Постанова

від 23.04.2024 по справі 926/3643/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа №926/3643/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Скрипчук О.С.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "П.М.ГРУП" (вх. № ЗАГС 01-05/3031/23 від 27.09.2023)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2023 (суддя Гушилик С.М.) про відмову у відкритті провадження у справі

у справі № 926/3643/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.М.ГРУП" (надалі ТзОВ "П.М.ГРУП"), с.Топорівці, Чернівецька обл.

до відповідача Tecnocom S.p.A. (33100, Італія, м.Удіне, вул. Антоніо Зануссі, 305 - індустріальна зона Удінезе)

про стягнення заборгованості в сумі 124 280,00 Євро.

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Решетов В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "П.М.ГРУП" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Tecnocom S.p.A. про стягнення заборгованості за контрактом №С-6018021507 від 03.08.2021 про поставку обладнання для виробництва попередньо напружених стовпів для фруктових садів в сумі 124 280,00 євро.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено контракт № С-6018021507 від 03.08.2021, відповідно до якого замовник купує, а постачальник продає обладнання для виробництва попередньо напружених стовпів для фруктових садів, відповідно до креслень профілів перерізів стовпів, що є невід`ємною частиною контракту, та його монтаж запуск на заводі замовника.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу 20% від суми контракту, що склало 124 280 євро та підтверджується платіжними дорученнями.

Проте, відповідач порушив істотні умови договору, а саме: не надав позивачу технологічний проект (схему розташування обладнання) заводу по виробництву попередньо напружених стовпів і не узгодив вузли з замовником протягом 6 тижнів після отримання першого депозиту та не надав ТОВ "П.М. ГРУП" робочі креслення вузлів кріплення обладнання до підлоги та регулювальних прокладок протягом 6 тижнів після отримання першого депозиту. Оскільки відповідач не виконав свої умови контракту, позивач просить стягнути з останнього суму попередньої оплати в розмірі 124280 євро.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2023 у справі № 926/3643/23 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.М.ГРУП" до Tecnocom S.p.A. про поставку обладнання для виробництва попередньо напружених стовпів для фруктових садів в сумі 124 280,00 євро.

При ухваленні судового рішення, суд, покликаючись на ст.ст. 23, 27, 366 ГПК України, а також ст. ст. 76,77 Закону «Про міжнародне приватне право» встановив, що

відсутні підстави для прийняття даної справи до розгляду судами України щодо відповідача Тесnосоm S.p.A. (Італія). Місцевий суд також встановив, що в Контракті не передбачено, що спори розглядаються судами України, а тому з посиланням на п. 1 ч.1 ст.175 ГПК України суд відмовив у відкритті провадження у справі (не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства).

ТзОВ «П.М. Груп» не погодилось з таким рішенням суду та звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням обставин справи. Зокрема, апелянт покликається на п.15 Контракту під найменуванням «Арбітраж» та зазначає, що наявність арбітражної угоди не може бути підставою для відмови у відкритті провадження.Також апелянт зазначає, що в жодному пункті Контракту сторони не погоджувалися на передачу спору між ними на вирішення суду іншої держави (наприклад, Італії), в т.ч. у п. 14 Контракті. Також апелянт вважає, що даний спір підлягає розгляду в Господарському суді Чернівецької області з підстав, наведених в позові, оскільки дія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, оскільки відповідачем не було поставлено обладнання за вказаною адресою.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 справу № 926/3643/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "П.М.ГРУП" на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 18.09.2023 у справі № 926/3643/23. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 23.04.2024.

23.04.2024 скаржник участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судовому засіданні 23.04.2024 проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу ( вх. № 01.04/2742/24 від 22.04.2024). Вважає, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність підстав для прийняття справи до розгляду господарським судам України, виходячи з аналізу контракту, а також враховуючи відсутність підстав, встановлених ГПК України та Законом «Про міжнародне приватне право». Зазначив, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2024 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просив залишити таку в силі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з ст. 77 цього Закону, підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами відсутня угода про підсудність справи судам України, зокрема господарським судам. Справа не підпадає під випадки виключної підсудності, які визначені у ст.77 Закону України "Про міжнародне приватне право". Між Україною та Італійською Республікою відсутні міжнародні договори, які б визначали порядок визначення компетентного суду, тобто підсудність спорів з іноземним елементом державним судами обох країн.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач - Компанія «TECNOCOM S.p.A.» є резидентом Італії. Позивач не надав доказів того, що відповідач має на території України філії, представництва, рухоме чи нерухоме майно, що виключає можливість застосування ст.76 Закону "Про міжнародне приватне право".

Окрім того, у контракті №С-6018021507 від 03.08.2021 року сторони не передбачили, що спори розглядаються у господарських судах України, при цьому, пунктом 14 визначили, що у разі не застосування Віденської міжнародної конвенції застосовується італійське законодавство. Таким чином, сторони в контракті встановили договірну підсудність даного спору - відповідний суд Італії та/або Віденська міжнародна конвенція.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Щодо застосування італійського законодавства, яке передбачене п. 14 контракту №С-6018021507 від 03.08.2021, суд апеляційної інстанції зазначає.

На думку апелянта, в розумінні п. 14 контракту застосування Конвенції ООН Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 до регулювання Контракту виключає можливість застосування італійського законодавства. Проте, така позиція апелянта заснована на невірному тлумаченні Контракту та норм цієї Конвенції.

Відповідно до пункту 2 статті 7 цієї Конвенції питання, що стосуються предмета регулювання Конвенції, які безпосередньо в ній не вирішені, підлягають вирішенню згідно із загальними принципами, на яких вона ґрунтується, за умови відсутності таких принципів - згідно з правом, застосованим відповідно до норм міжнародного приватного права.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники правовідносин можуть самостійно здійснити вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Таким чином, субсидіарно застосовними до цих правовідносин є норми матеріального права України, яке сторони узгодили у п. 14 контракту, тобто італійське

законодавство.

Щодо позиції апелянта, що дія, яка стала підставою для подання позову, мала місце на території України, оскільки відповідачем не було поставлено обладнання за вказаною адресою. Апелянт вважає, що ця справа підсудна судам України, оскільки згідно п.п. 11, 12 Контракту монтаж і приймання обладнання має відбутись за адресою: 60311, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Топорівці, вул. Топорівська, 2-Е, тому відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК та п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону «Про міжнародне приватне право» державні суди України мають юрисдикцію розглядати такі справи.

Колегія суддів зазначає, що дана позиція апелянта заснована на помилковому тлумаченні Контракту, та неправильному застосуванні норм права.

Згідно з частиною п?ятою статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред?являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, а саме: ... дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України...».

Згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 Контракту проектування, виготовлення та головне поставка обладнання відбувається в Італії, що вбачається з підпунктів 1) - 4) пункту 2 Контракту: (а) проектування та виготовлення обладнання було здійснено в Італії; (б) обладнання мало постачатись зі складу Тесnocom в Італії, а транспортування обладнання мало здійснюватися транспортом Замовника, що передбачено п.п. 3) та 4) п. 2 Контракту. Вказані умови поставки обладнання відповідають - EXW правил Інкотермс 2020.

Таким чином, згідно умов Контракту сторонами погоджено фактичні умови поставки товару - на складі продавця. Тобто, місцем виконання Контракту є місце фактичної передачі товару Постачальником Замовнику на території Італії, з якої і мала відбутись доставка товару.

З огляду на вищенаведені норми та умови Контракту (щодо визначення сторонами умов в частині території виконання Контракту), тобто, відсутності підстав для визначення підсудності цього спору судам України згідно з положеннями пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суд першої інстанції правильно застосував положення пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК

України.

Посилання позивача на те, що монтажні роботи та перевірка якості отриманого позивачем обладнання, яке мало здійснюватися на території України, як на підставу визначення підсудності цього спору судам України є помилковим, оскільки такий монтаж та оцінка якості не є подією - юридичним фактом, з яким позивач пов?язує підставу позову. Тобто, у розумінні положень пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" подією, що стала підставою для

подання позову.

Так, ТзОВ «П.М. Груп» як на підставу позовних вимог у позовній заяві посилається на те, що «постачальник (фірма «Tecnocom S.p.A.») не виконав своїх зобов?язань за Контрактом, а саме: не виготовив технологічний проект (схема розташування обладнання) заводу по виробництву попередньо напружених стовпів і не узгодив вузли з замовником (ТОВ «П.М. ГРУП») протягом 6 тижнів після отримання першого депозиту; не видав замовнику (ТОВ «П.М. ГРУП») робочі креслення вузлів кріплення обладнання до підлоги та регулювальних прокладок протягом 6 тижнів після отримання першого депозиту (пункт 2 Контракту).» І відповідно не здійснив відвантаження обладнання зі свого складу.

Усі ці події і дії, а також виконання Контракту в цій частині (проектування, виготовлення та відвантаження зі складу Тесnосоm обладнання) мали виконуватись за умовами Контракту на території Італії.

Таким чином, враховуючи наведене вище, усі посилання позивача на неправильне застосування судом першої інстанції приписів пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та, відповідно, можливості розгляду його спору з компанією «Tecnocom S.p.A.» у межах господарського провадження в судах України є необгрунтованими.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що справа непідсудна господарським судам України, ухвала Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2023 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала суду, з врахуванням фактичних матеріалів справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.

Відповідно до п. п. 11, 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та призначення експертизи.

Водночас згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України за розгляд апеляційних скарг слід покласти скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд-

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "П.М.ГРУП" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2023 у справі №926/3643/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляду апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29.04.2024

Головуючий-суддя Н.М. Кравчук

Суддів О.С. Скрипчук

О.І.Матущак