Ухвала

від 30.04.2024 по справі 237/2271/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/336/24 Справа № 237/2271/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 25 грудня 2023 року про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12022050000000668 від 02.08.2022 за ч. 4 ст. 111-1 КК України,

В СТ А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчогосудді Мар`їнськогорайонного судуДонецької областівід 25грудня 2023року накладено арешт на майно громадянина російської федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та активи підконтрольних йому комерційних підприємств (Товариств) як бенефіціарному власнику ТОВ «ТД «ФОРЕСТ» (ЄДРПОУ 35192390), ТОВ «ТД «СЛАВКЕРАМ» (ЄДРПОУ 34720792), ТОВ «СЛАВЛІТ» (ЄДРПОУ 31858453), ТОВ «ФОРЕСТ» (ЄДРПОУ 32466473), а саме: транспортний засіб RENAULT MASTER, д.н.з. НОМЕР_1 , 2016 року виробництва, VIN: НОМЕР_2 , нежитлова будівля (ангар), загальною площею 445,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номермайна:441514); нежитлова будівля цеху вогнетривкого шамотного припасу (об`єкт житлової нерухомості), загальною площею 4046.2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка загальною площею 2.6442 га, кадастровий номер 1414100000:01:003:0130, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; комплекс нежитлових будівель (об`єкт житлової нерухомості), розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .

На вказане рішення захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна. Зазначає, що в даному кримінальному провадженні відсутня підозра до будь-якої особи, що свідчить про безпідставне обмеження у праві на майно ОСОБА_8 . Зазначає, що відсутні будь-які докази виведення коштів з підприємств на рахунки держави агресора. Крім того, за відомостями ресурсів Держмитного служби станом на 08.11.2022 року даних щодо оформлення експортно-імпортних операцій товариств, якими володіє ОСОБА_9 , не виявлено. Також, жодне з товарист, не є резидентом в розумінні ЗУ «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів».

Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя вказав, що майно, на яке прокурор просив накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та постановою слідчого від 15.09.2022 визнане речовим доказом, а тому слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором у клопотанні та у судовому засіданні доведено необхідність накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Також відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, а саме для збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Тобто, наведена норма закону не вимагає набуття особою статусу підозрюваного або обвинуваченого, у разі накладення арешту на її майно з метою збереження речових доказів по справі, тому доводи апелянта в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчим суддею враховано, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, тому доводи захисту і в цій частині не є слушними.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може мати безпосереднє відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею накладено арешт обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження. Крім того, слідчим суддею накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно громадянина російської федерації ОСОБА_8 .

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам КПК України. Матеріали провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Таким чином, переглянувши ухвалу слідчого судді, в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її скасування або зміни не вбачається, крім того зазначає, що накладений арешт може бути знятий слідчим суддею за заявою власника, в порядку ч. 2 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 407, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 25 грудня 2023 року якою накладено арешт на майно громадянина російської федерації ОСОБА_8 в кримінальному провадженні № 12022050000000668 від 02.08.2022 за ч. 4 ст. 111-1 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді