Рішення

від 26.02.2018 по справі 826/3440/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/3440/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства Промо Бізнес Груп до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось приватне підприємство Промо Бізнес Груп (далі - позивач, ПП Промо Бізнес Груп ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016 №0006021402 та №0006011402.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції в зазначений період, що дає право на формування податкового обліку та валових витрат. Позивач зазначає, що спірні операції з поставки фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що встановлені при перевірці позивача порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 13.07.2017), суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Промо Бізнес Груп (код ЄДРПОУ 35704661) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Стратегічний партнер (код 33147220), АК-ТОВ УПК-Аудит ЛТД (код 30674018), ПП Альфа-ВІП (код 37674084), ТОВ Тіара-Груп (код 39245550), ТОВ Греміс (код 38751054) за період з 01.01.2015 по 31.07.2015, за результатами якої складено акт від 23.05.2016 №220/26-15-14-02-04/35704661.

Не погоджуючись із висновками акту від 23.05.2016 № 220/26-15-14-02-04/35704661 позивачем подано заперечення на зазначений акт від 30.05.2016 вих. № 30-05/1.

Відповідач, розглянувши заперечення позивача, 21.09.2016 проведено документальну позапланову перевірку з питань, поданих у запереченні, за результатом якої складено акт від 21.09.2016 № 399/26-15-14-02-04/35704661.

Згідно висновків акту від 21.09.2016 № 399/26-15-14-02-04/35704661 зазначено, що перевіркою встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 198.3 статті 189 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП Промо Бізнес Груп занижено податок на прибуток на суму 776 790 грн. та податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 863 100 грн.

Не погоджуючись із висновками акту від 21.09.2016 № 399/26-15-14-02-04/35704661 позивачем подано відповідачу заперечення на зазначений акт від 03.10.2016 вих. №3-10/1.

За результатом розгляду заперечень позивача, листом від 13.10.2016 № 22220/26-15-14-02-04 Головне управління ДФС у м. Києві про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 21.09.2016 № 399/26-15-14-02-04/35704661 частково прийняла до уваги зауваження позивача та залишила без змін лише висновки акту в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Альфа-ВІП (код 37674084), ТОВ Тіара-Груп (код 39245550), ТОВ Греміс (код 38751054).

На підставі вказаних висновків, відповідачем 19.10.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0006011402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 959,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 59 167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 792,00 грн.; № 0006021402, яким зменшено суму податкового кредиту за лютий 2015 року на суму 181 487,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішенням, позивач подав скаргу до від 04.11.2016 вих. № 04-11/1 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2016 № 28307/6/99-11-01-02-25 результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.10.2016 №№ 0006021402, 0006011402 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 167 грн. та завищено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та податкового кредиту на 181 487 грн.

Так, за період, що перевірявся, позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Грант Буд (код ЄДРПОУ 38751054) на підставі договору про надання послуг від 03.02.2015 № 03-02, де ТОВ Грант Буд надано послуги по моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно наступних медичних препаратів: ТМ Аффіда Форт , ТМ Фервекс , Грипекс , Ібупром .

На підтвердження виконання умов договору та надання відповідних послуг позивачем додано до матеріалів справи детальний звіт про результати виконаних робіт, акт здачі-прийняття робіт № 42 від 25.02.2015 на загальну суму 21 000 грн., акт здачі-прийняття робіт № 43 від 25.02.2015 на загальну суму 159 000 грн.

За результатами наданих ТОВ Грант Буд на користь позивача послуг виписані податкові накладні: від 25.02.2015 № 42 на загальну суму 21 000 грн., у тому числі ПДВ - 3500 грн., від 25.02.2015 №43 на загальну суму 159 000 грн., у тому числі ПДВ - 26 500 грн.

Позивач оплату зазначених вище послуг здійснив в повному обсязі, що підтверджується: платіжним дорученням від 26.02.2015 № 406, від 26.02.2015 № 407.

Однак, відповідачем в акті перевірки зазначено, що ТОВ Грант Буд (код ЄДРПОУ 38751054) перереєстровувалось з м. Києва до м. Василькова, двічі змінювало найменування - ТОВ Греміс , остання - ТОВ БК Алекс-Буд та має стан 30 - в стані переходу до іншої ДПІ.

Основний вид діяльності підприємства - будівництво житлових і нежитлових будівель. Директором, на час проведення господарських операцій, був ОСОБА_2, на час проведення перевірки - ОСОБА_3, який одночасно є керівником, головним бухгалтером та засновником трьох підприємств у м. Суми, двох підприємств у м. Кіровограді, трьох підприємств у м. Вінниці, трьох підприємств у м. Чернівцях, одного підприємства у м. Рівному, одного підприємства у м. Харкові, якими він одночасно керує.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що платником під час перевірки документи надані з дефектністю (з урахуванням вищевказаних даних), які підтверджують, що у ПП Промо Бізнес Груп по начебто отриманим від ТОВ БК Алекс-Буд послугам з моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно визначених медичних препаратів у лютому 2015 року відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання послуг призначених для подальшого перепродажу іншим підприємствам та організаціям (ПП Дельта Медікел ).

Разом з тим, до матеріалів справи позивачем залучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договір про надання послуг, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, звіт про результати виконаних робіт, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Щодо твердження контролюючого органу відносно наявності в звітах про виконані послуги критеріїв якості та оцінки результатів, інформації про проведені тренінги з виконавцями, узгоджені форми звітності тощо, суд зазначає, що копії вказаного звіту та актів здачі прийняття робіт містять детальний опис наданої на користь позивача послуги та містять всі необхідні реквізити первинного документа.

Надані звіти про виконані послуги по взаємовідносинах з ТОВ Грант Буд містять міста, де були проведені дослідження та кількість опитаних провізорів; кількісні дані щодо кожного з лікарських препаратів щодо якого було проведено дослідження; дані щодо поставлених для дослідження запитання; етапи виконання дослідження; задачі дослідження.

З приводу встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, як пояснив позивач, замовлені ПП Промо Бізнес Груп у ТОВ Грант Буд маркетингові послуги були використані у власній господарській діяльності, що відповідає основним видам діяльності позивача.

Що стосується наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, слід відзначити, що як ПП Промо Бізнес Груп так і ТОВ Грант Буд на момент здійснення господарських операцій були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено суду обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із контрагентом.

Також, з урахуванням сутності операцій відповідачем не доведено недостатності кількості у контрагентів трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. В контексті цього не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов та ресурсів, у т.ч. трудових, необхідних для здійснення операцій.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

Посилання податкового органу на те, що реєстрації керівника ТОВ Грант Буд у зоні АТО та те, що він являється директором ще кількох товариства не беруться до уваги, оскільки реєстрація керівника не може бути підставою для встановлення нереальності здійснення господарської операції. При цьому, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Таким чином, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого частини другої статті 77 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод у спірному періоді, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціями, а відтак відповідачем не доведено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 167 грн.

Стосовно господарських операцій, які були здійсненні в період, що перевірявся, між позивачем та ПП Альфа-ВІП (код ЄДРПОУ 37674084), ТОВ Тіара-Груп (код ЄДРПОУ 39245550) (колишнє найменування - ТОВ Люксар Сістемз , останнє найменування - ТОВ Бертріс ) (далі по тексту - ТОВ Бертріс ) податковим органом зроблено висновок про відсутність та нереальність вказаних господарських операцій, оскільки по взаємовідносинам з ПП Альфа-ВІП та ТОВ Бертріс документи за перевіряємий період позивачем до перевірки надані не були.

Під час перевірки позивачем повідомлено відповідача, що документи по взаємовідносинам з вищезгаданими товариствами були вилучені працівниками правоохоронних органів у вересні 2015 року. На підтвердження цієї інформації до перевірки надано копію протоколу огляду документів від 29.09.2015, проведеного слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві старшим лейтенантом міліції Драчуком Юрієм Петровичем під час розслідування кримінального провадження №12015100080008058 від 14.08.2015 у приміщенні службового кабінету № 320 слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

В акті перевірки зазначено, що зі змісту протоколу було виявлено, що гр. ОСОБА_5 добровільно надала до огляду документи (договори з додатками, акти, звіти, рахунки-фактури) по взаємовідносинам з ПП Альфа-ВІП та ТОВ Бертріс (ТОВ Тіара-Груп ), проте не зазначено, що саме оригінали документів чи їх копії; описані під час огляду документи були вилучені старшим лейтенантом міліції Драчуком Ю. П. (підстави для вилучення не зазначені), гр. ОСОБА_5 вимогу про надання копій документів, які були вилучені не заявляла.

Окрім того, податковий орган вказав, що протокол огляду документів від 29.09.2015 складений з порушенням вимог КПК України по документам, які не мають суттєвого значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні від 14.08.2015 №12015100080008058, не може слугувати причиною ненадання на перевірку документів (або їх копій), які підтверджують взаємовідносини ПП Промо Бізнес Груп з ПП Альфа-ВІП та ТОВ Бєртріс .

Водночас, відповідач посилається на інформацію, отриману від інших податкових органів, зокрема, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП Альфа-ВІП по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.09.2014 по 31.01.2015, у якій зазначено, що господарська діяльність ПП Альфа-Віп має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що не надані позивачем під час перевірки документи слугують підтвердженням того, що ПП Промо Бізнес Груп по начебто отриманим від ПП Альфа-Віп послугам у січні 2015 року неправомірно віднесло до складу податкового кредиту (консультування стосовно стандартів мерчандайзингу, аналіз ринку послуг маркетингових досліджень для використання у власній господарській діяльності).

Також, згідно інформації, що міститься в базі ДФС по ТОВ Бєртріс контролюючим органом встановлено, що реєстрація керівника у зоні АТО, кількість та розташування товариств, якими він одночасно керує опосередковано підтверджують нереальність господарської діяльності ТОВ Бєртріс .

Крім того, Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було складено податкову інформацію від 23.06.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Бєртріс по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, у якій було зазначено, що господарська діяльність ТОВ Бертріс має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Таким чином, на думку відповідача не надані під час перевірки документи, слугують підтвердженням того, що ПП Промо Бізнес Груп по начебто отриманим від ТОВ Бєртріс послугам відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання послуг призначених для подальшого перепродажу іншим підприємствам та організаціям.

Слід зазначити, що інших доводів та обставин акт перевірки позивача не містить. При цьому з акту перевірки вбачається, що відповідачем взагалі не аналізувалися умови та характер спірних операцій ПП Промо Бізнес Груп з ПП Альфа-ВІП , ТОВ Бертріс , жодні первинні документи не досліджувалися.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Тобто, вказані положення Податкового кодексу України визначають, зокрема, що здійснення документальної перевірки проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом (п.85.1 ст.85 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Водночас, забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (п.85.5 ст.85 Податкового кодексу України).

Пунктом 85.8 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Між тим, в силу приписів пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З вказаного слідує, що в разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 №К/800/45519/14.

Як стверджує позивач, слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві старшим лейтенантом міліції Драчуком Юрієм Петровичем під час розслідування кримінального провадження №12015100080008058 від 14.08.2015 вилучено первинно-господарські документи щодо відносин ПП Промо Бізнес Груп з ПП Альфа-ВІП , ТОВ Бертріс за період, що перевірявся. Вказані обставини не заперечуються та визнаються відповідачем. Більше того, з акту перевірки слідує, що в ході її проведення зазначені обставини були встановлені.

Окрім того, відповідач під час проведення перевірки та складання акту перевірки зазначив, що дії правоохоронних органів щодо вилучення первинних документів по вказаним взаємовідносинам було здійснено протиправно, що не входить до повноважень податкового органу, та, в подальшому зроблено висновок про відсутність господарських операцій у взаємовідносинах ПП Промо Бізнес Груп та ПП Альфа-ВІП та ТОВ Бєртріс без дослідження первинних документів.

Проте, з наведеного вбачається, що відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України, зокрема, не перенесено до отримання вилучених правоохоронними органами копій документів або забезпечення доступу до первинно-господарських документів по взаємовідносинах ПП Промо Бізнес Груп та ПП Альфа-ВІП та ТОВ Бєртріс , а перевірку проведено виключно на підставі податкової інформації з проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, без наявності та дослідження відповідних первинних документів.

У зв'язку із наведеним суд зазначає, що згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст. 9 вказаного Закону).

Тобто, в даному випадку фактично документальна перевірка ТОВ Промо Бізнес Груп не відбувалася, оскільки податковим органом не досліджено первинно-господарські документи позивача.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо відсутності реальності настання правових наслідків по взаємовідносинам ТОВ Промо Бізнес Груп з ПП Альфа-ВІП та ТОВ Бєртріс , які зроблені відповідачем без належної перевірки первинно-господарських документів платника податків, є передчасними. Висновки ж контролюючого органу про завищення позивачем податкового зобов'язання і податкового кредиту є формальними та нічим не підтвердженими.

У взаємозв'язку із наведеним слід зазначити, що в силу вимог пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України виявлені під час перевірки правопорушення викладаються в акті.

Детальне відображення в акті змісту виявленого порушення є обов'язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника. Факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

У даному разі обставини, викладені контролюючим органом в акті перевірки, не підтверджують факту вчинення позивачем податкового правопорушення, тоді як адміністративний суд під час перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акта перевірки, не може підміняти контролюючий орган шляхом дослідження обставин, які не були зафіксовані в акті перевірки, для визначення обсягу податкових прав та обов'язків платника.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкових органів або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі послуги, матеріали позивачем не отримувались від контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено позивачу податкові зобов'язання, не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем не було досліджено первинні документи позивача по взаємовідносинам із контрагентами та не вчинено дій щодо отримання первинних документів або забезпечення доступу до первинно-господарських документів, які були вилучені (в контексті приписів п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України), суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, які мають значення для їх прийняття.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства Промо Бізнес Груп задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2016 №0006021402 та від 19.10.2016 №0006011402.

Стягнути на користь приватного підприємства Промо Бізнес Груп (код ЄДРПОУ 35704661) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 3609,61 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур