ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" травня 2024 р. Справа№ 910/18089/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Козир Т.П.
Мальченко А.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024
про повернення зустрічної позовної заяви
за зустрічною позовною заявою Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України
до: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
2. Міністерства культури та інформаційної політики України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національний заповідник "Софія Київська"
про визнання договору оренди укладеним та зобов`язання вчинити дії
у справі № 910/18089/23 (суддя Літвінова М.Є.)
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Національний заповідник "Софія Київська"
2. Міністерство культури та інформаційної політики України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Державна архівна служба України
2. Міністерство юстиції України
про виселення, -
В С Т А Н О В И В:
У 2023 році Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України про виселення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди № 4087 припинив свою дію, а відповідач втратив статус орендаря та продовжує незаконно використовувати державне нерухоме майно без належних правових підстав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 відкрито провадження у справі №910/18089/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
19.01.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору оренди укладеним та зобов`язання вчинити дії.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на думку позивача за зустрічним позовом, відповідач, регіональне відділення ФДМУ, не висловлювало заперечень щодо поновлення строку дії договору № 4087 у встановлений законодавством строк, а відтак договір оренди № 4087 є укладеним (поновленим). Крім того, позивач вказує, що договір оренди №4087 не може бути припиненим, оскільки законодавством України заборонено переміщувати музеї та архівні установи з приміщень, якими вони користується, без надання їм рівноцінного приміщення, в той же час позивачу за зустрічним позовом не надано рівноцінного приміщення для збереження Національного архівного фонду, музейних предметів, відомостей та документів, що становлять державну таємницю, а також, зазначає, що у діях музею відсутня вина чи необережність, пов`язана з порушенням зобов`язань, передбачених Договором та, відповідно, порушення прав та інтересів позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 року у задоволенні заяви Центрального державного архів-музей літератури і мистецтв України про поновлення процесуального строку відмовлено, зустрічну позовну заяву Центрального державного архів-музей літератури і мистецтв України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання договору оренди укладеним та зобов`язання вчинити дії, та додані до неї документи повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовано підстави пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви, а відтак відсутні підстави для прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви спільно з первісним позовом. Одночасно з цим, судом першої інстанції підкреслено заявнику, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутись до суду за захистом свого права шляхом подання позовної заяви у окремому позовному провадженні на загальних підставах.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 року та прийняти нове рішення, яким зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом у справі №910/18089/23 в суді першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у поновленні пропущеного строку на подання зустрічної позовної заяви та подальше її повернення, оскільки ним не досліджено, що причини пропуску є поважними та допустимими в контексті принципу правової визначеності та балансу інтересів сторін
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидова А.М., судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18089/23.
04.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли копії матеріали справи №910/18089/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
01.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Національний заповідник "Софія Київська", третьої особи-1 на стороні позивача за первісним позовом, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
04.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Міністерство культури та інформаційної політики України третьої особи-2 на стороні позивача за первісним позовом, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
08.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України, надійшла відповідь на відзиви на апеляційну скаргу.
Разом з тим, під час вивчення матеріалів оскарження в даній справі встановлено, що близька особа судді Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М. через члена своєї сім`ї пов`язана сімейними/родинними стосунками з посадовою особою одного з учасників даної справи, у зв`язку з чим заявлено самовідвід.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 року заяву судді Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/18089/23 задоволено, матеріали оскарження в справі № 910/18089/23 передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
16.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, позивача за первісним позовом, надійшли пояснення по справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 сформовано для розгляду справи №910/18089/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 року апеляційну скаргу Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
За приписами частинами 1 та 2 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.
Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.
Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:
а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.
в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.
Повертаючи без розгляду зустрічну позову заяву місцевий господарський суд визнав не обґрунтованими підстави пропуску строку заявником на подання зустрічної позовної заяви, з якими не погоджується апелянт, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про прийняття позовної заяви та відкриття провадження зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 року про відкриття провадження у даній справі було встановлено відповідачу строк - не пізніше 15 днів з дня вручення даної ухвали, надати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву.
Одночасно з цим, колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/18089/23, що у строк встановлений ухвалою місцевого господарського суду від 29.11.2023 відповідачем було подано відзив 15.12.2023 року, при цьому, з довідки про доставку електронного документа убачається, що копію ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі доставлено апелянту 01.12.23 о 14:54 в його електронний кабінет.
Отже, відповідач за первісним позовом мав право подати зустрічну позовну заяву в строк до 18.12.2023 року включно.
Однак, з зустрічним позовом Центральний державний архів-музею літератури і мистецтва України звернувся 19.01.2024, тобто після спливу встановленого місцевим господарським судом строку.
За змістом частин 1 та 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення (відповідний висновок викладено у п. 29 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16). Подання особою клопотання про поновлення процесуального строку не кореспондується з автоматичним поновленням судом такого строку, оскільки клопотання про поновлення процесуального строку, у даному випадку, для подання зустрічного позову у справі, повинно містити обґрунтування причин його пропуску, поважність яких визначається судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 922/709/18.
В той же час, позивачем за зустрічним позовом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання зустрічної позовної заяви.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку заявник зазначає, що ним пропущено строк у зв`язку з опрацюванням значного обсягу документації для належного обґрунтування зустрічних позовних вимог, укладення та підписання з Адвокатським об`єднанням «Аксон Партнер» Договору про надання правової допомоги відбулось 10.01.2024.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку та зазначає, що строк, визначений процесуальним законодавством на подання до суду зустрічної позовної заяви обчислюється з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, отже, розглядаючи питання поновлення строків необхідно виходити із дати отримання ухвали місцевого господарського суду, надісланого у порядку та у спосіб, встановлений законодавством.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підкреслює, що скаржник не був позбавлений можливості надати зустрічний позов у строк, визначений ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України та міг реалізувати своє право на подання зустрічного позову у встановлені строки, в тому числі і при поданні відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач був обізнаним про наявність зазначеної справи та про хід її розгляду.
Таким чином, доводи відповідача про опрацюванням значного обсягу документації та про укладення договору про надання правової допомоги, як на підставу для поновлення строку на подання зустічрної позовної заяви є необґрунтованими, оскільки не можуть бути поважними причинами пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви в розумінні статті 119 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
В той же час, суд апеляційної інстанції підкреслює, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, місцевий господарський суд, дійшов правильного висновву, що з огляду на пропуск процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, зустрічний позов підлягає поверненню на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За наведених обставин, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою, і підстав для її скасування чи зміни апеляційний господарський суд не знаходить.
Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Центрального державного архів-музею літератури і мистецтва України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/18089/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 року у справі №910/18089/23 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження ухвали Госопдарського суду міста Києва від 24.01.2024 року у №910/18089/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Т.П. Козир
А.О. Мальченко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.05.2024 |
Оприлюднено | 02.05.2024 |
Номер документу | 118751999 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Агрикова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні