Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/11499/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/11499/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" про розподіл судових витрат

у справі №910/11499/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї"

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "МПП "Імпульс",

про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада) про визнання незаконним та скасування рішення №6707/6748 від 20.06.2023 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 №88-5-00040" (далі - оскаржуване рішення Ради).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 залучено до участі у справі Приватне підприємство "МПП "Імпульс" (далі - Підприємство) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/11499/23 позов Товариства задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Ради №6707/6748 від 20.06.2023 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 №88-5-00040". Стягнуто з Ради на користь Товариства 2 684,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Рада та Підприємство звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі №910/11499/23 заяву Товариства задоволено. Стягнуто з Ради на користь Товариства 88000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №910/11499/23 апеляційні скарги Ради та Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/11499/23 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/11499/23 залишити без змін. Апеляційну скаргу Ради на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі №910/11499/23 задоволено частково. Вказане додаткове рішення частково скасовано та викладено його резолютивну частину в редакції постанови, згідно з якою заяву Товариства про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Ради на користь Товариства 44 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в іншій частині заяви відмовлено.

09.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у справі №910/11499/23 щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.04.2024 заяву Товариства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 призначено розгляд заяви Товариства про розподіл судових витрат у справі №910/11499/23 на 24.04.2024.

У судове засідання 24.04.2024 Підприємство явку своїх уповноважених представників не забезпечило, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляло, хоча про дату, місце та час було повідомлене належним чином.

За частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Обговоривши питання можливості розгляду заяви про ухвалення додаткової постанови за відсутності представників третьої особи, явка якої у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що Підприємство про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляло та не заявляло клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду вказаної заяви у даній справі без заслуховування додаткових пояснень третьої особи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат без участі вказаної особи.

У судовому засіданні 24.04.2024 представник Товариства підтримав свою заяву про розподіл судових витрат, просив суд її задовольнити.

Представник Ради заперечив проти вказаної заяви позивача, просив суд відмовити у її задоволенні.

24.04.2024 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши заяву Товариства про розподіл судових витрат, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу Товариство зазначило, що надасть докази понесених судових витрат у строку, визначені процесуальним законом.

Постанова апеляційного господарського суду була ухвалена 03.04.2024, а відтак останнім днем для подання доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції, було 08.04.2024.

Частиною 7 статті 116 ГПК України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Колегією суддів встановлено, що заява про розподіл судових витрат була здана на пошту 05.04.2024.

Таким чином, докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 60 000,00 грн, до заяви про розподіл судових витрат Товариством було додано копії: договору №КАПБ-09-10/2023 про надання правової (правничої допомоги) від 09.10.2023, додаткової угоди №2 від 20.02.2024 до вказаного договору, рахунку на оплату від 20.02.2024 на суму 60 000,00 грн, платіжної інструкції №35 від 20.02.2024, акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №29 від 03.04.2024. Крім цього у матеріалах справи міститься оригінал ордеру серії АА №1412174 від 23.02.2024, виданий Адвокатським об`єднанням "Капітал партнерс" на ім`я адвоката Крохмальової Яни Едуардівни, а також копія ордеру серії АІ №1596750 від 23.04.2024, виданий Адвокатським об`єднанням "Капітал партнерс" на ім`я адвоката Горгіладзе Микити Сергійовича.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 09.10.2023 між Адвокатським об`єднанням "Капітал партнерс" (далі за текстом договору - Адвокатське об`єднання) та Товариством (далі за текстом договору - Клієнт) було укладено договір №КАПБ-09-10/2023 про надання правової (правничої допомоги), відповідно до абзацу 1 якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання з надання Клієнту правової (правничої) допомоги та/або представництва прав, свобод та законних інтересів Клієнта в усіх судах системи судоустрою України з урахуванням територіальності, спеціалізації та інстанційності з усіма правами, що надані законодавством України заявнику, скаржнику, стороні, учаснику процесу.

Розмір винагороди, вартості послуг за цим договором визначається сторонами у додаткових угодах. Відшкодування Адвокатському об`єднанню фактичних витрат, пов`язаних з виконанням цього договору (оплата роботи фахівців, судових витрат, обов`язкових платежів, транспортних витрат, зв`язку, технічних витрат тощо) здійснюється Клієнтом, крім тих витрат, які були сплачені за його рахунок або ним самостійно (абзац 7 договору).

20.02.2024 між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом укладено додаткову угоду №2 до договору №КАПБ-09-10/2023 про надання правової (правничої допомоги), якою сторони визначили вартість юридичних послуг у розмірі 60 000,00 грн.

Оплата вартості юридичних послуг здійснюється Клієнтом у 100% розмірі вартості юридичних послуг протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку Адвокатським об`єднанням (пункт 3 вказаної додаткової угоди).

20.02.2024 Адвокатським об`єднанням виставлено рахунок №9 на оплату юридичних послуг на суму 60 000,00 грн, яка у той же ж день була сплачена Клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.02.2024 №35, копія якої міститься в матеріалах даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що у договорі №КАПБ-09-10/2023 про надання правової (правничої допомоги) від 09.10.2023 гонорар встановлено у фіксованому розмірі.

У судовому засіданні 24.04.2024 Рада просила відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат з огляду на відсутність у матеріалах справи детального опису виконаних робіт (наданих послуг). Проте колегія суддів не погоджується з такими запереченнями, виходячи з такого.

За положенням частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина 3 статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що разом із заявою про розподіл судових витрат Товариство на надало детального опису виконаних робіт (наданих послуг).

Проте 03.04.2024 між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом підписано акт №29 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі 60 000,00 грн, в якому зазначено: "юридичні послуги з представництва інтересів ПрАТ "Київське автотранспортне підприємство Бакалеї" в Північному апеляційному господарському суді у справі №910/11499/23 за апеляційними скаргами Київської міської ради та ПП "МПП "Імпульс" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2023".

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений їх печатками без жодних претензій та зауважень.

Отже, незважаючи на відсутність в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №29 від 03.04.2024 відомостей про конкретні види наданої послуги та витрат часу, надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема з метою надання правничої допомоги Товариству Адвокатським об`єднанням було підготовлено три відзиви на апеляційні скарги відповідача та третьої особи, а також забезпечено участь адвоката Крохмальової Я.Е. у судовому засіданні 03.04.2024.

Також відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки заявлений розмір є завищеним.

У частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.

Проте у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У пунктах 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Висновки, аналогічні відображеним вище, також викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 №910/1964/21.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини та клопотання Ради про зменшення розміру судових витрат, беручи до уваги рівень складності їх юридичної кваліфікації, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та співмірним до предмета спірних правовідносин, у зв`язку з чим клопотання позивача підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У зв`язку з тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційні скарги Ради та Підприємства у справі №910/11499/23 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 - без змін, колегія суддів дійшла до висновку, що судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги позивачу у розмірі 30 000,00 грн, на підставі статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 124, 126, 129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" про розподіл судових витрат у справі №910/11499/23 задовольнити частково.

2. Судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги Приватному акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" в сумі 30 000,00 грн, покласти на Київську міську раду.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 29; ідентифікаційний код 21534734) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/11499/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями286-291 ГПК України.

Повний текст складено 30.04.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова