 02.04.2021, від 12.07.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М, Мельник-Томенко Ж.М.

20.1. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ГУ ДКСУ у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (провадження №А/857/15378/20), а ухвалою Верховного Суду від 09.11.2021 - на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (провадження №А/857/15383/20) у справі №380/4698/20 (касаційне провадження №К/9901/8245/21).

20.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотань ГУ ДКСУ у Львівській області про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень від 09.03.2021, від 25.05.2021, від 03.06.2022 та від 06.06.2022. Іншою ухвалою Верховного Суду від 09.06.2022 клопотання ГУ ДКСУ у Львівській області від 08.06.2022 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №380/4698/20 повернуто без розгляду.

21. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Єсіпова Ігора Анатолійовича - представника ТзОВ «Комтех Аутдор», ПФ НВП «Комтех-плюс» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (провадження №А/857/15383/20) у справі №380/4698/20 (касаційне провадження №К/9901/11459/21).

22. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ГУ ДКСУ у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №380/4698/20 (касаційне провадження №К/9901/25472/21).

23. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 касаційні скарги відповідача та представника позивачів об`єднано в одне касаційне провадження, підготовчі дії у справі закінчено та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.09.2019 рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №857/11475/19, з урахування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019, позов ТзОВ «Комтех Аутдор» та ПФ НВП «Комтех-плюс» до Департаменту економічного розвитку ЛМР, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», про визнання протиправними і скасування наказів, відшкодування шкоди, зобов`язання утриматися від вчинення дій, задоволено частково:

- визнано протиправними і скасовано повністю накази Департаменту економічного розвитку ЛМР від 18.01.2018 про демонтаж рекламних конструкцій ТОВ "Комтех Аутдор" за №№ 11-Д, 13-Д, 14-Д, 15-Д, 16-Д,18-Д, 20-Д, 22-Д, 23-Д, 24-Д, 26-Д, 27-Д, 28-Д, 29-Д, 30-Д;

- зобов`язано Департамент економічного розвитку ЛМР вжити заходи на відшкодування збитків, завданих ТзОВ «Комтех Аутдор» внаслідок реалізації наказів про демонтаж рекламних конструкцій від 18.01.2018 №№ 11-Д, 13-Д, 14-Д, 15-Д, 16-Д,18-Д, 20-Д, 22-Д, 23-Д, 24-Д, 26-Д, 27-Д, 28-Д, 29-Д, 30-Д;

- визнано протиправними та скасовано повністю накази Департаменту економічного розвитку ЛМР від 18.01.2018 про демонтаж рекламних конструкцій ПФ НВП «Комтех-плюс» за №№ 8-Д, 9-Д, 10-Д, 12-Д, 17-Д, 19-Д, 25-Д;

- зобов`язано Департамент економічного розвитку ЛМР вжити заходи на відшкодування збитків, завданих ПФ НВП «Комтех-плюс» внаслідок реалізації наказів про демонтаж рекламних конструкцій від 18.01.2018 №№ 8-Д, 9-Д, 10-Д, 12-Д, 17-Д, 19-Д, 25-Д;

- стягнуто з Департаменту економічного розвитку ЛМР (79035, м. Львів, пл. Ринок, 1; ІКЮО 34814859) на користь ТОВ «Комтех Аутдор» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 109/316; ІКЮО 33533697) судові витрати в сумі 26 574 грн 77 коп;

- стягнуто з Департаменту економічного розвитку ЛМР (79035, м. Львів, пл. Ринок, 1; ІКЮО 34814859) на користь ПФ НВП «Комтех-плюс» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 108/46; ІКЮО 30052037) судові витрати в сумі 12 420 грн 52 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25. На виконання цього рішення суду Львівський окружний адміністративний суд видав у справі №813/509/18 виконавчі листи від 18.02.2020:

- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ТзОВ «Комтех Аутдор» 26 574,77 грн судових витрат;

- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ТзОВ «Комтех Аутдор» 24 295,73 грн судових витрат;

- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ТзОВ «Комтех Аутдор» 1 870 873,07 грн завданих збитків;

- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь ТзОВ «Комтех Аутдор» 48 056,19 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМП на користь НВП «Комтех-плюс» 12 420,52 грн судових витрат;

- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь НВП «Комтех-плюс» 10 387,98 грн судових витрат;

- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь НВП «Комтех-плюс» 849 919,66 грн завданих збитків;

- про стягнення з Департаменту економічного розвитку ЛМР на користь НВП «Комтех-плюс» 19 885,32 грн витрат на професійну правничу допомогу.

26. 06 березня 2020 року ТзОВ «Комтех Аутдор» та НВП «Комтех-плюс» звернулися до ГУ ДКСУ у Львівській області із заявами № 30-03/20 та № 25-03/20 про прийняття до виконання вказаних виконавчих листів; такі заяви були прийняті останнім до розгляду та зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції за №№ 14-19-2415 та 14-19-2416.

27. 10 березня 2020 року після здійснення попереднього розгляду поданих позивачами заяв і доданих документів та проведення їх правової експертизи, ці документи були передані на виконання до іншого структурного підрозділу ГУ Казначейства - Управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів для проведення безспірного списання коштів.

28. Того ж дня відповідач провів платежі з реєстраційного рахунку боржника - Департаменту економічного розвитку ЛМР №UA668201720344230002000020170 за КПКВКМБ 2710160 «Керівництво і управління у сфері економіки».

29. Надалі ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало на адресу Департаменту запит від 11.03.2020 № 07.2.-11/1989, у якому просило протягом трьох робочих днів з дати отримання надати інформацію щодо кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких буде здійснюватися безспірне списання коштів. Проте, Департамент протягом встановленого терміну не надав інформацію, пов`язану з виконанням рішення про стягнення коштів та не подав обґрунтовану заяву щодо незгоди здійснення безспірного списання коштів, а тому ГУ ДКСУ у Львівській області повторно скерувало запит від 17.03.2020 № 07.2-11/2218.

30. 23 березня 2020 року ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало до Департаменту повідомлення про здійснення безспірного списання коштів № 07.2-11/2371, у якому повідомило, що відповідно до абзацу 1 пункту 28 Порядку №845 безспірне списання коштів буде здійснюватися з реєстраційних рахунків Департаменту економічного розвитку ЛМР:

- UA728201720344200003000020170 за КПКВКМБ 2717693 «Інші заходи, пов`язані з економічною діяльністю»,

- UA668201720344230002000020170 за КПКВКМБ 2710160 «Керівництво і управління у сфері економіки»,

- UA058201720344270004000020170 за КПКВКМБ 2717610 «Сприяння розвитку малого та середнього підприємництва», КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».

31. У зв`язку з відсутністю коштів у Департаменту для стягнення по вищезазначених виконавчих документах, ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало вимогу від 27.03.2020 № 07.2-11-06/2470 щодо необхідності здійснення боржником дій, спрямованих на виконання судових рішень.

32. 24 квітня 2020 року Департамент скерував на адресу ГУ ДКСУ у Львівській області листа за № 23-вих.-31713, яким повідомив, що Львівська міська рада знаходиться в непростій фінансовій ситуації, тому Департамент звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення та подав до Касаційного адміністративного суду Верховного суду України клопотання про зупинення виконання судового рішення до розгляду касаційної скарги Департаменту на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №813/509/18.

33. 15 травня 2020 року ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало на адресу позивачів листи за №№ 04-08/1/3712 та 04-08/1/3709 про зупинення безспірного списання за виконавчими документами у справі №813/509/18 з підстав прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України па 2020 рік», яким установлено, що тимчасово, з дня набрання чинності цього Законом, до 01 січня 2021 року не застосовується частина перша статті 25 БК України, якою передбачено здійснення Казначейством України безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

34. 02.09.2020 ГУ ДКСУ у Львівській області скерувало на адресу позивачів листи за №№ 04-08/1/6279 та 04-08/1/6275 про відновлення безспірного списання за виконавчими документами у справі №813/509/18.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

37. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень у цій справі та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

38. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

40. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону №1404-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

41. Відповідно до статті 6 Закону №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

42. Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 №215 (далі - Положення №215) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

43. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (пункт 2 Положення №215).

44. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

45. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

46. Приписами пункту 2 Порядку №845 визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

47. Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

48. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Порядку №845 органи Казначейства, зокрема, вживають заходів до виконання виконавчих документів.

49. Відповідно до пункту 5 Порядку №845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів (підпункт 4); відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком (підпункт 6); вживати інших заходів до виконання виконавчих документів (підпункт 7).

50. Згідно з пунктом 8 Порядку №845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

51. Відповідно до пункту 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

52. Згідно із положеннями пункту 28 Порядку №845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

Коди класифікації видатків бюджету та рахунки не визначаються органом Казначейства на період дії особливого періоду та (або) проведення антитерористичної операції на території України або в окремих її місцевостях, а також здійснення відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях щодо Міноборони, МВС, СБУ, інших органів військового управління, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Управління державної охорони, Національної гвардії, Національної поліції, ДСНС, а також їх територіальних органів (підрозділів), установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, військових частин.

У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

Визначені коди класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів, можуть бути змінені органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника.

53. Відповідно до пункту 29 Порядку №845 у разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

Якщо боржник, який є одержувачем бюджетних коштів, повідомляє про те, що заборгованість за виконавчими документами не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою, які їх уповноважили виконувати, та надає документи, які це підтверджують, орган Казначейства повертає виконавчі документи стягувачу для стягнення таких коштів через органи виконавчої служби.

54. Відповідно до абзацу першого пункту 30 Порядку №845 на період встановлення даних, зазначених у пункті 29 цього Порядку, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у пункті 25 цього Порядку.

55. Згідно з пунктом 31 Порядку №845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

Безспірне списання коштів здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.

На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку.

Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.

56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.03.2020 позивачі звернулися до ГУ ДКСУ у Львівській області із заявами № 30-03/20 та № 25-03/20 про прийняття до виконання вказаних виконавчих листів; такі заяви були прийняті останнім до розгляду та зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції. 10.03.2020 після здійснення попереднього розгляду поданих позивачами заяв і доданих документів та проведення їх правової експертизи, ці документи були передані на виконання до іншого структурного підрозділу ГУ Казначейства - Управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів для проведення безспірного списання коштів.

57. Положенням абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення Закону №553 передбачено, що з дня набрання чинності Законом №553 (18 квітня 2020 року) і до 01 січня 2021 року тимчасово не застосовується частина перша статті 25 Бюджетного кодексу України, згідно з якою «Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду».

58. Згодом, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 28.08.2020 №10-р/2020 (далі - Рішення), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX; положення, зокрема, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

59. Таким чином, протиправну бездіяльність відповідача слід було досліджувати в період з дати отримання виконавчих листів позивачів до дня набрання чинності Законом №553 (18 квітня 2020 року) та в період після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 28.08.2020 №10-р/2020, тощо.

60. Верховний Суд зауважує, що згідно усталеного підходу, який знаходить своє підтвердження у судових рішеннях суду касаційної інстанції у справах із подібним предметом спору, де стороною є органи Казначейства, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності органом Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з`ясувати, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості.

Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Верховний Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Разом з цим, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів за судовим рішенням, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Казначейство допустило протиправну бездіяльність.

61. Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.05.2019 №688/4324/16-а, від 06.11.2019 № 803/1449/16, від 12.12.2019 у справі № 820/5571/15 та підтримана, зокрема, у постанові від 17.06.2020 у справі №813/4802/17.

62. Доходячи висновків про допущення відповідачем протиправної бездіяльності при виконанні виконавчих листів позивачів по №813/509/18, суд першої інстанції виходив з того, що Казначейством так і не було проведено безспірне списання коштів. Відхиляючи доводи відповідача що, останнім вживалися заходи щодо виконання зазначених виконавчих документів, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази стягнення в користь позивачів коштів на підставі виконавчих листів, виданих Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/509/18, що свідчить про те, що судове рішення не виконане.

63. Залишаючи без змін таке судове рішення, суд апеляційної інстанції, зокрема, указував, що відповідач не вчинив жодних заходів щодо безспірного списання коштів відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що відповідно до даних Єдиного веб-порталу за спірний період, в т.ч. до набрання чинності Законом №553-ІХ відповідачем було допущено проведення боржником платежів, які не були захищеними від безспірного списання і які могли бути списані за виконавчими листами у справі № 813/509/18, що вказує на те, що відповідач не вжив у межах своїх повноважень усіх залежних від нього дій з метою виконання судового рішення.

64. Верховний Суд вважає передчасними наведені висновки, з огляду на таке.

65. По-перше, на підставі положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини слідує, що запорукою проведення безспірного списання коштів Казначейством з відповідних рахунків боржника, є насамперед, наявність відповідних коштів на цих рахунках. Сам факт відсутності доказів стягнення на користь позивачів коштів на підставі виконавчих листів у справі № 813/509/18, не може свідчити про допущення протиправної бездіяльності органом Казначейства, без дослідження об`єктивних причин непроведення безспірного списання коштів відповідачем. Слід також наголосити на тому, що органи Казначейства не є органами примусового виконання судових рішень, не є стороною виконавчого провадження і не здійснюють заходів з примусового виконання судових рішень, тощо.

66. По-друге, зазначивши, що відповідачем було допущено проведення боржником платежів, які не були захищеними від безспірного списання і які могли бути списані за виконавчими листами у справі № 813/509/18, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги положення абзацу другого пункту 25 Порядку №845.

67. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не в повній мірі надано оцінку обставинам і доводам відповідача, які останній викладав, зокрема, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, а саме, що ним:

1) у відповідності до пункту 8 Порядку №845:

- 06 березня 2020 року прийнято до розгляду та зареєстровано виконавчі документи у справі №813/509/18;

- 10 березня 2020 року здійснено попередній розгляд документів, в післяопераційний час передано дані документи до Управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів;

2) відповідно до вимог пунктів 28-29 Порядку №845:

- 11 березня 2020 року сформовано та надіслано боржнику запит від 11.03.2020 №07.2.-11/1989 відповідно до вимог пункту 29 Порядку №845;

- 17 березня 2020 повторно скеровано запит від 17.03.2020 №07.2-11/2218, оскільки боржник протягом встановленого терміну не надав інформацію, пов`язану з виконанням рішення про стягнення коштів;

3) на період встановлення даних, з 11.03.2020 відповідачем проводилися платежі за платіжними дорученнями боржника відповідно до вимог пункту 30 Порядку №845, а саме не проводилися платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у пункті 25 Порядку №845;

4) відповідно до вимог пунктів 28-29 Порядку №845:

- 23 березня 2020 року за №07.2-11/2371 скеровано боржнику повідомлення про здійснення безспірного списання коштів, згідно якого було визначено, що у відповідності до абзацу першого пункту 28 Порядку №845, безспірне списання коштів буде здійснюватися з реєстраційних рахунків Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з відповідними рахунками;

5) відповідно до пункту 31 Порядку №845, зважаючи на те, що у боржника були відсутні кошти для стягнення по виконавчих документах та з метою їх виконання, 27.03.2020 за №07.2-11-06/2470 скеровано боржнику вимогу щодо необхідності здійснення боржником дій, спрямованих на виконання судових рішень.

68. Відповідач також зазначав, що Казначейством здійснювалися проведення платежів лише передбаченими пунктом 25 Порядку №845, оплата інших платіжних доручень не здійснювалося.

69. Відповідач зауважував, що з огляду на прийняття Конституційним Судом України Рішення від 28.08.2020, Казначейство відновило процедуру безспірного списання коштів за виконавчими листами позивачів, про що було повідомлено позивачів листами, які долучені до матеріалів справи.

70. Наведеним вище обставинам і доказам, що містяться в матеріалах справи, судом першої та апеляційної інстанції оцінки надано не було.

71. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

72. Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами, зокрема, не з`ясовано всі обставини справи, які можуть мати значення для правильного її вирішення, і не надано оцінки усім зібраним у справі доказам. А тому, доводи касаційної скарги ГУ ДКСУ у Львівській області частково знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

73. Згідно пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, тощо.

74. Враховуючи зазначене, перевіривши за матеріалами справи та доводами касаційних скарг, які стали підставами для відкриття даних касаційних проваджень, правильність застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, на підставі пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.

75. Під час нового розгляду необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення, надавши оцінку всім зібраним у справі доказам.

76. З урахуванням наведеного, Суд не надає оцінки доводам і вимогам касаційних скарг на додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції за результатом перегляду такого додаткового рішення та додаткову постанову, з огляду на те, що додаткове рішення за своєю природою є невід`ємною частиною основного рішення і підлягає скасуванню разом із судовими рішеннями по суті даного публічно-правового спору.

77. Колегія суддів вважає, що в Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

78. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (провадження №К/9901/8245/21, К/9901/25472/21) задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу адвоката Єсіпова Ігоря Анатолійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор», Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» (провадження №К/9901/11459/21) задовольнити частково.

3. Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №А/857/15378/20), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №А/857/15383/20) та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі №380/4698/20.

4. Справу №380/4698/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду