Рішення

від 22.04.2024 по справі 469/918/21

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.04.2024 Справа №469/918/21

2/469/244/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - адвокат Дорошенко А. В.;

відповідач ОСОБА_2 - не з`явився,

представник відповідача - адвокат Ільїн О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 20 вересня 2021 року звернулась до суду з вказаним позовом, у якому, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 10 серпня 2016 року у сумі 178663,52 грн., у тому числі за період користування грошовими коштами з 10 серпня 2016 року до 05 жовтня 2018 року140425,00 грн., з яких проценти за договором позики в сумі 120000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 20425,00 грн.; по несплачених відсотках у сумі 140425,00 грн. за період прострочення зобов`язання з повернення позики з 11 листопада 2018 року по 20 вересня 2021 року38238,52 грн., з яких три проценти річних в сумі 12061,16 грн., інфляційні втрати в сумі 26177,36 грн., а також судові витрати за сплату судового збору та професійну правову допомогу.

Ухвалою суду від 07.09.2023 року заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області у справі №469/918/21 від 25.07.2023 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання (а.с.124-125).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог на підставі доводів викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

З матеріалів справи встановлено, що сторонами 10 серпня 2016 року укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача гроші в сумі 25000,00 гривень, які зобов`язався повернути на протязі трьох років з урахуванням індексів інфляції та 20% щомісячно, про що сторонами складено відповідну розписку-зобов`язання у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11).

Згідно з розпискою, позивач 05 жовтня 2018 року отримав від відповідача 30000,00 грн. Боргу (а.с.12).

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч.1ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж кількості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентної ставки у борговій розписці від 10 серпня 2016 року визначений сторонами у розмірі 20% щомісячно.

За умовами договору позики позику надано строком на три роки, тобто до 10 серпня 2019 року, частково сума боргу повернена відповідачем 05 жовтня 2018 року.

Згідно зіст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконанням з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки, зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно дост.599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зіст.1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост.625 цього кодексу, якщо своєчасно не повернув суму позики.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року, справа № 444/9519/12).

Разом з тим, представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають бути включені й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, враховуючи строки позовної давності у відповідності до ст.257 ЦК України, стягненню підлягають інфляційні витрати, передбачені умовами договору, нараховані на суму позики після 20.09.2018 року до 05.10.2018 року, а саме у сумі 425,00 грн. Таким чином, розмір заборгованості відповідно до умов договору позики в межах строку позовної давності становить 5425,00 гривень.

У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України.)

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Таким чином, позовні вимоги частково обґрунтовані та до стягнення в межах позовної давності підлягає три відсотки річних у розмірі 482,27 грн та інфляційні втрати від простроченої заборгованості у розмірі 1199,93 грн. за період з 20.09.2018 року до 05.10.2018 року .

Згідно положень ст.133,137,141 ЦПК Українипідлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та витрати на професійну правничу допомогу.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.12,13,258,259,263-265 ЦПКУкраїни,суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування заборгованості за договором позики від 10 серпня 2016 року 7107,20 грн., в тому числі:

- проценти за договором позики в сумі 5425,00 грн.,

- 3 % річних в сумі 482,27 грн.,

- інфляційні витрати в сумі 1199,93 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 71,11 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.133, 137, п.3 ч.2 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 199,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2024 року.

Суддя: