Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/3440/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3440/17 Головуючий у 1 інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Парінова А.Б. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промо Бізнес Груп" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "Промо Бізнес Груп" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016 р. №0006021402 та №0006011402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2016 р. №0006021402 та від 19.10.2016 р. №0006011402.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що фактично господарські операції позивача із ТОВ "Грант Буд" не відбулися, зокрема, вказує на те, що позивачем не були надані до перевірки документи, які підтверджують інформування замовником виконавця про перелік та адреси вибраних ним для проведення візитів аптек до перевірки.

Також, на думку апелянта, господарські операції позивача із ПП "Альфа-ВІП" (код ЄДРПОУ 37674084), ТОВ "Тіара-Груп" (код ЄДРПОУ 39245550) (колишнє найменування - ТОВ "Люксар Сістемз", останнє найменування - ТОВ "Бертріс") є нереальними, оскільки по взаємовідносинам з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бертріс" документи за період, що перевірявся позивачем до перевірки надані не були.

12 липня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Приватного підприємства "Промо Бізнес Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Промо Бізнес Груп" (код ЄДРПОУ 35704661) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Стратегічний партнер" (код 33147220), АК-ТОВ "УПК-Аудит ЛТД" (код 30674018), ПП "Альфа-ВІП" (код 37674084), ТОВ "Тіара-Груп" (код 39245550), ТОВ "Греміс" (код 38751054) за період з 01.01.2015 р. по 31.07.2015 р., за результатами якої складено акт від 23.05.2016 р. №220/26-15-14-02-04/35704661.

Не погоджуючись із висновками акту від 23.05.2016 р. № 220/26-15-14-02-04/35704661, позивачем подано заперечення на зазначений акт від 30.05.2016 р. вих. № 30-05/1.

Відповідач, розглянувши заперечення позивача, 21.09.2016 р. провів документальну позапланову перевірку з питань, поданих у запереченні, за результатом якої складено акт від 21.09.2016 р. № 399/26-15-14-02-04/35704661.

За висновками акту від 21.09.2016 р. № 399/26-15-14-02-04/3570466, перевіркою встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 198.3 статті 189 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Промо Бізнес Груп" занижено податок на прибуток на суму 776 790 грн. та податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 863 100 грн.

Не погоджуючись із висновками акту від 21.09.2016 р. № 399/26-15-14-02-04/35704661, позивачем подано відповідачу заперечення на зазначений акт від 03.10.2016 р. вих. №3-10/1.

Згідно листа відповідача від 13.10.2016 р. № 22220/26-15-14-02-04 про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 21.09.2016 р. № 399/26-15-14-02-04/35704661 частково прийнято до уваги зауваження позивача та залишено без змін лише висновки акту в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Альфа-ВІП" (код 37674084), ТОВ "Тіара-Груп" (код 39245550), ТОВ "Греміс" (код 38751054).

19.10.2016 р. Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0006011402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 959,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 59 167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 792,00 грн.; № 0006021402, яким зменшено суму податкового кредиту за лютий 2015 року на суму 181 487,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач подав скаргу до від 04.11.2016 р. вих. № 04-11/1 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2016 р. № 28307/6/99-11-01-02-25 за результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.10.2016 р. №№ 0006021402, 0006011402 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведенного слідує, що для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час проведення перевірки позивача встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 167 грн. та завищено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та податкового кредиту на 181 487 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ "Грант Буд" (код ЄДРПОУ 38751054) на підставі договору про надання послуг від 03.02.2015 р. № 03-02, де ТОВ "Грант Буд" надано послуги по моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно наступних медичних препаратів: ТМ "Аффіда Форт", ТМ "Фервекс", "Грипекс", "Ібупром".

На підтвердження виконання умов договору та надання відповідних послуг позивачем додано до матеріалів справи детальний звіт про результати виконаних робіт, акт здачі-прийняття робіт № 42 від 25.02.2015 р. на загальну суму 21 000 грн., акт здачі-прийняття робіт № 43 від 25.02.2015 р. на загальну суму 159 000 грн.

За результатами наданих ТОВ "Грант Буд" на користь позивача послуг виписані податкові накладні: від 25.02.2015 р. № 42 на загальну суму 21 000 грн., у тому числі ПДВ - 3500 грн., від 25.02.2015 р. №43 на загальну суму 159 000 грн., у тому числі ПДВ - 26 500 грн.

Оплату зазначених вище послуг позивачем здійснено згідно платіжних доручень від 26.02.2015 р. № 406, від 26.02.2015 р. № 407, що не заперечує й апелянт.

Однак, податковим органом зроблено висновок, що платником під час перевірки документи надані з дефектністю, які підтверджують, що у ПП "Промо Бізнес Груп" по начебто отриманим від ТОВ "БК "Алекс-Буд" послугам з моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно визначених медичних препаратів у лютому 2015 року відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання послуг призначених для подальшого перепродажу іншим підприємствам та організаціям (ПП "Дельта Медікел").

Зокрема, апелянт вказує, що позивачем не були надані до перевірки документи, які підтверджують інформування замовником виконавця про перелік та адреси вибраних ним для проведення візитів аптек до перевірки.

Так, до матеріалів справи позивачем надано наступні первинні документи: договір про надання послуг, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, звіт про результати виконаних робіт, який містить детальний опис наданої на користь позивача послуги та містить всі необхідні реквізити первинного документа. Надані позивачем звіти про виконані послуги по взаємовідносинах із ТОВ "Грант Буд" містять перелік міст де були проведені дослідження та кількість опитаних провізорів; кількісні дані щодо кожного з лікарських препаратів щодо якого було проведено дослідження: дані щодо поставлених для дослідження запитання; етапи виконання дослідження; задачі дослідження.

Вказані докумети відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому дані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи ПП "Промо Бізнес Груп" та ТОВ "Грант Буд" на момент здійснення господарських операцій були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Вищенаведене не дає підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

В ході розгляду справи апелянтом не доведено суду обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, не надано доказів недійсності вказаних документів, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із контрагентом.

Матеріали справи не містять доказів встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що, укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання податкового органу на те, що реєстрації керівника ТОВ "Грант Буд" у зоні АТО та те, що він є директором ще кількох Товариств є безпідставними, оскільки реєстрація керівника не може бути підставою для встановлення нереальності здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 167 грн. по зобовязанням із ТОВ "Грант Буд".

Також, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Відповідно до неодноразово висловлених правових позицій Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях у справах Булвес АД протии Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії та ін., добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів. Таким чином, доводи апеллянта про недобросовісність контрагентів позивача як на підставу для притягнення до відповідальності позивача є необгрунтованими.

Щодо господарських операцій, які були здійсненні в період, що перевірявся, між позивачем та ПП "Альфа-ВІП" (код ЄДРПОУ 37674084), ТОВ "Тіара-Груп" (код ЄДРПОУ 39245550) (колишнє найменування - ТОВ "Люксар Сістемз", останнє найменування - ТОВ "Бертріс") (далі по тексту - ТОВ "Бертріс") податковим органом зроблено висновок про відсутність та нереальність вказаних господарських операцій, оскільки по взаємовідносинам з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бертріс" документи за перевіряємий період позивачем до перевірки надані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки позивачем повідомлено відповідача, що документи по взаємовідносинам з вищезгаданими Товариствами були вилучені працівниками правоохоронних органів у вересні 2015 року. На підтвердження цієї інформації до перевірки надано копію протоколу огляду документів від 29.09.2015 р., проведеного слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 під час розслідування кримінального провадження №12015100080008058 від 14.08.2015 у приміщенні службового кабінету № 320 слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Так, в акті перевірки зазначено, що зі змісту протоколу було виявлено, що гр. ОСОБА_7 добровільно надала до огляду документи (договори з додатками, акти, звіти, рахунки-фактури) по взаємовідносинам з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бертріс" (ТОВ "Тіара-Груп"), проте не зазначено, що саме оригінали документів чи їх копії; описані під час огляду документи були вилучені старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 (підстави для вилучення не зазначені), гр. ОСОБА_7 вимогу про надання копій документів, які були вилучені не заявляла.

Також, податковий орган вказав, що протокол огляду документів від 29.09.2015 р. складений з порушенням вимог КПК України по документам, які не мають суттєвого значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні від 14.08.2015 р. №12015100080008058, не може слугувати причиною ненадання на перевірку документів (або їх копій), які підтверджують взаємовідносини ПП "Промо Бізнес Груп" з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бєртріс".

Водночас, відповідач посилається на інформацію, отриману від інших податкових органів, зокрема, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП "Альфа-ВІП" по взаємовідносинам з контрагентами.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що не надані позивачем під час перевірки документи слугують підтвердженням того, що ПП "Промо Бізнес Груп" по начебто отриманим від ПП "Альфа-Віп" послугам у січні 2015 року неправомірно віднесло до складу податкового кредиту (консультування стосовно стандартів мерчандайзингу, аналіз ринку послуг маркетингових досліджень для використання у власній господарській діяльності).

Також, згідно інформації, що міститься в базі ДФС по ТОВ "Бєртріс" контролюючим органом встановлено, що реєстрація керівника у зоні АТО, кількість та розташування Товариств, якими він одночасно керує опосередковано підтверджують нереальність господарської діяльності ТОВ "Бєртріс". На думку відповідача, не надані під час перевірки документи слугують підтвердженням того, що ПП "Промо Бізнес Груп" по начебто отриманим від ТОВ "Бєртріс" послугам відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання послуг призначених для подальшого перепродажу іншим підприємствам та організаціям.

Інших доводів та обставин акт перевірки позивача не містить. При цьому, з акту перевірки вбачається, що відповідачем взагалі не аналізувалися умови та характер спірних операцій ПП "Промо Бізнес Груп" з ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Бертріс", жодні первинні документи не досліджувалися.

Згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом (п.85.1 ст.85 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (п.85.5 ст.85 Податкового кодексу України).

Пунктом 85.8 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

В силу приписів пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З наведеного слідує, що в разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 під час розслідування кримінального провадження №12015100080008058 від 14.08.2015 вилучено первинно-господарські документи щодо відносин ПП "Промо Бізнес Груп" з ПП "Альфа-ВІП", ТОВ "Бертріс" за період, що перевірявся.

Всупереч вищенаведених норм податкового законодавства, відповідач не виконав обов'язку, передбаченого п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України, зокрема, не переніс проведення перевірки до отримання вилучених правоохоронними органами копій документів або забезпечення доступу до первинно-господарських документів по взаємовідносинах ПП "Промо Бізнес Груп" та ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бєртріс", а перевірку проведено виключно на підставі податкової інформації з проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, без наявності та дослідження відповідних первинних документів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст. 9 вказаного Закону).

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку фактично документальна перевірка ТОВ "Промо Бізнес Груп" не відбувалася, оскільки податковим органом не досліджено первинно-господарські документи позивача. А тому, висновки акту перевірки щодо відсутності реальності настання правових наслідків по взаємовідносинам ТОВ "Промо Бізнес Груп" з ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бєртріс", які зроблені відповідачем без належної перевірки первинно-господарських документів платника податків, є передчасними. Висновки ж контролюючого органу про завищення позивачем податкового зобов'язання і податкового кредиту є формальними та нічим не підтвердженими.

Також, під час апеляційного розгляду справи податковим органом не надано належних доказів які б підтвердили неправомірні дії слідчого щодо вилучення первинної документації у позивача по взаємовідносинам із ПП "Альфа-ВІП" та ТОВ "Бєртріс" та складання протоколу огляду документів з порушенням норм КПК України, а тому доводи податкового органу про неправомірне ненадання під час перевірки позивачем первинної документації, колегією суддів не беруться до уваги.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства "Промо Бізнес Груп" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Парінов А.Б.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2018 року