Постанова

від 22.04.2024 по справі 921/648/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Справа №921/648/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіС.М. Бойко

В.М. Гриців,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Цибульського Олександра Степановича б/н від 17.06.2023 року (вх. № 01-05/1961/23 від 19.06.2023 року)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2023 року (суддя І.П. Шумський; повний текст рішення складено 31.05.2023 року)

у справі № 921/648/22

за позовом: Тернопільської міської ради

до відповідача-1: Фізичної особи підприємця Цибульського Олександра Степановича (надалі ФОП Цибульський О.С.)

до відповідача-2: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 )

до відповідача-3: Тернопільської районної державної адміністрації

про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Мелех О.Р. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача-1 (в режимі відеоконференції): Покотило Ю.В. адвокат (ордер серії ВО № 1055146 від 17.06.2023 року);

від відповідача-2: померла 16.05.2023 року;

від відповідача-3: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

08.12.2022 року Тернопільська міська рада звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП Цибульського О.С., ФОП Цибульської В.М., Відділу культури, молоді та спорту Підгаєцької РДА про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на торгово-офісні приміщення загальною площею 77 кв.м за ОСОБА_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт; визнання недійсним договору купівлі-продажу торгово-офісних приміщень, укладеного 03.10.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. та зареєстрованого у реєстрі за №8223; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права власності на торгово-офісні приміщення за ОСОБА_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт як на нерухомий та закриттям розділу Державного реєстру речових прав за №1761766461101.

Позовні вимоги мотивовані протиправним первинним внесенням державним реєстратором Підгаєцької РДА Гречкосій Г.В. запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності за ОСОБА_2 , а саме: торгово-офісні приміщення, загальною площею 77 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке не є нерухомим майном, а являється тимчасовою спорудою та не підлягає реєстрації. З урахуванням наведеного, позивач стверджує про відсутність існування об`єкту нерухомості, щодо якого між відповідачами 1 та 2 укладено договір купівлі-продажу, а відтак про недійсність такого правочину. Позивач стверджує про порушення права комунальної власності на землю територіальної громади в особі Тернопільської міської ради.

З підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Тернопільської області від 16.02.2023 року задоволено клопотання позивача (вх. № 1397 від 16.02.2023 року) про заміну неналежного відповідача та проведено заміну відповідача-3 з Відділу культури, молоді та спорту Підгаєцької РДА на Тернопільську районну державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.03.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Тернопільської РДА про визнання її неналежним відповідачем у справі № 921/648/22.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.05.2023 року у справі №921/648/22 задоволено позов Тернопільської міської ради. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на торгово-офісні приміщення загальною площею 77 кв.м за ОСОБА_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт як на нерухомий. Визнано недійсним договір купівлі-продажу торгово-офісних приміщень, укладений 03.10.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. та зареєстрований у реєстрі за №8223. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності на торгово-офісні приміщення за ОСОБА_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт як на нерухомий та закриттям розділу Державного реєстру речових прав за №1761766461101. Cтягнуто з ФОП Цибульського О.С. та ОСОБА_1 на користь Тернопільської міської ради по 2481,00 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що торгово-офісні приміщення загальною площею 77 кв.м не є об`єктом нерухомого майна, на момент реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на такий об`єкт за ОСОБА_2 , останній не отримував жодних дозвільних документів на спорудження вказаного об`єкту як нерухомого та виділення Тернопільською міською радою земельної ділянки для цієї мети. Окрім того, суд встановив, що відповідач-1 всупереч положенням пункту 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, не надав державному реєстратору документів, необхідних для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості. Суд дійшов висновку, що право власності за відповідачем-1 ФОП Цибульським О.С. на спірний об`єкт, як на нерухомий, зареєстровано безпідставно. Суд вказав, що ОСОБА_2 , як попередній власник вказаних торгово-офісних приміщень, набув право власності на вказаний об`єкт у незаконний спосіб, визначивши його нерухомим майном. За договором від 03.10.2022 відповідач-1 відчужив вказані торгово-офісні приміщення відповідачу-2, власником якого він не був. Оскільки ОСОБА_2 безпідставного набув у власність торгово-офісні приміщення, як нерухомий об`єкт, та державну реєстрацію права власності на цей об`єкт за відповідачем-1 проведено 04.02.2019 незаконно, тому договір купівлі-продажу від 03.10.2022 укладено між відповідачами з порушенням ч.1 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним згідно ч.1 ст. 215 ЦК України. У зв`язку з цим, суд виснував, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на вказаний об`єкт, як нерухомий, є незаконною та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач-1 подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2023 року у справі №921/648/22. Просить скасувати вказане судове рішення та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України. Скаржник вважає, що суд першої інстанції розглянув спір, який не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства. Звертає увагу на те, що позивач одночасно заявив два ідентичні позови до тих самих відповідачів з приводу того самого предмета спору і з тих же підстав: до господарського суду Тернопільської області та до Тернопільського міськрайонного суду, що являється зловживанням процесуальними правами та зумовило розгляд господарським судом спору, який підлягав вирішенню за правилами цивільного судочинства. Також скаржник не погоджується з висновком суду про те, що спірним договором купівлі-продажу від 03.10.2022 порушуються права позивача. Стверджує про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.10.2022 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржене рішення суду законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, оскільки спір виник між Тернопільською міською радою та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як суб`єктами господарювання та пов`язаний із здійсненням останніми господарської діяльності з використанням спірного об`єкта, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Наголошує на тому, що власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт являється Тернопільська міська рада. Перехід права власності від однієї особи до іншої, внаслідок державної реєстрації з порушенням вимог чинного законодавства України, порушує права Тернопільської міської ради на землю комунальної власності. Стверджує, що подання даного позову обумовлено необхідністю захисту приватного інтересу територіальної громади, як власника землі на підставі закону від порушень, вчинених спочатку державним реєстратором, наслідком яких стало проведення протиправної державної реєстрації права власності за апелянтом на об`єкт, який розташований на землях комунальної власності з статусом тимчасової споруди. Просить залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2023 року у справі №921/648/22, апеляційну скаргу ФОП Цибульського О.С. без задоволення.

Відповідач-3 у відзиві на апеляційну скаргу просить визнати Тернопільську районну державну адміністрацію неналежним відповідачем у справі № 921/648/22.

При цьому відповідач-3 не подав апеляційної скарги у даній справі із запереченнями на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.03.2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання Тернопільської РДА про визнання її неналежним відповідачем у справі № 921/648/22, що унеможливлює вчинення такої процесуальної дії судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача-1 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2023 року у справі №921/648/22 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить наявна у справі копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2023 року.

Відповідач-3 не делегував свого представника в судове засідання, про причини неявки не повідомив.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення відповідача-3 з датою, часом та місцем розгляду справи №921/648/22, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 року про призначення розгляду справи №921/648/22 на 22.04.2024 року о 10 год. 30 хв. доставлено 29.03.2024 року до електронного кабінету відповідача-3, що підтверджується наявною у справі довідкою відповідального працівника суду.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі, участь у судовому засіданні є їхнім правом, а не обов`язком, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності відповідача-3.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, Рішенням Тернопільської міської ради №6/35/47 від 12.07.2013 затверджено відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва та реконструкції існуючої зупинки громадського транспорту з об`єктом торгово-побутового призначення Просп.С.Бандери за адресою вул. Протасевича (від вул. Л.Українки); надано відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради в оренду терміном на десять років земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000080130054) площею 0,0100 га для будівництва та реконструкції існуючої зупинки громадського транспорту з об`єктом торгово-побутового призначення Просп.С.Бандери за адресою вул. Протасевича (від вул.Л.Українки) з можливістю передачі даної земельної ділянки в суборенду (а.с.21, т.1 на звороті).

04.11.2013 року між Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради (орендар) та ФОП Цибульським О.С. (суборендар) укладено договір суборенди землі (з наступними змінами та доповненнями), предметом якого є земельна ділянка, що передається в суборенду на підставі рішення Тернопільської міської ради від 12.07.2013 №6/35/47, знаходиться у користуванні орендаря відповідно до договору оренди від 01.08.2013, укладеного між орендарем та Тернопільською міською радою, про що в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис 11.09.2013 №4962 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2013 №10408917, згідно яких орендарю передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:08:013:0054, загальною площею 0,0100 га для будівництва та реконструкції існуючої зупинки громадського транспорту, з об`єктом торгово-побутового призначення просп. С.Бандери за адресою вул. Протасевича (від вул. Л.Українки) (а.с.19-20, 24, т.1).

Відповідно до п. 2 договору орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Тернопіль за адресою вул. Протасевича (від вул. Л.Українки).

В суборенду передається земельна ділянка кад. номер 6110100000:08:013:0054, загальною площею 0,0100 га, в тому числі землі, які використовуються в комерційних цілях.

Згідно з п. 4 договору на земельній ділянці знаходиться об`єкт зупинка громадського транспорту. Інженерні мережі відсутні.

У відповідності до п. 5 договору земельна ділянка передається в суборенду без об`єктів нерухомого майна.

Договір укладено на термін дії договору оренди (п. 9 договору).

В п. 16 договору встановлено, що земельна ділянка передається в суборенду для будівництва та реконструкції існуючої зупинки громадського транспорту з об`єктом торгово-побутового призначення просп. С.Бандери.

Відповідно до п. 24 договору на земельну ділянку встановлено обмеження та інші права третіх осіб. Обов`язковими для діяльності суборендаря є наступні обмеження: а) обмеження щодо червоних ліній: ділянка площею 0,0100 га знаходиться в межах червоних ліній вул. Протасевича; б) обмеження щодо інженерних зон: ділянка повинна використовуватись з врахуванням охоронних зон інженерних мереж; в) обмеження щодо нового будівництва чи реконструкції: проведення капітального ремонту, нове будівництво проводити після отримання відповідних дозволів; г) обмеження щодо суміжних землекористувачів: використання території та будь-яка діяльність повинна здійснюватись з врахуванням меж ділянок забудови на сусідніх ділянках з дотриманням нормативних вимог та не погіршення умов використання суміжних ділянок; забезпечувати цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту, обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових; д) інші обмеження.

Згідно з п. 25 договору передача в суборенду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) на цю ділянку.

У відповідності до п. 29 договору суборендар зобов`язався використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, визначеного у п. 1, 16 договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних стандартів, норм і правил щодо використання землі; зміну цільового або функціонального призначення земельної ділянки проводити згідно з чинним законодавством.

Договір суборенди землі від 04.11.2013 року зареєстровано в книзі записів засвідчення факту реєстрації, про що вчинено запис 04.11.2013 за №5041.

Згідно з Актом прийому-передачі від 04.11.2013 року відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради передав ФОП Цибульському О.С. земельну ділянку загальною площею 0,0100 га в суборенду терміном на 10 років з 12 липня 2013 року по 12 липня 2023 року для будівництва та реконструкції існуючої зупинки громадського транспорту з об`єктом торгово-побутового призначення АДРЕСА_2 (а.с.191, т.1).

05.11.2013 року державний реєстратор Гринда О.Я. провів державну реєстрацію іншого речового права права суборенди ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 6110100000:08:013:0054 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, строк дії якого: 12.07.2023 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 13127304 (а.с. 192-193, т.1).

Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №30424790 від 29.03.2023 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець з 19.08.2004 року (а.с.166-167, т.1).

До позовної заяви позивач додав копію паспорта прив`язки реєстраційний номер 06/14 стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з навісом для пасажирів на зупинці громадського транспорту вул. Протасевича (зі сторони Л.Українки), виданого 25.01.2014 року Управлінням містобудування, архітектури та кадастру на замовлення ФОП Цибульського О.С., який продовжено до 25.05.2018, а також схеми розташування та благоустрою стаціонарної тимчасової споруди, ескіз фасаду та кольорового вирішення фасаду (а.с.12-16, т.1).

16.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» виготовило на замовлення ОСОБА_2 Технічний паспорт на громадський будинок (торгово-офісні приміщення) по АДРЕСА_1 (а.с.175-179, т.1).

Згідно з Експлікацією приміщень до плану поверхів громадського будинку №3а під літерою А, до нього належать: на першому поверсі: торгово-офісне приміщення площею 30,1 кв.м; туалет площею 2 кв.м (разом 32,1 кв.м); на другому поверсі (мансарда): торгово-офісне приміщення площею 33,7 кв.м; торгово-офісне приміщення площею 11,2 кв.м (разом 44,9 кв.м). Всього по літ. А 77,0 кв.м (а.с.177-178, т.1).

До Технічного паспорта також додано характеристику цих господарських будівель та споруд, згідно якої фундамент складається з бетону, стіни сендвіч панелі, покрівля мет. проф., перекриття мет.констр., підлога плитка, лінол. (а.с.179, т.1).

18.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області на замовлення ФОП Цибульського Олександра Степановича виготовило Звіт №18/19 про проведення технічного обстеження громадського будинку (торгово-офісного приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 180-188, т.1).

Згідно висновку вказаного Звіту, за сукупністю всіх показників визначення категорійності технічного стану будівельних конструкцій і конструктивів об`єкта, обстежуваний громадський будинок Торгово-офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний стан). Технічний стан існуючих конструкцій та конструктивна схема обстежуваного приміщення задовільняє вимогам механічного опору та стійкості для подальшої експлуатації, що ставляться до капітальних нежитлових громадських будівель. Об`єкт громадський будинок Торгово-офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відповідає державним стандартам, будівельним вимогам та нормативним актам, при виконанні зазначених у звіті рекомендацій допускається його подальша експлуатація в якості капітальної споруди для здійснення підприємницької діяльності.

У Звіті №18/19 від 18.01.2019 року зазначено, що вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці площею 100 кв.м., кадастровий номер 6110100000:08:013:0054, яка використовується згідно договору суборенди землі від 04.11.2013 року.

При цьому експерт вказав, що для можливості нормальної подальшої експлуатації об`єкта необхідно виконати наступні заходи: відновити пошкоджені ділянки монолітного фундаменту, відновити захисне пошкодження фундаменту цементно-пісщаною сумішшю із використанням водовідштовхуючих добавок, що збільшить його гідрофобність; очистити від корозії пошкоджені ділянки металевих конструкцій та відновити лакофарбове покриття; влаштувати вертикальні та горизонтальні в`язі між колонами та балками.

Звіт №18/19 від 18.01.2019 року виготовлений відповідальним виконавцем, експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_3 , кваліфікація якого підтверджується кваліфікаційним сертифікатом №003906 від 07.10.2015 року (а.с.189, т.1).

Відповідно до інформаційної довідки, сформованої 07.12.2022 за № 316963326, із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 04.02.2019 державним реєстратором Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації Гречкосій Г.В. зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на нерухоме майно торгово-офісні приміщення загальною площею 77 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:08:013:0054, площею 0,01 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1761766461101. Номер запису про право власності 30222884. Підстава внесення запису про право власності: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45451421 від 11.02.2019. Підставою для державної реєстрації права власності вказано Звіт №18/19 від 18.01.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області (а.с.10, т.1).

Згодом, 03.10.2022 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняла у власність (купила) торгово-офісні приміщення, що знаходяться в буднику АДРЕСА_1 , загальною площею 77 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 0,0100 га, кадастровий номер 6110100000:08:013:0054 (а.с.213-216, т.1).

Згідно з п. 2 договору купівлі-продажу право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.02.2019 року, номер запису про право власності 30222884, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1761766461101.

В п.7 договору купівлі-продажу зазначено, що сторони за договором домовляються про те, що факт підписання сторонами договору свідчить про передачу предмета договору покупцю, і з моменту його підписання предмет договору вважається переданим покупцю.

За змістом п. 8 договору купівлі-продажу сторони за договором підтверджують свою обізнаність із вимогами: а) ст. 334 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 4 якої право власності на приміщення, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту здійснення державної реєстрації прав; б) ст. 640 Цивільного кодексу України, у відповідності з якою цей договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Договір купівлі-продажу від 03.10.2022 року посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. та зареєстровано в реєстрі за №8223.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 03.10.2022 державний реєстратор, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. зареєстрував право приватної власності ОСОБА_1 на нерухоме майно торгово-офісні приміщення загальною площею 77 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:08:013:0054, площею 0,01 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1761766461101. Номер запису про право власності 48034969. Підстава внесення запису про право власності: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 65011402 від 03.10.2022. Підставою для державної реєстрації права власності вказано договір купівлі-продажу №8223 від 03.10.2022 (а.с.10, т.1).

В листі Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради за №329/14 від 20.10.2022 повідомлено, що Управлінням не присвоювалась адреса торгово-офісному приміщенню за адресою АДРЕСА_1 . Одночасно поінформовано, що Управлінням оформлено паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з навісом для пасажирів на зупинці громадського транспорту вул. Протасевича (зі сторони вул. Л.Українки) №06/14 від 25.01.2014 (строк дії до 25.05.2018), замовник ФОП Цибульський О.С. (а.с.11, т.1).

Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради в листі №159/27 від 07.10.2022 року вказав, що в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація щодо видачі дозвільних документів на проведення підготовчих та будівельних робіт, а також введення в експлуатацію об`єктів нерухомості торгово-офісного приміщення по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 (а.с.17, т.1).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У цій справі судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 04.02.2019 державний реєстратор Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації Гречкосій Г.В. зареєстрував право приватної власності ОСОБА_2 на нерухоме майно торгово-офісні приміщення загальною площею 77 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:08:013:0054, площею 0,01 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1761766461101. Номер запису про право власності 30222884. Підстава внесення запису про право власності: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45451421 від 11.02.2019. Підставою для державної реєстрації права власності вказано Звіт №18/19 від 18.01.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області.

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу №8223 від 03.10.2022 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. 03.10.2022 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на торгово-офісні приміщення площею 77 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 48034969.

За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ст. 182 Цивільного кодексу України).

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ч.1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 1, частиною 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В силу положень пункту 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації прав підлягає право власності.

У відповідності до частин 1, 2 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Зазначене кореспондується з нормами частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якою визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас, в частині 4 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

З аналізу наведеного, реєстрації підлягають виключно речові права на нерухоме майно або об`єкти незавершеного будівництва. Водночас, права на рухоме та інші види майна, які не мають ознак нерухомого, зокрема, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, не підлягають державній реєстрації, що виключає наявність правових підстав для внесення запису про такі права до Державного реєстру прав.

Вище встановлено, що у 2013 році відповідач-1 отримав земельну ділянку в суборенду лише з метою будівництва та реконструкції існуючої зупинки громадського транспорту з об`єктом торгово-побутового призначення, а у 2014 році ним виготовлено паспорт прив`язки цього об`єкту, як тимчасової споруди.

Відповідно до пункту 5 договору суборенди землі земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:08:013:0054, загальною площею 0,0100 га передається в суборенду без об`єктів нерухомості.

На земельну ділянку встановлено обмеження щодо нового будівництва чи реконструкція: проведення капітального ремонту, нове будівництво проводити після отримання відповідних дозволів (п. 24 договору суборенди землі).

За інформацією, наданою Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, суд встановив, що видача ФОП Цибульському О.С. дозвільних документів на проведення підготовчих та будівельних робіт, а також введення в експлуатацію торгово-офісних приміщень по вул. Протасевича, 3а, як на нерухомий об`єкт, не здійснювалось. Протилежного відповідачі у цій справі не довели.

Суд враховує, що Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради не присвоювалась адреса торгово-офісному приміщенню за адресою АДРЕСА_1 , а натомість ФОП Цибульському О.С. оформлено/видано паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з навісом для пасажирів на зупинці громадського транспорту вул. Протасевича (зі сторони вул. Л.Українки) №06/14 від 25.01.2014, із строком дії до 25.05.2018 (лист №329/14 від 20.10.2022).

Згідно з статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.29, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки ТС. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.

Враховуючи встановлений факт отримання відповідачем-1 паспорта прив`язки, в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов обгрунованого висновку, що торгово-офісні приміщення по АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою.

Відповідно до пункту 40 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Пунктом 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про дотримання зазначеної норми Порядку та подання визначеного переліку документів.

Вище встановлено, що державним реєстратором Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької РДА Гречкосій Г.В. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на торгово-офісні приміщення загальною площею 77 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Звіту №18/19 від 18.01.2019 про проведення технічного обстеження громадського будинку (торгово-офісного приміщення), виготовленого ТзОВ Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області.

Тобто, підставою для здійснення реєстратором оскарженої державної реєстрації вказано Звіт про проведення технічного обстеження нежитлового приміщення, який не є правовстановлюючим документом, що засвідчує право власності на нерухоме майно чи його частину. Зі змісту даного Звіту вбачається, що його виготовлено з метою проведення технічного обстеження об`єкта, а не для введення його в експлуатацію. Тому, цей Звіт не є документом, що засвідчує готовність об`єкта для експлуатації та не підміняє Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що право власності за відповідачем-1 ФОП Цибульським О.С. на спірний об`єкт, як на нерухомий, зареєстровано безпідставно. На момент реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на торгово-офісні приміщення загальною площею 77 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:08:013:0054, площею 0,01 га, ОСОБА_2 не мав зареєстрованого права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно, також у відповідача-1 були відсутні докази того, що земельна ділянка надавалася саме для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди та докази про присвоєння об`єкту адресного номеру.

Згідно з статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, після проведення оскаржуваної реєстрації, з урахуванням змісту ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідач-1 без будь-яких належних та законних підстав набув нове право на земельну ділянку площею 0,0100 га, що належить територіальній громаді Тернопільської міської ради.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 16.01.2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону ч.ч. 1, 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на підставі договору купівлі-продажу №8223 від 03.10.2022, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б., за ОСОБА_1 03.10.2022 зареєстровано право власності на торгово-офісні приміщення площею 77 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Враховуючи встановлені судом обставини про те, що ОСОБА_2 , як попередній власник спірних торгово-офісних приміщень набув право власності на вказаний об`єкт, визначивши його нерухомим майном у незаконний спосіб, колегія суддів констатує, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2022 відповідач-1 відчужив відповідачу-2 нерухоме майно, власником якого він не був.

Суд першої інстанції врахував безпідставне набуття ОСОБА_2 у власність такого об`єкту, як нерухомого, та незаконність проведеної 04.02.2019 державної реєстрації права власності на цей об`єкт за відповідачем-1 та дійшов обґрунтованого висновку про укладення договору купівлі-продажу від 03.10.2022 з порушенням ч.1 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України. У зв`язку з цим, суд першої інстанції підставно скасував незаконну державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказаний об`єкт, як нерухомий.

Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що спірний договір купівлі-продажу не порушує прав позивача, враховуючи таке.

Тернопільська міська рада не є стороною договору, правомірність укладення якого оспорює, однак є власником земельної ділянки, на якій розміщені торгово-офісні приміщення площею 77 кв.м, які за договором купівлі-продажу від 03.10.2022 передано у власність відповідача-2 ОСОБА_1 та зареєстровано за нею.

Згідно з вимогами частини 2 статті 152 Земельного кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Також колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника, що спір у цій справі належить розглядати за правилами не господарського, а цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначає склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді необхідно встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №920/40/19, у пункті 6.8 постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, у пункті 23 постанови Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 920/225/22, у пункті 5.12 постанови Верховного суду від 24.05.2023 у справі № 920/336/22.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

За змістом частин першої-третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Водночас, за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №920/343/22.

У справі, що переглядається, позовні вимоги стосуються захисту права власності на земельну ділянку комунальної власності, у зв`язку із оформленням за Фізичною особою підприємцем Цибульським Олександром Степановичем (відповідач-1) права власності на торгово-офісні приміщення, як на об`єкт нерухомого майна, згодом переоформлені на ОСОБА_1 (відповідач-2).

Верховний Суд у постанові від 08.08.2022 у справі №521/6349/20 навів правові висновки щодо юрисдикції спору, який стосувався захисту права власності на земельну ділянку комунальної власності, порушеного у зв`язку із оформленням права власності на нежитлову будівлю за МПП Фірма СПС, згодом переоформленого на ОСОБА_4 .

З приводу цього колегією суддів зазначено, що ефективний судовий захист інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи за правилами господарського судочинства. Такий розгляд відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог залежно від суб`єктного складу учасників спору, а також вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Крім того, вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства в частині позовних вимог до фізичної особи, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Слід також зазначити, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 17.03.2023 закрито провадження у справі №607/1567/23 за позовом Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Тернопільської районної державної адміністрації про скасування державної реєстрації права власності на торгово-офісні приміщення та визнання недійсним договору купівлі-продажу торгово-офісних приміщень із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Відповідно до змісту вказаної ухвали суду, провадження у даній справі закрито за п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 17.03.2023 у справі №607/1567/23 ніким не оскаржена та набрала законної сили.

Суд визнає необґрунтованими й інші доводи апеляційної скарги по суті спору, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Тернопільської області від 08.05.2023 року у справі № 921/648/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Цибульського Олександра Степановича б/н від 17.06.2023 року (вх. № 01-05/1961/23 від 19.06.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.2023 року у справі № 921/648/22 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяС.М. Бойко

СуддяВ.М. Гриців