Постанова

від 30.04.2024 по справі 826/3440/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 826/3440/17

касаційне провадження № К/9901/65536/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 (суддя Качур І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі за позовом Приватного підприємства "Промо бізнес груп" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Промо бізнес груп" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016 №0006021402 та №0006011402.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Тіара-Груп", ТОВ "Греміс". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 19.10.2016 №0006021402, №0006011402.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємством правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статей 44, 134, 135, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 6, 8, 9, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України у редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав ненадання платником первинних документів в підтвердження господарських взаємовідносин із зазначеними вище контрагентами, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт, послуг), відсутність інформації по ланцюгу постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей, ненадання первинних документів в підтвердження господарських взаємовідносин з ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Тіара-Груп", які були вилучені в межах кримінального провадження №12015100080008058 від 14.08.2015.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.04.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 30.04.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Стратегічний партнер", АК-ТОВ "УПК-Аудит ЛТД", ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Тіара-Груп", ТОВ "Греміс" за період з 01.01.2015 по 31.07.2015, за результатами якої складено акт від 23.05.2016 №220/26-15-14-02-04/35704661.

Не погоджуючись із висновками зазначеного акту перевірки, позивачем подано заперечення до цього акту від 30.05.2016 за вих. № 30-05/1, за наслідками розгляду яких контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку з питань, поданих у запереченні, за результатом якої складено акт від 21.09.2016 № 399/26-15-14-02-04/35704661 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 198.3 статті 189 ПК України, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток на суму 776790,00 грн та податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 863100,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано до відповідача заперечення на зазначений акт, за наслідками розгляду яких відповідач листом від 13.10.2016 № 22220/26-15-14-02-04 частково прийняв до уваги зауваження позивача та залишив без змін лише висновки акту перевірки частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Тіара-Груп", ТОВ "Греміс".

На підставі висновків акта перевірки з урахуванням розгляду заперечень до нього, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016: №0006011402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 73959,00 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 59167,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14792,00 грн; № 0006021402, яким платнику зменшено суму податкового кредиту за лютий 2015 року на суму 181487,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2016 №28307/6/99-11-01-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про вказані вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов з підстав відсутності деяких первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій, наявності недоліків у первинних документів, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, аналізу даних з інформаційних баз за перевіряємий період, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт, послуг), відсутність інформації по ланцюгу постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктами «а», «б», пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Грант Буд" на підставі договору про надання послуг від 03.02.2015 № 03-02, предметом якого є надання послуг по моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно наступних медичних препаратів: ТМ "Аффіда Форт", ТМ "Фервекс", "Грипекс", "Ібупром".

На підтвердження виконання умов договору та надання відповідних послуг позивачем надано до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення, детальний звіт про результати виконаних робіт, який містить детальний опис наданої на користь позивача послуги, перелік міст де були проведені дослідження та кількість опитаних провізорів; кількісні дані щодо кожного з лікарських препаратів щодо якого було проведено дослідження: дані щодо поставлених для дослідження запитання; етапи виконання дослідження; задачі дослідження.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується використання придбаних позивачем послуг (робіт) у його господарській діяльності, надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або інші суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність окремих документів, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, зокрема, змісту робіт, послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних робіт (послуг), руху активів, колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника на відсутність доказів використання робіт (послуг) у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Також, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Тіара-Груп" (колишнє найменування - ТОВ "Люксар Сістемз", останнє найменування - ТОВ "Бертріс") (далі по тексту - ТОВ "Бертріс").

Судами установлено, що під час перевірки позивачем повідомлено відповідача, що документи по взаємовідносинам з вищезгаданими суб`єктами господарської діяльності були вилучені працівниками правоохоронних органів у вересні 2015 року. На підтвердження цієї інформації до перевірки надано копію протоколу огляду документів від 29.09.2015, проведеного слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 під час розслідування кримінального провадження №12015100080008058 від 14.08.2015 у приміщенні службового кабінету № 320 слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Так, в акті перевірки зазначено, що зі змісту протоколу було виявлено, що гр. ОСОБА_2 добровільно надала до огляду документи (договори з додатками, акти, звіти, рахунки-фактури) по взаємовідносинам з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бертріс" (ТОВ "Тіара-Груп"), проте не зазначено, що саме оригінали документів чи їх копії; описані під час огляду документи були вилучені старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 (підстави для вилучення не зазначені), гр. ОСОБА_2 вимогу про надання копій документів, які були вилучені, не заявляла.

Також, контролюючий орган вказав, що протокол огляду документів від 29.09.2015 складений з порушенням вимог КПК України по документам, які не мають суттєвого значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні від 14.08.2015 №12015100080008058, не може слугувати причиною ненадання на перевірку документів (або їх копій), які підтверджують взаємовідносини ПП "Промо Бізнес Груп" з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бєртріс".

Водночас, відповідач посилається на інформацію, отриману від інших податкових органів, зокрема, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП "Альфа-ВІП" по взаємовідносинам з контрагентами.

Відповідачем зроблено висновок про те, що не надані позивачем під час перевірки документи слугують підтвердженням того, що Підприємство по начебто отриманим від ПП "Альфа-Віп" послугам у січні 2015 року неправомірно віднесло до складу податкового кредиту (консультування стосовно стандартів мерчандайзингу, аналіз ринку послуг маркетингових досліджень для використання у власній господарській діяльності).

Згідно інформації, що міститься в базі ДФС по ТОВ "Бєртріс", контролюючим органом встановлено, що реєстрація керівника у зоні АТО, кількість та розташування товариств, якими він одночасно керує опосередковано, підтверджують нереальність господарської діяльності ТОВ "Бєртріс". На думку відповідача, не надані під час перевірки документи слугують підтвердженням того, що Підприємство по начебто отриманим від ТОВ "Бєртріс" послугам відсутні об`єкти оподаткування по операціях з придбання послуг призначених для подальшого перепродажу іншим підприємствам та організаціям.

Інших доводів та обставин акт перевірки не містить. При цьому, з акту перевірки вбачається, що відповідачем взагалі не аналізувалися умови та характер спірних операцій позивача з ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Бертріс", жодні первинні документи перевіряючими не досліджувалися.

За правилами пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом (пункт 85.1 статті 85 ПК України).

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (пункт 85.5 статті 85 ПК України).

Пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.9 статті 85 ПК України передбачено, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З наведеного слідує, що в разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 під час розслідування кримінального провадження №12015100080008058 від 14.08.2015 вилучено первинно-господарські документи щодо відносин Підприємства з ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Бертріс" за період, що перевірявся.

Всупереч вищенаведених норм податкового законодавства, відповідач не виконав обов`язку, передбаченого пунктом 85.9 статті 85 ПК України, зокрема, не переніс проведення перевірки до отримання вилучених правоохоронними органами копій документів або забезпечення доступу до первинно-господарських документів по взаємовідносинах позивача з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бєртріс", а перевірку проведено виключно на підставі податкової інформації з проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, без наявності та дослідження відповідних первинних документів.

Правильним є висновок судів першої тт апеляційної інстанцій, що в даному випадку фактично документальна перевірка платника по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами не відбувалася, оскільки податковим органом не досліджено первинно-господарські документи позивача по взаємовідносинах з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бєртріс". А тому, висновки акту перевірки щодо відсутності реальності настання правових наслідків по взаємовідносинам позивача з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бєртріс", які зроблені відповідачем без належної перевірки первинно-господарських документів платника податків, є передчасними.

Також, колегія суддів враховує, що під час апеляційного розгляду справи податковим органом не надано належних доказів які б підтвердили неправомірні дії слідчого щодо вилучення первинної документації у позивача по взаємовідносинам із ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Бєртріс".

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводами касаційної скарги не спростовуються висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган в касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк С.С. Пасічник