Ухвала

від 25.04.2024 по справі 947/9746/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/681/24

Справа № 947/9746/24 1-кс/947/4476/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42024163010000005 від 15.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , та до ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.

Покладено на підозрювану ОСОБА_8 ,строком до26.05.2024 року,в межах строку досудового розслідування, обов`язки:

прибувати по першому виклику до органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на визначений час;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що сторона захисту не погоджується з ухвалою слідчого судді з огляду на необґрунтованість підозри, відсутність ризиків та наявність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_8 .

Захисник вважає, що тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою, яка підтверджує наявність ризиків.

Крім того, клопотання слідчого не містить обґрунтування про те, чому до підозрюваної не може бути застосований інший запобіжний захід, аніж цілодобовий домашній арешт.

Щодо обґрунтованості підозри, то жодний документ, доданий до клопотання слідчого не містить інформації про те, що ОСОБА_8 взагалі отримала для себе грошові кошти від ОСОБА_10 , який в свою чергу є неодноразовим заявником у справах щодо отримання неправомірної вигоди.

При цьому кошти, які надавалися ОСОБА_10 були оприходувані бухгалтером, що підтверджується касовим ордером, знаходилися в бухгалтерії та були на балансі благодійного фонду.

Захисник наголосила, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, постійне місце роботи, раніше не кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, має чоловіка, який є інвалідом 2 групи та дітей.

Крім того, ОСОБА_8 є інвалідом другої групи, має хронічні та після інфарктні захворювання, а саме: післяінфарктний кардіосклероз, стенезуючий коронасклероз, гіпертонічна хвороба 3 ступеню, цукровий діабет 2 типу, діабетична енцефалопатія 2 ст. У 2020 році ОСОБА_8 було проведено операційне коронарне стенування.

На думку захисника, викладені обставини свідчать про необґрунтованість застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила апеляційний суд залишити оскаржену ухвалу без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний судпогоджується звисновком слідчогосудді,що обґрунтованістьпідозри ОСОБА_8 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.3ст.368КК України,підтверджується долученимидо клопотанняслідчого доказами,зокрема: рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС 1 відділу ГВ ЗНД Управління СБ України в Одеській області від 12.01.2024 року; заявою ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 15.01.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , від 15.012024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 27.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 27.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 27.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 27.03.2024; протоколами обшуку від 27.03.2024 року; іншими матеріалами провадження.

При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності її вини, існує ризик того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваної ОСОБА_8 на свідків в рамках даного кримінального провадження.

Так, слідчий суддя врахував, що зокрема показаннями свідка у даному кримінальному провадженні на теперішній час у тому числі обґрунтовується пред`явлена ОСОБА_8 підозра. При цьому, у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно неї до суду, з великою вірогідністю можливо припускати допит таких осіб безпосередньо в судовому засіданні судом, позаяк суд не може обґрунтовувати свої судові рішення показаннями, отриманими на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення (за винятком випадків, передбачених ст. ст. 225, 615 КПК України).

Також слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що з огляду на специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого на теперішній час обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , процесуальні джерела доказів у вигляді показань відіграють надзвичайно важливу роль, що додатково підтверджує вірність доводів сторони обвинувачення відносно існування в рамках такого кримінального провадження наведеного ризику.

Враховуючи те, що на даний час в рамках означеного кримінального провадження органом досудового розслідування ще не встановлено повне коло осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи сторони обвинувачення в частині існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_8 матиме можливість перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підтримання зв`язку з іншими особами, ймовірно причетними до вчинення даного кримінального правопорушення, які можуть впливати на свідків, які ймовірно, мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду прокурор повідомила про те, що ОСОБА_8 неодноразово порушувала покладені на неї обов`язки, прибувала до технікуму, спілкувалася з підлеглими, в зв`язку з чим стороною обвинувачення подано клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 на тримання під вартою.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Твердження сторони захисту про міцність соціальних зв`язків ОСОБА_15 , а саме те, що вона має постійне місце проживання, постійне місце роботи, раніше не кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, має чоловіка, який є інвалідом 2 групи та дітей, не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді, а обґрунтована на даній стадії досудового розслідування підозра ОСОБА_8 не дає достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

В свою чергу апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначені соціальні фактори не мали превентивного характеру, з огляду на порушення ОСОБА_8 покладених на неї слідчим суддею обов`язків.

Твердження апеляційної скарги захисника про наявність хронічних тяжких захворювань у ОСОБА_8 , як підстави застосування більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки на теперішній час ОСОБА_8 перебуває у лікарні, що свідчить про те , що під час застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, остання не була позбавлена права на необхідну та належну медичну допомогу.

Щодо інших доводів апеляційної скарги захисника про незаконність оскарженої ухвали слідчого судді апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

НОМЕР_1 ) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

За таких обставин апеляційний суд вважає, що слідчий суддя об`єктивно врахував всі обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваної та дійшов правильного висновку про те, що під час досудового розслідування до підозрюваної ОСОБА_8 може бути застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що застосований до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, являється необхідним та достатнім в даному випадку для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної під час досудового розслідування.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року, якою до ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4