Постанова

від 10.09.2024 по справі 469/918/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.09.24

22-ц/812/986/24

Справа № 469/918/21 Головуючий у 1-й інстанції Тавлуй В. В.

Провадження №22ц/812/986/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 вересня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Тавлуя В. В. в залі судових засідань в смт. Березанка Миколаївської області о 16 годині 47 хвилині зі складанням його повного тексту 22 квітня 2024 року, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення 178663 грн 52 коп. загальної суми боргу за договором позики у вигляді процентів, 3 % річних та збитків від інфляції за затримку своєчасного виконання зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 10 серпня 2016 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримав у позику 25000 грн, які зобов`язався повернути протягом трьох років з урахуванням індексу інфляції та щомісяця сплатити 20 % за користування позиченими коштами.

Натомість, 5 жовтня 2018 року ОСОБА_2 повернув лише 30000 грн в рахунок виконання зобов`язань за договором позики.

Внаслідок цього позивачка, як кредиторка, вважала виконання зобов`язання неналежним, та просила про стягнення на її користь процентів за користування грошовими коштами за період з 10 серпня 2016 року і по 5 жовтня 2018 року в загальній сумі 120000 грн та втрати від інфляції за несвоєчасно сплачені проценти в цій період в сумі 20425 грн.

Крім того, у відповідності до положень статті 625 ЦК України, у якості відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, просила стягнути з позичальника на її користь 12 061 грн 16 коп., як 3% річних, та 26177 грн. 36 коп., як збитків від інфляції, що нараховані нею на суму боргу за договором позики, яка вже порахована з урахуванням індексу інфляції.

Одночасно звернулась з заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження належної йому земельної ділянки, внаслідок чого заборонити органам, що вчиняють реєстраційні дії з речового права на нерухоме майно, здійснення таких дій стосовно належної ОСОБА_2 земельної ділянки.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

У відзиві на позов відповідач, від імені якого діє представник ОСОБА_3 , вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з встановлених законом строків позовної давності, які з урахуванням строків виконання зобов`язань зі сплати основного боргу та пред`явлення ОСОБА_1 цього позову дають підстави для стягнення процентів за користування сумою позики та нарахування втрат від інфляції лише за один місяць. Вказував, що умовами складеної розписки не передбачено сплату відсотків з урахуванням індексу інфляції, а тому її розрахунок є безпідставним, а платежі нараховані у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України за наведених обставин є завищеними. Посилався на відповідну судову практику та просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивачка, діючи через свою представницю, вважала доводи відзиву відповідача необґрунтованими та наполягала на задоволенні позову, виходячи з того, що укладеними між ними умовами договору позики не передбачено виплату процентів щомісяця, і тому вона має право на стягнення процентів за весь строк дії договору та нарахування на них втрат від інфляції без застосування позовної давності, строк якої слід відраховувати з 5 жовтня 2018 року. Посилалась на відповідну судову практику.

У серпні 2022 року відповідач, діючи через свого представника, звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено про стягнення на її користь 178663 грн 52 коп. заборгованості за договором позики, 2240 грн 64 коп. судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу.

У серпні 2023 року відповідач, діючи через свого представника, звернувся з заявою про перегляд заочного рішення внаслідок поважності причин неявки відповідача, невірного застосування судом норм матеріального права переважно з підстав, викладених ним раніше у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 7 вересня 2023 року заяву ОСОБА_2 , подану від його імені представником, задоволено, ухвалено про скасування заочного рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2023 року, призначено справу до розгляду.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено про стягнення на її користь з ОСОБА_2 7107 грн 20 коп. заборгованості, яка складається з 5425 грн суми боргу за процентами за договором позики, 482 грн 27 коп. 3% річних та 1199 грн 93 коп. втрат від інфляції. Розподілено судові витрати та стягнуто 199 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог, які підлягають стягненню в межах позовної давності.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, про задоволення позову у повному обсязі.

Вказувала, що задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування позикою за один місяць, в межах позовної давності, суд не врахував, що договором позики передбачено повернення позики та сплату процентів протягом трьох років. Внаслідок цього вважала, що суд безпідставно не врахував втрати від інфляції від суми самої позики за період з 10 вересня 2016 року по 5 жовтня 2018 року, які на її думку складають 7259 грн 17 коп.. Також наголошувала на невірному застосуванні судом позовної давності, оскільки в договорі позики відсутня домовленість про виплату процентів періодичними (щомісячними) платежами. Тому за період з 10 серпня 2016 року по 5 жовтня 2018 року підлягають сплаті проценти за користування позикою у розмірі 120000 грн, на які мають бути нараховані 3% річних та втрати від інфляції.

Посилалась на відповідну судову практику.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, діючи через свого представника, вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, навівши аргументи, викладені ним у відзиві на позовну заяву та у заяві про перегляд заочного рішення.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 28 червня 2024 року та 19 липня 2024 року, з огляду на положення пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах», справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 серпня 2016 року відповідач отримав у борг від позивачки 25000 грн, які зобов`язався повернути протягом трьох років з урахуванням індексів інфляції та 20% щомісячно, про що складено розписку- зобов`язання в присутності двох свідків (а.с.11).

В рахунок виконання зобов`язання, 5 жовтня 2018 року ОСОБА_2 повернув позивачці ОСОБА_1 30000 грн боргу за договором позики, про що кредиторкою складено розписку про отримання грошей (а.с.12).

Відповідно до положень статей 1046, 1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позикиє укладенимз моментупередання грошейабо іншихречей,визначених родовимиознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначається, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені у договорі. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому до статті 1048 ЦК України (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України),

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 цієї статті).

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За умовами складеної між позикодавицею та позичальником розписки-зобов`язання, окрім повернення суми позики з врахуванням втрат від інфляції, передбачене щомісячне погашення позичальником процентів за користування позикою. Тобто перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу процентів починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Тому невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, та правильно врахований судом першої інстанції.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, та аналогічна правова позиція викладена 28 березня 2018 року у постанові Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 444/9519/12.

За матеріалами цивільної справи ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою 20 вересня 2021 року, внаслідок чого пропустила позовну давність до деяких щомісячних платежів з процентів за користування позикою, що безпосередньо визначено умовами договору позики (20% щомісяця).

Тому, враховуючи заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності місцевий суд дійшов частково правильного висновку про необхідність її застосування до чергових щомісячних платежів з процентів за користування позикою, але помилився щодо періоду застосування такого строку, так як не врахував положення пунктів 12, 14 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, якими строки позовної давності продовжені на період дії карантину, який введений з 12 березня 2020 року.

За наведених обставин, позовну давність слід застосувати до вимог про стягнення щомісячних процентів за користування позикою, які повинні були сплачені позикодавцем на користь позивачки в період з вересня 2016 року по березень 2017 року включно, внаслідок чого з ОСОБА_2 на користь позикодавиці ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за умовами договору, які не сплачені ним у квітні 2017 року та по день повернення позики, 5 жовтня 2018 року.

Таким чином з відповідача на користь позивачки слід стягнути 90000 грн процентів за користування позикою на підставі укладеного договору позики.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За такого з урахуванням позовної давності з відповідача на користь позивачки за період з травня 2017 року, наступного місяця, після порушення позичальником зобов`язання зі своєчасної сплати процентів у квітні 2017 року, та по день повернення позики, враховуючи щомісячно допущені порушення з повернення процентів, та в подальшому, з наступного дня, після повернення суми позики, але без сплати загальної суми процентів в розмірі 90000 грн та по день звернення до суду із позовом, у яких позивачкою пред`явлено вимоги, в межах цього періоду, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню збитки від інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання з виплати процентів за користування позикою на загальну суму 27 080 грн 70 коп. та 3 % річних - в загальному розмірі 937 грн 85 коп..

Крім того з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути збитки від інфляції на суму основної позики в розмірі 25000 грн, які він повернув 5 жовтня 2018 року в сумі 30000 грн, що по факту складаються з 25000 суми позики та збитків від інфляції в розмірі 5000 грн, які він повинен був сплатити за умовами договору. Однак такі збитки позичальником розраховані неправильно, оскільки за період з наступного дня, після отримання суми позики та до дня її повернення сума збитків повинна складати 7709 грн 16 коп.. Тобто неповернутою залишається 2709 грн 16 коп.

Підстав для застосування позовної давності до цієї суми немає, оскільки вона є складовою частиною суми позики, які позичальник зобов`язався повернути позикодавиці протягом трьох років однією сумою, але такі зобов`язання в повному обсязі не виконав.

Немає підстав і для нарахування на залишок від неповернутої суми збитків від інфляції ще додаткові втрати від інфляції за період з 6 жовтня 2018 року і по день звернення до суду, як і 3% річних, оскільки ця сума сама по собі є втратами позикодавиці, що понесені нею за час користування її коштами позичальником.

Враховуючи наведені обставини, рішення суду першої інстанції слід змінити та викласти його в новій редакції відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивачки 90000 грн процентів за користування позикою, 2709 грн 16 коп. втрат від інфляції за сумою позики, 27 080 грн 70 коп. втрат від інфляції та 937 грн 85 коп. - 3% річних за несвоєчасне повернення процентів.

Також слід змінити рішення і в частині розподілених судових витрат та витрат за правову допомогу, з огляду на зміну судового рішення у бік збільшеного обсягу задоволених вимог. З відповідача на користь позивачки слід стягнути 1207 грн 28 коп. судових витрат та 4 054 грн правових витрат за надану правову допомогу.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача слід також стягнути судові витрати, понесені позивачкою зі сплати судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 1081 грн 16 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2024 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 10 серпня 2016 року - 2709 грн 16 коп. збитків від інфляції за користування основною сумою позики та 90000 грн заборгованості зі сплати щомісячних процентів за користування позикою, а також 27080грн 70коп. збитків від інфляції та 937грн 85коп. три відсотки річних за несвоєчасне повернення процентів, а всього на загальну суму 120 727 грн 71 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 1207 грн 28 коп. судового збору за розгляд справи у місцевому суді та 4054 грн правових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 1081 грн 16 коп. судового збору за перегляд судового рішення в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді О. В. Локтіонова

Н. В. Самчишина