Рішення

від 22.04.2024 по справі 643/15661/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/15661/21

Провадження № 2/643/187/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костенюк А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судового засіданні у приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Ніколенко Ганна Анатоліївна, про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Ніколенко Ганна Анатоліївна, в якому просить визнати заповіт ОСОБА_4 , посвідчений Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Ніколенко Г.А. недійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач є онуком ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті позивачу стало відомо про наявний заповіту. Після її смерті заведена спадкова справа у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трубнікова С.О. З 2014-2015 років стан його бабусі став погіршуватись. Навесні 2020 року ОСОБА_4 перенесла геморагічний інсульт. Згідно запису від 04.06.2020 у медичній картці ОСОБА_4 зазначено, що остання скаржиться на порушення мовлення, не може читати та писати. Відповідно до запису в картці від 30.06.2020 бабуся скаржилась на загальну слабкість, порушення мовлення, зниження пам`яті та уваги. Загальний стан слабкий, на питання відповідає з важкістю. Позивач з бабусею разом не проживав, але підтримував доброзичливі відносини. За невідомий період часу у довіру бабусі увійшов дехто ОСОБА_3 . Конкретні обставини знайомства та спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_3 позивачу не відомі. У червні 2020 року використовуючи фактично недієздатний стан здоров`я ОСОБА_4 після перенесеного інсульту та нейрохірургічної операції, ОСОБА_3 схилив її до складання заповіту на його користь. З метою ізолювати ОСОБА_4 від позивача, ОСОБА_3 орієнтовано у період з 15.06.2020 по 19.06.2020 примусово помістив її до приватного будинку для літніх людей, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті ізоляції та завдяки психологічному насильству, бабуся, ізольована від онука у приватному будинку для людей літнього віку, перебуваючи у недієздатному стані після перенесеного інсульта, 18.06.2020 склала заповіт на користь ОСОБА_3 . За вказаним заповітом ОСОБА_4 будь яке своє майно на користь ОСОБА_3 . Позивач намагався забрати бабусю додому та викликав наряд поліції, якими під час виїзду було зафіксовано, що бабуся перебувала у недієздатному стані, категорично заперечувала складання заповіту на користь будь-кого, після чого ОСОБА_3 увіз її в невідомому напрямку. Працівники закладу для літніх людей, віддали бабусю ОСОБА_3 . мотивуючи це тим, що між ними та ОСОБА_3 був укладений відповідний договір. Після вказаних подій бабуся потрапляла на лікування до Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 (Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3), а згодом померла. Оскільки за законом спадкоємцем після померлої бабусі є позивач, проте наразі наявний заповіт, який був складений його бабусею під примусом, то за таких обставин, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 є визнання заповіту недійним у судовому порядку.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2023 року, справу передано на розгляд судді Поліщук Т.В.

Ухвалою судді від 20.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

26.07.2023 ухвалою суду призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу, підготовче провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 28.02.2024 підготовче провадження по справі закрито і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідач без поважних причин повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Ніколенко Г.А. подала заяву про розгляд справи без її участі.

Частиною 8 ст.178ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно положень ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 Батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с.64).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові (т. 1 а.с.63).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00026748653 батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.1 а.с.39).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу (т.1 а.с.61).

Отже, ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.46).

На підставі заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. заведено 08.02.2021 спадкову справу №3/2021 до майна померлої ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 196-240).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно з яким все належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, вона заповіла ОСОБА_3 . Вказаний заповіт посвідчений 18.06.2020 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Ніколенко Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 227 (т. 1 а.с. 215).

У судовому засіданні 22.04.2024 представник позивача зазначив, що не наполягає на допиті свідків та відмовився від заявленого ним клопотання про їх допит. Ухвалою суду від 22.04.2024 клопотання про відмову від допиту свідків судом задоволено.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт є одностороннім правочином, а тому повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні підстави недійсності правочину визначені ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ч.1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними. Тобто для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), від 16 вересня 2021 року у справі № 496/2925/17 (провадження № 61-4247св21), від16 лютого 2022 рокуусправі № 755/16032/15-ц(провадження № 61-18092св21), від 19 жовтня 2023 року у справі № 607/22488/20 (провадження № 10826св23).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 343 від 12.12.2023 ОСОБА_4 , за представленими даними, на момент складання заповіту, 18.06.2020, виявляла хронічний, стійкий психічний розлад у формі інші уточнені психічні розлади внаслідок ушкодження та дисфункції головного мозку й фізичної хвороби. ОСОБА_4 , на момент складання заповіту, 18.06.2020, не була здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с.201-206).

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд дослідивши матеріали справи, на підставі оцінки у сукупності: спадкової справи, медичної документації ОСОБА_4 , яка тривалий час хворіла, періодично зверталась за медичною допомогою, в тому числі перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП ХОР «ОКПЛ № 3» в період з 11.07.2020 по 06.02.2021, висновку судово-психіатричного експерта № 343 від 12.12.2023, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вказаних обставин, дійшов висновку про абсолютну неспроможність спадкодавця ОСОБА_4 у момент вчинення оспорюваного заповіту 18.06.2020 розуміти значення своїх дій та керувати ними та обґрунтованість позовних вимог, наявність підстав для їх задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивач при подачі позову сплатив судовий збір в загальній сумі 1362 грн. 00 коп., з яких, за подання позовної заяви в сумі 908 грн. та за подання зави про забезпечення позову в сумі 454 грн.

Згідно зст. 141 ЦПК Україниу разі задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1362 грн. 00 коп., дані грошові кошти підлягають стягненню з відповідача в зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Разом зтим,як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,ухвалою Московськогорайонного судум.Харкова від26.07.2023по данійсправі призначенопосмертну судово-психіатричнуекспертизу,проведення якоїдоручено експертамХарківській філіїсудово-психіатричнихекспертиз Державноїустанови «Інститутпсихіатрії,судово-психіатричноїекспертизи тамоніторингу наркотиківМіністерства охорони здоров`я України.

З квитанції від 20.11.2023, позивачем ОСОБА_2 сплачено 43034 грн. 20 коп. на рахунок Харківської філіїсудово-психіатричнихекспертиз Державноїустанови «Інститутпсихіатрії,судово-психіатричноїекспертизи тамоніторингу наркотиківМіністерства охорониздоров`я Україниза проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, а тому, беручи до уваги задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , вказані витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити .

Визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , посвідчений 18.06.2020 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Ніколенко Ганною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за № 227.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп. та судові витрати пов`язані з оплатою вартості проведеної посмертної судово-психіатричної експертизи в розмірі 43035 (сорок три тисячі тридцять п`ять) грн. 20 коп., а всього на загальну суму 44397 (сорок чотири тисячі триста дев`яносто сім) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 01.05.2024.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Ніколенко Ганна Анатоліївна, адреса: Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська, 48/2.

Суддя Т.В. Поліщук