Ухвала

від 17.05.2024 по справі 947/9746/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/9746/24

Провадження № 1-кс/947/6310/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власниці майна ОСОБА_4 , представника власниці майна адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024163010000005 від 15.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, слідчими слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000005 від 15.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Київською окружною прокуратурою м. Одеси.

Слідчий у клопотанні зазначає про те, що 15.01.2024 року до Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно вимагання директором Держаного професійно-технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технології та дизайну» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неправомірної вигоди від останнього, щомісячно у розмірі 11 000 тисяч гривень за невжиття заходів щодо ініціювання питання відносно встановлення законних підстав його знаходження на прилеглій до ДПТНЗ «ОПЛТД» території, яка використовується підприємцем у якості пакувального майданчику.

Відповідно до інформації співробітників Управління СБ України в Одеській області, однією з осіб, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженка Чернівецької області, Вижницького району м. Вижниця, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 27.03.2024 року слідчим СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено:

-ноутбук марки DELL inspiron сірого кольору з серійним номером на дні ноутбуку № P145G001 з зарядним пристроєм до нього чорного кольору який вилучено та поміщено до сейф-пакету НПУ № WAR1480264.

-наказ № 13-К Державного професійного технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технологій та дизайну від 15.03.2024 р. на 1 арк., який вилучено та поміщено сейф-пакету НПУ № RIC2009342.

-зразок заяви на відпустку на 1 арк., банківську картку № НОМЕР_2 строк дії до 11/28, які вилучено та поміщено до сейф-пакету НПУ № RIC2009342.

В подальшому, вказане майно було визнано слідчим речовими доказами в рамках кримінального провадження.

Оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

У судовому засіданні -

Старший слідчийСВ Одеськогорайонного управлінняполіції №1ГУНП вОдеській області ОСОБА_3 просив вирішити клопотання на розсуд суду. Зазначивши, що вилучене майно органу досудового розслідування не потрібне.

Представник власниці майна адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання та зазначила, що майно підлягає поверненню, оскільки клопотання про арешт майна подано з грубим порушенням норм КПК України.

Власниця майна ОСОБА_4 зазначила, що вилучене майно не має відношення до кримінального провадження, а тому просила відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий у клопотанні зазначає, що відповідно до інформації співробітників Управління СБ України в Одеській області, однією з осіб, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженка Чернівецької області, Вижницького району м. Вижниця, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 27.03.2024 року слідчим СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено:

-ноутбук марки DELL inspiron сірого кольору з серійним номером на дні ноутбуку № P145G001 з зарядним пристроєм до нього чорного кольору який вилучено та поміщено до сейф-пакету НПУ № WAR1480264.

-наказ № 13-К Державного професійного технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технологій та дизайну від 15.03.2024 р. на 1 арк., який вилучено та поміщено сейф-пакету НПУ № RIC2009342.

-зразок заяви на відпустку на 1 арк., банківську картку № НОМЕР_2 строк дії до 11/28, які вилучено та поміщено до сейф-пакету НПУ № RIC2009342.

З метою збереження вказаного тимчасово вилученого майна, яке визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1)підстави і метувідповідно до положень ст. 170 Кодексу тавідповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3)документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, абоконкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4)розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою,у разі подання клопотання відповідно до ч. 6ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути доданіоригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчий у клопотанні визначив метою накладення арешту на вилучене майно, його збереження як речових доказів, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послалася на положенняст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.

Так, слідчому судді незрозуміло з яких підстав слідчий та прокурор прийшли до висновку, що вилучене під час обшуку майно може містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження та які саме відомості воно може містити, відповідно до чого неможливо встановити мету накладення арешту на майно.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що з моменту вилучення майна, арешт на яке просить накласти сторона обвинувачення, пройшло вже майже 2 місяці.

Разом з тим, з клопотання, а також долучених в обґрунтування матеріалів, не вбачається, яке відношення вилучене майно має до кримінального провадження, в рамках якого сторона обвинувачення звертається з клопотанням про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення не зазначено та необґрунтовано, що вилучене в ході проведення обшуку майно відповідає хоча б одному із вищевказаних критеріїв, відсутнє також обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене майно, що позбавляє можливості перевірити відповідність вилученого майна категорії речових доказів. Сторона обвинувачення в клопотанні лише формально посилається на норми кримінального процесуального законодавства.

Більше того, слідчий у судовому засіданні та у клопотанні не навів конкретні підставу та мету накладення арешту на майно вилучене під час обшуку та не довів відношення майна до кримінального провадження.

До клопотання про арешт майна жодного доказу на обґрунтування відповідності тимчасово вилученого майна категорії речових доказів та підстав для накладення арешту на вилучене майно додано не було.

Крім того, у разі накладення арешту на майно власниця майна не матиме можливості у повній мірі використовувати та розпоряджатися належним їй майном, адже будуть діяти обмеження в частині арешту майна власника.

За таких обставин, слідчий суддя не може прийти до переконання, що на теперішній час арешт майна буде відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано обмежувати право власності власниці майна.

На підставі викладеного, враховуючи необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, оскільки в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а також стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_4 , про який йдеться в клопотанні, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення задоволенню не підлягає, а тимчасово вилучене майно необхідно повернути особі у якої його було вилучено.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024163010000005 від 15.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відмовити.

Майно, яке 27.03.2024 року було тимчасово вилучено в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-ноутбук марки DELL inspiron сірого кольору з серійним номером на дні ноутбуку № P145G001 з зарядним пристроєм до нього чорного кольору;

-наказ № 13-К Державного професійного технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технологій та дизайну від 15.03.2024 р. на 1 арк.;

-зразок заяви на відпустку на 1 арк.,

-банківську картку№ НОМЕР_2 строк діїдо 11/28-повернути особі, у якої воно було вилучено.

Виконання ухвалипокласти старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1