Рішення

від 23.04.2024 по справі 622/1339/21

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1339/21

Провадження № 2/529/10/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

Короткий змістпозовних вимог,а такожпозиції учасниківсправи щодопозову.

16 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Золочівського районного суду Харківської області із позовом до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання за нею, як за колишнім членом ВАТ "Конгресівське", права на земельну частку (пай) в розмірі 5,17 умовних кадастрових гектарів за рахунок нерозподілених земель, невитребуваних часток (паїв) ВАТ "Конгресівське", земель резерву або запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області. Позивач також просить стягнути з відповідача на її користь понесені у справі судові витрати. В обґрунтування позову вказано, що з 08.08.1979 до 04.02.2002 ОСОБА_1 працювала та була членом Конгресівського цукрового комбінату, який в подальшому був реорганізований у ВАТ "Конгресівське" Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області, що є його правонаступником, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) позивачці не було видано. Про те, що її право на земельну частку (пай) порушене, позивачка дізналася лише з листа Відділу № 3 Управління у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.08.2021, наданого на адвокатський запит, згідно якого їй було повідомлено, що вона не була включена до списку громадян-членів ВАТ "Конгресівське", який додається до державного акту на право колективної власності на землю ВАТ "Конгресівське", та після отримання юридичного роз`яснення про те, що вона має право на пай незалежно від того чи була вона включена до списку доданого до державного акту чи ні. До розпаювання земель позивачка була прийнята до членів ВАТ "Конгресівське", добровільно не виходила та не була виключена із членів товариства на момент передачі землі у колективну власність у 2000 році та видачі 28.07.2000 державного акту на право колективної власності ВАТ "Конгресівське", у зв`язку із чим набула право на земельну частку (пай) площею 5,17 умовних кадастрових гектарів відповідно до положень статтей 1-3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Невнесення до списку-додатку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай). Оскільки на теперішній час проект розподілу земельних часток (паїв) розроблений та затверджений, земля, що передавалася у колективну власність розподілена, інші його члени отримали державні акти на землю, виділення позивачці в натурі земельної частки (паю) можливе за рахунок земель сільськогосподарського призначення Золочівської селищної ради Харківської області. Вказані обставини і слугують підставою для звернення позивачки до суду із зазначеним позовом, з метою захисту порушених прав останньої.

17.12.2021 суддею Золочівського районного суду Харківської області відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

05.01.2022 відповідач Золочівська селищна рада Харківської області подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та розглянути справу за відсутності його представника. В обґрунтування відзиву вказано, що на ім`я позивачки ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався. Позивачка не була включена до списку осіб, який доданий до державного акта на право колективної власності на землю ВАТ "Конгресівське" серії І-ХР № 000158, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю 28.07.2000 за № 21, та державного акта на право колективної власності на землю ВАТ "Конгресівське" серії І-ХР № 000159, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Лютівської сільської ради, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю 28.07.2000 за № 20. Позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що вона при розпаюванні земель ВАТ "Конгресівське" була його членом, оскільки відсутній відповідний запис у трудовій книжці колгоспника в розділі "відомості про членство" або витяг з протоколу засідання правління сільськогосподарського підприємства про прийняття особи в його члени. Позивачкою надано лише копію трудової книжки, яка підтверджує факт її працевлаштування у ВАТ "Конгресівське", проте це не підтверджує її членства у цьому товаристві. З копії трудової книжки позивачки вбачається, що вона перебувала у трудових відносинах з ВАТ "Конгресівське" до 20.04.1999. Натомість, державний акт на право колективної власності на землю ВАТ "Конгресівське" серії І-ХР № 000158 було видано у 2000 році. З 27.08.2000 по 04.02.2002 позивачка знову перебувала у трудових відносинах з ВАТ "Конгресівське", але вказаний державний акт було видано саме у 2000 році. Таким чином, позивачка на момент розпаювання земель не являлася членом ВАТ "Конгресівське" і не могла ним бути, оскільки вже не працювала у ньому. У зв`язку із цим, її і не було включено у список осіб, які мають право на земельну частку (пай) і відповідно вона не має права на земельну частку (пай). Задоволення позовних вимог за рахунок невитребуваних чи нерозподілених часток (паїв) ВАТ "Конгресівське" є неможливим, оскільки це порушить права власників сертифікатів або їх спадкоємців, які можуть виявити бажання отримати належні їм земельні ділянки та оформити право власності на них до 01.01.2025. Крім того, позовні вимоги не можуть бути задоволені через сплив позовної давності, адже з моменту паювання земель ВАТ "Конгресівське" минув 21 рік. Позивачкою не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності. Твердження ОСОБА_1 у позові про те, що їй стало відомо про невключення її до списку осіб, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю та про те, що на її ім`я не виготовлявся сертифікат на право на земельну частку (пай), їй стало відомо лише з повідомлення Відділу № 3 Управління у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.08.2021, не може бути підтвердженням того, що позивачка не знала про порушення свого права.

10.02.2022 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чернишова О.Ю. подала до суду пояснення щодо строку позовної давності. У цьому поясненні вказано, що позиція відповідача у відзиві на позов про пропуск позивачкою строку позовної давності є незаконною та необґрунтованою. Право на отримання земельної частки (паю) було гарантоване державою, а тому є невід`ємним та непорушним, застосування у цьому разі правил позовної давності призведе до порушення прав позивача на мирне володіння своїм майном. Невнесення до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай). Виходячи із суті правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, позовну давність до позову про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) застосувати не можливо, оскільки це б суперечило не тільки природі позову, а й праву, що захищається. У позивачки, як члена сільськогосподарського товариства, виникло право на земельну частку (пай). Реалізація цього права не порушує майнові права відповідача та не призводить до правової невизначеності. Позивачка вправі сама обирати час і спосіб, коли вона реалізує своє право. Тому, строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачкою не пропущено. Позивачка, будучи юридично необізнаною, тільки у липні 2021 року після отримання юридичної консультації дізналася про те, що невнесення її до зазначеного вище списку не може позбавити її права на земельну частку (пай). Строк позовної давності розпочався з 13.08.2021, тобто з дня отримання позивачкою листа Відділу № 3 Управління у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.08.2021, наданого на адвокатський запит, згідно якого їй було повідомлено, що вона не була включена до списку громадян-членів ВАТ "Конгресівське", який додається до державного акту на право колективної власності на землю ВАТ "Конгресівське". Тобто, саме з цього дня позивачка дізналася про порушення свого права і відповідно строк позовної давності звернення до суду із даним позовом нею не пропущено.

Розпорядженням Верховного Суду від 14.03.2022 р. № 7/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану було змінено територіальну підсудність судових справ Золочівського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

У зв`язку із цим, 29.09.2022 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області Пашнєва В.Г. вказана справа прийнята до провадження, продовжено судовий розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

19.01.2023 розпорядженням керівника апарату Диканського районного суду Полтавської області призначено повторний автоматизований розподіл між суддями вказаної справи у зв`язку з достроковим припиненням відрядження та трудових відносин судді Пашнєва В.Г. з Диканським районним судом Полтавської області.

19.01.2023 згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С.

06.02.2023 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С. вказану справу прийнято до свого провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання у справі.

12.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

30.01.2024 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області вирішено повернутися до підготовчого провадження, призначено підготовче засідання у справі та витребувано за клопотанням представника позивача докази у справі.

21.03.2024 до суду надійшли з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях витребувані докази у справі.

27.03.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чернишова О.Ю. в судове засідання не з`явилися. Представник позивачки надала суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності позивачки та її представника.

Представник відповідача Золочівської селищної ради Харківської області в судове засідання не з`явився. До суду надійшло клопотання цієї селищної ради, в якому вона просить розглянути справу за відсутності її представника з врахуванням позиції, викладеної у раніше наданому відзиві на позов /а.с. 61-65, 133/.

З огляду на подані учасниками справи письмові заяви, судовий розгляд справи проведено у судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки від 17.11.1977, виданої на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що остання 22.11.1976 була прийнята на роботу до Конгресівського цукрового комбінату робочою на різні роботи. 01.12.1978 звільнена за власним бажанням. 08 вересня 1979 року ОСОБА_1 була знову прийнята на роботу до Конгресівського цукрового комбінату робочою. 20.04.1999 звільнена за власним бажанням. 27.08.2000 ОСОБА_1 була прийнята різноробочою на роботу до ВАТ "Конгресівське", у яке було реорганізовано Конгресівський цукровий комбінат. 04 лютого 2002 року позивачка була звільнена у зв`язку із ліквідацією ВАТ "Конгресівське" /а.с. 12-15/.

Відповідно до наказу начальника Регіонального відділення по Харківській області Фонду державного майна України Ковальової Л.Р. від 11.01.1997 № 23п було створено Відкрите акціонерне товариство "Конгресівське" шляхом перетворення державного підприємства бурякорадгоспу "Конгресівський" у відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Цього ж дня начальником Регіонального відділення по Харківській області Фонду державного майна України ОСОБА_2 було затверджено Статут ВАТ "Конгресівське" /а.с. 44, 45-54/.

21 січня 1997 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - Відкритого акціонерного товариства "Конгресівське", ідентифікаційний код 00387074, місцезнаходження: Харківська область, Золочівський район, с. Олександрівка, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію цього товариства /а.с. 203/.

Відповідно до п. 3.3 Статуту ВАТ "Конгресівське" вказане товариство є правонаступником державного підприємства бурякорадгоспу "Конгресівський" /а.с. 46/.

Згідно з абз. 2 п. 4.1 Статуту ВАТ "Конгресівське" акціонерами товариства можуть бути державні органи приватизації, а також фізичні та юридичні особи, які набули права власності на акції товариства в процесі приватизації, випуску нових акцій та на вторинному ринку цінних паперів /а.с. 47/.

Пунктом 4.2.1 Статуту ВАТ "Конгресівське" передбачено, що усі акціонери товариства повинні бути занесені до книги реєстрації акцій товариства.

З наявної у матеріалах справи копії державного акту на право колективної власності на землю серії І-ХР № 000158 від 28.07.2000, виданого Олександрівською сільською радою народних депутатів Золочівського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 21, вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради народних депутатів від 11.01.2000 № 3 Відкритому акціонерному товариству "Конгресівське" Олександрівської сільської ради, місцезнаходження: с. Олександрівка Золочівського району, передано у колективну власність 1982,0 гектарів землі в межах згідно з планом для виробництва сільськогосподарської продукції /а.с. 17-18/.

З дослідженої судом копії Додатку 1 до вказаного вище державного акту "Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства" вбачається, що позивач ОСОБА_1 у цьому списку не зазначена /а.с. 21-43/.

З листа Відділу № 3 Управління у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.08.2021 за вих. № 130/429-21 /а.с. 16/ вбачається, що державний акт на право колективної власності на землю ВАТ "Конгресівське" серії І-ХР №000158 видано на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради від 11.01.2000 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 28.07.2000 за № 21. До списку громадян-членів ВАТ "Конгресівське", який додається до державного акту на право колективної власності на землю ВАТ "Конгресівське»", ОСОБА_1 не була включена. Сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності ВАТ "Конгресівське" та державний акт на право власності на землю на ім`я ОСОБА_1 не виготовлявся. Розмір земельної частки (паю) ВАТ "Конгресівське" на одну особу складає 5,17 в умовних кадастрових гектарах. Вартість земельної частки (паю) загальною площею 5,17 в умовних кадастрових гектарах на момент розпаювання становить 21004,00 грн.

Як вбачається з повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31.01.2022 за вих. № 10/04/2118, відповідно до даних Державного реєстру випусків цінних паперів станом на 27.01.2022 були зареєстровані наступні випуски цінних паперів ВАТ "Конгресівське": 1) 15.04.1997 Харківським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск акцій та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 71/20/1/97 від 15.04.1997, на загальну суму 2 435 900 грн в кількості 9 743 600 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн кожна; 2) 24.06.1998 у зв`язку з визначенням форми випуску акцій зареєстровано випуск акцій та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 353/20/1/98 від 24.06.1998 на загальну суму 2 435 900 грн в кількості 9 743 600 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн /а.с. 125-126/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів від 15.04.1997, виданого Територіальним відділенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в Харківській області, цим відділенням засвідчено, що випуск акцій, що здійснюється ВАТ "Конгресівське" на суму 2 435 900 грн, у тому числі іменних простих 9 743 600 штук номіналом 0,25 грн на суму 2 435 900 грн внесено до Реєстру випуску цінних паперів, реєстраційний № 71/20/1/97 /а.с. 204/.

З дослідженоїсудом наявноїу матеріалахсправи копіївідомості пророзподіл акційна безоплатнійоснові ВАТ"Конгресівське",які розподіляютьсясеред працівниківта прирівнянихдо нихосіб від09.04.1999,вбачається,що позивачпо справі ОСОБА_1 вказана уцій відомості-особовий рахунок НОМЕР_1 ,кількість акційостанньої складала7696штук /а.с. 208-210/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у спорах, пов`язаних з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), відповідачами є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно з частинами 1-5 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства. Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Преамбулою Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Статтею 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За частинами шостою, сьомою статті 6 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) при обчислені розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Відповідно до частини другої статті 23 ЗК України (в редакції 1990 року) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ Президента України № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

З огляду на зазначене, за загальним правилом особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством такого акта.

Право на земельну частку (пай) виникає не з часу включення членів колективного сільськогосподарського підприємства до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі землі у колективну власність конкретному колективному сільськогосподарському підприємству, членом якого вони є, на підставі державного акта на право колективної власності на землю.

Вказане вище узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 635/2831/17 (провадження № 61-19827св19).

Відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Згідно з ч. 5 ст. 25 цього Кодексу особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працювала на Конгресівському цукровому комбінаті з 22.11.1976 по 01.12.1978, з 08.09.1979 по 20.04.1999. 11 січня 1997 Конгресівський цукровий комбінат було реорганізовано у ВАТ "Конгресівське", яке є його правонаступником. З 27.08.2000 ОСОБА_1 знову була прийнята на роботу у ВАТ "Конгресівське", де працювала до 04.02.2002, так як була звільнена у зв`язку із ліквідацією цього товариства.

З наявної у матеріалах справи копії відомості про розподіл акцій на безоплатній основі ВАТ "Конгресівське", які розподіляються серед працівників та прирівняних до них осіб від 09.04.1999, вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 вказана у цій відомості - особовий рахунок НОМЕР_1 , кількість акцій останньої складала 7 696 штук, тобто позивач була акціонером цього товариства.

Враховуючи те, що позивач тривалий час працювала як на Конгресівському цукровому комбінаті, так і у ВАТ "Конгресівське", яке є його правонаступником, відповідно до відомості про розподіл акцій на безоплатній основі ВАТ "Конгресівське", які розподіляються серед працівників та прирівняних до них осіб від 09.04.1999 ОСОБА_1 є акціонером ВАТ "Конгресівське", враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази про її вихід чи виключення із членів вказаного товариства, у тому числі і на момент передачі землі у колективну власність ВАТ "Конгресівське" відповідно до рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради від 11.01.2000 № 3 та видачі 28.07.2000 державного акту на право колективної власності на землю ВАТ "Конгресівське", суд дійшов висновку, що у зв`язку з цим позивач ОСОБА_1 , як акціонер та відповідно член цього товариства, набула право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі відповідно до положень ст. 1-3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", хоч і не була включена до списку осіб на розпаювання землі з невідомих причин.

Щодо вказаноївідповідачем Золочівськоюселищною радоюХарківської областіу відзивіна позовнеобхідності відмовиу задоволенніпозову узв`язкуіз пропускомпозивачем строкупозовної давності,суд дійшовтакого висновку.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Із огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, право на позов у позивача ОСОБА_1 виникло із 28.07.2000, тобто після видачі ВАТ "Конгресівське" державного акту на право колективної власності на землю та невключення її до Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є Додатком 1 до цього державного акту. Таким чином позивач про порушення своїх прав дізналася або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель ВАТ "Конгресівське", що є загальновідомим фактом.

Крім того, суд зауважує, що позивачка ще два роки після після видачі ВАТ "Конгресівське" державного акту на право колективної власності на землю від 28.07.2000 та невключення її до Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є Додатком 1 до цього державного акту, тобто після початку розпаювання земель, працювала у ВАТ "Конгресівське" та постійно проживала і проживає донині на території Золочівського району Харківської області, що в свою чергу також свідчить про те, що вона знала про розпаювання земель та відповідно як працівник та член ВАТ "Конгресівське" дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Проте, ОСОБА_1 тривалий час не зверталася до уповноважених органів за вирішенням питання оформлення права власності на земельну ділянку, звернулася до суду із даним позовом аж 16 грудня 2021 року, тобто більше ніж через 20 років, що свідчить про те, що позивачка пропустила установлений законодавством строк звернення до суду із цим позовом.

Виходячи з вказаного вище у сукупності, суд вважає необґрунтованим та безпідставним твердження представника позивача у позові та поясненні щодо застосування строку позовної давності про те, що позивачка дізналася про порушення свого права лише у липні 2021 року після отримання юридичної консультації та отримання листа Відділу № 3 Управління у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.08.2021 про невключення її до списку осіб, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю та про те, що на її ім`я не виготовлявся сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, звертаючись до суду із позовом, позивачка не навела обґрунтованих та достатніх підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом.

Вказане вище взаємоузгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №637/53/18, від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16.

Враховуючи вказане вище у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку із пропуском позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності звернення до суду із даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий О.С. Кириченко